Вирок № 90382108, 13.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9714/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2020 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м.Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

суддів: Мельниченко Л.А., Левко В.Б.,

при секретарях: Мізерній К.О., Гончаренко М.Р. (Собковій М.Р.), Балагурі Т.В., Головатюк І.І., Риженко І.О., Яценко Т.С.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: Савоніка І.В., Мурачова Р.В., Корженка І.Ю., Комаровського Є.В., Познаховського С.А., Чернишенка П.О.,

захисників: Юзефовича А.О., Чернової О.О., Рибіна В.В., Головіної О.О., Колесникова І.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження №22018011000000028 за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Скадовська Херсонської області,

громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має

неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

працюючого лікарем-хірургом у ТОВ «Клініка Оксфорд

Медікал», проживаючого та зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.2 ст.110 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , будучи громадянином України, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 28 лютого 2014 року, погодився на отриману від невстановлених представників іноземної держави - Російської Федерації пропозицію зайняти посаду «Министра здравоохранения Автономной Республики Крым», яка є політичною посадою у незаконно сформованому органі окупаційної влади, на той час фактично підконтрольному Російській Федерації - «Раді міністрів Автономної Республіки Крим».

В подальшому, ОСОБА_1 , усвідомлюючи факт окупації Автономної Республіки Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також те, що виконання обов`язків на посаді «Министра здравоохранения Автономной Республики Крым» у складі незаконно сформованого, підконтрольного Російській Федерації, органу влади, буде сприяти проведенню іноземною державою - Російською Федерацією та її представниками підривної діяльності проти України, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, за невстановлених досудовим розслідувань обставин, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 28 лютого 2014 року, надавши згоду на пропозицію невстановлених представників Російської Федерації, відповідно до «Постанови Верховної Ради АР Крим» №1674-6/14 від 28.02.2014 року, приступив 28 лютого 2014 року до виконання обов`язків «Министра здравоохранения Автономной Республики Крым», обійнявши посаду, що не пов`язана із забезпеченням життєдіяльності громадян, у незаконно сформованому органі окупаційної влади - «Раді міністрів Автономної Республіки Крим», фактично підконтрольному Російській Федерації - державі, яка здійснила окупацію Автономної Республіки Крим, внаслідок збройної агресії.

Надалі, ОСОБА_1 , будучи громадянином України, усвідомлюючи факт окупації Автономної Республіки Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, точного місця не встановлено, у період часу з 28 лютого 2014 року по 16 березня 2014 року, обіймаючи посаду «Министра здравоохранения Автономной Республики Крым», а починаючи з 17 березня 2014 року посаду так званого «Министра здравоохранения Республики Крым», діючи в інтересах іноземної держави - Російської Федерації, у період з 28 лютого 2014 року по 16 березня 2014 року забезпечував діяльність незаконно сформованого органу влади «Министерства здравоохранения Автономной Республики Крым», а з 17 березня 2014 року по 09 червня 2014 року - незаконно створеного органу влади «Министерства здравоохранения Республики Крым», видав не менше п`яти наказів щодо діяльності вказаного «Міністерства», зокрема, накази «Министерства здравоохранения Республики Крым»: №180 від 18 квітня 2014 року; №196 від 28 квітня 2014 року; №54-с від 28 квітня 2014 року; №254/29 від 27 травня 2014 року та №244 від 22 травня 2014 року, надаючи їм вигляд законних та правомочних, легітимізуючи таким чином діяльність окупаційної влади на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та надаючи у такий спосіб допомогу іноземній державі - Російській Федерації у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Крім того, ОСОБА_1 27 травня 2014 року, в ході інтерв`ю, яке він як «Министр здравоохранения Республики Крым», надав в студії телеканалу «Крым» за адресою: м.Сімферополь, вулиця Студентська, 14, діючи в інтересах іноземної держави - Російської Федерації, що здійснила окупацію Автономної Республіки Крим, внаслідок збройної агресії, публічно виправдовував окупацію півострова Криму Російською Федерацією та спонукав (публічно закликав) жителів Криму, в порушення ст.2 Закону України «Про громадянство», отримувати російське громадянство та російські паспорти на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Вказаними умисними діями ОСОБА_1 , будучи громадянином України, надавав іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи допитаним в судовому засіданні, свою винуватість в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.1 ст.111 КК України та ч.2 ст.110 КК України не визнав та відмовився надавати суду показання та відповідати на запитання, разом з тим, в ході судового розгляду при дослідженні доказів неодноразово висловлював свою позицію щодо доказів, які надавалась стороною обвинувачення, в тому числі під час останнього слова, при цьому зазначав, що обвинувачення є надуманим, необґрунтованим, побудоване на показаннях свідків, які його обмовили та надавали показання в суді з чужих слів, а також на інших доказах, які є неналежними та недопустимими, в тому числі і висновки проведених у справі експертиз. Поряд з цим, не заперечував, що 28.02.2014 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим був призначений на посаду Міністра охорони здоров`я АР Крим у складі Ради міністрів АР Крим та з моменту призначення на посаду до звільнення 09.06.2014 року забезпечував життєдіяльність мешканців Криму, дбав про здоров`я Кримчан та вживав заходи для забезпечення надання належної медичної допомоги і розвитку медичної галузі Криму в цілому, в подальшому, після звільнення 09.06.2014 року з вказаної посади у 2015 році разом з родиною добровільно повернувся з Криму на материкову частину України та з 21 вересня 2015 року по 31 серпня 2017 року працював на посаді лікаря-хірурга у клініці «Борис», де був офіційно працевлаштований, після чого з 01 листопада 2017 року до застосування йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою працював на посаді головного лікаря приватної клініки «СІТІ ДОКТОР» у м.Києві, при цьому при укладенні трудового договору використовував трудову книжку, ведення якої було розпочате ще 30 березня 1983 року. Крім того, обвинувачений зазначив, що він, як лікар хірур підпадає під захист Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни, оскільки особи, які займаються регулярно й виключно обслуговуванням та адмініструванням цивільних лікарень користуються повагою та перебувають під захистом, при цьому, жодна особа ніколи не може переслідуватися чи бути засудженою за те, що вона доглядала поранених або хворих. Також, неодноразово зазначав, що жодної підтривної діяльності проти держави він не здійснював, а лише дбав про здоров`я та добробут Кримчан та вживав заходів, щоб відбувалась безперебійна робота лікарень. Поряд з цим, обвинувачений також зауважував, що обвинувачення грунтується на припущеннях, здобуті докази у провадженні є неналаженими та недопустимими, оскільки вони отримні з порушенням порядку, у зв`язку з чим, на думку обвинуваченого, через недоведеність вчинення ним конктерних дій направлених на державну зраду України, він підлягає виправданню за всіма статтями пред`явленого обвинувачення.

Заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, суд, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до наступного.

Так, в судовому засіданні були допитані, з дотриманням положень ст.352 КПК України, свідки, які попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову без поважних причин від дачі показань.

Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що станом на червень 2014 року він працював журналістом редакції «Аргументы недели Крым» та на початку червня 2014 року за завданням вказаної редакції брав інтерв`ю у ОСОБА_1 , який на той час в окупованому Криму займав посаду міністра охорони здоров`я Республіки Крим в незаконно сформованому уряді, що був сформований після 26 лютого 2014 року, після захоплення адмінбудівлі Верховної Ради АР Крим, тобто у нелегітимному уряді. З метою отримання інтерв`ю, він разом з оператором прибули до Ради міністрів, тоді вже не АР Крим. Тема інтерв`ю стосувалась охорони здоров`я у Криму та її перспектив. В ході інтерв`ю ОСОБА_1 як міністр охорони здоров`я Республіки Крим нелегітимного уряду в окупованому Криму, розповів, що завдяки Російській Федерації на жителів Криму чекають позитивні зміни в системі охорони здоров`я, зокрема вказував, що медичні працівники будуть отримувати більшу заробітну плату, кримські лікарні будуть отримувати нове обладнання, а також громадяни Росії, на відміну від громадян України, будуть отримувати безкоштовне лікування, при цьому зазначав, що все це є покращенням для жителів Криму та вбачав гарні перспективи для медицини в Криму завдяки Російській Федерації. Поряд з цим, свідок зазначив, що все, що відбувалось в 20 числах лютого 2014 року, на території Криму було нелегітимним через окупацію АР Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема, як діяльність незаконно сформованих органів влади, так і щодо влаштованого так званого «референдуму», на який через засоби масової інформації жителів Криму зобов`язували прийти та відповідно проголосувати, в іншому випадку зазначалось, що такі особи будуть занесені до окремого списку. В березні 2014 року він особисто був на двох дільницях та фотографував процес голосування. Чи розміщувались дільниці для голосування в медичних закладах Криму йому не відомо (т.6 а.с.159-163).

Із показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 вбачається, що він протягом десяти років працював на посаді головного лікаря Кримської Республіканської установи «протитуберкульозний диспансер №1», з якої був звільнений у 2013 році та в подальшому поновлений судом у квітні 2014 року. З обвинуваченим ОСОБА_1 він особисто знайомий приблизно 20 років, останній займав посаду головного лікаря кримсько-республіканської установи міністерської клініки імені Семашко Н.А . З обвинуваченим спілкувались, так як працювали у медичній сфері у медичних закладах Автономної Республіки Крим, зокрема як керівники лікарень після нарад, які проводив міністр охорони здоров`я АР Крим. Надалі, у лютому 2014 року територія АР Крим була окупована Російською Федерацією та після 26 лютого 2014 року обвинувачений ОСОБА_1 був призначений на посаду міністра охорони здоров`я в окупованому Криму, при цьому, перебував на вказаній посаді до середини червня 2014 року. До обов`язків обвинуваченого входило керування медичними закладами, кадрова робота, при цьому міністерству, яке очолював в окупованому Криму ОСОБА_1 , було підпорядковано понад 120 медичних закладів. Про вказані факти йому відомо, оскільки він на той період часу проживав на території Криму та працював в системі охорони здоров`я. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримував окупацію АР Крим державою окупантом. Керівним посадовцям було рекомендовано отримувати паспорти Російської Федерації, на нарадах рекомендувалось «провести референдум з добрими результатами», проводити в лікарнях серед хворих та підлеглих передвиборчу агітацію. Таке завдання було у обвинуваченого, яке він в свою чергу надавав лікарям медичних закладів. Паспорти Російської Федерації необхідно було отримувати керівництву для легалізації процесу анексії АР Крим. Крім того, з 01 січня 2015 року всі заклади повинні були перейти на законодавство Російської Федерації, а у випадку незгоди, працівники звільнялись. Крім того, ОСОБА_1 , як міністр охорони здоров`я, під час окупації Криму видавав накази про створення виборчих дільниць на території республіканських та районних лікарень, яких він, ОСОБА_4 , особисто не бачив, але про це йому відомо зі слів інших осіб. Також, ОСОБА_1 був членом партії «Патріоти Росії», яка мала програму, що Крим - це територія Росії. Поряд з цим, свідок ОСОБА_4 зазначив, що будь-яких неприязних стосунків з обвинуваченим не має. Звільнення його, ОСОБА_4 , з посад у 2012 та у 2013 роках не було пов`язане з обвинуваченим, при цьому, він не звертався до обвинуваченого з проханням про поновлення на посаді, а був поновлений у квітні 2014 року на підставі судового рішення виконавчою службою. Крім того, свідок зазначив, що 21 березня 2018 року з`явився до прокуратури АР Крим із заявою про злочин з власної ініціативи, добровільно, без будь-якого тиску, оскільки вважав несправедливим, що внаслідок анексії Криму були зламані долі людей, за що ніхто не покараний (т.6 а.с.197-201).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з 2011 року, в тому числі станом на лютий 2014 року, а також станом на день допиту в суді, він був та є власником каналу АТР, який є першим кримсько-татарським каналом. У лютому 2014 року через засоби масової інформації, з ефірів каналів оприлюднювались події, що відбувались на території півострову Крим, спрямовані на окупацію АР Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Зокрема 26-27 лютого 2014 року відбулось захоплення адмінбудівлі ВР АР Крим, після чого, відбулось засідання сесії депутатів ВР АР Крим, за результатами якого було призначено загальнокримський референдум з питання приєднання АР Крим до складу Російської Федерації, а також відбувалось голосування з приводу формування нового складу Ради міністрів АР Крим, при цьому на посаду Міністра охорони здоров`я було обрано ОСОБА_1 , який є обвинуваченим у даній справі та, який до призначення на вказану посаду, обіймав посаду головного лікаря лікарні імені Семашко Н.А . Про вказані події було відомо з репортажів численної кількості засобів масової інформації. Обрані міністри, при підготовці до референдуму, агітували приймати участь у голосуванні на референдумі та наголошували, що у складі Російської Федерації буде жити краще. 16 березня 2014 року відбувся загальнокримський референдум. Зі слів кримсько-татарських лікарів, які звертались в редакцію, з відкритих джерел, стало відомо, що у наказовому порядку з міністерства було рекомендовано приймати участь у референдумі та голосувати за приєднання до Російської Федерації. Поряд з цим, свідок зазначив, що хоча він і працював в уряді ОСОБА_9 , однак, обіймав посаду, в тому числі станом на лютий 2014 року, що не є політичною посадою, лише у представницькому органі за рішенням «Меджлісу», органу татар, рішення якого є законом для татар, при цьому діяв, як представник кримських татар для життєзабезпечення всіх кримських татар. Разом з тим, свідок не заперечував, що мав паспорт Російської Федерації, який спалив у 2015 році та подав заяву про відмову від Російського громадянства, після чого був позбавлений громадянства Російської Федерації. Крім того, надаючи показання в суді свідок ОСОБА_6 заявив, що не має будь-яких неприязних стосунків з обвинуваченим, в тому числі відсутні підстави для обмови останнього (т.6 а.с.228-231).

