Рішення № 90385803, 27.04.2020, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1793/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

при секретарі Кошонько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб без самостійних вимог - Волочиської районної адміністрації Хмельницької області та Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , з участю третьої особи без самостійних вимог - Волочиської районної адміністрації Хмельницької області як органу опіки і піклування, в якому просив визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем (батьком дитини)- ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 10 серпня 2016 року він зареєстрував шлюб з відповідачем, однак сімейне життя не склалося, фактичні шлюбні відносини між сторонами припинились.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 .

Наразі відповідач проживає у м. Тернополі, до дитини ставиться не належним чином, лише лічені рази відвідувала дочку, характеризується негативно, притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Натомість, як вказує позивач, ним створено всі належні умови для розвитку та проживання дитини, він працює, у період відсутності ОСОБА_1 дитину доглядає бабуся- матір позивача.

Зважаючи на викладені обставини, просить позов задовольнити.

В ході розгляду справи судом залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог Тернопільську міську раду як орган опіки і піклування (у зв`язку з тим, що дитина проживає у м. Тернополі).

Учасники судового процесу в судове засідання 27 квітня 2020 року не з`явились, були опитані в минулих судових засіданнях. В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали позов з викладених у ньому підстав.

Позивач пояснив, що ним створено належні умови для проживання дитини та просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 в суді проти позову заперечили, вважають його безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач пояснила, що дитину вона народила, коли ще була неповнолітня, сімейне життя з позивачем не склалось, на деякий час через складні життєві обставини вона залишила дитину, проте згодом забрала її. На даний час вона- ОСОБА_2 створила іншу сім`ю, проживає з другим чоловіком та його матір`ю у їх квартирі в м. Тернополі, дитина- ОСОБА_3 проживає з нею та новою сім`єю, дитина хворіє, потребує лікування та постійного догляду, що в повній мірі їй забезпечується.

Представник третьої особи- Волочиської районної адміністрації Хмельницької області Ткачук Л.М. в суді зазначила, що проти позову не заперечує, батьком створені належні умови для життя та розвитку дитини.

Представник третьої особи- Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши суду висновок щодо недоцільності визначення місця проживання дитини з батьком- ОСОБА_1 .

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 в суді пояснила, що працює на посаді завідуючої відділенням комплексної реабілітації осіб з інвалідністю комунальної установи «Центр надання комунальних послуг» Волочиської міської ради. Показала, що дитина - ОСОБА_3 перебувала на реабілітації у їх закладі, куди її привів батько. З дитиною займались, робили масаж і лікувальні процедури, дитина потребувала подальшої медичної реабілітації у зв`язку з її станом здоров`я.

Допитана у якості свідка ОСОБА_7 в суді показала, що є тіткою ОСОБА_2 та їй відомо, що у ОСОБА_2 були складні життєві обставини, певний час чоловік ОСОБА_1 та його мати перешкоджали їй у спілкуванні з дитиною, не пускали до дитини, свідок особисто це бачила. Вони разом купували дитині одяг, речі та передавали. ОСОБА_2 жалілася, що чоловік ( ОСОБА_1 ) б`є її, зловживає спиртним. Зараз у ОСОБА_2 інша сім`я, хороші умови проживання у м. Тернополі, гарні відносини в сім`ї.

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 в суді показала, що є матір`ю ОСОБА_10 , з яким на даний час ОСОБА_2 створила сім`ю та народили спільну дитину. В квартирі в м. Тернополі вони проживають разом - син з цивільною дружиною, двоє дітей та вона- ОСОБА_10 . Вказала, що дитина - ОСОБА_3 потребує серйозної медичної реабілітації та лікування у зв`язку з її станом здоров`я, і вся необхідна допомога дитині надається, в тому числі робляться всі необхідні медичні обстеження, члени родини активно займаються з дитиною. Зазначила, що відносини в сім`ї гарні, умови для проживання та розвитку дитини, якій потрібен особливий догляд, сприятливі. ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із системного тлумачення статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу статті 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (статті 153, 155 СК України).

