Рішення № 90383969, 08.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2053/20

Провадження № 2/522/3704/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Домусчі Л.В.

за участю секретаря судових засідань – Вадуцкої В. І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання жінки, з якою проживає дитина до досягнення дитиною 6 років,

ВСТАНОВИВ:

До суду 07 лютого 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , пред`явлений до ОСОБА_2 , згідно якого просила стягнути із відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною – сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно обґрунтування позову, вона перебувала у шлюбних відносинах із ОСОБА_2 та від спільного шлюбу мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ). Вказувала, що сімейні стосунки із відповідачем були припиненні в червні 2017 року, коли дитині було вісім місяців. При народженні сина було встановлено, що стан його здоров`я має середню ступеню важкості. У подальшому, при медичних обстеженнях дитині були встановлені наступні діагнози: «затримка темпів стато-кінетичного розвитку, лівостороння пірами-недостатність; затримка темпів стато-кінетичного та психо-речового розвитку; синдром помірно виражених ММД; затримка темпів стато-моторного та речового розвитку внаслідок перенесеної гемолітичної хвороби новонародженого, плоско-вальгус стоп.

Вказувала, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 03 жовтня 2019 року, та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1000 гривень (справа №522/16830/19). Дане рішення суду було оскаржене нею до суду апеляційної інстанції та на час подання даного позову справа ще не розглянута.

Посилаючись на те, що їх син за станом здоров`я не може відвідувати дитячі дошкільні заклади, вона не працює та здійснює догляд за сином, оскільки останній має потребу в домашньому догляді, то вважає. що має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Вказувала, що доходи відповідача є достатніми для стягнення з нього на її утримання коштів у розмірі 3000 грн..

Ухвалою суду від 11.02.2020 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 06.03.2020 року.

Через неявку сторін 06.03.2020р., 27.03.2020р., 04.05.2020р. розгляд справи відкладався.

Розгляд справи 10.06.2020 року був відкладений у присутності позивачки та її представника у зв`язку з відсутністю доказів належного сповіщення відповідача.

06.07.2020 року розгляд справи був відкладений на 08.07.2020 року за клопотанням представника відповідача з наданням часу на ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 08.07.2020 року були присутні: позивачка разом із представником – ОСОБА_4 та відповідач разом із представником – ОСОБА_5 ..

Позивачка разом із представником позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Позивачка пояснила, що їй не вдалось разом жити із відповідачем, у неї була тяжка вагітність та дитина народилась на 31 тижні вагітності, були важкі пологі та потім ще 4 переливання крові в реанімації та 10 днів перебування в реанімації. Дитина не могла їсти самостійно та вона рятувала його життя протягом 6 місяців. Вказувала, що на теперішній час дитина потребує медичної допомоги, вони разом знаходяться на лікуванні в Центрі психіатричної допомоги та існує потреба в послугах психологів, педіатрів, дитячого психотерапевта, сексолога, гастроентеролога, фізіотерапевта та логопеда, на що у свою чергу потрібно багато коштів. Такі витрати їй не по кишені. Зазначала, що вона дуже старається допомогти сину, щоб вивести його з такого хворобливого стану, та щоб він не став інвалідом. Додатково зазначила, що від відповідача вона пішла, коли дитині було майже 8 місяців, оскільки чоловік знущався з неї психологічно та морально, бив її, та зараз вони живуть у чужих людей. Зазначала, що відповідач як батько дитини зовсім не допомагав їй матеріально допоки не було прийнято відповідне рішення суду про стягнення аліментів на дитину. Позивачка не заперечувала, що не дає відповідачку бачитись із сином із червня 2019 року.

Представник позивачки посилалась на те, що відповідач є батьком дитини, яка народилась хворою, та повинен нести обов`язки із її утримання та витрати на нього. Зазначила, що судом апеляційної інстанції 09.06.2020 року було прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 4000 грн., проте даних коштів не достатньо. Зазначала, що відповідач отримує дохід більше 83 тис. грн. у місяць та апеляційним судом було встановлено, що останній має у власності два жилих будинки та здає в оренду земельну ділянку, окрім того останній є ФОП, а отже вважає, що має можливість матеріально утримати позивачку.