Відповідно до вимог ст.95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту свідком, щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов`язані давати показання суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Вищезазначені свідки надавали показання, які є процесуальними джерелами доказів, в розумінні ст.84 КПК України, щодо фактів, які вони сприймали особисто, що стосувались обставин окупації Автономної Республіки Крим, зокрема стосовно загальної політичної ситуації, взаємовідносин громадян з окупаційною владою в ситуації, що склалась на той час в АР Крим, в тому числі, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України,усвідомлюючи, виходячи із загальновідомої політичної ситуації факт окупації Автономної Республіки Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, в період з кінця лютого до початку червня 2014 року обіймав посаду міністра охорони здоров`я у Криму в незаконно сформовану органі влади, підконтрольному державі окупанту - Російській Федерації, при цьому здійснював керівництво медичною галуззю на окупованій території півострова Крим та схиляв кримчан отримувати паспорти і громадянство Росії, наголошуючи на отриманні такими громадянами безкоштовного лікування, а також вказував на покращення розвитку медичної галузі Криму у складі Російської Федерації, схвалюючи тим самим окупацію АР Крим державою окупантом.

Наведені показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_4 , в цій частині, узгоджуються між собою, є достовірними, оскільки в них викладені лише ті факти, які особи сприймали особисто, а тому суд визнає такі показання свідків належними, так як вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, при цьому визнає їх допустимими, враховуючи, що вони отримані в порядку, встановленому КПК України.

Підстав сумніватись в правдивості наданих зазначеними свідками показань не встановлено.

Поряд з цим, слід зазначити, що через технічний збій не відбулось фіксування технічними засобами показань свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, разом з тим, за наявності журналу судових засідань, за згодою сторін, відповідно до ч.6 ст.107 КПК України, таку дію та результати її здійснення було визнано чинними.

Даних, передбачених ч.2 ст.96 КПК України, стороною захисту відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, суду надано не було.

Що стосується свідка ОСОБА_6 , то судом були досліджені надані стороною захисту матеріали, які не спростовують вищенаведені висновки суду про визнання показань останнього належними та допустимими та не містять беззаперечних доказів для визнання показань вказаного свідка недостовірними. Разом з тим, внесення відносно свідка ОСОБА_6 відомостей до ЄРДР за ст.111 КК України свідчить лише про сам факт здійснення відповідної перевірки заяви заявника, який повідомляв про такий злочин, однак, жодним чином не констатує відносно цього свідка наявність обставин регламентованих ч.2 ст.96 КПК України.

Поряд з цим, слід зазначити, що свідкам у даному кримінальному провадженні, які були допитані в ході судового розгляду, були роз`яснені їх права, останні були попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та завідомо неправдиві показання, при цьому склали присягу говорити суду правду і лише правду.

А тому, за відсутності обставин, регламентованих ст.87 КПК України та даних, передбачених ч.2 ст.96 цього Кодексу, відсутні правові підстави для визнання показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 неналежними та недопустимими.

Також, з досліджених судом, в порядку ст.358 КПК України, в судовому засіданні документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в ході судового розгляду встановлено наступне.

Так, згідно з даними протоколу огляду від 30 травня 2018 року (том №3 а.с.91-92), в період часу з 08 год. 10 хв. до 08 год. 30 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Рябим Р.О. було здійснено огляд в мережі Інтернет за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_18» документу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19» від 06.03.2014 № 1702-6/14, при цьому при огляді сайту з використанням фукціоналу персонального комп`ютера (клавіші "PrtScr») фотокопія об`єкту огляду - вищезазначеної незаконної постанови була розміщена в даному протоколі огляду.

Як вбачається з даних протоколу огляду від 30 травня 2018 року (том №3 а.с.93-94), в період часу з 08 год. 32 хв. до 08 год. 45 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Рябим Р.О. було здійснено огляд в мережі Інтернет за посиланням«ІНФОРМАЦІЯ_18» документу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_20», при цьому при огляді сайту з використанням фукціоналу персонального комп`ютера (клавіші "PrtScr») фотокопія об`єкту огляду - вищезазначеної незаконної постанови під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_20» була розміщена в даному протоколі огляду.

Крім того, згідно з даними протоколу огляду від 28.05.2018 року з додатками (том №3 а.с.45-64) у період часу з 18 год. 35 хв. до 18год 50 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцевим А.В. було здійснено, у той же вищезазначений спосіб, за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_21 огляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 № 826/2719/14 у справі за позовом Генеральної прокуратури України до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, третя особа: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, про визнання протиправними та скасування постанов і рішень відповідача.

Згідно з даними вищезазначеної постанови, долученої до протоколу огляду, в ній викладені, зокрема відомості, що безпосередньо стосуються організації та функціонування Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також їх посадових осіб, з посиланням на особливості встановленого законом порядку призначення та звільнення Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, який призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим і за погодженням саме з Президентом України.

Крім того, в ході розгляду вказаної справи, при ухваленні постанови, судом було враховано, що Конституційний суд України своїм рішенням за №2-рп/2014 у справі за №1-13/2014 від 14 березня 2014 року визнав постанову ВР АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» за № 1702-6/14 від 06 березня 2014 року неконституційною, а також своїм рішенням за № 3-рп/2014 у справі за № 1-15/2014 від 20 березня 2014 року визнав неконституційною постанову ВР АР Крим «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» №1727-6/14 та результатами розгляду справи було ухвалено постанову, якою скасовано ряд постанов та рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, зокрема в тому числі: постанову ВР АР Крим «Про проведення загально кримського референдуму» за № 1702-6/14 від 06 березня 2014 року; постанову ВР АР Крим «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» №1727-6/14; рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим; рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, при цьому, скасовуючи всі вказані постанови і рішення, в тому числі і рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Окружний адміністративний суд м.Києва констатував, що вони є протиправними, оскільки прийняті з порушенням норм діючого законодавства України та порушують основні засади національної безпеки України.

Як вбачається з даних протоколу огляду від 30.05.2018 року з додатками (том №3 а.с.160, 161-198), в період часу з 08 год. 50 хв. до 09 год. 50 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Рябим Р.О., у той же спосіб, за посиланням в мережі Інтернет: «ІНФОРМАЦІЯ_32», було здійснено огляд документу під назвою «Федеральный Конституционный закон от 21.03.2014 N 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», яким Російська Федерація здійснила спробу легалізувати незаконну окупацію АР Крим. Надалі, вказаний документ було роздруковано за допомогою вбудованої функції браузера «Google Chrome» та долучено до даного протоколу.

Згідно з даними протоколу огляду Інтернет-видань від 05 січня 2018 року з додатками (том №2 а.с.145-147, 148), в період часу з 13 год. 30 хв. до 13 год. 40 хв., прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 було проведено огляд Інтернет ресурсу, який знаходиться за Інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, при цьому огляд було проведено на робочому комп`ютері з інвентарним номером 1912201312А та через Інтернет-браузер « Google Chrome » здійснено пошук інформації за запитом «министр здравоохранения крыма ОСОБА_1 ». В ході огляду вказаної Інтернет сторінки встановлено наявність друкованого тексту під назвою: «Россия придумала, как еще заставить крымчан поменять паспорта» від 30.05.2014 року, в якому міститься інформація про видачу безкоштовних медичних страхових полісів лише особам, які будуть мати паспорти громадян Російської Федерації, про що зазначив «министр здравоохранения» ОСОБА_1 . Крім того, у вказаному друкованому тексті зазначена інформація про те, що згідно плану Російської Федерації, всі кримчани мають бути забезпеченими полісами до 01 січня 2015 року, з посиланням на те, що ОСОБА_1 розраховує на те, що така робота буде закінчена до 01 вересня, (надалі мова оригіналу): «Максимальная задача стоит, чтобы к 1 января 2015 года все крымчане стали обладателями полиса, но мы надеемся, что уже к 1 сентября все получат, проблема только одна - необходимо получить паспорт гражданина РФ». Під час огляду за допомогою багатофункціонального пристрою Canon i-sensys MF3010 зазначена інформація була роздрукована та долучена до даного протоколу.

Згідно з даними протоколу огляду Інтернет-видань від 05.01.2018 року з додатками (том.2 а.с. 149-151, 152) вбачається, що у період часу з 13 год. 41 хв. до 13 год. 43 хв., прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 було оглянуто Інтернет ресурс, який знаходиться за Інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_22. Огляд проведено на робочому комп`ютері з інвентарним номером 1912201312А та через Інтернет-браузер « Google Chrome », здійснено пошук інформації за запитом «министр здравоохранения крыма ОСОБА_1 », при цьому, оглядом вказаної Інтернет сторінки, розміщеної 11.05.2014 року, було встановлено наявність друкованого тексту під назвою «В Евпатории побывал Министр здравоохранения РК», із зазначенням інформації про робочий візит «Министра здравоохранения Республики Крым» ОСОБА_1 , який в ході візиту відвідав ряд медичних закладів та звернув увагу на те, що найближчим часом у сфері охорони здров`я очікуються зміни по покращенню медичного обслуговування та здійснення заходів, направлених на укріплення та становлення матеріально-технічної бази.

Під час огляду за допомогою багатофункціонального пристрою Canon i-sensys MF3010 було роздруковано зазначену інформацію та долучено до вказаного протоколу огляду.

