Постанова № 90376559, 13.07.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2031/20

Провадження № 3/0203/1427/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Дніпро

Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Колесніченко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 2123 КУпАП, порушену провідним спеціалістом Відділу регіонального представництва в східних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що здійснює регіональне представництво Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Дніпропетровській області на підставі доручення №534/д від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 , за протоколом про адміністративний проступок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого директором КП «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради по пр.О.Поля, б.2 у м. Дніпро, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , має на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10 червня 2020 року, складеного провідним спеціалістом Відділу регіонального представництва в східних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що здійснює регіональне представництво Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Дніпропетровській області на підставі доручення №534/д від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 , директор КП «ГІКНВЦ» ДОР ОСОБА_2 порушив положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: неправомірно відмовив у наданні інформації на запити голови громадської організації «Інститут суспільних відносин» ОСОБА_4 , чим порушив ч.2 ст. 2123 КУпАП.

Наявність складу правопорушення обґрунтоване встановленими перевіркою за заявою голови ГО «ІСВ» ОСОБА_4 від 27 січня 2020 року за вх. №41/Б-14.20 обставинами. Так 14 січня 2020 року заявником – головою ГО «ІСВ» ОСОБА_4 до КП «ГІКНВЦ» ДОР направлено три інформаційних запити за вих. №№ 01/14/01.20, 02/14/01.20, 03/14/01.20 щодо надання фінансових планів на 2019 рік та 2018 роки, звітів про виконання фінансового плану за І-ІІІ квартал 2019 та 2018 років, звітів про виконання фінансового плану 2019 та 2018 року, балансів (звітів про фінансовий стан за період один рік станом на 31 грудня 2019 року та 31 грудня 2018 року, фінансового плану на 2020 рік.

23 січня 2020 року за вих. № 12/0/51-20 КП «ГІКНВЦ» ДОР надана письмова відповідь за підписом в.о. директора КП ««ГІКНВЦ» ДОР ОСОБА_2 , якою в наданні інформації відмовлено з тих підстав, що КП «ГІКНВЦ» ДОР не є розпорядником або отримувачем бюджетних коштів та здійснює свою діяльність виключно на комерційних засадах, а тому не є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів.

Вищезазначена відповідь не відповідала нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та порушувала їх, тому 21 лютого 2020 року регіональним представництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Дніпропетровській області надіслано перший лист-запит до КП «ГІКНВЦ» ДОР за вих. №41.04-127/41/Б-14.20/04-20 з вимогою поновлення права потерпілого, однак станом на 10 червня 2020 року право потерпілого на отримання запитуваної публічної інформації поновлено не було.

У відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувана потерпілим фінансова звітність КП «ГІКНВЦ» ДОР є публічною інформацією в розумінні положень Закону, а твердження пана ОСОБА_2 , викладене у листі від 23 січня 2020 року № 12/0/51-20, що КП «ГІКНВЦ» ДОР не є юридичною особою, що фінансується з державного та місцевого бюджетів, та відповідно не є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, не відповідає положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2020 року вказана справа передана в провадження судді Колесніченко О.В.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину не визнав та клопотав про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що відповідь, надана за його підписом, відповідала вимогам чинного законодавства. В подальшому в судове засідання не прибув, проте згідно ст. 268 КУпАП неявка особи не перешкоджає розгляду справи судом, з урахуванням, крім іншого, присутності захисника такої особи.

Захисник ОСОБА_2 – адвокат Рябчий Я.М. в судовому засіданні проти притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.2123 КУпАП заперечував з тих підстав, що склад адміністративного правопорушення відсутній, оскільки запит не відповідає вимога до форми, визначеним Законом України «Про інформацію», інформація запитувалась ГО з метою проведення громадської експертизи, порядок якої визначений Постановою Кабміну «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» від 05 листопада 2008 року № 976 та КП «ГІКНВЦ» ДОР не є суб`єктом проведення громадської експертизи, оскільки не є органом виконавчої влади та, відповідно, не має обов`язку надання запитуваних документів на такий запит. Крім того, протокол складений неповноважною особою, оскільки довіреність не містить повноважень особи на складання протоколу, і строк притягнення до адміністративної відповідальності станом на день надходження справи до суду сплив.

