Рішення № 9038578, 24.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«24 »грудня 2009 року Справа №17/156

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротех"

07072, Київська область, м. Яготин, вул. Київська, 2

До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжинці,

вул. Незалежності, 51

Про стягнення 582293,05 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Шанюк О.М. –представник, довіреність від 01.07.09р.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

                     Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротех" заявлено позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 582293,05 грн., в тому числі 463200 грн. основного боргу, 92640,00 грн. штрафу, 19511,50 грн. пені, 3705,60 грн. інфляційних та 3235,95 грн. –3% річних.

          У судовому засіданні 24.12.09р. представник Позивача надав виписку з банку, згідно якої Відповідачем погашено 200000 грн. основного боргу сумами по 100000грн. 23.11.09р. та 09.12.09р., та пояснив, що після останньої сплати зв`язатися з Відповідачем в телефонному режимі не представляється можливим, оскільки на чисельні дзвінки ніхто не відповідає.

          Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив.

          До початку судового засідання 24.12.09р. від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його явки через відрядження.

Клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 28 ГПК України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін і третіх осіб у господарському суді.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав як доказів неможливості направлення у судове засідання іншого представника, так і доказів відрядження представника.

Обов’язкова участь сторін у судовому засіданні судом не визнавалася.

          Крім того, з приводу неявки представників Відповідача та можливості розгляду справи за їх відсутності, суд відмічає наступне.

23.11.09р. від Відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 13.11.09р. про порушення провадження у справі №17/156.

Згідно ч.ч.1,2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007р. №8 «Про незалежність судової влади»:

«Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.          

Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.»

Згідно ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України:

«Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".»

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок порушення провадження у справі, не передбачено можливості оскарження ухвали про порушення провадження у справі, тобто оскарження вищевказаної ухвали суду від 13.03.09р. не допускається.

Ухвалою від 24.11.09р. на підставі ст.91 Господарського процесуального кодексу України суд був вимушений зупинити провадження у справі №17/156 до вирішення Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 13.11.09р. про порушення провадження у даній справі.

Згідно ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України:

«Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.»

Період з порушення провадження у справі 13.11.09р. до даного судового засідання 24.12.09р. був достатній для надання Відповідачем до суду своїх обґрунтованих заперечень на позов, навіть без явки представника, проте таких заперечень від Відповідача до суду не надійшло.

З даних дій Відповідача суд вбачає, що СТОВ „Батьківщина” не бажає скористатися своїм правом можливості направлення представника до суду і надання відзиву на позов, та замість доведення в судових засіданнях належними, достовірним та достатніми доказами своїх заперечень, навпаки, всупереч вимогам ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, недобросовісно користується належними йому процесуальними правами і намагається вищезазначеним чином, а саме: не з`явленням до суду, не наданням власного відзиву на позов, заявленням клопотань про відкладення розгляду справи без надання доказів поважності причин неможливості направити завчасно до суду відзиву або заперечень на позов та представника в судове засідання з одночасним оскарженням процесуальних ухвал, які не підлягають оскарженню, затягнути розгляд справи і вирішення її по суті.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника Позивача суд,

В С Т А Н О В И В:

          03.04.2009 року між Позивачем та Відповідачем укладений договір №30409 –АФ про збирання сільськогосподарських культур (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, предметом даного договору є збирання сільськогосподарських культур технікою „агрофірми” (Позивача) на площах Господарства (Відповідача). З цією метою Господарство представляє для збирання таке: пшениця на площі 2000 га.

          Відповідно до п. 2.3. Договору, збирання урожаю сільськогосподарської продукції проводиться „агрофірмою” з площ, які передані Господарством згідно актів прийому-передачі кожного поля, де буде зазначено кількість гектарів і вид сільськогосподарської продукції, а також буде вказано орієнтовний рівень урожайності (Додаток №1).

          За умовами п.п.3.1.-3.2. Договору „агрофірма” забезпечує Господарство зернозбиральними комбайнами в кількості 4 шт. кожен в наступній комплектації: жатка зернова загальною вартістю еквівалентною 400000 дол. США, своєчасно та якісно виконує роботи по збиранню сільськогосподарською технікою на площах, виділених Господарством згідно п.1.1. Договору, а Господарство надає „агрофірмі” в установлений термін площі, підготовлені для збирання сільськогосподарської продукції, в об’ємах 2000 га, своєчасно проводить розрахунки з „агрофірмою” згідно п. 4.1. Договору і актів виконаних робіт, які є невід’ємною частиною цього Договору.