Відповідно до даних протоколу огляду Інтернет-видань від 05.01.2018 року з додатками (том №2 а.с.153-157, 158-160), у період часу з 13 год. 45 хв. до 13 год. 49 хв., прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 було оглянуто Інтернет ресурс, який знаходиться за Інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15. Огляд було проведено на робочому комп`ютері з інвентарним номером 1912201312А, через Інтернет-браузер « Google Chrome » та здійснено пошук інформації за запитом «министр здравоохранения крыма ОСОБА_1 », при цьому оглядом вказаної Інтернет сторінки встановлено наявність друкованого тексту під назвою - «ОСОБА_1: реформы в здравоохранении Республики Крым пройдут безболезненно» із зазначенням інформації про те, що «Министр здравоохранения Республики Крым» ОСОБА_1 в інтерв`ю з приводу введення обов`язкового медичного страхування в Криму кореспонденту «Крымского информационного агентства» розповів про те, що за останній місяць в Республіці Крим відбулось багато позитивних змін у всіх сферах життєдіяльності, в тому числі медицина не стала виключенням, при цьому також зазначив про обов`язкове медичне страхування, соціальні аптеки, а також про перехід на російські стандарти в медицині.

Під час огляду за допомогою багатофункціонального пристрою Canon i-sensys MF3010 було роздруковано зазначену інформацію та долучено до даного протоколу огляду.

Також, судом було досліджено протокол огляду Інтернет-видань від 05.01.2018 року з додатками (том №2 а.с.161-163, 164-165), згідно даних якого, у період часу з 13 год. 50 хв. до 13 год. 54 хв., прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 було оглянуто Інтернет ресурс, який знаходиться за Інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16 Огляд було проведено на робочому комп`ютері з інвентарним номером 1912201312А, через Інтернет-браузер « Google Chrome » та здійснено пошук інформації за запитом «министр здравоохранения крыма ОСОБА_1 », при цьому, оглядом вказаної Інтернет сторінки, розміщеної на зазначеному Інтернет-сайті 16.05.2014 року, встановлено наявність друкованого тексту під назвою «Министр здравоохранения Крыма : «Пришло осознание, что мы - одна большая страна» із зазначенням інформації про робочий візит та зустріч «министра здравоохранения Крыма» ОСОБА_1 з головою Адміністрації Липецької області ОСОБА_5, під час якої ОСОБА_1 передав керівнику регіона слова вдячності від ОСОБА_9 за підтримку та підкреслив (наводиться мовою оригіналу): « Наконец -то пришло осознание, что мы - одна большая страна».

Під час огляду за допомогою багатофункціонального пристрою Canon i-sensys MF3010 було роздруковано зазначену інформацію та долучено до вказаного протоколу.

Як вбачається з даних протоколу огляду Інтернет-видань від 05.01.2018 року з додатками (том №2 а.с. 166-171, 172-174), в період часу з 13 год. 55 хв. до 14 год. 01 хв., прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 було оглянуто Інтернет ресурс, який знаходиться за Інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_17. Огляд було проведено на робочому комп`ютері з інвентарним номером 1912201312А, через Інтернет-браузер « Google Chrome» та здійснено пошук інформації за запитом «министр здравоохранения крыма ОСОБА_1», при цьому, оглядом вказаної Інтернет сторінки, розміщеної на зазначеному Інтернет-сайті 09 червня 2014 року о 14 год. 36 хв., встановлено наявність друкованого тексту під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_25 », в ході якого ОСОБА_1 , надаючи інтерв`ю виданню «Аргументы недели Крым» розповів про роботу міністерства, планах по реформуванню галузі та дефіцити ліків, при цьому зазначав (наводиться мовою оригіналу): Первоочередные задачи министерства здравоохранения в настоящее время - это переход в российское законодательное поле».

Під час огляду за допомогою багатофункціонального пристрою Canon i-sensys MF3010 було роздруковано зазначену інформацію, як додаток до протоколу.

Згідно з даними протоколу огляду Інтернет-видань від 05.01.2018 року з додатками (том.2 а.с. 175-177, 178), в період часу з 14 год. 02 хв. до 14 год. 07 хв., прокурором відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 було оглянуто Інтернет ресурс, який знаходиться за Інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_17, при цьому, оглядом вказаної Інтернет сторінки, розміщеної на зазначеному Інтернет-сайті 10.06.2014 року о 12 год. 28 хв., встановлено друкований текст під назвою «Министр здравоохранения Крыма подал в отставку», який містить інформацію про те, що міністр охорони здоров`я Криму ОСОБА_1 написав заяву про відставку за власним бажанням.

Під час огляду за допомогою багатофункціонального пристрою Canon i-sensys MF3010 було роздруковано зазначену інформацію, як додаток до протоколу.

Як вбачається з даних протоколу огляду від 06.03.2018 року з додатками (том №2 а.с.236-242, 243-247), в період часу з 09 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцевим А.В. було здійснено огляд відео фалів «ІНФОРМАЦІЯ_25 » та «ІНФОРМАЦІЯ_34 ». Відповідно протоколу, сам огляд було здійснено зметою виявлення інформації, яка міститься у відкритих джерелах мережі Інтернет, доступ до яких не обмежується, при цьому, на службовому комп`ютері слідчим було відкрито браузер «Google Chrome», після чого в пошуковому розділі було введено відповідний запит («ІНФОРМАЦІЯ_25 ») у пошукову строку відеохостингу «YouTube». За результатами проведеного пошуку на сторінці відеохостингу «YouTube», за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_33», було виявлено відеоролик під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_25 », опублікований 27.05.2014 року, тривалістю 11 хв. 08 с., після перегляду якого було встановлено, що доповідач на зазначеному відео розповідає про розвиток сфери охорони здоров`я т.зв. «Республики Крым» (Фото №1 та №2 у фототаблиці). Після цього, було здійснено перехід на сторінку сайту безкоштовного завантаження медіа файлів «SaveFromNet» (ІНФОРМАЦІЯ_24) для завантаження даного відеозапису на персональний комп`ютер (Фото №3 у фототаблиці), та за допомогою посилання «Завантажити», вказаний відеозапис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_34 », розміром 34,2 МБ, було збережено на робочий комп`ютер і в подальшому, за допомогою встановленого програмного забезпечення збережено на оптичний диск CD-R «ANV» 700 Mb, який є додатком до протоколу та досліджувався в подальшому відповідними експертами при експертних дослідженнях. Крім того, в ході даного огляду було зроблено стенограму вказаного відео, на якому журналіст телеканалу бере інтерв`ю у т.зв. «министра здравоохранения Республики Крым» ОСОБА_1 , при цьому зроблена стенограма, викладена слідчим в протоколі і за своїм змістом відповідає інформації, збереженій на оптичний диск CD-R.

Разом з тим, в ході вищезазначеного огляду за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_23» на сторінці відеохостингу «YouTube», слідчим також було встановлено, що на вказаній Інтернет-сторінці міститься відеоролик під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_25 », опублікований 02.06.2014 року, тривалістю 17 хв. 24 с., після перегляду якого встановлено, що доповідач на зазначеному відео розповідає про розвиток сфери охорони здоров`я т.зв. «Республики Крым» (Фото №4 у фототаблиці). Після цього, було здійснено перехід на сторінку сайту безкоштовного завантаження медіа файлів «SaveFromNet» (ІНФОРМАЦІЯ_24) для завантаження даного відеозапису на персональний комп`ютер (Фото №5 у фототаблиці), та за допомогою посилання «Завантажити», даний відеозапис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_25 », розміром 152 МБ, було збережено на робочий комп`ютер і в подальшому, за допомогою встановленого програмного забезпечення, збережено на оптичний диск CD-R «ANV» 700 Mb, який є додатком до протоколу та досліджувався в подальшому відповідними експертами при експертних дослідженнях. Крім того, в ході даного огляду було зроблено стенограму вказаного відео, на якому журналіст бере інтерв`ю у т.зв. «министра зравоохранения Республики Крым» ОСОБА_1 , при цьому зроблена стенограма, була викладена слідчим в протоколі і за своїм змістом відповідає інформації, збереженій на оптичний диск CD-R.

Надалі, слідчим за допомогою свого персонального комп`ютера, перелічені файли було записано на диск для лазерних систем зчитування типу CD-R «ANV» 700 Mb, серійний номер «RFD80M-79239», що є додатком до протоколу та диск фіналізовано, що унеможливлює подальший запис на нього, крім того, в ході огляду, оглянуті сторінки були збережені за допомогою штатної функції операційної системи «PrtSc» (збереження вмісту екрану) та сформовано у фототаблицю на 5 аркушах, що є додатком до протоколу.

Згідно з даними висновку судової експертизи відео- та звукозапису №54 від 12.04.2018 року у відеофонограмах фалів «ІНФОРМАЦІЯ_25 » та «ІНФОРМАЦІЯ_34 » наявні ознаки монтування, однак самі розмови, зафіксовані у відеофонограмах цих файлів є цілісними.Голос і мовлення, зафіксовані у наведених відеофонограмах файлів належать ОСОБА_1 . Слова та фрази, що належать ОСОБА_1 , наведені у таблиці 3 дослідницької частини висновку експерта від 12.04.2018 року №54, які зазначались вище судом під час дослідження протоколів їх огляду (том №5 а.с.46-57, 58-72).

Як вбачається з даних висновку судової фотопортретної експертизи №32/1 від 14.06.2018 року у відеофайлі «ІНФОРМАЦІЯ_25 » (при показниках індикатора відліку часу з 00:01 по 17:22, посередині у кадрі); відеофайлі «ІНФОРМАЦІЯ_25 » (при показниках індикатора відліку часу згідно таблиці №1); відеофайлі «ІНФОРМАЦІЯ_26» (при показниках індикатора відліку часу з 01:56 по 02:00, посередині у кадрі); відеофайлі «ІНФОРМАЦІЯ_35» (при показниках індикатора відліку часу згідно таблиці №2); відеофайлі «ІНФОРМАЦІЯ_27» (при показниках індикатора відліку часу з 00:59 по 01:04, посередині у кадрі); відеофайлі «ІНФОРМАЦІЯ_28» (при показниках індикатора відліку часу з 00:00 по 00:08, посередині у кадрі) та на фотокопії першої сторінки паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , фотокартці ОСОБА_1 , зробленій співробітником ГУ СБУ в АР Крим 08.01.2018 року та відеофайлі «MVS_0022», наданих в якості порівняльного матеріалу, зображена одна й та сама особа (том №5 а.с.87-102).

Згідно з даними висновку судової лінгвістичної експертизи №31/1 від 29.05.2018 року у наданих на дослідження матеріалах у висловлюваннях ОСОБА_1 . Крим розглядається як фактичний суб`єкт Російської Федерації, т.зв. «Республіка Крим», в якій є держрада - «Госсовет Республики»; повідомляється про пов`язані з цим позитивні зміни у кримській системі охорони здоров`я та перспективи її розвитку у зв`язку з інтегруванням у російську; наголошується на перевагах у сфері надання медичної допомоги для мешканців Криму, які отримали (отримають) громадянство Росії та, відповідно, паспорт громадянина РФ; висловлюється почуття задоволення від усвідомлення того, що тепер і кримчани, і мешканці Ліпецької області це - «одна велика країна», за контекстом, Росія, тобто має місце схвалення приєднання Криму до складу Росії. Таким чином, приєднання Криму до складу Росії оцінюється ОСОБА_1 як правильна, практично корисна з позиції перспектив для кримської сфери охорони здоров`я дія, до якої він висловлює схвальне ставлення, тобто має місце публічне виправдання приєднання Криму до складу РФ. Крім того, у наданих на дослідження матеріалах міститься негативна інформація про стан медичної галузі Криму у складі України, що використовується ОСОБА_1 для підкреслення економічних переваг для Криму, зокрема у галузі медицини, у зв`язку з приєднанням його до складу РФ, тобто має місце проросійська пропаганда (том №5 а.с.118-131, 132-194 - матеріали для проведення дослідження).

