Вирок № 90379484, 14.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №128/3906/16-к

Провадження №1-кп/127/291/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Іванченка Я.М.,

суддів: Гайду Г.В., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Бережного С.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Бондарчука В.В.,

потерпілої: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 у м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мізяків Калинівського району Вінницької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 31.03.2014 року Калинівським РС УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше судимого:

- 23.11.2009 року вироком Калинівського районного суду Вінницької області за ст. 185 ч.3, 304, 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підстав ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стоком 2 роки;

- 17.02.2010 року вироком Калинівського районного суду Вінницької області за ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 357 ч.3, 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Вирок від 23.11.2009 виконувати самостійно; 11.12.2013 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;

- 16.02.2017 року вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ст. 125 ч.2, 129 ч.1, 70 ч.1 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підстав ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стоком 2 роки, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України; ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08.04.2019 року звільнений від призначеного покарання після закінчення іспитового строку;

- у вчиненні злочинів, передбачених: ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 186 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020100001239 від 29.08.2016, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 серпня 2016 року з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на малолітнього ОСОБА_2 , поєднаний з проникненням у житло та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я останнього, а також вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 29 серпня 2016 року, близько 15:40 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, відкрито, умисно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, застосовуючи фізичне насилля, а саме тримаючи рукою за шию малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши цим тілесне ушкодження у вигляді синця на задній поверхні шиї зліва, що згідно висновку експерта №1364 від 30.08.2016 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, змусив останнього відчинити двері будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 в ході незаконного огляду будинку, виявивши в одній із шухляд складний ніж з руків`ям чорного кольору, взяв ніж до правої руки та з метою незаконного заволодіння чужим майном вчинив напад на потерпілого ОСОБА_2 , а саме висловлюючи погрозу вбивством малолітньому ОСОБА_2 , демонструючи ніж та прикладаючи його до шиї малолітнього, залякав його з метою подолання опору, після чого вирвав з рук малолітнього ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Самсунг Дуос», чорного кольору, належний ОСОБА_2 , вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №1250 від 27.09.2016 становить 162,67 грн.

Після цього ОСОБА_1 залишив будинок, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 162,67 грн.

Окрім цього, ОСОБА_1 , 29 серпня 2016 року, близько 15:50 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, після вчинення розбійного нападу на малолітнього ОСОБА_2 , знаходячись на вулиці Садовій в с АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, повторно, умисно, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, а також те, що його дії носять відкритий характер для сторонніх осіб, відкрито, в присутності малолітнього ОСОБА_2 заволодів велосипедом марки «Десна» по типу «України» темно-синього кольору, належний ОСОБА_2 , вартість якого згідно довідки №341 від 10.11.2016 року становить 450 грн.

В подальшому ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України визнав, однак свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України не визнав та суду пояснив, що на час подій, про які йдеться в обвинувальному акті він працював на цегляному заводі, куди приніс свій DVD-програвач з колонками, на якому він з іншими працівниками прослуховував музику. Програвач належав йому особисто і усі працівники про це знали, ні в кого не було дозволу виносити програвач з їхнього приміщення для відпочинку. Одного дня він виявив, що програвач зник. Коли він почав розпитувати працівників про свій програвач, хтось сказав йому, що бачив як малолітній ОСОБА_3 , батько якого також працював на заводі ніс вказаний DVD-програвач в руках.

Коли він ішов по вулиці, то почув, що з будинку Василенків лунала музика, також він побачив самого ОСОБА_4 , який забіг в двір будинку. Він зайшов на подвір`я, взяв ОСОБА_4 за шию та завів до його будинку. В будинку, на столі біля телевізора, він побачив свій DVD-програвач з колонками. Він забрав у ОСОБА_5 мобільний телефон та велосипед, сказав йому, щоб батьки прийшли за телефоном та велосипедом і принесли взамін його програвач з колонками.