Потерпілий – головна ГО «Інститут суспільних відносин» ОСОБА_4 в судовому засіданні наполягав на притягненні до адміністративної відповідальності в.о. директора КП «ГІКНВЦ» ДОР ОСОБА_2 , оскільки неодноразові запити про надання публічної інформації залишаються цим підприємством без реагування та відповіді з надуманих підстав, не передбачених чинним законодавством, що перешкоджає передбаченій можливості перевірити витрати коштів територіальної громади, бюджет якої наповнюється за рахунок податків громадян. Крім того, за складенням протоколу до Уповноваженого з прав людини він, як запитувач, інформації звернувся вчасно, 27 січня 2020 року, одразу після отримання відповіді з відмовою, тому наполягав на накладенні на ОСОБА_2 найсуворішого стягнення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення учасників розгляду, приходжу до наступних висновків.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим;

інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг;

інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями;

інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

інша інформація, що становить суспільний інтерес.

Статтею 13 Закону визначено перелік розпорядників публічної інформації, на яких поширюються норми Закону. При цьому, кожний визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації є розпорядником лише щодо певного виду інформації.

Розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати таоприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 статті 14 Закону).

Так, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів (пункт 2 частини першої статті 13 Закону).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Комунального підприємства «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» (ідентифікаційний код юридичної особи -13435515) є Дніпропетровська обласна рада.

Як роз`яснив Пленум Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» судам слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (частина четверта статті 63 ГК України).

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (частина перша статті 78 ГК України).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (частина друга статті 78 ГК України).

Відповідно до частини третьої статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до частини 8 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб- сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені рішенням відповідної місцевої ради. Доступ до таких веб- сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.

Обов`язковому оприлюдненню підлягає така інформація, зокрема, квартальна, річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування.

Комунальне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством до ЗО квітня року, що настає за звітним періодом.

Відповідно до частини першої стаття 140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.

З аналізу вищезазначених норм законодавства України належить дійти висновку, що все майно, яким володіє комунальне підприємство, в тому числі доходи від реалізації послуг, є комунальним майном, тобто власністю відповідної територіальної громади.

Крім того, 14 жовтня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки». В Стратегії вказується про те, що ефективний доступ до інформації, якою володіють органи публічної влади, інші суб`єкти, є важливою передумовою для запобігання корупції, виявлення та припинення корупційних діянь. Відомості про використання публічних коштів, розпорядження державним або комунальним майном, особисті доходи, майно, видатки та зобов`язання фінансового характеру публічних службовців, відповідно до положень Стратегії, є інформацією, яка становить суспільний інтерес та має особливе значення.

Доступ до інформації є необхідним інструментом для проведення журналістських розслідувань, стимулювання громадянської активності в антикорупційній сфері (підрозділ «доступ до інформації» Розділу 3. «Запобігання корупції»).

Відтак, в силу частини п`ятої статті 6 Закону «країни «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема, інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п`ятою статті 6 Закону.

У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною, а комунальні підприємства є її розпорядниками відповідно до пункту 4 частини другої статті 13 Закону.

Як встановлено судом, 14 січня 2020 року головою громадської організації «Інститут суспільних відносин» ОСОБА_4 направлено на адресу розпорядника інформації КП «ГІКНВЦ» ДОР три інформаційних запити за вих. №№ 01/14/01.20, 02/14/01.20, 03/14/01.20(а.с.23-27) щодо надання фінансових планів на 2019 рік та 2018 роки, звітів про виконання фінансового плану за І-ІІІ квартал 2019 та 2018 років, звітів про виконання фінансового плану 2019 та 2018 року, балансів (звітів про фінансовий стан за період один рік станом на 31.12.2019 та 31.12.2018, фінансового плану на 2020 рік.

23 січня 2020 року за вих.№12/0/51-20 КП «ГІКНВЦ» ДОР надало відповідь за підписом виконуючого обов`язки директора комунального підприємства ОСОБА_2 на запити громадської організації «Інститут суспільних відносин» від 14 січня 2020 року про те, що КП «ГІКНВЦ» ДОР не є розпорядником або отримувачем бюджетних коштів та здійснює свою діяльність виключно на комерційних засадах, не є юридичною особою, що фінансується з державного, місцевого бюджетів та відповідно не є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, на підставі чого заявнику відмовлено у наданні запитуваної інформації згідно п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.29).

21 лютого 2020 року за вих №41.04-127/41/Б-14.20/04-20 регіональний представник Уповноваженого ВРУ з прав людини у Дніпропетровській області Кокшаровою Т. в ході перевірки звернення голови ГО «ІСВ» від 27 січня 2020 року щодо порушення права на доступ до інформації також на адресу КП «ГІКНВЦ» ДОР направлено лист з вимогою надати представнику громадської організації «Інститут суспільних відносин» відповідь на запити до 05 березня 2020 року (а.с.17-21), проте запитувана інформація не надана, натомість листами від 26 березня 2020 року за вих.№25/0/51-20, від 17 квітня2020 року за вих. № 29/0/51-20 надані пояснення стосовно правомірності відмови від 23 січня 2020 року у наданні запитуваної інформації.

Однак зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що запитувана інформація є публічною згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», а вказане комунальне підприємство є його розпорядником та має обов`язок з надання такої інформації запитувачу, в тому числі і потерпілому.

Частиною 2 ст. 212-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: за необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

В судовому засіданні встановлено, що запити про надання інформації надійшли до КП «ГІКНВЦ» ДОР 14 січня 2020 року за вих. № 01/14/01, 02/14/01, 03/14/01 та відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь мала бути надана протягом п`яти робочих днів. 23 січня 2020 року за вих. № 12/0/51-20 в.о. директора КП «ГІКНВЦ» ДОР ОСОБА_2 відмовлено у наданні запитуваної інформації, після чого 27 січня 2020 року за вх. № 41/Б-14.20 потерпілий звернувся до регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Дніпропетровській області з питання порушення його прав на доступ до публічної інформації, відповідно, вказане порушення слід кваліфікувати як разове, і днем вчинення такого правопорушення як неправомірна відмова у наданні інформації є день складення письмової відмови у наданні запитуваної інформації, тобто 23 січня 2020 року, у зв`язку з чим, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП на день складення протоколу про адміністративне правопорушення – 10 червня 2020 року – спливли, і при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, особа, що його складала мала керуватись правилами п. 7 ст. 247 КУпАП за якими провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що станом на день складення протоколу про адміністративне правопорушення – 10 червня 2020 року, а тим більш на день надходження справи до суду - 12 червня 2020 року, - спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП підлягаю закриттю.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 81 ч.1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 188-39, 188-40, 212-3 (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Діяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини врегулювана Положенням про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, затвердженим Наказом Уповноваженого з прав людини від 20 червня 2012 року № 4/8-12, а представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, затвердженим Наказом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 27 липня2012 року № 7/8-12.

Як встановлено в судовому засіданні, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 2123 КУпАП складений 10 червня 2020 року працівником Секретаріату - провідним спеціалістом Відділу регіонального представництва в східних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Стеблій Т.О. на підставі довіреності №534/д від 21 грудня 2019 року, в якій визначена посада вказаної особи та обсяг повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 3 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є постійно діючим органом, що утворюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини відповідно до статті 10 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” для забезпечення діяльності Уповноваженого. Секретаріат є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Основними завданнями Секретаріату є організаційне, правове, науково-консультативне, інформаційно-аналітичне, науково-експертне, контрольне, матеріально-технічне, фінансове та інше забезпечення діяльності Уповноваженого з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Завдання та права Секретаріату визначені п.п.4 та 5 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а пунктом 6 вказаного Положення передбачено, що уповноважені посадові особи Секретаріату відповідно до норм адміністративного законодавства та з передбачених законодавством підстав мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, провідний спеціаліст Відділу регіонального представництва в східних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_1 як працівник Секретаріату не наділена довіреністю від 21 грудня 2019 року №534/д повноваженнями на складання протоколів про адміністративні правопорушення, при цьому не є і представником Уповноваженого за вимогами Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, тому не є особою, уповноваженою згідно п.81 ч.1 ст. 255 КУпАП на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 2123 КУпАП. Будь-яких інших доказів на підтвердження повноважень на складання протоколів про адміністративне правопорушення, окрім вказаної довіреності та службового посвідчення працівника Секретаріату до протоколу не додано, а тому суд приходить до висновку про складення протоколу про адміністративне правопорушення неповноважною особою.

Керуючись ст. ст. 23 , 33, 40-1, 247, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.2123 КУпАП відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , – закрити за п.7 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя О.В. Колесніченко