Крім того, із досліджених даних протоколу огляду від 14.05.2018 року з додатками (том №2 а.с.248-249, 250, том №3 а.с.1-3, 4-42) вбачається, що, в період часу з 08 год. 00 хв. до 08 год. 20 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцевим А.В. з метою виявлення інформації, яка міститься у відкритих джерелах мережі Інтернет, доступ до яких не обмежено, на службовому комп`ютерібуло здійснено відкриття браузеру «google chrome», при цьому в пошуковому розділі слідчим було введено відповідний запит: «АРК присяга на верность народу Крыма». За результатами проведеного пошуку, слідчим було виявлено посилання на відеохостинг«YouTube» та при переході за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_29 було встановлено, що на сторінці вказаного відеохостингу міститься відеоролик під назвою «Руководители ключевых силових структур АРК принесли присягу на верность народу Крыма», який опублікований 02.03.2014 року офіційним YouTube каналом «КТ на русском», тривалістю 01 хв. 47 с. Крім того, в ході перегляду вказаного відео встановлено, що на ньому зафіксовано засідання «Совета Министров Крыма » за участю керівників новоствореного окупаційною владою уряду та парламенту АР Крим та на відрізку відео з 01 хв. 42 с. по 01 хв. 45 с. присутній громадянин України ОСОБА_1 (Фото №3 у фототаблиці, у кадрі другий праворуч, в окулярах - ОСОБА_1 ), при цьому, в описі вказаного відео міститься наступний текст (наводиться мовою оригіналу: «На церемонии, которая прошла 2 марта в зале заседаний крымского Совета министров, присутствовали руководители правительства и парламента, а также главы городов и районов Автономной Республики Крым. По словам премьер- министра Крыма ОСОБА_9 этот день «войдет в историю автономии, как день формирования всех ее силових структур». Після цього, слідчим було здійснено перехід на сторінку сайту безкоштовного завантаження медіа файлів для завантаження даного відеозапису на персональний комп`ютер та за допомогою посилання «Завантажити», даний відеозапис під назвою «Руководители ключевых силових структур АРК принесли присягу на верность народу Крыма.шр4», розміром 16,4 МВ, було збережено.

Також, відповідно до долучених додатків до даного протоколу від 14.05.2018 року (том №3 а.с.5-42), вбачається, що вони містять інформацію, відповідно до якої у пошуковому розділі пошукової системи «Google» (Фото №1 у фототаблиці) було введено відповідний запит («министерство здравоохранения республики крым»), після чого, за результатами пошуку відбувся перехід на офіційний сайт т.зв. «Министерства здравоохранения Республики Крым», за посилання: https://mzdrav.rk.gov.ru/ru/index. (Фото №2 у фототаблиці). Надалі, було здійснено перехід за посиланням «Документы Министерства здравоохранения Республики Крым», при цьому, знайшло відображення 114 веб-сторінок з усіма наказами т.зв. «Министерства здравоохранения Республики Крым», з можливістю подальшого пошуку у вказаній нормативній базі за ключовими словами, тегами документа, типом та датою прийняття документа за посиланням: https://mzdrav.rk.gov.ru/ru/structure/28 (Фото № 3, 4, 5 у фототаблиці). Після цього, у пошуковій системі на сторінці за посиланням https://mzdrav.rk.gov.ru/ru/structure/28 було введено запит по даті прийняття документа: з 27.02.2014 року по 10.06.2014 року (Фото №6 у фототаблиці) та за результатами пошуку знайдено накази т.зв. «Министерства здравоохранения Республики Крым» за підписом діючого на той час «Министра здравоохранения Республики Крым» ОСОБА_1 (Фото №7-21 у фототаблиці), зокрема накази «Министерства здравоохранения Республики Крым»: №180 від 18.04.2014 року, №196 від 28.04.2014 року, №54-с від 28.04.2014 року, №254/29 від 27.05.2014 року, №244 від 22.05.2014 року, при цьому, зі змісту вказаних наказів вбачається, що «Министр здравоохранения Республики Крым», яким в той період часу був ОСОБА_1 , при їх винесенні керується положеннями законодавства держави-окупанта, а саме: Російської Федерації, яка здійснила окупацію Автономної Республіки Крим, внаслідок збройної агресії.

Згідно з даними висновку судової лінгвістичної експертизи №31/1 від 29.05.2018 року у наданих на дослідження копіях протоколів огляду у тексті «Приказа Министерства здравоохранения РК и ГУ Госсанэпидслужбы РК от 27.05.2014 №254/29 «О проведении республиканского показательно-тренировочного учення по локализации условного очага холеры» та тексті «Приказа Министерства здравоохранения от 22.05.2014 №244 «О порядке направления граждан Российской Федерации , проживающих на территории Республики Крым, для оказания специализированной медицинской помощи» міститься спонукання у вигляді розпорядження від імені т.зв. «министра здравоохранения Республики Крым ОСОБА_1 » (а також «главного государственного санитарного врача Республики Крым ОСОБА_7» в першому вказаному документі) про виконання певних дій, перелічених по пунктах у кожному окремому документі після слова «ПРИКАЗЬІВАЮ» («ПРИКАЗЬІВАЕМ»).

Як вбачається з даних протоколу огляду від 05.01.2018 року з додатками (том №2 а.с.179-185, 186-191, 192-195, 196), в період часу з 15 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Мигалатій С.О. було оглянуто предмети і документи, вилучені під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , який було здійснено на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. від 18.12.2017 року у справі №766/21451/17 (том №3 а.с.151-153) та проведено, відповідно до даних протоколу обшуку від 05.01.2018 року (том №3 а.с.154-158, 159) слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцевим А.В. за участю понятих та інших учасників за указаною адресою, при цьому в ході обшуку було вилучено ряд, належних ОСОБА_1 речей і документів, які згідно з даним протоколом оглянуті слідчим, зокрема: посвідчення червоного кольору з написом золотого кольору «СОВЕТ МИНИСТРОВ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ», видане на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням посади останнього - «МИНИСТР ЗДРАВООХРАНЕНИЯ АВТОНОМНОЙ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ», номер посвідчення «152», видане «Председателем Совета министров Автономной Республики Крым ОСОБА_9» у березні 2014 року.

Крім того, відповідно даних вищезазначеного протоколу огляду, слідчим також було оглянуто інші речі та документи, належні ОСОБА_1 , що були виявлені та вилучені в ході вищезазначеного обшуку, зокрема:

-паспорт громадянина НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий Федеральною міграційною службою РФ 11.04.2014 року, код підрозділу 900-003, в якому наявні відмітки про місце реєстрації останнього, реєстрацію шлюбу, наявність дитини, при цьому, у паспорті громадянина Російської Федерації проставлена кругла печатка червоного кольору ФЕДЕРАЛЬНАЯ МИГРАЦИОННАЯ СЛУЖБА 900-003»;

-довідку про склад сім`ї, видану ОСОБА_1 , із зазначенням адреси реєстрації та складу членів сім`ї останнього, які проживають за вказаною адресою, при цьому на вказаній довідці проставлено штамп синього кольору та печатку синього кольору з наступним текстом: «Муниципальное унитарное предприятие муниципального образования городской округ Симферополь Республики Крым «Центральный Жилсервис», а також, проставлена кругла печатка синього кольору, що містить напис: «Российская Федерация Республика Крым город Симферополь»;

-довідку на 1 аркуші, видану на ім`я ОСОБА_1 , про його заробіток за березень, квітень, травень, червень 2014 року, який сумарно склав 89618,09 російських рублів, при цьому у правому верхньому куті даного документу міститься напис: «Утверждено постановлением Совета министров Республики Крым от 14.05.2014 г. № 87»;

-флеш-носій білого кольору «Transcend 2 GB» з серійним № 574659 6758 , при огляді якого виявлено файл з назвою «совещание козака.doc», остання дата зміни - 09.06.2014 року, при цьому, вказаний файл містить лист на адресу: «Заместителю полномочного Президента Российской Федерации в Крымском федеральном округе» на 6 аркушах.

Оглянуті під час цієї слідчої дії, належні ОСОБА_1 речі та документи, що були вилучені під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , згідно протоколу обшуку від 05.01.2018 року (том №3 а.с.154-158, 159), відповідною постановою слідчого СВ ГУ СБ України в АР Крим Мигалатія С.О. 05.01.2018 року (том №2 а.с.197-200) було визнано речовими доказами порядку ст.ст.98, 100 КПК України, які були досліджені судом в ході судового розгляду.

Як вбачається з даних ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. від 15.01.2018 року (том №5 а.с.29-31) слідчим суддею було надано дозвіл співробітникам СБУ на тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні юридичної особи - ТОВ «СітіДоктор» за адресою: м.Київ, проспект Степана Бандери, 17, на підставі чого співробітниками СБУ було вилучено трудову книжку та особову справу на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 23.01.2018 року було складено відповідний протокол (том №5 а.с.35-37).

Згідно з даними протоколу огляду від 30.01.2018 року слідчимСВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцевим А.В., в період часу з 10 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв., був проведений огляд трудової книжки темно-зеленого кольору, серії НОМЕР_4 , виданої 30.03.1983 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та особової справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (том №2 а.с.201-203, 204-212, 213-214, 215, 216, 217-219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229-230, 231), при цьому в ході огляду трудової книжки було встановлено, що зазначена трудова книжка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має 79 (сімдесят дев`ять аркушів) та містить відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 , а саме: 30 записів щодо прийняття на роботу, переведення на посади і звільнення з посад, зокрема: на сторінках 43-45 вказаної трудової книжки наявний запис про те, що ОСОБА_1 призначений на посаду міністра охорони здоров`я АР Крим в порядку переведення на підставі (Рішення Верховної Ради АР Крим від 28.02.2014 року №1667-6/14, а також, що 09.06.2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади «министра здравоохранения Республики Крым» за угодою сторін із зазначенням підстави - «Указ Главы Республики Крым от 09.06.2014 №45-У, приказ МЗ РК от 09.06.2014 №129-л). Крім того, в ході даного огляду слідчим було оглянуто особову справу ОСОБА_1 , зокрема: особову картку працівника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за типовою формою №П-2, затвердженою наказом Держкомстату та Міністерства оборони України 25.12.2009 №495/656, копію картки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_5 , копію паспорта НОМЕР_1 , виданого 03.10.1997 року Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму та копії інших документів, всього на 16 (шістнадцяти аркушах) особової справи.

Оглянуті під час цієї слідчої дії трудову книжку та особову справу на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідною постановою слідчого СВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцева А.В. від 30.01.2018 року (том №2 а.с.232-235) було визнано речовими доказами порядку ст.ст.98, 100 КПК України, які були досліджені судом в ході судового розгляду.

