Рішення № 90376296, 14.07.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4048/20

2/212/2499/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка при виконанні трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка») моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, який загинув при виконанні трудових обов`язків. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 29 лютого 2000 року під час виконання трудових обов`язків кріпильника у ВАТ «Суха Балка» (правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка») був смертельно травмований її чоловік ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що у зв`язку з утратою чоловіка позивач зазнала душевного болю й відчула сильний емоційний стрес, чим їй завдано моральної шкоди, яку просить стягнути ПрАТ «Суха Балка» в розмірі 200 000,00 грн.

15 червня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання до суду відзиву та подав його до суду, у якому зазначив, що положення ЦК УРСР не передбачають права на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи, дружині. Крім того вважають, що шкоду завдану Позивачеві було спричинено внаслідок непереборної сили, тобто не з вини Відповідача. Протиправних дій, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням нещасного випадку на виробництві Відповідач не вчиняв. Окрім цього позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд у їх задоволенні відмовити.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

18 червня 1977 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 646. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружині було присвоєно « ОСОБА_1 ». (а.с.15)

24 вересня 1996 року ОСОБА_2 був прийнятий підземним кріпильником на шахту «Фрунзе» АТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». (а.с. 16-20)

29 лютого 2000 року під час виконання трудових обов`язків з кріпильником шахти «Фрунзе» ВАТ «Суха Балка» ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві зі смертельним наслідком. Причинами нещасного випадку, згідно п. 7 Акту № 9 про нещасний випадок, за формою Н-1, визначено: невідповідність паспорту кріплення дільниці між горизонтами 918 м та 910 м у зв`язку зі змінами гірничогеологічними та гірничотехнічними умовами; порушення виробничої дисципліни, що виявилось у невиконанні вимог посадових обов`язків працівниками дільниць № 41 та № 5. (а.с. 5-13)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Причиною смерті ОСОБА_2 у вказаному свідоцтві зазначено багаточисленні пошкодження кісток тулубу з пошкодженням внутрішній органів. (а.с.14)

Згідно статті 6 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом компенсації моральної шкоди.

У відповідності до статті 440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК УРСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК УРСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК УРСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК УРСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК УРСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була уповноважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК УРСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а тому судом відхиляються доводи про те, що нормами 440-1 Цивільного кодексу Української РСР не було передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивача загинув на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків.

Внаслідок його смерті позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, позбавлено моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю чоловіка позивач оцінює в розмірі 200 000,00 гривень.

Разом з тим суд зважує на роз`яснення, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини травмування та смерті чоловіка позивача, вік позивача в якому нею було втрачено чоловіка, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, як втрату підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 170000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 200000,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 440-1 ЦК УРСР, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд ,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю чоловіка при виконанні трудових обов`язків в розмірі 170000 (сто сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Суха Балка», код ЄДРПОУ 00191329, місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5.

Рішення складено та підписано 14 липня 2020 року.

Суддя: О. Н. Борис