Рішення № 9038057, 20.04.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2010 р.Справа № 14/372-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" м. Київ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Козацька мрія" с. Козачки, Летичівського району, Хмельницької області

про стягнення 13 675,54 грн. курсової різниці згідно договору від 19.09.2008р., 1 097,50 грн. пені, 136,16 грн - 3% річних, 1 466,40 грн. індексу інфляції, 3 384 грн. штрафу, а також 2 000 грн. адвокатських послуг.

та зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Козацька мрія" с. Козачки, Летичівського району, Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ

про визнання положення договору купівлі - продажу № 34-ХМ від 19.09.2008р., викладеного у формі примітки в додатку № 1 про застосування курсової різниці недійсним

Суддя Гладюк Ю. В.

Представники сторін:

позивача: Грищенко О. М. - за довіреністю від 01.02.2010 р.

відповідача: Мельник О. В. - за довіреністю від 01.03.2010 р.

з перервою в судовому засіданні

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 13 675,54 грн. курсової різниці згідно договору від 19.09.2008р., 1 097,50 грн. пені, 136,16 грн - 3% річних, 1 466,40 грн. індексу інфляції, 3 384 грн. штрафу за договором купівлі-продажу на умовах відстрочки платежу №34 від 19.09.2008 р., а також 2 000 грн. адвокатських послуг.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач подав зустрічний позов, в якому, не заперечуючи факту отримання товару, просить, визнати положення договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 34-ХМ від 19.09.2008 року викладеного у формі примітки в додатку № 1 про застосування курсової різниці - недійсним. Наголошує, що примітка додатку № 1 до договору про застосування курсової різниці суперечить законодавству, зокрема ст. 533 ЦК України, оскільки вказана норма закону дозволяє враховувати курсову різницю при оплаті вартості товару за умови встановлення у зобов'язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Первісний позивач у запереченнях на зустрічний позов вважає доводи викладені у зустрічному позові безпідставними та не обґрунтованими. Зазначає, що у розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Наголошується також, що відповідно до п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору. Згідно з п. 10.2. даного договору, всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

Враховуючи викладене, первісний позивач просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Розглядом матеріали справи судом встановлено наступне.

19.09.2008р. між сторонами укладено договір № 34-ХМ купівлі–продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Згідно п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках, рахунках та накладних документах, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами договору оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується відповідачем протягом 10 днів з моменту отримання товару; 80% від вартості товару оплачується відповідачем в строк до 26 грудня 2008 р. (пункт 5.3).

Відповідно до договору, додатку №1 до нього та видаткової накладної №РН-ХМ00083 від 24.09.2008 р., згідно довіреності серія ЯВП №887196 від 24.09.2008 р., відповідачу було поставлено товар на загальну суму 22 560 грн.

У визначений строк відповідач в порушення умов договору не оплатив вартість отриманого товару у повному обсязі. Станом на 26.11.2008 р. заборгованість становила 22 560 грн.

Відповідачем шляхом повернення отриманого товару згідно накладної від 11.03.2009 р. було фактично погашено існуючий борг. Однак, у зв’язку з несвоєчасним виконанням зобов’язання, відповідно до примітки до Додатку № 1 до Договору відповідачу нараховано курсову різницю в розмірі 13675,54 грн.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.4 Договору ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано пеню за період з 27.12.2008р. по 10.03.2009р. в сумі 1097,50 грн., 15% штрафу в розмірі 3384 грн., 3% річних в сумі 136,13 грн. та втрат від інфляції за період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. включно, в сумі 1466,40 грн.

Згідно договору про надання правової допомоги № 36/02/10 від 05.02.2010р., акту здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 12.02.2010р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, наказу № 5 від 08.01.2008р. та платіжного доручення № 1979 від 09.02.2010р. позивач просить суд стягнути з відповідача 2000 грн. адвокатських витрат.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені їх представниками пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В підписаному сторонами додатку № 1 до договору сторони зазначили існуючий на час підписання додатку курс американського долара, а в примітці обумовили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = ( А1/А2)*В, де S –ціна на момент оплати; В-ціна на момент підписання; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Розмір курсової різниці становить 13675,54 грн., що підтверджується розрахунком та відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від варто неоплаченого товару за кожен день прострочення. Таким чином позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 1097,50 грн. за період з 27.12.2008 р. по 10.03.2009 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що відповідачем повернуто товар позивачу лише 11.03.2009 р., позивач правомірно нарахував за цей період відповідальність в вигляді інфляції та річних. Однак нарахування індексу інфляції повинно здійснюватись за період січень-лютий 2009 р., оскільки прострочення наступило з 27.12.2008 р. При визначені розміру інфляційних втрат судом враховуються положення листа ВСУ від 03.04.1997 р., в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином сума інфляційних нарахувань становить 1002,45 грн. В стягненні 463,95 грн. нарахованих інфляційних втрат належить відмовити. Нарахування річних в сумі 136,16 грн. підтверджується розрахунком та відповідає фактичним обставинам справи. А тому вказана сума підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання відшкодування судових витрат, зокрема витрат за послуги адвоката судом враховується наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно статті 2 Закону України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати саме адвокату за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником. При цьому слід враховувати, що особа-адвокат може надавити юридичні послуги не лише як адвокат, а й як фахівець в галузі права.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів йому не надавались адвокатські послуги. Зокрема договір про надання правової допомоги від 05.02.2010р. укладений не з адвокатом, а ТзОВ „Незалежна юридична компанія”. Предметом даного договору є надання правової допомоги. Оплата також проведена 09.02.2010р. за надані правові послуги, одержувач коштів - ТзОВ „Незалежна юридична компанія”. Адвокат Бонтлаб В.В., на якого посилається позивач в позовній заяві, в судових засіданнях участі не приймав.

Отже правових підстав для відшкодування витрат за надану правову допомогу у суду немає.

Решта судових витрат, відповідно до ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Вирішуючи зустрічний позов суд враховує таке. 19 вересня 2008 року між ТОВ „Триденна Агро" та СТОВ «Козацька мрія»був укладений договір №34-ХМ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі Товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 10.2. даного Договору, всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

Зі змісту договору вбачається, що між сторонами було досягнуто згоду зі всіх положень та умов договору. Про це також свідчить стан його виконання сторонами. За таких обставин доводи відповідача про недійсність правочину в зв’язку з недодержанням в момент вчинення такого правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, судом відхиляються.

Враховуючи викладене зустрічний позов задоволенню не підлягає. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Козацька мрія".

Керуючись ст.ст. 173, ст.175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Козацька мрія" с. Козачки, Летичівського району, Хмельницької області про стягнення 13 675,54 грн. курсової різниці згідно договору від 19.09.2008р., 1 097,50 грн. пені, 136,16 грн - 3% річних, 1 466,40 грн. індексу інфляції, 3 384 грн. штрафу, а також 2 000 грн. адвокатських послуг задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Козацька мрія" с. Козачки, Летичівського району, Хмельницької області (вул. Першотравнева, код 03786107) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 13 675,54 грн. курсової різниці, 1 097,50 грн. пені, 136,16 грн. - 3% річних, 1002,45 грн. індексу інфляції, 3 384 грн. штрафу, а також 192,96 грн. витрат по оплаті державного мита та 230,46 грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

                              Суддя