Згідно з даними протоколу огляду від 28.05.2018 року з додатками (Том №3 а.с.45, 46-64), в період часу з 18 год. 35 хв. до 18 год. 50 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцевим А.В. було здійснено огляд з метою виявлення інформації, яка міститься у відкритих джерелах мережі Інтернет, що стосується діяльності посадових осіб та державних службовців на тимчасово окупованій території України - АР Крим, на службовому комп`ютері, шляхом відкриття браузеру «google chrome», у пошукову систему було введено відповідний запит: («министерство здравоохранения республики крым»), після чого, за результатами проведеного пошуку здійснено перехід на офіційний сайт т.зв. «Министерства здавоохранения Республики Крым» за посиланням https://mzdrav.rk.gov.ru/ru/index та надалі здійснено перехід за посиланням «Документи / Документы Министерства здравоохранения Республики Крым», де відображаються нормативні документи т.зв. «Министерства здравоохранения Республики Крым», після чого, здійснено перехід у розділ під назвою «Указы Главы республики Крым». За результатами вказаного пошуку виявлено наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади «министра здравоохранения Республики Крым» за підписом «Главы Республики Крым ОСОБА_9 » від 09.06.2014 року. В ході огляду вказаний наказ роздруковано та долучено до даного протоколу огляду. Вказаний наказ містить серед іншого інформацію наступного змісту: «…в соответствии с пунктом 14 части первой статьи 64 Конституции Республкии Крым освободить ОСОБА_1 от должности министра здавохранения Республики Крым 09.06.2014 по соглашению сторон…».

Згідно даних листа-відповіді на запит слідчого Державної міграційної служби України (том №4 а.с. 186, 187) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , є громадянином України та має відповідний паспорт серії НОМЕР_6 , який виданий 03.10.1997 Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму, крім того, останній має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданий 12.08.2010 органом видачі 0101, при цьому згідно облікової картки особи строк дії паспорта по 12.02.2020, який станом на час надання відповіді на запит був чинний.

Крім того, відповідно до даних листа заступника Голови Адміністрації Президента України ОСОБА_10 від 09.01.2018 (том №4 а.с.185) на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили матеріли про припинення громадянства ОСОБА_1 .

Також, судом було досліджено надані стороною обвинувачення матеріали на підтвердження факту окупації АР Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Так, згідно з даними протоколів від 29.05.2018 року з додатками (том №3 а.с.65, 66-78) огляду в період часу з 10 год. 15 хв. до 11 год. 30 хв. та від 30.05.2018 з додатками (том №3 а.с.79, 80-90) огляду в період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 20 хв., слідчими СВ ГУ СБ України в АР Крим, відповідно Рябим Р.О. та Владімірцевим А.В. , було здійснено пошук за вищезазначеним алгоритмом, що наведений неодноразово вище та проведено огляд Звітів офісу прокурора міжнародного кримінального суду від 2016 та 2017 років, згідно яких на тимчасово окупованій території України розпочався та триває збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією із зазначенням, що для цілей Римського статуту військовий конфлікт може бути міжнародним за своєю суттю, якщо одна або більше держав частково чи повністю окупують територію іншої держави, незалежно від того, чи супроводжується ця окупація збройним супротивом, а також було оглянуто Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262, згідно якої територія України є цілісною та недоторканою, Резолюцією Парламентської асамблеї ради Європи № 2168, згідно якої Російська Федерація визнається державою-агресором.

Відповідно до даних протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.06.2018 року з додатками (том №3 а.с.228-230, 231-250, том №4 а.с.1-125), здійсненого у період часу з 09:00 год. до 12:00 год., вбачається, що слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Владімірцевим А.В. на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. від 10.05.2018 у справі № 766/21451/17 про тимчасовий доступ було оглянуто матеріали досудових розслідувань № 12014010390000717 від 26.02.2014 року та № 42016160690000069 від 19.08.2016 року, які знаходяться у володінні слідчого відділу Головного управління Національної поліції в АР Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ 40108756), що розташований за адресою: м.Одеса, вулиця Преображенська, 44, із можливістю зробити їх копії та вилучити (здійснити виїмку) даних копій.

Згідно з даними протоколу огляду від 18.05.2018 року з додатками (том №4 а.с.126-145, 146-179), в період часу з 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., слідчим СВ ГУ СБ України в АР Крим Мигалатій С.О. було оглянуто матеріали досудових розслідувань № 42014000000000080, а також матеріали досудових розслідувань № 12014010390000717 від 26.02.2014 та № 42016160690000069 від 19.08.2016, які за своєю суттю стосуються інформації щодо обставин окупації АР Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації на момент інкримінованих ОСОБА_1 дій, в тому числі свідчать про факт присутності на території АР Крим військовослужбовців Російської Федерації та здійснення ними військового контролю території АР Крим.

Як вбачається з даних протоколу огляду від 14.05.2018 року з додатками (том №6 а.с.4-5, 6-16, 17, 18) слідчим слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим Владімірцевим А.В. зметою виявлення інформації, яка міститься у відкритих джерелах мережі Інтернет, доступ до яких не обмежується, на службовому комп`ютері було відкрито браузер «Google Chrome» та в пошуковій строці введено відповідний запит: «Крым. Путь на Родину». За результатами проведеного пошуку, було виявлено посилання на відеохостинг «YouTube», при переході за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_30 на сторінці відеохостингу «YouTube» міститься відеоролик під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_31 », опублікований 15.03.2015 року офіційним YouTube каналом «Всеросійської державної телерадіокомпанії «Россия 24» (ВГТРК), тривалістю 02 год. 25 хв. 49 с. В ході перегляду вказаного відео встановлено, що це документальний фільм російського журналіста і телеведучого Андрія Кондрашова , що висвітлює події, які відбувались на території Автономної Республіки Крим в кінці лютого - навесні 2014 року, в тому числі про захоплення будівель ВР АР Крим, інших адміністративних будівель, та про початок окупації, при цьому, у фільмі ОСОБА_29 спілкується з представниками влади на території півострова Крим, а також з діючим президентом Російської Федерації ОСОБА_30 , який визнав пряме втручання Росйської Федерації у «процес самовизначення» в Автономній Республіці Крим. Крім того, в ході огляду вказаного фільму встановлено, що в кінці лютого 2014 року розпочалась окупація території АР Крим Російською Федерацією за участі військових підрозділів та збройних сил Російської Федерації (Фото №7 у фототаблиці).

Поряд з цим, в ході перегляду вказаного відеоролику було встановлено, що на відео присутній президент РФ ОСОБА_30 , який розповідає, що в період кінця лютого - початку березня доручив Адміністрації Президента РФ провести т.зв. «анкетування» жителів півострова Крим з питань приєднання півострова до Російської Федерації. Також ОСОБА_30 підтвердив розташування на території АР Крим російської військової бази, де знаходилось на період початку 2014 року близько 20 тисяч військовослужбовців збройних сил РФ. В той же час відбувалось завезення військової техніки, в тому числі берегових ракетних комплексів «Бастіон», з території РФ на територію АР Крим. Також, під виглядом посилення охорони військових об`єктів на території АР Крим з Російської Федерації у вказаний період було направлено спецпідрозділи Головного розвідувального управління РФ і сили морської піхоти Збройних сил РФ (десант), які виконували відповідні накази і вказівки президента РФ, Міністерства оборони РФ щодо дій на території АР Крим.

Надалі, слідчим було здійснено перехід на сторінку сайту безкоштовного завантаження медіа файлів «SaveFromNet» (ІНФОРМАЦІЯ_24) для завантаження даного відеозапису на персональний комп`ютер (Фото №11 у фототаблиці) та за допомогою посилання «Завантажити», даний відеозапис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_31 », розміром 1,29 GB, було записано на диск для лазерних систем зчитування типу DVD-R, що є додатком до вищезазначеного протоколу, який також був досліджений в ході судового розгляду та містить інформацію відображену у даному протоколі огляду.

Аналізуючи вищенаведене, матеріали кримінального провадження у їх сукупності, з урахуванням фактичних обставин того часу в ракурсі висунутого обвинуваченому обвинувачення за ч.1 ст.111 КК України, слід зазначити наступне.

Так, 06.03.2014 року в приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення ч.2 ст.2, ст.73, п.2 ч.1 ст.85, ст.132 Конституції України та п.2 ч.3 ст.3, ст.ст.6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», згідно якої 16.03.2014 року повинен був відбутися так званий «референдум», на який було винесено питання входження АР Крим та м.Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації. 06.03.2014 року Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення № 7151 з аналогічним змістом.

На підставі зазначених постанов 16.03.2014 року було проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним Російській Федерації результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу Російської Федерації території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на правах суб`єктів федерації.

Конституційний суд України своїм рішенням № 2-рп/2014 у справі № 1?13/2014 16 березня 2014 року визнав постанову ВР АРК № 1702-6/14 від 06 березня 2014 року неконституційною.

В подальшому, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим, в порушення ч.2 ст.2, ст.73, п.2 ч.1 ст.85, ст.132 Конституції України, було прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі Декларації про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2014 у справі № 1?15/2014 від 20 березня 2014 року Вищезазначену «Декларацію про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя» визнано неконституційною.

18.03.2014 року між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» було підписано договір про входження території АР Крим та м.Севастополя до складу Російської Федерації.

20.03.2014 року Державною Думою Російської Федерації прийнято Федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Згідно з вказаним законом Автономна Республіка Крим та м.Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999 року, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004 року, увійшли до складу Російської Федерації.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Вказаний закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій…

Вказані обставини не є такими, які в розумінні ст.91 КПК України підлягають доказуванню, оскільки є дійсними у світлі рішень Конституційного суду України за № 2-рп/2014 у справі за №1-13/2014 ві 16 березня 2014 року, яким визнано постанову ВР АРК за № 1702-6/14 від 06 березня 2014 року неконституційною, та за № 3-рп/2014 у справі за № 1-15/2014 від 20 березня 2014 року, яким вищевказану «Декларацию о независимости Республики Крым и города Севастополя» визнано неконституційною.

Поряд з цим слід зазначити, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлені певні факти, які стосуються норм гарантованих Конституцією України, мають преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України є збройною агресією.

Дії Російської Федерації були визнані збройною агресією у зверненні Верховної Ради України до держав - гарантів безпеки України, у Декларації «Про боротьбу за звільнення України» від 23.03.2014 року, у зверненні Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентарів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором тощо.

Такий перелік правових актів не є вичерпним, а тому факт збройної агресії Російської Федерації проти України є очевидним фактом і не потребує перевірки та підтвердження відповідними доказами у даній справі.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», вказаний Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Також, Постановою Верховної Ради України «Про заяв Верховної Ради України «про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалено заяву ВРУ та визначено, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, а також зазначено про встановлені факти порушень Російською Федерацією територіальної цілісності України. Крім того, Указом Президента України від 24.09.2015 року № 555/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України», затверджено Воєнну доктрину України, при цьому, відповідно до пунктів 3, 9, 11, 16, 17, 28, 30, 36, 49, 59, 65 встановлено наявність збройної агресії Російської Федерації. Таким чином вказаний факт є загальновідомим і встановленим.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, іх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Викладені фактичні дані дають підстави стверджувати, що не пізніше 20.02.2014 року Російська Федерація на території півострова Крим розпочала збройну агресію проти України.

Крім того, як свідчать матеріали 27.02.2014 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим (далі - ВР АРК), на той момент фактично підконтрольною російським військовим, які захопили будівлю ВР АРК, в порушення положень ст.37 Конституції Автономної Республіки Крим (без узгодження з Президентом України), було прийнято постанову № 1656-6/14 «Про призначення ОСОБА_9 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим», яка надалі скасована постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справві № 826/2719/14.

Крім того, вказаною постановою було скасовано також ряд постанов та рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, зокрема в тому числі: постанову ВР АР Крим «Про проведення загально кримського референдуму» за № 1702-6/14 від 06 березня 2014 року; постанову ВР АР Крим «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» №1727-6/14; рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим; рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, при цьому, скасовуючи всі вказані постанови і рішення, в тому числі і рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Окружний адміністративний суд м.Києва констатував, що вони є протиправними, оскільки прийняті з порушенням норм діючого законодавства України та порушують основні засади національної безпеки України.