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали та просили відмовити, подали до суду відзив на позов, який був прийнятий судом до розгляду. Зазначила, що з відповідача, окрім аліментів на дитину у розмірі 4000 грн., ще стягуються додаткові витрати у розмірі 1000 грн.. При цьому, з 19 травня 2020 року відповідач не є засновником та керівником фірми, автомобіль перепродав та у нього існують борги: три незакриті кредити та за судовим наказом господарського суду. Отже вважає, що матеріальне становище відповідача не є достатнім для стягнення аліментів на утримання дружини.

Відповідач додатково посилався на те, що всі обставини, викладені дружиною, є брехнею. Вказував, що коли вони жили разом, то він їх матеріально утримував та купив для них будинок. Проте потім вони посварились та дружина дійсно втекла від нього, дитину бачити не дає з 2019 року, лише бажає коштів від нього, тому він має намір звернутися до органу опіки із приводу встановлення побачень із дитиною. Не заперечував, що дитина нервова, проте зазначав, що коли вони разом то син нормальний. Посилався на те, що позивачка б`є сина та каже йому, що батько помер, через що син хвилюється. Пояснив, що дійсно має пай та будинок в селі та може переписати їх на сина, від утримання останнього він не відмовляється.

Заслухавши пояснення осіб, які були присутні в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_6 ОСОБА_7 перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- з 2017 року позивач та відповідач не проживають разом;

- дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Судом встановлено, що позивачка у жовтні 2019 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 03 жовтня 2019 року, та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1000 гривень (справа №522/16830/19).

Постановою Одеського апеляційного суду від 09.06.2020 року вказане рішення суду 1ї інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким:

- Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 4 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2019 року, та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

- Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину – змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 988 гривень 80 коп..

- У решті вимог про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину – відмовлено.

Сімейним законодавством передбачено право дружини (матері дитини) на утримання чоловіком (батьком дитини) до досягнення дитиною трьохрічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 84 та ст. ст. 86 і 88цього Кодексу.

Так, ч.2, 3, 6 ст.84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Таке право має дружина, з якою проживає дитина і у разі розірвання шлюбу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст.84 СК коментованої статті право на утримання виникає у випадку, якщо внаслідок особливостей свого розвитку дитина має фізичні або психічні вади, що зумовлюють необхідність особливого догляду за нею, регулярних медичних оглядів, лікувальних курсів, неможливість відвідування звичайних дитячих закладів тощо. Однак при цьому дитина не є інвалідом. З часом по мірі розвитку дитини ситуація може змінитися на краще, тому відповідно до закону право на утримання триває до досягнення нею шести років. Якщо ситуація не поліпшилася за передбачених законом умов, право особи, з якою проживає така дитина, на утримання може виникати на підставі ст. 88 СК України.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Законодавець виходить з того, що наявність у дитини вад фізичного чи психічного розвитку зумовлює як додаткові витрати на дитину, так і обмежує дружину у самостійному матеріальному забезпеченні. Підтвердження наявності у дитини вад фізичного чи психічного розвитку має бути підтверджене відповідними медичними документами. Однак, у зв`язку з необхідністю підтвердження наявності такого права, на відміну від попереднього, слід звернутися з окремим позовом до суду. Причому доказування має ґрунтуватися не лише на медичному діагнозі, а й на висновку лікарів щодо цього питання.

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи вбачається, що дитина народилася з певними вадами здоров`я і має ряд захворювань, послаблений імунітет. Крім того, внаслідок слабкого здоров`я дитини, виникає необхідність її лікування в тому числі і виконання профілактичних рекомендацій лікарів, а також дотримання дієтичного харчування, що обумовлює необхідність несення позивачем додаткових витрат, як фактично так і тих, які є необхідними на найближче майбутнє. Утримувати сина самотужки їй надзвичайно трудно.