          Відповідно до п.2.5. Договору, після закінчення збирання урожаю з кожного поля, переданого по акту прийому-передачі, сторони підписують акти виконаних робіт, оформлюють накладні, податкові накладні та інші документи.

          За умовами п.4.7. Договору, дата кінцевих розрахунків Господарства перед „агрофірмою” –в день закінчення збиральних робіт.

Згідно п.2.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання обома Сторонами і діє до повного проведення всіх розрахунків.

Відповідно до Додатку №2 до договору збирання №30409-АФ від 03.04.09р., підписаного між сторонами 14.07.09р., сторони домовились п.4.1. Договору про збирання №30409-АФ від 03.04.09р. викласти у наступній редакції:

Господарство проводить розрахунки з ТОВ „Агрофірма „Агротех” при збиранні сільськогосподарської продукції у розмірі:

-          за збирання пшениці – 300 грн. за один зібраний гектар;

-          за збирання ячменю –300 грн. за один зібраний гектар.

Доповнення до Договору вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до повного проведення взаєморозрахунків.

Відповідно до умов Договору Позивачем були виконані роботи на загальну суму 463200,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт:

-          від 29.07.09р. на суму 81900,00 грн.;

-          від 05.08.09р. на суму 138900,00 грн.;

-          від 10.08.09р. на суму 242400,00 грн.

          Відповідач, в порушення умов Договору, оплати за виконані роботи не здійснив.

Позивачем 23.09.2009р. рекомендованим листом була надіслана Відповідачу претензія №7 від 16.09.09р. на суму 613740 грн., яка була отримана останнім 26.09.09р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення №0303704200156.

Проте, Відповідач суму заборгованості не сплатив, відповіді на зазначену претензію не надав.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача за виконані роботи становила 463200,00 грн.

У судовому засіданні 24.12.09р. представник Позивача надав виписку з банку, згідно якої Відповідачем після подачі позову погашено 200000 грн. основного боргу сумами по 100000грн. 23.11.09р. та 09.12.09р.

          Таким чином, на даний момент сума основного боргу складає 263200грн.

          Враховуючи, що в період розгляду справи Відповідачем сплачено 200000 грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 200000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

          Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу виконання робіт та їх оплати свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір підряду.

          Згідно ч.ч.1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України:

„1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.”

          Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно п. 5.4. Договору при порушенні термінів розрахунків у грошовому виразі (п.4.1., п. 4.7.) Господарство сплачує штраф в розмірі 20% від суми не отриманих коштів. Якщо Господарство не розраховується на протязі 10 днів після порушення термінів розрахунків, воно виплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний прострочений день.

          Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543/96-ВР (далі –Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          На підставі викладеного, Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача штраф в сумі 92640 грн. та пеню в розмірі 19511,50 грн. за період прострочки з 21.08.09р. по 03.11.09р.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми.

          На підставі викладеного, Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 3705,60 грн. інфляційних за вересень 2009 року та 3% річних у розмірі 3235,95 грн. за період з 11.08.09р. по 03.11.09р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Відповідач доказів своєчасної повної оплати за виконану Позивачем роботу по договору, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

          На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 263200 грн. основного боргу, 92640,00 грн. штрафу, 19511,50 грн. пені, 3705,60 грн. інфляційних та 3235,95 грн. –3% річних..

          Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, а саме несвоєчасна оплата виконаних робіт, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 631, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 200000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

2. Позов задовольнити частково.

                    3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжинці, вул.Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 30875436, р/р 26006962482071 у відділенні №1 м.Чернігів філії ЗАТ „ПУМБ” м. Київ, МФО 322755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротех" (07072, Київська область, м.Яготин, вул.Київська, 2, код ЄДРПОУ 30763984, р/р 26006651116419 в КРД „Райффайзен Банк „Аваль” м. Київ, МФО 322904) 263200 грн. основного боргу, 92640 грн. штрафу, 19511 грн. 50 коп. пені, 3705 грн. 60 коп. інфляційних, 3235 грн. 95 коп. –3% річних, 5822 грн. 93 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

24.12.09