Таким чином, уряд, що формувався, до складу якого ОСОБА_1 був призначений на посаду міністра охорони здоров`я, був нелегітимним та фактично незаконно перебирав на себе функції державного управління на території Автономної Республіки Крим в інтересах Російської Федерації, яка на той момент окупувала дану територію.

Надаючи оцінку дослідженим під час судового розгляду доказам, що зазначені вище, та вирішуючи питання їх належності та допустимості, суд приходить до наступного.

Так, всі досліджені в судовому засіданні протоколи є за своєю суттю протоколами огляду, тобто являються слідчими діями у розумінні норм КПК України.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч.1 ст.223 КПК України).

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.При огляді слідчий має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Слід зазначити, що у даному кримінальному провадженні, вимоги ст.237 КПК України, було дотримано, оскільки у всіх випадках огляд проводився з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, при цьому слідчими та прокурорами проводився огляд в тому числі документів та відео, що розмішенні у певних виданнях в мережі Інтеренет, які містили у собі відомості, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, після чого здійснювалась відповідна фіксація їх змісту та інформації, яку вони містили, що прямо кореспондується з нормами ст.223 КПК України, оскільки такі слідчі (розшукові) дії є діями, які були спрямовані на отримання (збирання) доказів та перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні.

Та обставина, що при проведенні відповідних оглядів слідчими, прокурорами в огляді не приймала участь сторона захисту не є порушенням вимог ст.237 КПК України, оскільки положення вказаної статті визначають саме право слідчого запросити для участі в огляді підозрюваного та захисника, а не встановлює такий імперативний обов`язок.

Твердження захисту, що не можутьбути визнані доказами відомості, що містяться в так званих документах певних організацій, які не були предметом безпосереднього дослідження суду в оригіналах, є безпідставними

Так, відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.104 КПК України, протокол складається, в тому числі з описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.

А тому, суд сприймає всі без виключення дані відображені у вищезазначених протоколах огляду, як отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, які були предметом безпосереднього дослідження судом під час судового розгляду.

Відповідно до положень ст.23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, разом з тим, відомості зазначені у вищевказаних протоколах огляду документів та відео були предметом дослідження в ході судового розгляду, а тому суд сприймає дані відображені у них, через призму положень п.2 ч.3 ст.104 цього ж Кодексу, як отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, при цьому, джерелом фактичних даних (відомостей) виступають саме відповідні протоколи огляду, що безпосередньо досліджені судом.

Поряд з цим, слід зазначити, що відсутні підстави для витребування вказаних у протоколах огляду «рішень» в порядку міжнародної правої допомоги, оскільки направлення запитів про витребування до органів, від імені яких видавалися так звані акти, чи накази, зокрема виданих самим обвинуваченим на посаді т.зв. «Министра здравоохранения Республики Крым» суперечить законодавству Украни, зокрема положенням ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якими визначено, що на тимчасово окупованій території діють тільки державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України. Їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно до вимог ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Обставини, передбачені ч.4 ст.9 КПК України, у даному випадку відсутні.

Крім того, порушень вимог ст.ст.87, 103-104, 223, 237 КПК України не встановлено, у зв`язку з чим відсутні передумови сприймати, ці докази, як неналежні чи не допустимі.

Поряд з цим, суд приймає до уваги, що поняття «електронний документ» достатньо широке та охоплює багато різних категорій, зокрема: аудіо-, відеозаписи, документи бухгалтерської та податкової звітності, які створені, передані, отримані в електронній формі, роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінка), сторінок електронного листування через e-mail тощо.

До особливої категорії електронних документів можна віднести роздруківки сторінок, які діють від імені певних установ, організацій, відомств.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, при цьому, в даному випадку будь-якої різниці в тому, предметом дослідження є електронний документ чи його паперовий формат, немає, оскільки жоден із них не є таким, що виданий з дотриманням вимог законодавства України.

При цьому слід зазначити, що як електронний формат документу, так і паперовий засвідчують самі по собі ту обставину, що окупаційною владою видаються від її імені документи, видача яких спрямована на укріплення окупаційної влади, її легітимізацію в очах світу та населення в межах тимчасово окупованої території, де діють так звані «установи», що намагаються мати ознаки офіційних представництв, а не окупаційних.

Враховуючи встановленим той факт, що АР Крим та м.Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26 червня 1945 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01 квітня 1999 року, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20 квітня 2004 року, увійшли до складу Російської Федерації, а також те, що 20.02.2014 року Російська Федерація здійснила окупацію території України - півострова Крим, інформацію оприлюднену з вказаної дати на сторінках установ, які протиправно діють від імені РФ на тимчасово окупованій території України, слід сприймати, як інформацію, яку доводить до відома через свої установи Російська Федерація.

Використання такої інформації з сайтів цих установ є можливим з огляду на наявність факту окупації АР Крим.

А тому, суд у даному кримінальному провадженні розглядає таку інформацію з сайтів, наявну у таких документах і відео, що були предметом огляду слідчими та прокурорами при проведенні слідчих дій, що відображено та зафіксовано у відповідних протоколах, які є джерелом доказів, як інформацію, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території (АР Крим), зареєструвала чи підтвердила факт проведення певних дій, при цьому, суд не визнає документи, видані окупаційною владою і не легітимізує таку владу.

Оцінювати матеріали видані окупаційною владою, через призму дійсного (офіційного) документу, підстав немає, оскільки вони не є юридично дійсним, але вони можуть підтверджувати, наявність на окупованій території певних установ, що діють всупереч українському законодавству, поряд з цим, як наслідок відсутні передумови для виключення їх із числа відомостей, що містять у собі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст.91 КПК України.

З урахуванням наведеного, суд оцінює документи оприлюднені окупаційною владою на Інтернет-сайтах, що були оглянуті в порядку ст.237 КПК України, як джерело фактичних даних (відомостей) щодо висунутого обвинувачення обвинуваченому, що має значення у справі та сприяє виконанню вимог ст.2 КПК України.

З наведених підстав, за результатами досліджених в ході судового розгляду наданих стороною захисту завірених адвокатом світлокопій документів, зокрема: Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «О формировании Севета министров Автономной Республики Крым» за № 1674-6/14 від 28 лютого 2014 року; «Постановления Государственного Совета Республики Крым» «О внесении изменений в Постановление Верховной Рады Автономной Республики Крым от 28 февраля 2014 года № 1674-6/14 «О формировании Совета министров Республики Крым» від 04 квітня 2014 року за № 1938-6/14 та інших документів, суд не визнає вказані документи, видані окупаційною владою, разом з тим, розглядає зазначену у них інформацію як джерело фактичних даних (відомостей), що ОСОБА_1 28 лютого 2014 року був призначений до незаконно сформованого органу окупаційної влади «Совета министров Автономной Республики Крым» на посаду т.зв «Министра здравоохранения Автономной Республики Крым» та в подальшому, виходячи з вказаних змін, обіймав посаду «Министра здравоохранения Республики Крым».

При цьому, як вже зазначалось, вищезазначеною постановою Окружного адміністративного суду м.Києва було скасовано серед іншого вказані постанови із зазначенням, що вони є протиправними, оскільки прийняті з порушенням норм діючого законодавства України та порушують основні засади національної безпеки України.

Що стосується відео з відеохостингу «YouTube», то суд виходить з того, що «YouTube» -популярний відеохостинг, який надає послуги розміщення відеоматеріалів.

Відеохостинг - сайт, що дозволяє завантажувати і переглядати відео у браузері, зокрема через спеціальний програвач.

Розміщені відеоматеріали в «YouTube», у своїй більшості, крім матеріалів категорії «18+» та інших з обмеженим доступом (певної категорії), є матеріалами доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем.

Такий доступ до певної категорії матеріалів, не є пов`язаним з подоланням системи логічного захисту, для їх перегляду відповідна реєстрація в YouTube не потрібна, а тому, на переконання суду, доступ до таких матеріалів не потребує дозволу слідчого судді для здобуття відомостей такого характеру.

Щодо змісту документа в ракурсі достовірності відображених у ньому даних, то слід зазначити, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, згідно ч.2 ст.99 КПК України, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (в тому числі електронні).

Відповідно до ч.5 ст.99 КПК України для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: .. 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур…

Отримати оригінали відеозаписів з першоджерела на даний час неможливо, з огляду на положення ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст. 9 КПК України, у їх системному зв`язку, а тому на підтвердження достовірності їх змісту можуть бути використані й інші відомості у справі, зокрема, дані висновків експертиз про те, що відображені висловлювання у протоколах огляду відеозаписів належать обвинуваченому.

Посилання захисту про те, що інформація зазначена слідчими та прокурорами у відповідних протоколах огляду взята не з відкритих джерел, є безпідставними, спростовуються даними досліджених в ході судового розгляду відповідних протоколів огляду, в яких чітко зазначений алгоритм пошуку документів та відео, які були предметом огляду, при цьому вказана послідовність дій проведеного пошуку з посиланням на конкретні Інтрнент-сайти та адреси, за якими здійснювався такий пошук.

У зв`язку з наведеним, вищезазначені протоколи слідчих дій суд визнає належними, оскільки вони прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, в тому числі інших обставин, які мають значення для кримінального провадження та достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а також визнає їх допустимими, оскільки вони отримані з дотриманням вимог КПК України.

Що стосується досліджених в ході судового розгляду вищезазначених висновків судової експертизи відео- та звукозапису, судової фотопортретної експертизи та судово-лінгвістичної експертизи, то в розрізі пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст.111 КК України, слід зазначити, що дані експертизи були проведені на підставі відповідних постанов слідчого, що свідчить про їх проведення у відповідності до Кримінального процесуального Кодексу України.

При дослідженні висновків судової фотопортретної експертизи, серед іншого, було встановлено, що у якості зразків для проведення вказаної експертизи були використані дані процесуальної дії під час цього ж кримінального провадження зафіксовані на носії інформації, та фото з паспорту громадянина України ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, а тому відсутні підстави вважати, що проведення такого фіксування на носії інформації відбувалося з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України, а також відсутні підстави вважати, що такі носії, як зразки для проведення такої експертизи, є неналежними, в тому числі відсутні підстави сприймати як неналежний зразок фото з паспорту на ім`я ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим, суд визнає доводи захисту в цій частині необгрунтованими.

Крім того, як вбачається з висновків дослідженої в судовому засіданні судово-лінгвістичної експертизи, для її проведення було використано протоколи огляду з додатками та відеоматеріали.

Відповідно до постанови слідчого про призначення даної експертизи перед експертом було поставлено ряд питань, що стосувались дослідження як відеоматеріалів, так і протоколів огляду з додатками, при цьому, в резолютивній частині постанови слідчого чітко відмежовано питання, які стосувались відеоматеріалів, крім того, відповідно до супровідного листа слідчого, на адресу експертної установи для дослідження надсилались, як відеоматеріали, так і відповідні протоколи огляду з додатками, а тому підстав вважати, що експерт при проведенні лінгвістичної експертизи вийшла за межі поставлених перед нею питань та крім відеоматеріалів дослідила письмові матеріали, яким надала оцінку у висновку, немає.

Поряд з цим слід зазначити, що на момент проведення вказаної експертизи, згідно з даними висновку експертизи №54 від 12.04.2018 року, експертом вже було зроблено висновок, що у відеофонограмах файлів «ІНФОРМАЦІЯ_25 » та «ІНФОРМАЦІЯ_34 » голос і мовлення, зафіксовані у вказаних відеофонограмах файлів належать ОСОБА_1 .

