Рішення № 90386166, 06.07.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2350/20

Провадження № 2/201/1826/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (третя особа – Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області) про встановлення факту родинних відносин, визнання спадкоємицею першої черги і визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

10.03.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про встановлення факту родинних відносин, визнання спадкоємицею першої черги, визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Першу павлоградську ДНК Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 16.03.2020р. позивачці було відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу даної позовної заяви і відстрочено сплату судового збору до винесення рішення суду ( а.с. № 34).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 16.03.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду і справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження. Одночасно витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області належним чином завірену довідку із зазначенням періоду заборгованості по пенсії та суми невиплаченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії, а з Першої павлоградської ДНК Дніпропетровської області належним чином завірену копію спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. № 35).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 09.02.2015р. № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. За життя, ОСОБА_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградський відділ обслуговування громадян) як внутрішньо переміщена особа з 2014р. та отримувала пенсію за віком. Статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою від 09.02.2015р. № НОМЕР_2 . З липня 2016р. по день смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію не отримувала.

Отже, після смерті матері відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії. Законною спадкоємицею першої черги є позивачка. Крім того, за життя мати склала заповіт на ім`я позивачки, посвідчений 12.03.1999р. секретарем виконавчого комітету Гірницької селищної ради м. Сніжне Донецької області за реєстровим номером 29.

Позивачка своєчасно звернулась до Першої павлоградської державної нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини за законом, проте 28.12.2019р. отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 в зв`язку з ненаданням довідки стосовно реєстрації та складу сім`ї на час смерті померлої та відсутністю оригінала заповіту.

Також позивачка зверталась до відповідача з метою виплати суми недоотриманої пенсії після смерті матері та отримала відмову в усній формі, також було зазначено про необхідність надання свідоцтва про право на спадщину, в якому повинна бути вказана сума недоотриманої пенсії. Крім того,позивачці було повідомлено, що розмір недоотриманої пенсії є конфіденційною інформацією, тому назвати точну суму вони не мають права.

Крім того, після звернення до Першої павлоградської нотаріальної контори з`ясувалось, що прізвища позивачки та її матері мають відмінності, а саме, прізвище позивачки в паспорті зазначено як « ОСОБА_3 », а прізвище матері – « ОСОБА_4 », що свідчить про граматичні помилки в написанні прізвища, пов`язані з перекладом з російської мови на українську, у зв`язку з чим просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Бражине м. Сніжне Донецької області.

Зазначає, що вона через об`єктивні обставин, незалежні від її волі, позбавлена можливості оформити спадкові права після смерті її матері в досудовому порядку і отримати свідоцтво про право на спадщину, а тому змушена звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом.

Враховуючи вищевикладене, просила встановити факт родинних відносин, визнати її спадкоємицею першої черги та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на недоотриману пенсію, після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали судді Ткаченко Н.В. від 16.03.2020р., 30.04.2020р. від Першої павлоградської ДНК надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 629/2019 (а.с. № 40-43), а від представника відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області – Шульги С.М. 13.05.2020р. електронною поштою надійшов відзив на позовну заяву, який в тому числі містить витребувані судом відомості із зазначенням періоду заборгованості по пенсії та суми невиплаченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії (а.с. № 51).

Відповідач – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнав. 13.05.2020р.електронною поштою, а в подальшому, 21.05.2020р. до канцелярії суду, надійшов відзив на позов (а.с. № 47-48, 55-58), в якому представник відповідача – ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 03.01.2020р. – а.с. № 66) зазначила, що померла ОСОБА_2 мала статус внутрішньо переміщеної особи від 09.02.2014р. Згідно розпорядження 9047 від 22.08.2014р. перерубувала на обліку в ГУ ПФУ Дніпропетровської області з 01.07.2014р., згідно заяви від 13.08.2014р. про взяття на облік та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника. В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 міститься довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 11216005014 від 09.02.2014р., в якій зазначено, що термін її дії продовжено до 09.02.2016р. Оскільки в подальшому, довідку не було подовжено, термін її дії закінчився, відповідно вона була недійсною. З 01.07.2016р. Головним управлінням було призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 до з`ясування обставин. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 з відповідними заявами не зверталась, дії щодо припинення виплати пенсії в судовому порядку не оскаржувались.