Однак ножа він до рук не брав та ножем ОСОБА_6 не погрожував. Будинок він не обшуковував, в шафи не заглядав. Вважає, що малолітній ОСОБА_2 з матір`ю його оговорюють.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, при визнані ним вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доводиться як показаннями потерпілої та свідків, так і письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, потерпіла, ОСОБА_3 суду пояснила, що вона знайома з обвинуваченим ОСОБА_1 , так як вони разом працювали на цегельному заводі. 29.08.2016 року вона пішла на роботу, свій мобільний телефон залишила сину ОСОБА_7 , йому тоді було 13 років. Коли вона з роботи зателефонувала сину, телефон спочатку не відповідав та вона не могла додзвонитися, згодом ОСОБА_1 взяв слухавку та сказав через пів години віддати йому DVD-програвач, пригрозивши, що якщо ні, то буде гірше. Після такої розмови вона, злякавшись за сина побігла додому, по дорозі вона зустріла сина, який ішов їй назустріч, був зляканий. Вона забрала сина з собою на роботу. Син розповів їй, що коли він повертався до свого будинку, то побачив там ОСОБА_1 , який взяв його за шию примусив відчинити двері будинку, зайшов з ним в будинок, де водив сина по будинку та відчиняв шухляди. Також син розповів їй, що ОСОБА_1 зайшовши до них на кухню взяв там ніж, який приставляв до шиї сина, та погрожуючи ножем забрав у сина мобільний телефон, а потім з їхнього двору забрав ще й велосипед. Також син скаржився на біль в нозі.

Вона з роботи викликала поліцію. Коли вона повернулася до будинку, то побачила, що в шафах відчинені дверцята. В подальшому з поліції їй повідомили, що знайшли викрадений телефон та велосипед.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 в присутності законного представника ОСОБА_8 суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_1 , так як проживає з ним в одному селі. Влітку 2016 року, коли він був сам удома та вийшов з будинку на подвір`я, його позвав ОСОБА_1 , який стояв біля хвіртки. Обвинувачений почав говорити щось про DVD-програвач, на що він відповів ОСОБА_1 , що не брав його річ. Обвинувачений розізлився, відчинив хвіртку і зайшов на подвір`я, взяв його за шию та вони разом зайшли до будинку. ОСОБА_1 зайшовши до будинку, взяв з шухляди на кухні ніж, потім схопив його ззаду зі спини рукою та тримаючи в іншій руці ніж, погрожував йому ножем. Обвинувачений обшукував будинок, оглядав усі кімнати, шафи та шухляди, вимагав віддати йому DVD-програвач, однак програвача у них в будинку не знайшов.

ОСОБА_1 забрав у нього з рук мобільний телефон, вдарив його по нозі та кинув на ліжко, а сам вийшов з будинку. На подвір`ї, біля будинку обвинувачений забрав їхній велосипед «Україна».

Коли ОСОБА_1 залишив їх будинок, він також вибіг з будинку і побіг до своєї матері на роботу, щоб розповісти їй про те, що трапилося.

В подальшому працівники поліції повернули їм викрадений ОСОБА_1 велосипед.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працював на цегляному заводі разом із обвинуваченим ОСОБА_1 , підтримував з ним добрі стосунки. Влітку 2016 року ОСОБА_10 приніс на роботу DVD-програвач, який був білого кольору з колонкою розміром 40 на 40 см. На заводі в той час працювали працівники у дві зміни, на ніч програвач залишали в підсобному приміщенні для відпочинку. Також до них на роботу приходив неповнолітній ОСОБА_3 , так як на заводі працював і його батько. Після приходу неповнолітнього ОСОБА_2 програвач зник, проте достеменно обставини зникнення майна йому не відомі, він лише чув як хтось говорив, що його міг викрасти

ОСОБА_11 розшукував своє майно, розпитував усіх про програвач. Батько неповнолітнього ОСОБА_5 сказав знайомим, що це його син забрав програвач і обіцяв повернути викрадене.

