Вирок № 90380600, 14.07.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/307/20 Провадження №1-кп/630/33/20

В И Р О К

Іменем України

14 липня 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Дем`яненко І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимошенко К.О.,

прокурора Луценко І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження №12020220780000047 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, українця, маючого професійнотехнічну освіту, неодруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , 2007 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 незаконно заволодів транспортним засобом, за таких обставин.

ОСОБА_1 15 червня 2020 року близько 17 год. 30 хв., знаходячись в домоволодінні, де мешкає потерпілий ОСОБА_3 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вирішив незаконно, з корисливих мотиві, заволодіти транспортним засобом, а саме автомобілем ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1 , 1992 року випуску, який належав потерпілому ОСОБА_3 та знаходився на подвір вказаного домоволодіння. Реалізуючи свій єдиний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вийшов з будинку даного домоволодіння та підійшов до автомобіля ВАЗ 21063, що належить ОСОБА_3 д.н. НОМЕР_1 , 1992 року випуску, що знаходився на подвір`ї та був у відчиненому стані та переконавшись, що за його протиправними діями, направленими на незаконне заволодіння транспортним засобом, ніхто не спостерігає, сів на сидіння водія та шляхом прокручування замка запалювання завів вказаний автомобіль, потім відчинив ворота домоволодіння та зник у невідомому напрямку, розпорядившись автомобілем на власний розсуд, а саме продавши його, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 19 864,56грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаного вище злочину, щиро розкаявся, шкодує за вчиненим, засуджує свою поведінку, в подальшому такого не вчинятиме. Обвинувачений не заперечував фактичні обставини справи, зазначені вище, та підтвердив незаконне заволодіння автомобіля ОСОБА_3 за вказаних вище обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що по закінченню досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не оспорює висновки експертизи та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Пояснив, що показання надає добровільно, в ході досудового розслідування будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи дозволили суду зі згоди всіх учасників судового розгляду не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_1 вказаного вище злочину та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено, суд не має сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого.

Суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною стороною обвинувачення повністю та, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно якого пред`явлено обвинувачення за ч.1 ст. 289 КК України, кваліфікує дії ОСОБА_1 саме за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким злочином, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як особа, ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину, сприяння органу досудового розслідування у встановленні істини по справі, знаходження на утриманні малолітньої дитини, є обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд вбачає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ч.2 ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, та попередження вчинення нових кримінальних злочинів. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_1 , йому необхідно обрати покарання, пов`язане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його дії.

Однак, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою провину, не намагався уникнути притягнення до кримінальної відповідальності, і усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання та його звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення інших злочинів.

Питання щодо судових витрат слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України, щодо речових доказів - в порядку ст. 100 КПК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст.100,124,128-129,349, 368-371, 373-375, 394 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.

Процесуальні витрати за виконання автотоварознавчої експертизи № 22889 від 25 червня 2020 року в сумі 1634,40 гривень та за виконання судової дактилоскопічної експертизи № 10/1/889 СЕ від 26 червня 2020 року в сумі 1307,60 грн., а всього 2942 гривні стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 на користь Держави (стягувач Держава, код доходів 24060300, отримувач УКСлобідсь/м Хар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA 298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк Казначейство України (ЕАП).

Речовий доказ по справі - автомобіль ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1 - переданий під розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_3 , вважати повернутим власнику.

Речовий доказ по справі - посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 на імя ОСОБА_1 - передане під розписку на зберігання ОСОБА_1 , вважати повернутим власнику.

Речовий доказ по справі - карту «Альфа банк» з номером НОМЕР_4 - передану під розписку на зберігання ОСОБА_4 , вважати повернутим власнику.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний ОСОБА_1 , залишити до набрання вироком чинності.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, потерпілій направити копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя(підпис) І. В. Дем`яненко