Відповідно до листа Відділу з питань виплати пенсії ГУ № 15№ 0400-0417-7/25005 від 07.05.2020р. залишок недоодержаної пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2016р. по 28.02.2019р. складає 113 459грн.55коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч.2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Станом на 16.03.2020р. розмір з урахуванням положень ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума недоодержаної пенсії ОСОБА_2 за період з 15.03.2017р. по 28.02.2019р. становить 97 035грн.18коп.

Згідно з абз. 2 п. 1.5, п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Днем звернення за виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п. 2.26 вищезазначеного Порядку, для виплати недоотриманої пенсії , яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім,ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_1 до Головного управління з письмовою заявою про виплату недоотриманої пенсії та усіма необхідними документами не зверталась.

Отже сума недоотриманої пенсії буде визначена у день звернення спадкодавця до органу Пенсійного фонду з документами, визначеними чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підготовче засідання у справі відповідно до положень ст. 197 п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України проведено 13.05.2020р. (а.с. № 46).

03.06.2020р. позивачка надала відповідь на відзив (а.с. № 67-68), де додатково зазначила, що виплата пенсії матері була припинена з підстав не передбачених законом. Крім того, право на отримання пенсії є беззаперечним та право на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. Таким чином, звуження обсягу прав внутрішньо переміщених осіб є неприпустимим, що також узгоджується з правовою позицією, викладеній у постанові ВС по справі № 805/402/18-а від 03.05.2018р. Таким чином, сума недоотриманої пенсії з 01.07.2016р. по 28.02.2019р. складає 113 459грн.55коп.

На підставі вищевикладеного, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачка в судове засідання, яке було призначене на 06.07.2020р., не з`явилася, про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення (а.с. № 67). В матеріалах справи наявна заява позивачки від 18.06.2020р. про розгляд справи за її відсутності (а.с. № 76).

Представник відповідача – Шульга ОСОБА_6 (діє на підставі довіреності від 03.01.2020р. – а.с. № 47) в підготовче засідання, яке було призначено на 13.05.2020р., та судове засідання, яке було призначено на 06.07.2020р., не з`явилася, про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. № 38, 74). Одночасно з відзивом на позов, 21.05.2020р. представник відповідача надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, врахувавши письмовий відзив, після розгляду справи прийняте рішення просила направити на адресу Головного управління (а.с. № 64).

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 06.07.2020р. не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення (а.с. № 73). Завідувачка Першої павлоградської ДНК Дніпропетровської області Шкицька Ю.А. 30.04.2020р. надіслала суду поштою заяву, в якій просила справу розглядати без участі їх представника (а.с. № 40).

Оскільки позивачка, представник відповідача, представник третьої особи надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, то на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу 06.07.2020р. за відсутності усіх сторін (представників) та без фіксування процесу технічними засобами.

Підстав для винесення по справі заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність умов, передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України (відповідач надав письмовий відзив на позов та заяву про розгляд справи за відсутності їх представника).

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази на підставі положень ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про її народження, виданому 27.12.1949р.серія НОМЕР_3 , складеному на російській мові, записана як « ОСОБА_7 » (а.с. № 14).

Водночас, вже у паспорті громадянина України, виданому Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 20.04.1999р., позивачка записана як « ОСОБА_1 » (а.с. № 11). Так само вона записана і у довідці про присвоєння РНОКПП (а.с. № 11 – зв. сторінка).

В трудовій книжці, свідоцтві про розірвання шлюбу, прізвище позивачки на російській мові зазначено як « ОСОБА_8 » (а.с. № 15,16).

В пенсійному посвідченні серії НОМЕР_4 прізвище зазначено як « ОСОБА_9 », а в пенсійному посвідченні № НОМЕР_5 – « ОСОБА_10 » (а.с. № 8,9).

Суд вважає, що різниця у прізвищі пов`язана лише із застосуванням правил перекладу з російської мови на українську, а саме, російське прізвище « ОСОБА_8 » перекладено на українську як « ОСОБА_9 » або ж « ОСОБА_10 ».

Разом із тим, іншими матеріалами справи дійсно підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Це вбачається з того ж свідоцтва про народження ОСОБА_1 і її паспорта, в яких співпадає дата її народження – ІНФОРМАЦІЯ_3 . Те, що мати ОСОБА_1 і донька ОСОБА_11 були зареєстровані за однією і тією ж адресою, що видно з копії домової книги (а.с. № 20,22).