Про напад на неповнолітнього ОСОБА_5 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона в 2016 році працювала цегляному заводі бригадиром, бригади працювали позмінно. Також на заводі працювали ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 . З потерпілою вона працювала на одній зміні. ОСОБА_1 приніс на завод DVD-програвач, на якому вони слухали музику, в тому числі і їхня зміна. Напередодні подій, ОСОБА_1 шукав на заводі свій програвач, який зник. Наступного дня ОСОБА_2 відпросилась, повідомивши, що у неї вдома проблеми, що ОСОБА_1 забрав велосипед.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працювала на цегельному заводі обліковцем, також на заводі працював ОСОБА_1 і потерпіла ОСОБА_2 . Влітку 2016 року вона чула про зникнення DVD- програвача, однак про обставини зникнення майна і про напад на будинок потерпілої їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що влітку 2016 року він працював на цегельному заводі, де також працював ОСОБА_1 , з яким вони були колегами, працювали в різні зміни. Він бачив на заводі DVD- програвача, потім йому стало відомо, що програвач зник, однак про обставини його зникнення йому нічого не відомо, так як і про обставини нападу на будинок потерпілої ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що наприкінці літа 2016 року, близько 17-18 години, працівники поліції запросили його бути присутнім в якості понятого під час огляду місця події. Коли він прийшов, то побачив біля будинку сусіда ОСОБА_1 велосипед. Обвинувачений в цей час сидів у автомобілі працівників поліції. Він був свідком як у ОСОБА_1 працівники поліції вилучали мобільний телефон. При цих подіях був присутній також понятий ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона являється дружиною обвинуваченого, про обставини справи їй нічого не відомо. Вона була присутня під час затримання її чоловіка ОСОБА_1 . Їй відомо, що влітку 2016 року чоловік приніс на роботу свій DVD-програвач та колонку, яку викрали. Під час затримання чоловік підтвердив, що він був вдома у ОСОБА_18 та бачив там DVD- програвач та колонку, а тому забрав з подвір`я велосипед, щоб коли повернуться батьки ОСОБА_18 , то поміняти велосипед на свій програвач.

ОСОБА_1 був затриманий працівникам поліції, коли вони йшли на роботу та її чоловік в руках вів велосипед. Мобільний телефон потерпілої ОСОБА_2 чоловіку підкинули працівники поліції, вона підписала протокол не читаючи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона з обвинуваченим ОСОБА_1 не знайома, дружина обвинуваченого підводила до неї працівників поліції, коли вона була зайнята копанням городу. Вона подій не пам`ятає.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів доводиться також дослідженими в судовому засіданні наступними письмовими доказами:

- даними витягів з кримінального провадження №12016020100001571 та № 12016020100001239 (т. 3 а.с. 241, 248-249, т. 4 а.с.1);

- даними постанови прокурора Вінницької місцевої прокуратури Козира С.В. від 11.11.2016 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в кримінальних провадженнях №12016020100001239 та №12016020100001571 (т.3 а.с. 246-247);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої остання просить прийняти міри до ОСОБА_1 , який 29.08.2016 близько 15:40 години, в присутності її сина ОСОБА_2 з її будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито заволодів велосипедом «Україна» темно-синього кольору та мобільним телефоном «Sumsung» чорного кольору, при цьому виявляючи погрози вбивством її сину (т.4 а.с. 3);

- даними протоколу огляду місця події від 29.08.2016 року з додатками – фото таблицею, відповідно до якого старшим слідчим СВ Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Топчій Я.А. в присутності понятих оглянуто місце події – домогосподарство, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зафіксовано обстановку на місці події, вилучено знаряддя вчинення злочину та сліди, а саме розкладний ніж, сліди фрагментів долоні руки, піт (т.4 а.с.4-9);

- даними заяви ОСОБА_3 від 29.08.2016 про надання згоди працівникам поліції на проведення огляду її домогосподарства (т.4 а.с.10 )

- даними клопотання слідчого на проведення огляду домоволодіння та даними ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.08.2016 №127/18522/16-к про надання дозволу на проведення огляду будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_3 (т.4 а.с.11, 12 )

- даними протоколу огляду місця події від 29.08.2016 року з додатками – фото таблицею, відповідно до якого старшим слідчим СВ Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області Топчій Я.А. в присутності понятих оглянуто узбіччя вулиці Кармелюка в с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області. Навпроти будинку №44, на узбіччі вулиці виявлено велосипед марки «Україна» темно синього кольору. Поряд з вказаним велосипедом на узбіччі в службовому автомобілі працівників поліції знаходився ОСОБА_1 , 1989 року народження. Поряд із ОСОБА_1 на сидінні автомобіля за спиною виявлено мобільний телефон марки «Sumsung» чорного кольору, який ОСОБА_1 намагався викинути зі своєї кишені та сховати за сидіння автомобіля. З керма велосипеда вилучено запаховий слід. Також вилучено вказаний мобільний телефон та поміщено до паперового конверту для виділення ДНК-профілю. Під час огляду проводилося фотографування на фотоапарат «Sony» (т.3 а.с. 142-146);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 10.11.2016 року з додатками за участю потерпілої ОСОБА_3 та малолітнього свідка – ОСОБА_4 , відповідно до якого на пропозицію слідчого свідок ОСОБА_2 розповів про місце події та обставини справи, показав як відбувались події (т.3 а.с. 151-154);

