Рішення № 9038313, 13.04.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

13 квітня 2009 року Справа № 19/19 (14/104)

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпровський тепличний комбінат”, вул. Радгоспна, 56а, смт. Ювілейне, Дніпропетровський р-н, 52005

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Хорті-Партнер”, поштова адреса: м. Чернігів, вул. Магістратська, 4/43, (вул.Зелена,4, с. Красне, Чернігівський р-н)

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АгроАльянс” (Черкаська обл., Уманський р-н., с. Піківець, вул.Уманська,33).

                    Товариство з обмеженою відповідальністю „Делівері” (юридична адреса 83003 м. Донецьк, вул. Капітана Ратникова,6, кв.7; поштова адреса 83059 м.Донецьк, вул. Складськая , 5 база Спортек, склад 12).

Про:          стягнення 433022,83 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Шкляров А.М., представник, довіреність №2 від 15.02.2008 року.

Від відповідача: Кузьміна Т.В., представник за довіреністю №2 від 01.04.2009 року, Потапенко О.П., директор.

Від третьої особи-1: не з’явився.

Від третьої особи-2: не з’явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпровський тепличний комбінат” (далі –ТОВ „Дніпровський тепличний комбінат”) подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хорті-Партнер” (далі –ТОВ „Хорті-Партнер”) 116993,88 грн. боргу, який виник на підставі договору №114-07 від 05.10.2007 року, 305640,0 грн. завдатку у подвійному розмірі згідно п.4.1. договору, 3925,35 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 614 грн. три проценти річних, 5849,60 грн. інфляційних нарахувань.

02.02.2009 року, на підставі ст.22 Господарсько процесуального кодексу України, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача борг за оплачений, але непоставлений товар в сумі 116993,88 грн., 26409,24 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 3942,90 грн. три процени річних та 26089,62 грн. інфляційних нарахувань.

Вказана заява приймається судом як заява про зміну предмету позову.

13.03.2009 року, позивачем подано заяву про забезпечення позову на підставі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подане клопотання суд дійшов висновку, що захист прав, свобод та інтересів позивача є можливим без вжиття в судовому порядку таких заходів, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, а тому відмовив в задоволенні поданого клопотання.

26.03.2009 року, суд отримав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв’язку із скаргою останнього на постанову Чернігівського РВ УМВС України у Чернігівській області до Чернігівського районного суду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, з тих підстав, що відповідачем не надано жодного доказу розгляду іншим судом справи пов’язаної із даною, як то передбачено ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

01.04.2009 року, до початку судового засідання, на підставі ст.22 Господарсько процесуального кодексу України, позивачем подано клопотання про відмову від заяви про уточнення позовних вимог від 30.01.2009 року. Під час судового засідання позивач пояснив, що у вказаній заяві змінює предмет позову та просить суд стягнути з відповідача 116993,88 грн. боргу за оплачений, але непоставлений товар, 305640,0 грн. завдатку у подвійному розмірі згідно п.4.1. договору, 3925,35 грн. пені, 614,0 грн. процентів річних, 5849,60 грн. інфляційних нарахувань.

Суд прийняв заяву про зміну предмету позову, оскільки це є правом сторони згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Рішення приймається з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

В судовому засіданні, 13.04.2009 року, відповідач надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує частково. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на ту обставину, що перераховані позивачем на підставі договору 152820,0 грн. не є завдатком, а являють собою оплату товару. Крім того, відповідач заперечує проти нарахованої позивачем пені, оскільки між сторонами відсутня домовленість щодо способу та розміру її розрахунку. Разом з тим, відповідач визнає борг у розмірі 35909,14 грн., який складається із суми оплаченого але не поставленого товару та процентів річних.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив наступне:

05.10.2007 року між ТОВ „Дніпровський тепличний комбінат” (Покупець) та ТОВ „Хорті-Партнер” (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару №114-07 (далі –Договір).

Відповідно до п.1. Договору Продавець зобов’язується передати, а Покупець прийняти товар, найменування і кількість якого міститься у специфікації, та оплатити його вартість. Згідно специфікації продавець передає покупцю плиту з кокосового волокна 100х15х12 в п/е мішку у кількості 25500 шт. по ціні з ПДВ 1,40 у.о., загальною вартістю з ПДВ 37500,0 у.о. та брикет кокосовий кількістю 8 тон по ціні з ПДВ 620,0 у.о., загальною вартістю з ПДВ 4950,0 у.о. Товар передається на загальну суму 42450,0 у.о.

Відповідно до п.2.1. Договору, за основу розрахунків загальної вартості договору береться індексована умовна грошова одиниця (надалі у.о.), яка за згодою сторін з метою захисту вартості товару від знецінення, дорівнює вартості 1 ЄВРО за курсом НБУ на момент здійснення покупцем платежів.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки за товар між покупцем і продавцем проводяться на наступних умовах:

-          завдаток за товар у строк не пізніше трьох днів з моменту отримання рахунку від продавця у розмірі 50% від вартості товару, а саме 21225,0 у.о. Еквівалент у гривні на день оплати буде визначений шляхом множення вартості у.о. у національній валюті, що буде визначений на цей день за п.2.1. договору, на суму платежу в умовних одиницях відповідно до п.2.1. договору, а на день підписання цього договору складає 151229,08 грн. У разі невиконання покупцем умов оплати за цим договором завдаток залишається у продавця. У разі невиконання продавцем поставки товару за цим договором, продавець повертає завдаток покупцю у подвійному розмірі.