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини, але й обов`язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, сім`ї, свого народу та Батьківщини.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом статей 160-161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

В даному випадку вік дитини та її стан здоров`я (розвитку) не дозволяє суду використати можливість заслухати дитину, тому суд вирішує справу на підставі наявних та досліджених судом доказів.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 7).

В шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 8).

На даний час дитина- ОСОБА_3 проживає з матір`ю- ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 .

Місце проживання позивача - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 старостою с. Користова характеризується позитивно (т. 1 а.с. 15).

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 червня 2018 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 та попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (т. 1 а.с. 22-25).

Станом на момент проживання дитини з батьком- ОСОБА_1 для дитини були створені належні умови проживання та розвитку, згідно з актами обстеження умов проживання (т. 1 а.с. 55-56).

Розпорядженням Волочиської РДА № 911/2018-р від 06 листопада 2018 року було визначено місце проживання ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 97).

На звернення ОСОБА_2 кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри психології ОСОБА_11 12 серпня 2019 року було здійснене експертне дослідження стану психосоціального розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відділення для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки Тернопільської обласної дитячої лікарні).

Згідно з експертним висновком за результатами вказаного дослідження (т. 1 а.с. 153-162), у дитини виявлено відставання розвитку її психічних процесів від вікової норми на 16,5 місяців, докладно описано чинники, які деструктивно вплинули на психоемоційну сферу дитини (поряд із вродженою вадою головного мозку), а також відмічено, що статево-рольова ідентифікація дитини з власною матір`ю є одним із важливих чинників подальшого гармонійного психічного розвитку дитини.

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1116 від 04 грудня 2019 року, батько дитини - ОСОБА_1 на засідання комісії не з`явився. Працівниками служби у справах неповнолітніх та дітей проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . В ході обстеження встановлено, що за даною адресою проживає ОСОБА_2 - мати дитини, малолітня дитина ОСОБА_3 , малолітній син - ОСОБА_10 , співмешканець - ОСОБА_12 , мати співмешканця - ОСОБА_10 . Двокімнатна квартира на 4 поверсі 5-ти поверхового будинку з усіма комунальними зручностями, загальною площею 45,1 кв.м. Для дитини створені всі необхідні умови, наявне дитяче ліжко, одяг та взуття відповідно до віку дитини, розвиваючі ігри. Орган опіки та піклування в інтересах дитини не рекомендує визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 167).

Судом встановлено, що матеріально-побутові умови та рівень комфорту, які можуть забезпечити дитині обоє батьків, істотно не відрізняються, що підтверджується матеріалами справи, в той же час за місцем проживання матері у м. Тернопіль існують більші можливості для забезпечення лікування та розвитку дитини (в силу наявності відповідних лікувальних та реабілітаційних закладів).

Посилання позивача на те, що відповідачем не забезпечено належні умови виховання та розвитку дитини, а також її лікування, в судовому засіданні належними доказами не підтверджено, а наявні в матеріалах справи копії медичної документації щодо стану здоров`я дитини свідчать про те, що на даний час ОСОБА_2 займається організацією медичного обстеження та лікування дитини, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка пояснила, що й сама особисто займається вказаними питаннями лікування та реабілітації дитини.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами та установивши, що малолітня дитина сторін на даний час проживає з матір`ю, остання приділяє належну увагу вихованню дитини й відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , що забезпечить якнайкращі інтереси дитини.

В судовому засіданні не встановлено обставин у розумінні положень ст. 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю.

Враховуючи всі наведені обставини в сукупності, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 7, 141, 150, 153, 155, 157, 160, 161, 171 СК України; ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб без самостійних вимог - Волочиської районної адміністрації Хмельницької області та Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )Відповідач:ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )Третя особа:Волочиська районна державна адміністрація Хмельницької області (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, пл. Центральна, 1; код ЄДРПОУ: 21315251)Третя особа:Тернопільська міська рада (46000, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5)

Повне судове рішення складено 27 квітня 2020 року.

Суддя О.М. Бабій