- даними висновку судово-медичної експертизи №1364 від 30.08.2016 року, відповідно до якої на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , у останнього було виявлено тілесне ушкодження – синець на задній поверхні шиї зліва. Вказане тілесне ушкодження у ОСОБА_2 належить до легких тілесних ушкоджень, виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи – 29.08.2016 (т.3 а.с. 175);

- даними висновку судової амбулаторної психолого-психіатричної експертизи №290 від 02.10.2016, відповідно до якої ОСОБА_1 в період вчинення злочину на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с. 177-180);

- даними висновку судової товарознавчої експертизи №1250 від 27.09.2016, відповідно до якої ринкова вартість з урахуванням зносу мобільного телефону марки «Самсунг» Дуос, слайдер, чорного кольору, бувшого у використанні, придбаного 10.04.2015 року за ціною 225 грн., станом на 29.08.2016 року могла становити 162,67 грн. Встановити вартість велосипеда по типу «Україна», марки «Десна» не представилось за можливе (т.3 а.с. 182-185);

- даними довідки ПП « ОСОБА_20 »№341 від 10.11.16, відповідно до якої станом на 29.08.2016 середня вартість велосипеда по типу «Україна», вітчизняного виробництва бувшого у використанні становила 450 грн. (т.3 а.с. 188-189);

- даними висновку судової біологічної експертизи №690 від 11.11.2016 в кримінальному провадженні №12016020100001239 з додатками, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На складному ножі та мобільному телефону виявлені клітини з ядрами, які належать більше ніж двом особам та є непридатними для ідентифікації. Генетичні ознаки клітин, виявлених на поверхні леза складного ножа є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразка крові малолітнього ОСОБА_2 і особи чоловічої статі та не містять генетичних ознак крові підозрюваного ОСОБА_1 (т.3 а.с. 205, 208-224);

- даними довідки КЗ ВОНД «Соціотерапія» №388 від 30.08.2016 року, відповідно до якої, згідно висновку медичного огляду 29.08.2016 року, складеного о 20:50 годині, у ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп`яніння легкого ступеню, алкотест 6820-1,55 проміле (т.3 а.с. 237).

Також судом було досліджено наступні докази:

- телеграму до Головного управління національної поліції у Вінницькій області №5827 від 29.08.2016 (т.4 а.с. 2);

- телеграму до Головного управління національної поліції у Вінницькій області №5004 від 10.11.2016 (т.3 а.с. 242);

- висновок судової дактилоскопічної експертизи №884-Д від 26.09.2016 в кримінальному провадженні №12016020100001239, відповідно до якого слід долоні руки 32х70 мм, вилучений при огляді місця події 29.08.2016 року в с. Мізяківські Хутори Вінницького району придатний для ідентифікації особи. Так, як дактилокарта заповнена на ім`я ОСОБА_1 непридатна для ідентифікації особи, відповісти на запитання чи належить слід ОСОБА_1 чи іншій особі не представилось можливим (т.3 а.с. 156-163);

- висновок судової дактилоскопічної експертизи №1039-Д від 11.11.2016 в кримінальному провадженні №12016020100001239 з додатками, відповідно до якого слід долоні руки розміром 32х70 мм, вилучений при огляді місця події 29.08.2016 року в с. Мізяківські Хутора Вінницького району залишений не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.3 а.с. 166-173);

- розписку ОСОБА_3 від 01.10.2016 року про отримання речового доказу – велосипеда на відповідальне зберігання (т.3 а.с. 226).