Як вбачається з представлених медичних документів та консультативних висновків лікарів малолітній ОСОБА_8 , 2016 року народження, у зв`язку з низкою захворювань, підтверджених наявністю лікарського висновку з встановленим клінічним діагнозом, має слабкий стан здоров`я та затримку у стато-кінеточному і психо-речовому розвитку. Про що свідчать виписки із медичної картки амбулаторного хворого № НОМЕР_2 , заведених Одеським обласним благодійним фондом реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» (а.с.8-10, 12), а також висновки лікарів КУ «Дитяча міська клінічна лікарня №3» від 14.03.2018 року, від 27.08.2018 року (а.с.11).

З постанови апеляційного суду від 09.06.20202р. також встановлено, що з представлених медичних документів та консультативних висновків лікарів малолітній ОСОБА_8 , 2016 року народження, у зв`язку з низкою захворювань, підтверджених наявністю лікарського висновку з встановленим клінічним діагнозом, має слабкий стан здоров`я та затримку у стато-кінеточному і психо-речовому розвитку.

Згідно з відповіддю державної податкової служби від 23.04.2020 року ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку, як СПД - фізична особа у Тарутинській ДПІ Ізмаїльського управління ГУ ДПС в Одеській області і за звітний 2019 календарний рік задекларував 997 989 грн. 60 коп. доходу, до складу якого входить дохід безпосередньо від підприємницької діяльності, дохід у вигляді заробітної плати в ТОВ «ЮВМ», дохід від надання майна в лізинг фермерському господарству «Чага-Агро».

Згідно відомостей регіонального сервісного центру МВС в Одеській області у ОСОБА_2 у власності перебуває автомобіль ВАЗ 21070, 2006 року випуску.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру речових прав ОСОБА_2 має на праві власності:

- житловий будинок в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 0.0461 га;

- земельну ділянку площею 0.0461 га;

- житловий будинок в АДРЕСА_2 .

Крім того за ФОП ОСОБА_2 за договором оренди від 03.10.2017 року строком на 7 років зареєстровано право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9234 га.

Враховуючи майновий стан платника аліментів, добрий стан здоров`я відповідача, стан здоров`я дитини, майновий стан матері дитини, яка не працює і отримує щомісячну одноразову допомогу по народженню дитини у розмірі 860 грн., з урахуванням, що відповідач сплачує згідно з судовим наказом від 28.09.2018 року аліменти на утримання його іншої дитини - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,та з нього також стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 4000 грн.,

Позивач зазначає, що не спростовано відповідачем, Шіль ОСОБА_7 ніде не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, оскільки остання потребує постійного домашнього догляду. Окрім соціальних виплат, інших джерел доходів позивачка не має.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи твердження позивача, про те, що дитина проживає разом з нею, при цьому батько дитини разом з сином не проживає, що не спростовано відповідачем у справі, суд вважає, що позивачка згідно ч.3 ст. 84 СК України має право на утримання від батька дитини до досягнення їх спільним сином шести років, оскільки остання має вади здоров`я і має ряд захворювань, викликані послабленим імунітетом, що не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, врахувавши встановлені вище обставини, зважаючи на працездатність відповідача, а також те, що майновий стан відповідача досліджувався судами першої та апеляційної інстанції за розглядом справи №522/16830/19, виходячи з підстав розумності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог, зокрема, про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача аліменти на її утримання в розмірі 2 500, 00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи із 07 лютого 2020 року і до досягнення дитиною – сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, суд не приймає доводи сторони відповідача з приводу існування у відповідача ряду боргових зобов`язань за кредитами та судовими наказами господарських судів, оскільки останні не звільняють відповідача від обов`язку утримувати дружину.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст..7,84, 104, 105, 110, 112, 113,150,152, 180,181,184,191,202,205 Сімейного Кодексу України ст.ст.. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81,200, 206, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354,430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання жінки, з якою проживає дитина до досягнення дитиною 6 років - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання в розмірі 2 500, 00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи із 07 лютого 2020 року і до досягнення дитиною – сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

В іншій частині позову – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 13.07.2020 року

Суддя: Домусчі Л. В.