Під час дослідження відео- та звукозаписів використовувалися вільні зразки голосу обвинуваченого для порівняння із судових процесів, проведених слідчими суддями щодо ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави вважати, що такі зразки є неналежними.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Посилання захисту на те, що зразки які надсилались експертам для проведення дослідження повинні були відбиратись, з огляду на положення ст.ст. 241, 245 КПК України, є необґрунтованими, оскільки вказані положення стосуються порядку відібрання зразків з речей і документів та біологічних зразків.

Під біологічними зразками для проведення експертизи розуміються різного роду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів тощо).

Використані зразки для дослідження під час проведення зазначених експертиз не можуть сприйматися, як речі і документи, чи як біологічні зразки, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що вони отримані з порушенням вимог ст.245 КПК України.

Згідно ч.5 ст.356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Крім того, слід зазначити, що вищезазначені висновки експертиз відповідають вимогам ст.ст.101-102 КПК України.

Поряд з цим, доводи захисту, що додаткові матеріали за запитом експерта, були надіслані начальником слідчого відділу Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим А.Просняк, який не включений в групу слідчих, є необґрунтованими, оскільки останнім було підписано супровідний лист на адресу експертної установи, при цьому будь-яких процесуальних дій вказана особа у даному кримінальному провадженні не проводила та процесуальних рішень не приймала.

Щодо доводів сторони захисту про те, що висновки вищезазначених фотопортретної та лінгвістичної експертиз, які проведені Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, не можуть бути визнані допустимими в розрізі положень ч.2 ст.69 КПК України, якими визначено, що не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого, то суд вважає такі доводи також необґрунтованими, з наступних підстав.

Так, службовою є залежність експерта від іншої особи в силу підпорядкованості чи підконтрольності її за посадою чи виконуваною роботою, що ґрунтується на побоюванні негативної оцінки його службової діяльності, бути звільненим з роботи, пониженим в посаді, позбавленим премії або на його очікуванні підвищення в посаді, матеріальної або іншої винагороди.

Інша залежність - будь-яка залежність, що виникла через життєві обставини і внаслідок якої особа відчуває себе зобов`язаною перед такою особою перед якою власне виникла така залежність.

В Українському науково-дослідному інституті спеціальної техніки та судових експертиз СБ України судово-портретну експертизу проведено експертом ОСОБА_32 , який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію експерта з правом проведення фотопортретної експертизи за спеціальністю «Дослідження зображень та ідентифікація особи за ознаками зовнішності», свідоцтво №305, видане ЕКК СБУ 15.04.2008 та дійсне до 13.03.2023, а лінгвістичну експертизу здійснено експертом ОСОБА_33 , яка має вищу філологічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «дослідження мови та писемного мовлення, свідоцтво №565 від 11.12.2014 року.

Разом з тим, в ході судового розгляду не було встановлено факту службової залежності цих експертів від сторін кримінального провадження в силу їх підпорядкованості чи підконтрольності сторонам за посадою чи виконуваною роботою, що виключає можливість їх побоюванню в питанні негативної оцінки їх службової діяльності, або ж можливості бути звільненим з роботи, пониженим в посаді, позбавленими премії або на очікування щодо підвищення в посаді, матеріальної або іншої винагороди, так як жодна із сторін не має впливу, який давав би таку можливість.

Не встановлено факту й іншої залежності з боку цих експертів.

А тому, відсутні підстави вважати, що засновник, який є іншою юридичною особою, може прямо впливати на експертів в силу підпорядкованості чи підконтрольності їх йому за посадою чи виконуваною роботою.

З урахуванням наведеного, вищезазначені висновки судової експертизи відео- та звукозапису, судової фотопортретної експертизи та судово-лінгвістичної експертизи, які підтверджують наявність обставин, які мають значення для кримінального провадження та відповідно до вимог ст.91 КПК України підлягають доказуванню, суд визнає належними та допустимими.

Підстави для визнання таких доказів недопустими відсутні, оскільки в ході судового розгляду не встановлено порушень вимог ст.87 КПК України.

Поряд з цим, слід зазначити, що Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.03.2018 року у справі №753/11828/13-к зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року №12-рп/2011, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких даних.

Також, суд враховує, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

А тому, приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні, порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій дотриманий, про що свідчать надані стороною обвинувачення копії постанов про призначення експертиз, про визнання вилучених речей речовими доказами, копії судових рішень про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які застосювуться лише на піставі ухвали слідчого судді.

Матеріали надані на підтвердженння виконання вимог ст.290 КПК України, та копії повідомлень про підозру також вказують на дотримання положень Кримінального процесуального кодексу України і в цій частині.

Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, який надіслано до суду разом з обвинувальним актом та доданими матеріалами справи, стороною обвинувачення стороні захисту було надано доступ до всіх матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, про що відповідно сторона захисту зі свого боку підтвердила відповідними розписками, які долучені до обвинувального акту.

А тому, за наслідками судового розгляду доводи захисту про порушення вимог ст.290 КПК України є безпідставними.

Надаючи оцінку діям обвинуваченого, через призму норм КК України, в частині пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.111 КК України, відповідно до подій того часу, що відбувались під час окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, суд, дослідивши всі докази у даному провадженні, приходить до наступного.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Так, ч. 1 ст. 111 КК України передбачена кримінальна відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Об`єктом злочину є державна безпека України у будь-якій її сфері.

Відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України національна (у тому числі державна) безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, і полягає зокрема: у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, непорушенні принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку.

Державна безпека - це відсутність загрози, стан захищеності життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності держави.

Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов`язання в галузі міжнародних відносин.

Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв`язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.

Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями Верховної Ради України і міжнародними договорами України.

З об`єктивної сторони державна зрада може виявлятися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду державній безпеці України.

Підривною є будь-яка діяльність, пов`язана зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом (це можуть бути дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, тощо) з втручанням у міжнародну політику України, з втручанням у внутрішню політику, зі спробою зміни території України, зі спробою зниження обороноздатності України, зі створенням умов для діяльності на території України певних іноземних угруповань (організацій т.і.) тощо.

Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть знаходити різний прояв, при цьому допомога у проведенні такої діяльності може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схиляння до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь, чи безпосереднє їх вчинення тощо.

Закінченим злочин у цій формі є з моменту вчинення відповідного діяння, яким особа надала допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Іноземна держава - це будь-яка держава, крім України, незалежно від того, чи визнана вона Україною як суверенна і чи має Україна з нею дипломатичні відносини.

Під іноземною організацією, відповідно до складу злочину, передбаченого ст.111 КК України, слід розуміти будь-яку державну чи недержавну установу, підприємство, об`єднання, орган іншої країни, у тому числі політичну партію, релігійну організацію, комерційне підприємство, а також міждержавну чи міжнародну організацію, у тому числі неофіційну, нелегітимну чи злочинну ("тіньовий" уряд у вигнанні, міжнародна терористична організація тощо), крім офіційної міжнародної організації, членом якої є Україна.

Суб`єктом державної зради у будь-якій її формі може бути тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона державної зради характеризується виною у вигляді прямого умислу. При вчиненні державної зради винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, вчиняє шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України і бажає цього.

Аналізуючи вищенаведені твердження обвинуваченого, який відмовився давати показання суду та відповідати на запитання, вищенаведені показання свідків, які були допитані під час судового розгляду та досліджені судом вищевказані письмові докази у їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, визнав вказані докази належними та допустимими, про що навів свої мотиви вище, при цьому оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому приходить до висновку, що під час судового розгляду знайшла підтвердження та є доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в частині пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.

Вищезазначені дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.111 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній та інформаційній безпеці України, що виразилось у наданні іноземній державі, та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ч.1 ст.111 КК України в редакції, яка діяла станом на момент вчинення даного злочину та є такою, що поліпшує становище особи в розумінні ч.1 ст.5 КК України, тобто до набрання чинності 18 квітня 2014 року Законом №1183-VII (1183-18) від 08 квітня 2014 року.

Поряд з цим, враховуючи положення Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим», якими визначено засади діяльності Ради міністрів, та що повноваження окремих міністрів регулюються положеннями про відповідні міністерства, затвердженими Постановою Ради міністрів АР Крим «Про деякі питання діяльності органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим» №128 від 31.03.2010 року, а також з урахуванням особливого порядку призначення міністрів на такі посади та їх звільнення з посад, суд відхиляє доводи захисту про те, що така посада не є політичною.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності та підданий покаранню за виконання ним медичних функцій з посиланням на Конвенцію про захист цивільного населення під час війни,Конвенцію про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, Конвенцію про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі, є необґрунтованими у ракурсі фактичних обставин у даному кримінальному провадженні.

Так, Конвенція про захист цивільного населення під час війни у своїй статті 20 передбачає, що особи, які займаються регулярно й виключно обслуговуванням та адмініструванням цивільних лікарень, у тому числі персонал, призначений для пошуку, підбирання, транспортування та лікування поранених і хворих цивільних осіб, інвалідів та породілей, користуються повагою та перебувають під захистом.

На окупованих територіях та в зонах бойових дій зазначений вище персонал розпізнається за допомогою посвідчення особи, що підтверджує його статус, з фотокарткою власника та рельєфною печаткою відповідального органу, а також за допомогою проштемпельованої водостійкої пов`язки, яку він носить на лівій руці під час виконання ним службових обов`язків. Ця пов`язка видається державою й має емблему, передбачену в статті 38 Женевської конвенцій про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 року.

Інший персонал, зайнятий обслуговуванням та адмініструванням цивільних лікарень, має право на повагу й захист, а також на носіння пов`язки, передбаченої в умовах, установлених у цій статті, відповідно до них під час виконання ним таких обов`язків. У посвідченні особи зазначаються обов`язки, для виконання яких його найнято.

Адміністрація кожної лікарні завжди надає компетентним національним або окупаційним органам влади оновлений список такого персоналу.

Разом з тим, такі обставини, зазначені у абз.2-4 вказаної статті у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого встановлені не були, зокрема, що він особисто, як працівник персоналу певного медичного закладу входив до кола осіб, які займалися пошуком, підбиранням, транспортуванням та лікуванням поранених і хворих цивільних осіб, інвалідів та породілей.

Поряд з цим, слід також зазначити, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 у вказаний згідно обвинувачення період часу, на території окупованого Криму обіймав посаду міністра охорони здоров`я у нелегітимному уряді, при цьому виконував адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, що не пов`язано зі здійсненням лікарем медичної практики по лікуванню хворих цивільних осіб, поранених інвалідів та породілей.

Також безпідставними, є посилання захисту на статтю 56 цієї Конвенції, так як вона визначає зобов`язання окупаційної держави забезпечувати та підтримувати на окупованій території умови задовільні з погляду охорони здоров`я та санітарії, при цьому жодним чином не вказує на можливість прикриватись нормами такої Конвенції при вчиненні державної зради.

Разом з тим, за наслідками судового розгляду у даному кримінальному провадженні, суд вважає, що висунуте обвинуваченому обвинувачення за ч.2 ст.110 КК України, є недоведеним.