Проаналізувавши показання обвинуваченого, показання потерпілої, свідків, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло; а також за ч. 2 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

До такого висновку суд дійшов враховуючи наступне.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. п. 6, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки). Погроза вчинити вбивство, висловлена під час розбою повністю охоплюється диспозицією статті 187 КК України і додаткової кваліфікації за статтею 129 КК ( 2341-14 ) не потребує.

При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно.

При цьому суд також погоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові №753/2814/15-к від 28 березня 2019 року, відповідно до якого однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, мета якого — намір одразу подолати опір потерпілого й попередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб, а також з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові №194/1006/17 від 18.12.2018 року, відповідно до якого реальність погрози залежить від суб`єктивного сприйняття її потерпілим з урахуванням конкретних обставин. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є характер застосованого до потерпілого насильства або погрози як способу заволодіння чужим майном, при розбої воно є небезпечним для життя чи здоров`я, а при грабежі така небезпека відсутня.

Так в ході судового розгляду кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_1 29.08.2016 року, близько 15:40 години, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи фізичне насилля - тримаючи рукою за шию малолітнього ОСОБА_2 , чим спричинив йому легке тілесне ушкодження у вигляді синця на задній поверхні шиї зліва, змусив останнього відчинити двері будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, ОСОБА_1 в ході незаконного огляду будинку, виявивши в одній із шухляд складний ніж з руків`ям чорного кольору, взяв ніж до правої руки та висловлюючи словесну погрозу вбивством малолітньому ОСОБА_2 , а також демонструючи та прикладаючи ніж до шиї малолітнього, який в обстановці, що склалася, зважаючи на свій малолітній вік, значну різницю у фізичному розвитку, об`єктивно сприймав вказані погрози як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, таким чином ОСОБА_1 вчинив напад, на малолітнього ОСОБА_2 , з метою подолання його опору, після чого вирвав з рук малолітнього ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Самсунг Дуос», слайдер, чорного кольору, належний ОСОБА_3 , вартістю 162,67 грн.

Вказане підтверджується як дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_2 , так і показаннями свідка ОСОБА_2 , які в судовому засіданні дали чіткі та послідовні показання з приводу обставин вчинення злочину, які узгоджуються з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 10.11.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_3 та малолітнього свідка – ОСОБА_4 , (т.3 а.с. 151-154), та даними висновку судово-медичної експертизи №1364 від 30.08.2016 року, відповідно до якої у ОСОБА_2 було виявлено легке тілесне ушкодження – синець на задній поверхні шиї зліва, яке виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк – 29.08.2016 (т.3 а.с. 175).

В ході проведення слідчих дій того ж дня 29.08.2016 о 18:30 годині під час проведення огляду місця події – домогосподарства потерпілої за адресою: АДРЕСА_2 , в кухні в шухляді було виявлено та вилучено знаряддя вчинення злочину - розкладний ніж (т.4 а.с.4-9), що узгоджується з показаннями малолітнього свідка ОСОБА_2 щодо застосування ОСОБА_1 під час нападу на нього ножа, якого обвинувачений взяв у них на кухні в шухляді.

При цьому, відповідно до висновку судової біологічної експертизи №690 від 11.11.2016 в кримінальному провадженні №12016020100001239 встановлено, що генетичні ознаки клітин, виявлених на поверхні леза складного ножа є змішаними, належать більше ніж одній особі, не містять генетичних ознак крові ОСОБА_1 , проте містять генетичні ознаки зразка крові малолітнього ОСОБА_2 (т.3 а.с. 205, 208-224), що також спростовує версію сторони захисту щодо незастосування обвинуваченим ножа під час розбійного нападу.

Версію сторони захисту стосовно того, що потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_2 оговорюють ОСОБА_1 , оскільки неповнолітній ОСОБА_2 нібито викрав DVD-програвач з колонками, належний обвинуваченому, суд розцінює як надуману, оскільки, незважаючи на вказану версію сторони захисту, ОСОБА_1 не заперечував той факт, що він без дозволу та у відсутності дорослих власників будинку, зайшов до помешкання Василенків, взявши при цьому неповнолітнього ОСОБА_2 за шию та в будинку забрав мобільний телефон у останнього з метою нібито подальшого обміну вказаного телефону на свій програвач з колонками.