-          Оплата у розмірі 50% від суми цього договору, а саме 21225,0 у.о. за кожну поставлену партію товару. Еквівалент у гривні на день оплати буде визначений шляхом множення вартості у.о. у національній валюті, що буде визначений на цей день за п.2.1. договору, на суму платежу в умовних одиницях відповідно до п.2.1. договору, а на день підписання договору складає 151763,82 грн. (сто п’ятдесят одна тисяча двісті двадцять дев’ять гривень 08 копійок). Підставою для сплати є акт прийому-передачі продавця.

Як вбачається з платіжного доручення №676 від 08.10.2007 року, копія якого подана позивачем до матеріалів справи, з копій виписок банку поданих сторонами, позивач перерахував на рахунок відповідача 152820,0 грн. із визначенням призначення платежу: „Оплата за плиту з кокосового волокна, зг.дог.114-07 від 05.10.2007 року ПДВ 25470,0 грн.”

В підтвердження перерахування відповідачу суми 152820,0 грн. як завдатку, позивачем подано повідомлення банку №03-10/01-21 від 03.06.2008 року, в якому зазначено, що призначення платежу в платіжному дорученні №676 від 08.10.2007 року на суму 152820,0 грн. є –«Завдаток за плиту з кокосового волокна зг.дог.114-07 від 05.10.2007 року, ПДВ 25470,0 грн.».

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що угода про завдаток повинна бути вчинена сторонами у письмовій формі і має містить умову щодо його розміру, який визначається на розсуд сторін.

Із змісту Договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо умови про перерахування позивачем завдатку за товар відповідачу у розмірі 21225,0 у.о., що на момент укладення Договору еквівалентне 151229,08 грн.

Визначена у Договорі сума завдатку відповідає сплаченій позивачем сумі по платіжному дорученню №676 від 08.10.2007 року, а відтак сприймається судом як належним чином виконана умова Договору про завдаток.

У пункті п.3.1. Договору сторони визначили, що мата передається продавцем у власність покупця на підставі двостороннього акту приймання-передачі у термін не пізніше 70 календарних днів з моменту зарахування завдатку за товар на поточний рахунок продавця, а брикет не пізніше 10 листопада поточного року.

Відповідно до п.3.2. Договору товар переходить у власність покупця в момент підписання сторонами акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що відповідачем лише частково виконано зобов’язання щодо поставки товару, на суму 35826,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.

Згідно ст. 571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відтак, вимога позивача про повернення у подвійному розмірі завдатку у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язання щодо поставки товару, як то передбачено п.4.1. Договору, є правомірною.

Разом з тим, при визначення розміру заявленої до стягнення суми завдатку, позивачем не враховану часткову поставку товару, а відтак виконання відповідачем зобов’язання забезпеченого завдатком у розмірі 35826,10 грн.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 233987,80 грн. завдатку.

Позивач також просить стягнути з відповідача 116993,88 грн. боргу, за оплачений, однак не поставлений товар, на підставі ст. 612 Цивільного кодексу України.

Вказану вимогу суд розцінює як вимогу про стягнення збитків внаслідок прострочення боржником виконання та втрати інтересу кредитора до такого виконання.

Згідно вимог ч.2 ст. 571 Цивільного кодексу України, сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки у сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що розмір завдатку перевищує розмір заявлених позивачем до стягнення збитків, оскільки складається із двократної вартості оплаченого, однак не поставленого товару.

Відтак, вимога позивача про стягнення 116993,88 грн. збитків є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3925,35 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно вимог ч.1 ст. 547, ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, умова про відповідальність, у вигляді застосування до боржника неустойки, має бути закріплена письмово, в тому числі й у договорі між сторонами.

Разом з тим, із укладеного між сторонами Договору вбачається, що домовленість про застосування до боржника відповідальності у вигляді пені між сторонами відсутня.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суму пені є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 614,0 грн. процентів річних, 5849,60 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту наведеної норми, відповідальність у вигляді сплати процентів річних та інфляційних нарахувань застосовується до боржника який прострочив грошове зобов’язання.

Разом з тим, із договірних відносин, які виникли між сторонами, вбачається, що відповідач є зобов’язаною стороною щодо поставки товару, а не оплати грошових коштів.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних нарахувань за порушення зобов’язання щодо поставки товару, не відповідає закріпленим законодавством підставам застосування цивільно-правової відповідальності, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2339,88 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 546-548, 571, 572, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хорті-Партнер” (вул.Зелена,4, с. Красне, Чернігівський район, Чернігівська область,15572; р/р 2600900015463 в ЧФ „Держ.Есімбанк”, МФО 353649, ЄДРПОУ 32340165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровський тепличний комбінат” (вул. Радгоспна, 56-А, смт. Ювілейне, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська область, 52005; р/р 260030585221 в ДФ АБ „Експрес–банк”, МФО 306964, ЄДРПОУ 32280489) 233987,80 грн. завдатку, 2339,88 грн. мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.Р. Кочергіна

13.04.09