Так, згідно з даними обвинувального акта складеного 27.02.2019 року, в порядку ст.338 КПК України, прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, державної прикордонної та фіскальної служб управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим Мурачовим М .В. та погодженого заступником прокурора Автономної Республіки Крим ОСОБА_35 , ОСОБА_1 обвинувачується в цій частині у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.110 КК України, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, в період з 28.02.2014 року по 16.03.2014 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, використовуючи свої повноваження так званого «Министра здравоохранения Автономной Республики Крым», усвідомлюючи, що питання про зміну території України згідно ст.73 Конституції України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування представниками окупаційної влади РФ на території півострова Крим, надав вказівки медичним установам, які підпорядковувались незаконно створеному органу влади «Совет Министров Автономной Республики Крым», організувати на їх території виборчі дільниці для проведення так званого «референдуму», який мав відбутись 16.03.2014 року, на який було винесено питання входження АР Крим та м.Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації, а також надавав вказівки голосувати на вказаному «референдумі» за відокремлення території АР Крим від України та приєднання до складу РФ, а також звітував вищому керівництву окупаційних органів влади зокрема «уряду» (так званий «Совет министров Автономной Республики Крым») за результатами голосування своїх підлеглих.

Відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 2 КК України, єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Разом з тим, за наслідками проведеного судового розгляду у даному кримінальному провадженні, суд, здійснивши дослідження всіх доказів наданих стороною обвинувачення на підтвердження вказаного обвинувачення, в порядку ст.94 КПК України, як кожного окремо, так і у їх сукупності, з числа вже проаналізованих вище судом, зміст яких деатально розкрито у даному вироку, вважає не доведеним той факт, що ОСОБА_1 надав вказівки медичним установам, які підпорядковувались незаконно створеному органу влади «Совет Министров Автономной Республики Крым», організувати на їх території виборчі дільниця для проведення так званого «референдуму», який мав відбутися 16.03.2014 та на який було винесено питання входження АР Крим та м.Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації, а також вважає недоведеним, що обвинувачений надавав вказівки підлеглям голосувати на вказаному «референдумі» за відокремлення території АР Крим від України та приєднання до складу Російської Федерації, а також, що останній звітував вищому керівництву окупаційних органів влади зокрема «уряду» (так званий «Совет министров Автономной Республики Крым») за результатами голосування своїх підлеглих.

Вказані факти лише підтверджував в цій частині допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , показання якого в іншій частині визнані судом допустимим, однак показання останнього щодо цих фактів не підтверджені об`єктивними доказами, у зв`язку з чим, суд не приймає їх до уваги.

Крім того, вказані в обвинувальному акті фактичні обставини, в цій частині не підтверджені ні показаннями допитаних в судовому засіданні інших свідків, ні даними досліджених судом протоколів оглядів, в тому числі й даними висновків проведених у справі вищезазначених експертиз.

За наслідками розгляду справи можливо лише констатувати, як доведений, сам факт організації незаконно створеним органом влади «Совет Министров Автономной Республики Крым», так званого «референдуму» 16.03.2014 року на який було винесено питання входження АР Крим та м.Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації, а також його подальше проведення.

Разом з тим, відсутні підстави вважати встановленим і доведеним факт, в частині, що обвинувачений був одним з організаторів такого референдуму.

А тому, суд приходить до висновку, що обвинувачення відносно ОСОБА_1 в цій частині за ч.2 ст.110 КК України, ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, що він начебто, в силу займаної посади, використовуючи свої повноваження так званого «Министра здравоохранения Автономной Республики Крым», лише міг мати можливість вчинити вищезазначені дії.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу (ч.1 ст.373 КПК України).

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження в цій частині, у порядку ст.94 КПК України, приходить до висновку про ухвалення виправдувального вироку в цій частин обвинуваченняі, оскільки за наслідками судового розгляду суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, яке полягає у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

З цих же пістав, суд виключає з обвинувачення за ч.1 ст.111 КК України, при викладі якого стороною обвинувачення, в тому числі було продубльовано і формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.110 КК України, яке визнано судом недоведеним в ході судового розгляду, як таке, що носить форму припущення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за ч.1 ст.111 КК України, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, позитивно характеризується за місцем роботи, має ряд грамот і відзнак, крім того, має незадовільний стан здоров`я через ряд хронічних захворювань, раніше не судимий.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.

Також, суд враховує положення ст.50 КК України, відповідно до яких, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням ступеня тяжкості, вчиненого ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, який відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України та є особливо тяжким, враховуючи особливості й конкретні обставини вчинення обвинуваченим злочинних дій по наданню іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України, які, як наслідок сприяли встановленню окупаційного режиму на території Автономної Республіки Крим державою - окупантом Російською Федерацією та встановленню правового зв`язку з жителями Криму, в тому числі створенню у них обов`язків перед Російською Федерацією та виконання законів окупанта - Російської Федерації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вказаний злочин у виді позбавлення волі.

Покарання ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції ч.1 ст.111 КК України в редакції даної статті, що діяла на момент вчинення даного злочину та є такою, що поліпшує становище особи в розумінні ч.1 ст.5 КК України, тобто до набрання чинності 18 квітня 2014 року Законом №1183-VII (1183-18) від 08 квітня 2014 року.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України та для застосування положень ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, немає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання у виді позбавлення волі перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого злочину і особою винного, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному маштабі поведінки та у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Крім того, враховуючи, що кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.111 КК України, за яке засуджується ОСОБА_1 , було вчинене у 2014 році в період часу з 28 лютого 2014 року по 09 червня 2014 року, тобто до 20 червня 2017 року, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону №838-VIII, який є таким, що поліпшує становище особи в розумінні ч.1 ст.5 КК України, в тому числі, з урахуванням правової позиції зазначеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №663/537/17 щодо застосування норми права, передбаченої положеннями ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 термін його попереднього ув`язнення, а саме: з 08 січня 2018 року по 09 липня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Також, підлягають стягненню з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у розмірі 21879 гривень 00 копійок за проведення у даному кримінальному провадженні судової експертизи відео- та звукозапису, судової фотопортретної експертизи та судово-лінгвістичної експертизи.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого після набрання вироком законної сили слід скасувати у порядку ч.4 ст.174 КПК України, з огляду на те, що конфіскація майна не застосовується, як покарання.

Питання судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Питання долі речових доказів у даному кримінальному проваджені підлягає вирішенню відповідно до положень ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим в пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 110 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції від 05.04.2001 року) та призначити йому покарання за цей злочин у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту початку фактичного відбування покарання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону №838-VIII, обвинуваченому ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 08 січня 2018 року по 09 липня 2019 року у строк призначеного покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у розмірі 21879 гривень 00 копійок за проведення у даному кримінальному провадженні судової експертизи відео- та звукозапису, судової фотопортретної експертизи та судово-лінгвістичної експертизи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. від 14.02.2018 року у справі №766/21451/17 на майно, належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони його відчуження та розпоряджання ним, а саме: квартиру (загальна площа - 69,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ); житловий будинок (загальна площа 90,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 ); земельну ділянку (кадастровий номер - 6524710100:01:070:0009, площею 0,041 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ), скасувати після набрання цим вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. від 05.02.2018 року у справі №766/21451/17 в рамках кримінального провадження №42015010000000098 на майно ОСОБА_1 , шляхом заборони користування та розпоряджання ним, а саме: 1) Трудову книжку темно-зеленого кольору, серія НОМЕР_4 , видану 30.03.1983 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має 79 (сімдесят дев`ять аркушів), та містить відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 - 30 записів щодо прийняття на роботу, переведення, звільнення з посад; 2) Особову картку працівника, що належить ОСОБА_1 (за типовою формою №П-2, затвердженою наказом Держкомстату та Міністерства оборони України 25.12.2009 №495/656), видану на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію індивідуального ідентифікаційного номеру НОМЕР_5 , копію паспорту НОМЕР_1 , виданого 03.10.1997 року Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму; наказ ТОВ «СітіДоктор» №17-к від 31.10.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на 1 арк.; заяву ОСОБА_1 про прийняття на роботу від 31.10.2017 року на 1 арк.; копію диплому з відзнакою НОМЕР_8 ОСОБА_1 на 1 арк.; копію посвідчення №41 від 30.05.2012 про проходження атестації в атестаційній комісії Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, виданого ОСОБА_1 на 1 арк.; копію сертифіката лікаря-спеціаліста №7 від 13.01.2004 про проходження атестації в атестаційній комісії при Кримському державному медичному університеті імені С.І. Георгієвського , виданого ОСОБА_1 на 1 арк.; копію посвідчення №233 до диплому №110160 про проходження підвищення кваліфікації, виданого 25.06.2009 на ім`я ОСОБА_1 на 1 арк.; копі посвідчення №202 від 07.06.2006 про проходження атестації в атестаційній комісії Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, виданого ОСОБА_1 на 1 арк.; копія посвідчення №52/11 від 01.06.2011 про проходження атестації в атестаційній комісії Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, виданого ОСОБА_1 на 1 арк.; копію посвідчення №2005 до диплому №110160 про проходження підвищення кваліфікації, виданого 02.10.2013 на ім`я ОСОБА_1 на 1 арк.; копію посвідчення №3, виданого 25.06.1993 у м. Москва РФ, на ім`я ОСОБА_1 , про проходження підготовки зі спеціальності на 1 арк.; копію посвідчення №197/83, виданого 30.06.1983 у м.Сімферополь на ім`я ОСОБА_1 про проходження інтернатури на 1 арк. - скасувати після набрання цим вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. від 17.01.2018 року у справі №766/21451/17 на речі та документи, вилучені в ході обшуку 05.01.2018 року, а саме: паспорт громадянина НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий Федеральною міграційною службою РФ 11.04.2014, код підрозділу 900-003; посвідчення червоного кольору з написом золотого кольору «СОВЕТ МИНИСТРОВ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ» на ім`я ОСОБА_1 , номер посвідчення «152», видане «Председателем Совета министров Автономной Республики Крым ОСОБА_9» в березні 2014 року, у якому зазначена посада «МИНИСТР ЗДРАВООХРАНЕНИЯ АВТОНМНОЙ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ»; пояснення, від 19 вересня 2014 року, відібране у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усього на 4 арк.; довідку на 1 арк., видану ОСОБА_1 , про те, що його заробіток за березень, квітень, травень, червень 2014 року, сумарно, склав 89618,09 російських рублів (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять рублів дев`ять копійок); банківські документи, усього на 6 арк., що стосуються обслуговування ОСОБА_1 банком «Российский национальный коммерческий банк»; довідку про склад сім`ї, видану ОСОБА_1 «Муниципальным унитарным предприятием муниципального образования городской округ Симферополь Республики Крым «Центральный Жилсервис»; флеш-носій білого кольору «Transcend 2 GB» з серійним № 574659 6758 , скасувати після набрання цим вироком законної сили.

Речові докази: паспорт громадянина НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий Федеральною міграційною службою РФ 11.04.2014, код підрозділу 900-003, банківські документи, усього на 6 (шести) арк., що стосуються обслуговування ОСОБА_1 банком «Российский национальный коммерческий банк», трудову книжку темно-зеленого кольору, серія НОМЕР_4 , видану 30.03.1983 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особову картку працівника, що належить ОСОБА_1 (за типовою формою №П-2, затвердженою наказом Держкомстату та Міністерства оборони України 25.12.2009 №495/656), видану на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - повернути ОСОБА_1 ; пояснення від 19 вересня 2014 року, відібране у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усього на 4 арк., довідку на 1 арк., видану ОСОБА_1 про його заробіток, довідку про склад сім`ї, видану ОСОБА_1 , флеш-носій білого кольору «Transcend 2 GB» з серійним № 574659 6758 , посвідчення червоного кольору з написом золотого кольору «СОВЕТ МИНИСТРОВ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ» на ім`я ОСОБА_1 , номер посвідчення «152», видане «Председателем Совета министров Автономной Республики Крым ОСОБА_9» в березні 2014 року, у якому зазначена посада «МИНИСТР ЗДРАВООХРАНЕНИЯ АВТОНОМНОЙ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ» зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя:

Судді: 1. 2.