Однак, суд враховує, що потерпіла ОСОБА_2 звернулася до правоохоронних органів одразу після того як дізналася про напад на сина, що підтверджується даними витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань (т.4 а.с. 1), даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.4 а.с.3), при цьому ОСОБА_1 з заявою про вчинення крадіжки його майна, зокрема неповнолітнім ОСОБА_2 , до правоохоронних органів не звертався як до, так і після початку відносно нього даного кримінального провадження, а в ході судового розгляду повідомив, що свого майна в будинку Василенків він не забрав.

Посилання сторони захисту на показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , як на докази, що доводять можливість викрадення неповнолітнім ОСОБА_2 DVD- програвача з колонками, належних ОСОБА_1 суд не бере до уваги, оскільки вказані свідки не були очевидцями зазначених подій, дали свою суб`єктивну оцінку подіям, що стосуються зникнення майна та характеристиці неповнолітнього ОСОБА_2 та їхні показання не підтверджують вчинення крадіжки саме неповнолітнім ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначає, що навіть ймовірна достовірність версії сторони захисту щодо викрадення ОСОБА_2 майна обвинуваченого не спростовує доведену доказами вину ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на неповнолітнього ОСОБА_2 та заволодіння ним майном потерпілої.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в результаті нападу обвинувачений ОСОБА_1 незаконно проник до будинку потерпілої, де застосовуючи погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, що зазнала нападу – неповнолітнього ОСОБА_2 , в помешканні останнього незаконно заволодів чужим майном – мобільним телефоном марки «Самсунг» Дуос, слайдер, чорного кольору, належним матері неповнолітнього ОСОБА_2 , чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 162,67 грн., що підтверджується висновком судової товарознавчої експертизи №1250 від 27.09.2016 (т.3 а.с. 182-185).

Також суд враховує, що мобільний телефон марки «Самсунг» Дуос, слайдер, чорного кольору, належний потерпілій ОСОБА_2 був виявлений у службовому автомобілі працівників поліції поряд з ОСОБА_1 , який при затриманні намагався заховати його під сидіння в службовому автомобілі працівників поліції, що підтверджується як даними протоколу огляду місця події від 29.08.2016 (т.3 а.с. 142-146), так і показаннями ОСОБА_1 , який не заперечував той факт, що він дійсно відібрав мобільний телефон у неповнолітнього ОСОБА_2 , а також показаннями свідка-понятого ОСОБА_15 .

Показання свідка ОСОБА_17 , яка являється дружиною обвинуваченого, в тій частині, що мобільний телефон ОСОБА_1 підкинули працівники поліції, суд вважає неправдивими та не бере їх до уваги, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні вищевказаними доказами.

Також суд враховує, що незаконність проникнення ОСОБА_1 до житла потерпілої ОСОБА_2 підтверджується як показаннями потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_2 , які не давали добровільної згоди на входження обвинуваченого до їхнього житла, так і не оспорюється обвинуваченим ОСОБА_1 , який в своїх показаннях визнав вказаний факт.

З огляду на вищевикладене, версію сторони захисту в ході судового розгляду було повністю спростовано дослідженими в судовому засіданні доказами, таким чином суд дійшов переконання, що версія сторони обвинувачення є єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, а тому суд приходить до остаточного переконання про доведеність «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого ОСОБА_1 у нападі на неповнолітнього ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном, яке було у користуванні останнього, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи неповнолітнього ОСОБА_2 , який був поєднаний з проникненням у житло, тобто – у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