Окрім того, саме позивачкою надані суду документи, що опосередковано вказують на родинні відносини. Це копія свідоцтва про смерть батька – ОСОБА_12 , тощо (а.с. № 32).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані документи підтверджують факт родинних відносин доньки ОСОБА_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 матір,ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимог позивачки про визнання спадкоємицею першої черги і визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, то суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Бражине, м. Сніжне, Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.06.2019р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр’ївському районах та місту Павлограду Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. № 26).

Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 .

За життя, ОСОБА_2 була внутрішньо переміщеною особою з Донецької області до м. Павлограда Дніпропетровської області, мала статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради № 1216005014 від 09.02.2015р. ( а.с. № 25).

Листом відділу з питань виплати пенсії № 15 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та довідкою, на виконання ухвали судді Ткаченко Н.В. від 16.03.2020р., повідомлено що залишок недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.07.2016р. по 28.02.2019р. складає 113 459грн. 55коп. Згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на 16.03.2020р. розмір недоодержаної пенсії за період з 15.03.2017р. по 28.02.2019р. становить 97 035грн.18коп. (а.с. № 62,63).

У відзиві на позов, представник відповідача посилається на те, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 міститься довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 11216005014 від 09.02.2014р. (в довідці, наданій позивачкою, містяться виправлення в даті, а саме від 09.02.2015р.), в якій зазначено, що термін її дії продовжено до 09.02.2016р. Оскільки в подальшому, довідку не було подовжено, термін її дії закінчився, відповідно вона була недійсною, а тому з 01.07.2016р. Головним управлінням було призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 до з`ясування обставин.

Між тим, відповідачем не надано жодного документу, який би підтверджував, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 11216005014 від 09.02.2015р. не є діючою. Так само і не надано рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тоді як листом відділу з питань виплати пенсії № 15 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та довідкою повідомлено, що залишок недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.07.2016р. по 28.02.2019р. складає 113 459грн.55коп., тобто нарахування пенсії не припинялося, а було припинено лише її виплату, при цьому, право на отримання пенсії, відповідачем не заперечується.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги положення Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ N 509 та подальшими змінами, затвердженими постановами КМУ № 79 від 04.03.2015р. та № 636 від 26.08.2015р., з якого вбачається, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону N 1706-VII та абзацом шостим цього пункту, суд вважає, що нарахована, але не виплачена пенсія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.07.2016р. по 28.02.2019р. у розмірі 113 459грн.55коп. була власністю померлої, а отже входить до складу спадкового майна.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на недоотриману нею пенсію за період з 01.07.2016р. по 28.02.2019р. яка складає 113 459 грн.55коп.

Заперечення відповідача, що розмір недоотриманої пенсії повинен розраховуватися із урахуванням положень ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за час, що минув, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, суд оцінює критично, оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень.

Дана позиція повністю узгоджується з постановою Верховного Суду від 20.02.2020р. по справі № 428/5818/18.

Позивачка звернулася до Першої павлоградської ДНК із заявою про прийняття спадщини, але постановою нотаріуса від 28.12.2019р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею не було надано документів про реєстрацію та складу сім,ї на час смерті померлої та не надано оригіналу заповіту (а.с. № 30).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р. суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності — входять до складу спадщини.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846 (далі – Порядок №22-1), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

Згідно з абзацом 4 п. 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Варто звернути увагу, що у вказаному Порядку № 22-1 не зазначено обов`язкового подання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для осіб зареєстрованих на тимчасово непідконтрольній українській владі території).

Відповідно до п. 2.26. Порядку № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

З системного аналізу норм ч.ч. 1, 3 ст. 52 Закону і п.п. 1.5., 1.7., 2.26 Порядку № 22-1 видно, що процедура отримання пенсії, що належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, передбачає звернення до органів пенсійного фонду у тому разі, якщо члени сім`ї померлого проживали разом із ним на момент смерті (що може підтверджуватися, наприклад, загальною реєстрацією місця проживання в паспорті). Тоді суми пенсії, які належали пенсіонерові й залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, можна отримати через територіальне управління пенсійного фонду (за місцем перебування пенсійної справи).

Для цього необхідно звернутися з відповідною заявою в управління ПФУ, де померлий перебував на обліку.

Такий порядок стосується тих, хто проживав на момент смерті з померлим.

Разом із тим, якщо члени сім`ї померлого з ним не проживали, то необхідно звертатися до нотаріуса і отримувати пенсію в порядку спадкування, адже на підставі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, які належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними в зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

При цьому, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6-ти місяців після смерті пенсіонера.

