Рішення № 9037444, 15.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2010 Справа № 3/39-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса

до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

відповідача-2: приватної фірми "Протектор", м. Херсон

про стягнення 233219 грн. 22 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Каленюк О.М. предстаник дов№ 180909/1 від 18.09.2009 р.

від відповідача -1: не прибув

від відповідача-2: Кривоніс О.В. представник дов. б/н від 10.03.2010 р.

Публічнне акціонерне товариство "Імексбанк" (позивач) звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по Договору відновлювальної кредитної лінії №1/1/2008 від 15.01.2008 року в сумі

233219 грн. 22 коп., з яких 173330,00 грн. сума боргу по простроченому кредиту, 12431,11 грн. пеня по простроченому кредиту, 2127,50 грн. строкові відсотки, 40964,23 грн. прострочені відсотки, 4366,38 грн. пеня за відсотками.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі не скористалися своїм правом на судовий захист, в судове засідання не прибули, відзиву та витребуваних судом документів не надали, хоча були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Неявка відповідачів в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, яка б унеможливлювала розгляд справи; підстав для відкладення розгляду справи немає.

Позовна заява надійшла 18 лютого 2010 року. Ухвалою від 11.03.2010 р. явка представників сторін визнавалась обов»язковою. Відкладення розгляду справи приведе до порушення строків розгляду справи, передбачених ст.69 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 8 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 15.04.2010 р. до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

в с т а н о в и в:

15.01.2008р. між АКБ "Імексбанк", правонаступником якого є позивач та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач 1, заставодавець 1, позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії №1/1/2008 та Додаткові угоди до цього №1 від 30.04.2008 р., №2 від 06.05.2008 р., №3 від 28.07.2008 р. (далі кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав позичальнику у тимчасове користування кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості до 200000,00 грн. на розвиток бізнесу зі сплатою 28% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 28 грудня 2009 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов»язання по кредитному договору і позичальник отримав кредит в розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до п.1.3. Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов»язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, між позивачем та позичальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і Відповідачем 2 Приватною фірмою «Протектор»укладені договори застави про надання рухомого майна в заставу.

Відповідно до Договору застави №1/1/2008 від 15.01.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Волкодав В.Г., зареєстрованого в реєстрі за №262 (далі- Договір застави №1), відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_4 передав в заставу рухоме майно, що належить Відповідачу 1 на праві власності, а саме:

1)свердлильний станок VTS-02F, заставною вартістю 54150,00 грн.;

2)шліфувальний станок ВВТ-02N, заставною вартістю 54150,00 грн.;

3)фацетний станок FTS-240F, заставною вартістю 171475,20 грн.;

4) зварювальний апарат ТДМ-401-1У2, заставною вартістю 5335,04 грн.

Згідно п.1.3. Договору застави №1 загальна заставна вартість заставленого рухомого майна оцінена сторонами на суму 285110,24 грн.

Відповідно до Договору застави №1/2/2008 від 15.01.2008 р., посвідченого нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Волкодав В.Г., зареєстрованого в реєстрі за №263 (далі Договір застави №2), Приватна фірма «Протектор»як майновий поручитель позичальника передала в заставу рухоме майно, що належить Відповідачу-2 на праві власності, а саме:

1)станок настільний свердлильний станок УМП-2ХМТ, заставною вартістю 4317,60 грн.;

2)зварювальний апарат ТДМ-401-1У2, заставною вартістю 5335,04 грн.

3)вакуумна установка ВМ-15, заставною вартістю 38000,40 грн.;

4) станок вертикальний з прес-формою, заставною вартістю 8360,40 грн.;

5)вакуумна ємкість, заставною вартістю 22800,00 грн.;

6) компресор КС-6Р, заставною вартістю 38304,00 грн.

Згідно п.1.3. Договору застави №2 загальна заставна вартість заставленого рухомого майна оцінена сторонами на суму 117117,60 грн.

За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом 2 Цивільного кодексу України і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України та статті 1056 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов»язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається.

Пунктами 3.3.3. та 3.3.8. Кредитного договору позичальник зобов»язаний суворо дотримуватися положень Кредитного договору, а також повернути кредитору в повному обсязі кредит із нарахованими відсотками та можливими штрафними санкціями у терміни, визначені Кредитним договором.

Відповідно до п.3.3.7. Кредитного договору позичальник зобов»язаний сплатити кредитору винагороду за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4.-2.5. Кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що позичальником були порушені строки повернення кредиту та погашення відсотків за його використання.

Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що в разі прострочення позичальником строків сплати відсотків, та/або прострочення строкового повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Невиконання суб»єктом господарських відносин свого зобов»язання за договором у встановлений с трок є підставою для застосування його контрагентом відповідних правових наслідків.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити штрафні санкції. За порушення зобов»язання застосовуються штрафні санкції у розмірі, передбаченому сторонами у договорі чи акті цивільного законодавства.

Відповідно до п.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується прострочка позичальником виконання взятих на себе зобов»язань щодо погашення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Неналежне виконання відповідачем 1 господарського зобов»язання є доведеним, отже позивач має право на стягнення встановленої договором пені.

Станом на 17.02.2010 р. загальна заборгованість по Договору відновлювальної кредитної лінії №1/1/2008 від 15.01.2008 року складає 233219,22 грн., з яких: 173330,00 грн. сума боргу по простроченому кредиту, 12431,11 грн. пеня по простроченому кредиту, 2127,50 грн. строкові відсотки, 40964,23 грн. прострочені відсотки, 4366,38 грн. пеня за відсотками. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про заставу»застава це спосіб забезпечення зобов»язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов»язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає (у тому числі) на підставі договору.

За приписами статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов»язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат,понесених у зв»язку із пред»явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до Роз»яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/602 від 24.12.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних із застосуванням Закону України «Про заставу»за загальним правилом право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя, якщо в момент настання терміну виконання зобов»язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (п.8). Згідно ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 3.4. Договорів застави №1 та №2 встановлено, що заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свою вимогу, яка визначена в Кредитному договорі, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов»язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв»язку із пред»явленням вимоги.

Згідно з п.4.1. Договорів застави №1 та №2 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов»язань по Кредитному договору вони не будуть виконані.

За нормами ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до п.4.3. Договорів застави №1 та №2 заставодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет застави: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, у позасудовому порядку. Порядок звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно.

Оскільки забезпечене заставою зобов»язання за кредитним договором не виконано, позивач на час розгляду справи набув права відповідно до Договорів застави №1 та №2 звернути стягнення на заставлене майно. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про заставу»відповідач 2 є майновим поручителем відповідача1 у межах, встановлених договором застави.

За приписами ст..543 ЦК України у разі солідарного обов»язку боржників, кредитор вправі вимагати виконання обов»язку частково так і в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і з кожного з них окремо.

В позовній заяві одночасно з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно позивач просить в забезпечення позову накласти арешт та заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та Приватній фірмі «протектор»вчиняти будь-які дії щодо відчуження та зміни місцезнаходження заставного майна. Суд залишає без задоволення вищевказану вимогу, оскільки майно, на яке позивач просить накласти арешт, вже знаходиться у реєстрі заборон на відчуження у зв»язку із його заставою.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України суд відносить судові витрати у справі на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. В рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед публічним акціонерним товариством "Імексбанк" по Договору відновлювальної кредитної лінії №1/1/2008 від 15.01.2008р. в сумі 233219,22 грн. (до якої входять: 173330,00 грн. сума боргу по простроченому кредиту, 12431,11 грн. пеня по простроченому кредиту, 2127,50 грн. строкові відсотки, 40964,23 грн. прострочені відсотки, 4366,38 грн. пеня за відсотками) звернути стягнення на заставлене майно, а саме:

·свердлильний станок VTS-02F, заставною вартістю 54150,00 грн.;

·шліфувальний станок ВВТ-02N, заставною вартістю 54150,00 грн.;

·фацетний станок FTS-240F, заставною вартістю 171475,20 грн.;

·зварювальний апарат ТДМ-401-1У2, заставною вартістю 5335,04 грн.;

·станок настільний свердлильний станок УМП-2ХМТ, заставною вартістю 4317,60 грн.;

·зварювальний апарат ТДМ-401-1У2, заставною вартістю 5335,04 грн.;

· компресор КС-6Р, заставною вартістю 38304,00 грн.

·вакуумна установка ВМ-15, заставною вартістю 38000,40 грн.;

·станок вертикальний з прес-формою, заставною вартістю 8360,40 грн.;

·вакуумна ємність, заставною вартістю 22800,00 грн.

загальною заставною вартістю 402227,84 грн., що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул..Перекопська, 209.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, м.Одеса, пр.Гагаріна, 12-а, р/р 12000009999027 в НБУ, МФО 328384, код ЄДРПОУ 20971504) 2332,19 грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита, та з кожного по 2360,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська