Рішення № 90376354, 14.07.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3287/20

2/212/2279/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОЗАВОД» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович звернувся з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОЗАВОД» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. Мотивуючи свою заяву тим, що перебував в трудових відносинах з ПрАТ « ЕЛЕКТРОЗАВОД». 20 березня 2000 року близько 15:30 годин при виконанні трудових обов`язків на посаді слюсаря механо - збиральних робіт з ним трапився нещасний випадок, внаслідок якого отримав тілесні ушкодження у вигляді: « Розтрощення І пальця і тенора лівої кисті з відшаруванням і дефектом шкіри м`яких тканин. Відкритий перелом нігтьової фаланги ІІ пальця лівої кисті». Отримавши направлення від ВАТ « ЕЛЕКТРОЗАВОД» на огляд МСЕК від 08.06.2000 року, вперше 06.07.2000 року пройшов огляд лікарсько - трудовою експертною комісією де йому визначено 45% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності. При наступному переогляді 23.08.2001 року Висновком ЛТЕК йому визначили 45 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва з 01 серпня 2001 року -БЕЗСТРОКОВО. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я і йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що через отриману травму лівої кисті він відчуває постійний біль, функції лівої кисті втрачено назавжди, через що порушено звичайний уклад його життя, не має можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, що відображається на його матеріальному становищу та якості життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 212 535 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.05.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Так, представник позивача ОСОБА_3 в обґрунтування зазначила, що позивач не зазнав моральних страждань, оскільки продовжує працювати. Особою, що порушила правила безпеки на виробництві є батько позивача - ОСОБА_4 (який наразі помер), а отже ОСОБА_1 навмисно не звертався за відшкодуванням шкоди, щоб підприємство не змогло звернутися в порядку регресу до винної особи. Зазначають, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідно діючого на той час законодавства не може складати суму більшу ніж 2550 грн. (150 нмдг*17 грн.). Крім того, позивачем недоведені наявність складу деліктного зобов`язання по відшкодуванню моральної шкоди, зокрема щодо причинного зв`язку, вини відповідача

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що 20 березня 2000 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок при виконанні трудових обов`язків ОСОБА_1 , про що 19.04.2000 року складено акт про нещасний випадок № 76, згідно висновку комісії причинами нещасного випадку стала відсутність цільового інструктажу при роботі на листоглині. Невідповідність станка безпечному виконанню робіт. Винними особами в нещасному випадку, що пов`язаний з виробництвом визнано ОСОБА_4 - начальника збирального цеху, який порушив ст. 17 ЗУ «Про охорону праці», п.1.1.5 Посадової Інструкції типового положення (а.с.16-19).

Факт настання нещасного випадку на підприємстві ПрАТ «ЕЛЕКТРОЗАВОД» сторонами не оспорюється і підтверджується направленням Голови ВАТ "ЕЛЕКТРОЗАВОД" С.І.Тернозих від 08 червня 2000 року на огляд МСЕК ОСОБА_1 для встановлення йому ступеню втрати професійної працездатності (а.с. 9).

Висновком ЛТЕК від 06.07.2000 року ОСОБА_1 встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третю групу інвалідності з наступним переоглядом (а.с. 13).

При переогляді 23 серпня 2001 року відповідно до витягу із акту огляду ЛТЕК ОСОБА_1 встановлено 45% втрати професійної працездатності з 01.08.2001 року - БЕЗСТРОКОВО ( а.с. 13).

Висновком МСЕК Серії МСЕ-ДНА-01 № 253689 від 23.08.2001 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 01.08.2001 року - БЕЗСТРОКОВО ( а.с. 14-15).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами першою та другою статті 153 Кодексу законів про працю України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, встановлена первинно встановлено висновком ЛТЕК 06.07.2000 року, в подальшому підтверджена Висновком МСЕК від 23.08.2001 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, якими позивач обґрунтовував заявлені вимоги.

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Приписами ст. 3 Закону України "Про оплату праці" встановлено: мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23615,00 грн., а максимальний 944600,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що тривалість душевних страждань позивача є його свідомим вибором, оскільки нещасний випадок стався на ПрАТ "ЕЛЕКТРОЗАВОД" під час виконання трудових обов`язків. Той факт, що безпосередньо винною у порушенні вимог законодавства визнано батька позивача, не є підставою, яка звільняє роботодавця від відповідальності за незабезпечення умов праці.

Не є підставою звільнення від відповідальності і факт продовження роботи позивача, оскільки це є конституційним правом особи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 45%, встановленням безстроково третьої групи інвалідності, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 85 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Позивача ОСОБА_1 згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на згадане, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 850 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОЗАВОД» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОЗАВОД» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОЗАВОД» на користь держави судовий збір в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОЗАВОД» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОЗАВОД», місцезнаходження: місто Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 1к, код ЄДРПОУ:00215108

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 14 липня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін