Ухвала суду № 90374000, 13.07.2020, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/233/18

Провадження № 2-з/670/2/20

УХВАЛА

13 липня 2020 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

без повідомлення учасників справи

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Віньковецького районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Селянського (фермерського) господарства «Віта», Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії.

Згідно уточнених позовних вимог, позивач просить:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ № 9 від 22 січня 2018 року Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області «Про проведення земельних торгів у формі аукціону», у частині внесення земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0043 площею 54,6000 га та земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0044 площею 60,4000 га, за межами Яснозірської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області до додатку 1 даного наказу для проведення торгів.

2. Визнати недійсними результати земельних торгів, організатором яких виступало Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, що відбулись 23.02.2018 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0043 площею 54,6000 га та земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0044 площею 60,4000 га, за межами Яснозірської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

3. Визнати недійсними Договори оренди земельних ділянок кадастровий номер 6820687500:08:008:0045 та кадастровий номер 6820687500:08:008:0044, укладені 23.02.2018 року між СФГ «Віта» та Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області укласти договори оренди земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0043 площею 54,6000 га та земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0044 площею 60,4000 га, за межами Яснозірської сільської ради Віньковецького району, Хмельницької області з ОСОБА_1 .

13.07.2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Віньковецького районного суду заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, окрім позивача, вчиняти будь-які дії, направлені на засівання та використання у інший спосіб земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0043 площею 54,6000 га та земельної ділянки кадастровий номер 6820687500:08:008:0044 площею 60,4000 га, які знаходяться за межами Яснозірської сільської ради Віньковецького району - в тому числі (але не вичерпно): передавати в оренду, передавати в суборенду, реєструвати право оренди, реєструвати право суборенди, вести товарне сільськогосподарське виробництво.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 13.03.2018 року СФГ «Віта» провело державну реєстрацію оспорюваних договорів оренди, що підтверджується інформаційними довідками, які містяться в матеріалах справи.

У зв`язку з цим комплекс прав по користуванню розпорядженню земельними ділянками кадастровий номер 6820687500:08:008:0044 та кадастровий номер 6820687500:08:008:0043 перейшов до СФГ «Віта».

На вищевказаних земельних ділянках СФГ «Віта» почало здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво, що унеможливлює подальше використання вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_1 , на яких до цього часу він здійснював товарне сільськогосподарське виробництво.

Судом касаційної інстанції встановлений преюдиційний факт, що позивач впродовж більше шести років на законних підставах використовував земельні ділянки, про що були обізнані Яснозірська сільська рада Віньковецького району Хмельницької області, Віньковецька районна державна адміністрація Хмельницької області, а також Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

За 2015-2017 роки позивачем добровільно сплачувалась орендна плата за земельні ділянки, які знаходились в стадії оформлення.

Продовжуючи використання земельної ділянки протягом 2012-2018 років, позивач для реалізації покладеного на нього обов`язку укладення договору неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки, однак отримав відмову з посиланням на наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 08 грудня 2016 року № 133, відповідно до якого земельні ділянки, на які він претендує, включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які пропонується до продажу на земельних торгах.

Особа, якій відповідним рішенням компетентного органу надано право користування земельною ділянкою, набуває правомірних очікувань щодо належного подальшого оформлення права на майно (право оренди), укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення.

При цьому, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади, позивач мав всі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням (Постанова ВС від 22 січня 2020 року).

Договори оренди, які стали підставою для реєстрації права оренди за СФГ «Віта», є предметом спору,тому прийняте судом рішення може прямо вплинути на права і обов`язки як позивача, так і відповідачів.

Крім того, з моменту початку розгляду справи відповідач -- СФГ «Віта» використовує, засіває та обробляє дані земельні ділянки. Відтак ОСОБА_1 вже більше двох років не має доступу до земельних ділянок, якими він користувався, тому задля відновлення його порушених прав як землекористувача необхідно вжити заходи забезпечення позову, оскільки на даний час ОСОБА_1 позбавлений права використовувати спірні земельні ділянки для цільового призначення, які використовував останні шість років.

Невжиття судом вищевказаних заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та призведе до невиправданого затягування строків розгляду справи.

Крім того, як пропозицію заявника щодо зустрічного забезпечення вказує суму 189938,72 грн.

Розгляд заяви здійснено судом в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, дійшов такого.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про проведення земельних торгів у формі аукціону, визнання недійсним результатів земельних торгів щодо земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання укласти договори оренди земельних ділянок.

Однак заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені, та яким чином невжиття заходів забезпечення позову призведе до невиправданого затягування строків розгляду справи.

Крім того, зазначені види забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він позбавлений можливості використовувати спірні земельні ділянки за цільовим призначенням, оскільки ця обставина не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до вимог ст.ст. 149, 150 ЦПК України, і підлягає встановленню при розгляді справи по суті.

За наведених обставин суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, так як вважає доводи такої недостатніми, не доведеними належними засобами доказування, неспівмірними із заявленими вимогами, тому слід відмовити у забезпеченні позову шляхом заборони будь-яким особам, окрім позивача вчиняти будь-які дії направлені на засівання та використання в інший спосіб земельних ділянок, в тому числі передавати в оренду,передавати в суборенду, реєструвати право оренди, реєструвати право суборенди, вести товарне сільськогосподарське виробництво.

Керуючись ст. 149, ст. 150, ст. 153, ст. 260, ст. 261, ст. 353, ст. 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову, -- відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Волкова