За загальним правилом, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Згідно із ч. 3 ст. 1221 ЦК України, в особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Такий особливий випадок встановлено статтею 9–1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, людей, зацікавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Тому спадкоємець може звернутися за власним бажанням до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом заводиться спадкова справа. Після вступу в спадщину на підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом на підконтрольній території, спадкоємець має право отримати пенсію, яка належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Разом із тим, судом встановлено, що не дивлячись на своєчасне звернення позивачки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

За правилами ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодавця та той з подружжя, хто його пережив, батьки.

Отже, донька спадкодавця відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємицею за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Говорячи про об`єктивні обставини, через які позивачка не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину, суд виходить з того, що нотаріусом відмовлено у його видачі через ненадання позивачкою довідки з відділу реєстрації місця проживання про склад мешканців.

Дійсно, пунктом 3.22. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Разом із тим, суд враховує, що спадкодавець померла на території Донецької області, яка на момент її смерті і досі є непідконтрольною Україні територією, де Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджений тимчасовий порядок організації місцевого самоврядування, діяльності органів місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р (з подальшими змінами, внесеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України) був затверджений Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

На момент смерті спадкодавця – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) смт. Бражине, м. Сніжне, Донецької області віднесене до населених пунктів, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому вона звернулася до суду із позовом про визнання права у порядку спадкування.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під час розгляду цієї справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу. Так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» зазначено, що відповідно до прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності. Натомість сподівання на визнання права власності на майно, яким тривалий час неможливо було користуватися ефективно, не може вважатися «майном» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції; це також стосується умовної вимоги, яка втрачає силу внаслідок недотримання цієї вимоги. Відповідно до прецедентного права Суду будь-яке втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо дотримання основоположних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображене в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більше того, так само, як і в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики, національні органи мають певну свободу розсуду під час прийняття і виконання законів, що регулюють питання власності та договірні відносини. Цю свободу розсуду все ж таки мають контролювати європейські структури. Тому Суд повинен був упевнитися, чи не були перевищені надані Урядові межі свободи розсуду, тобто чи застосовано в цій справі доктрину «ultra vires» (хоча й законну саму по собі) з урахуванням принципу пропорційності. У справі "Вольф-Ульрих фон Мальтцан та інші проти ОСОБА_13 " ОСОБА_14 зробив висновок про те, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої що може вважатись активом: вона повинна мати обґрунтовану закону підставу, якою зокрема є чинна норма закону , тобто встановлена законом норма щодо виплат (зокрема пенсійних, допомоги) на момент дії цієї норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

В даному випадку предметом спору є захист права доньки спадкодавця на одержання суми недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцю і яку спадкоємець, маючи законне сподівання може отримати від держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування року» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивачка звернулася до суду через об`єктивні обставин, незалежні від її волі, які позбавляють її можливості оформити спадкові права і отримати спадщину, а тому, з урахуванням принципу верховенства права, наявності у неї законних очікувань на отримання у спадок належної спадкодавцю соціальної виплати, її право підлягає захисту судом.

В рішенні суду період, за який за позивачкою визнається право власності на недоотриману пенсію матері зазначається - з 01.07.2016р. по 28.02.2019р., незважаючи на те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на положення ч.1,3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено та ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 16.03.2020р. сплату судового збору відстрочено до винесення рішення по справі, судові витрати слід розподілити наступним чином.

За вимогу про встановлення факту родинних відносин, з урахуванням положень ч.7 ст. 294 ЦПК України та відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 18 Постанові Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.1998р.) при постановлені рішення у справах про встановлення фактів, розподіл судових витрат по даній категорії справ не застосовується, а отже з позивачки на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840грн.80коп.

За вимоги про визнання спадкоємицею першої черги і визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 134грн.59коп., виходячи зі ставки судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру, де дві позовні вимоги взаємопов`язані між собою (1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1218, 1221, 1261, 1267, 1296 ЦК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», постановою Верховного Суду від 20.02.2020р. по справі № 428/5818/18, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (третя особа – Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області) про встановлення факту родинних відносин, визнання спадкоємицею першої черги і визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 , право власності у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотриману пенсію останньої за період з 01.07.2016р. по 28.02.2019р. у розмірі 113 459грн.55коп. (сто тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять грн.55 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_7 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ - 21910427) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 134 грн. 59коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.