Рішення № 90386252, 05.06.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

05.06.2020 Єдиний унікальний номер 205/178/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/178/2020

Номер провадження: 2/205/425/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.01.2016 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач -1) було укладено Кредитний договір № DDHCLON06748 (далі - Кредитний договір). Відповідно до укладеного кредитного договору банк надав Відповідачу -1 кредит у розмірі 194 547 грн. 32 коп. на термін до 12.01.2018 року, а Відповідач -1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Також в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2), було укладено Договір поруки, згідно умов якого такий поручитель зобов`язалася перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Однак, відповідачі порушили умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 29.10.2019 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 190 890 (сто дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 68 коп., що складається із: 80 361 (вісімдесят тисяч триста шістдесят одна) грн. 47 коп. - заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 2 196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 108 332 (сто вісім тисяч триста тридцять дві) грн. 61 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість у загальному розмірі 190 890 (сто дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 36 коп.

Представник відповідачів подав відзив на позовну заяву (а.с.47-51), в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. У такій заяві по суті справи представник відповідача заперечує проти доводів позивача із посиланням на те, що ОСОБА_1 було сплачено у повному обсязі кошти за кредитним договором № DDHCLON06748 від 19.01.2016 року в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту шляхом списання банком грошових коштів із депозитного рахунку відповідача-1, однак банк в порушення умов договору зарахував таке погашення в якості погашення штрафних санкцій. Таким чином, оскільки основне зобов`язання виконане, у банку відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та штрафних санкцій. Окрім цього, така сторона наголошує на застосуванні строку позовної давності та припиненні договору поруки, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, а також, просить застосувати строки позовної давності.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з мотивів, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відозві на позовну заяву.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 19.01.2016 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № DDHCLON06748. Відповідно до пункту А.2 якого банком відкрито невідновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом у 194 547,32 грн., з яких 184 298,4 грн. позивач мав використати на погашення існуючої заборгованості за раніше укладеним договором про встановлення кредитного ліміту за поточним рахунком; 34,00 грн. - для сплати вартості реєстрації застави і 10 214,92 грн. - на сплату судових витрат. Термін дії вказаного кредитного договору було погоджено сторонами до 12.01.2018 року.

Судом також встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, згідно умов якого такий поручитель зобов`язалася перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, Відповідачі допустили прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ними, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,станом на 29.10.2019 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 190 890 (сто дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 68 коп., що складається із: 80 361 (вісімдесят тисяч триста шістдесят одна) грн. 47 коп. - заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 2 196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 108 332 (сто вісім тисяч триста тридцять дві) грн. 61 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Оскільки відповідачі у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконують, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі.

Суд зауважує, що згідно п. 2.3.3.4.10 вказаного кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого зобов`язання із погашення кредиту Банк має право проводити списання коштів з усіх поточних та депозитних рахунків Позичальника у банку у порядку передбаченому законодавством та цим договором.

Згідно п. 2 вказаного кредитного договору позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 103 845 грн. 74 коп. у разі порушення будь-якого з зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору) понад 30 днів.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).

За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц) у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Вказаний кредитний договір №DDHCLON06748 від 19.01.2016 не визнавався судом недійсним в цілому або в частині.

В даному випадку, судом встановлено, що відповідач-1 здійснив порушення зобов`язання, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору) понад 30 днів.

Зокрема, загальна сума внеску яка повинна була бути сплачена відповідачем-1 в рахунок погашення заборгованості за кредитом згідно вказаного додатку № 1 до Кредитного договору становить у лютому 2017 року 10 539 грн. 90 коп., і така сума повинна була сплачена 19 лютого 2017 року. Однак судом встановлено, що таке фактичне зобов`язання було виконано боржником із простроченням вказаного строку, який перебачений кредитним договором.

Таким чином, відповідач мав право, встановлене вказаними пунктами кредитного договору №DDHCLON06748 від 19.01.2016 року, стягнути штраф у розмірі 103 845,74 грн. у випадку порушення позивачем своїх зобов`язань в частині своєчасної сплати процентів та погашення кредиту відповідно до встановленого додатком до договору №1 графіку.

А отже, банк правомірно зарахував стягнути суму 103 845,74 грн. в рахунок погашення штрафу, а не заборгованості за тілом кредиту.

Відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення із відповідача-1 - 80 361 (вісімдесят тисяч триста шістдесят одна) грн. 47 коп. - заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 2 196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Суд не може погодитись із доводами сторони відповідачів щодо невірного розрахунку банком суми такої заборгованості, оскільки вказана сторона на обґрунтування вказаної позиції жодних розрахунків суду зі свого боку не представила.

Щодо стягнення пені суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 2 ст. 616 ЦК України - суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Суд зазначає, що в даному випадку, відповідачі не виконали умови договору щодо щомісячного погашення кредиту у лютому 2017 року, про що банку було достеменно відомо, але не зважаючи на це банк протягом 2017-2019 років не вирішував питання щодо стягнення заборгованості у встановленому законом порядку, у тому числі стягненню заборгованості в судовому порядку, звернувшись до суду лише 13.01.2020 року, тим самим сприяв збільшенню розміру штрафних санкцій.

Суд, враховуючи вказані обставини у їх сукупності, зокрема обставини, що зумовили невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, обставини сприяння з боку позивача збільшенню такої пені, вважає, виходячи з засад розумності та справедливості, за можливе зменшити розмір неустойки та обмежитись стягненням з відповідачів пені у розмірі 20 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., відмовивши позивачеві в задоволенні іншої частини цих позовних вимог.

Щодо стягнення заборгованості із поручителя суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору поруки та реалізації банком права на дострокове стягнення кредиту, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах, зокрема від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18).

В даному випадку судом встановлено, що кінцева дата повернення кредитних коштів за вказаним кредитним договором становила 12.01.2018 року, на той час банку було достеменно відомо про неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачами і настання строку виконання основного зобов`язання, але до суду із позовом до відповідача-2, як поручителя, позивач звернувся лише 13.01.2020 року, тобто поза межами вказаного строку. Відтак, суд доходить висновку, що в задоволені вимог до відпвіодача-2, як поручителя слід відмовити.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» 80 361 (вісімдесят тисяч триста шістдесят одна) грн. 47 коп. - заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 2 196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 20 000 грн. 00 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. В решті вимог суд щодо відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача-1 на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 863 грн. 36 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,14, 207, 256, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1055, ЦК України, ст. ст. 4,5,13, 77, 79, 80, 81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) 80 361 (вісімдесят тисяч триста шістдесят одна) грн. 47 коп. - заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 2 196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 20 000 грн. 00 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а всього разом 102 558 (сто дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 07 коп.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості із ОСОБА_2 та решти пені - відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 2 863 грн. 36 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя: Д.В. Мовчан