Крім того, одразу після вчинення розбійного нападу на неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , знаходячись на вулиці Садовій в АДРЕСА_2 , умисно, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, а також те, що його дії носять відкритий характер для сторонніх осіб - відкрито, в присутності малолітнього ОСОБА_2 заволодів велосипедом марки «Десна» по типу «України» темно-синього кольору, належний ОСОБА_3 , вартість якого згідно довідки №341 від 10.11.2016 року становить 450 грн., що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.4 а.с. 3), показаннями самого ОСОБА_1 , який підтвердив, що без дозволу власників, він забрав також велосипед, який стояв біля будинку Василенків, сказавши неповнолітньому ОСОБА_2 , що поверне велосипед разом з мобільним телефоном батькам, що свідчить про те, що обвинувачений усвідомлював, що викрадає майно відкрито в присутності сторонніх осіб, та в цій частині узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_2 , а також свідка ОСОБА_17 , яка підтвердила, що ОСОБА_1 був затриманий в той час як при ньому був велосипед, щодо якого чоловік пояснив їй, що забрав велосипед з подвір`я Василенків, які узгоджуються з протоколом огляду місця події від 29.08.2016 року з додатками (т.3 а.с. 142-146).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до остаточного переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у відкритому викраденні велосипеда, належного потерпілій ОСОБА_2 , в присутності неповнолітнього свідка ОСОБА_2 , який усвідомлював незаконний характер дій обвинуваченого. Враховуючи, що грабіж ОСОБА_1 був вчинений після розбійного нападу, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2. ст. 186 КК України за ознакою повторності.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 являється особою раніше судимою (т.3 а.с. 229-230, 231-235), при цьому судом в повній версії Єдиного державного реєстру судових рішень перевірено та встановлено відповідно до наявної в матеріалах судового провадження інформації (т.2. а.с. 81), що ОСОБА_1 був засуджений 16.02.2017 року вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ст. 125 ч.2, 129 ч.1, 70 ч.1 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підстав ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим стоком 2 роки, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України та ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08.04.2019 року звільнений від призначеного покарання після закінчення іспитового строку. Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду лише частково визнав свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів, у вчиненому не розкаявся, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.3 а.с. 238-239), посередньо характеризується за місцем проживання (т.2 а.с. 92, 93, 133-134).

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до п.13 ч.1 ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується даними довідки КЗ ВОНД «Соціотерапія» №388 від 30.08.2016 року, відповідно до якої, згідно висновку медичного огляду 29.08.2016 року, складеного о 20:50 годині, у ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп`яніння легкого ступеню, алкотест 6820-1,55 проміле (т.3 а.с. 237).

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити: за ч.3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк в межах даної статті з конфіскацією усього майна, що є його власністю; за ч.2 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі. Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_1 слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – у виді позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_1 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08.04.2019 року №128/2815/15-к звільнений від призначеного покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 16.02.2017 року №128/2815/15-к після закінчення іспитового строку, вказана ухвала суду набрала законної сили 16.04.2019, суд не вбачає підстав для застосування положень ч.4 ст. 70 КК України.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

З метою забезпечення виконання обвинувального вироку суду запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 слід продовжити у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на 60 днів з дня проголошення вироку.

Керуючись ч.3 ст. 3 та ч.1 ст. 5 КК України суд приходить до переконання про можливість застосування відносно ОСОБА_1 ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року, оскільки злочини були вчинені ОСОБА_1 29.08.2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду слід зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі – з дня його затримання 29.08.2016 (т.1 а.с. 18-20, 14-17) по день набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. ст. 124, 126 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути процесуальні витрати за проведення криміналістичних досліджень в даному кримінальному провадженні: судову товарознавчу експертизу №1250 від 27.09.2016 (т.3 а.с. 183), судову біологічну експертизу №690 від 11.11.2016 (т.3 а.с. 205), судові дактилоскопічні експертизи №884-Д від 26.09.2016 (т.3 а.с. 157) та №1039-Д від 11.11.2016 (т.3 а.с. 167), судову одорологічну експертизи №150 від 21.10.2016 (т.3 а.с. 195), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим злочинів.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 59, 63, 65-67, 70 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 187 та ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 187 КК України – у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю;

- за ч.2 ст. 186 КК України – у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою, - продовжити з 14.07.2020 до дня набрання вироком законної сили, але не довше ніж на 60 днів – до 11.09.2020 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі: з 29.08.2016 по день набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, Державного бюджету України, процесуальні витрати на загальну суму 12365 гривень 64 копійки у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази в кримінальному провадженні:

- велосипед, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили – залишити останній (т.3 а.с. 225, 226);

- мобільний телефон марки «Самсунг Дуос» чорного кольору, який зберігається кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – повернути потерпілій ОСОБА_3 (т.3 а.с. 227);

- складний ніж із руків`ям чорного кольору, який зберігається кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – знищити (т.3 а.с. 227).

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим який тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя - доповідач: Я.М. Іванченко

Суддя: Г.В. Гайду

Суддя: Р.В. Романчук