Рішення № 90373286, 13.07.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/1828/19

Провадження №2/592/75/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Сумська міська державна нотаріальна контора про встановлення фактів, що мають юридичне значення, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності, –

в с т а н о в и в :

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 08 лютого 1985 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Наприкінці 80-х років ОСОБА_4 була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . За час шлюбу на вищевказаній земельній ділянці ними, за спільні подружні кошти, був побудований житловий будинок та господарські споруди. Після побудови домоволодіння, вони разом були зареєстровані за вищевказаною адресою.

02 квітня 1996 року шлюб між ними був розірваний. Після розірвання шлюбу вони продовжували мешкати в своєму домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 помер. Після його смерті позивачка разом з дітьми звернулися до нотаріуса для прийняття спадщини, але нотаріусом було повідомлено, що оскільки, на час смерті ОСОБА_4 шлюб вже був розірваний, тому позивачка не має права на спадщину.

В державному реєстрі речових прав спірне домоволодіння при житті ОСОБА_4 не було зареєстровано, хоча фактично йому належало. Оскільки дане питання можливо вирішити лише в судовому порядку, просить суд:

встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1 ; визнати домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку домоволодіння яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як подружню частку.

У судовому засіданні позивачка та її представник –адвокат Толмачов В.П. позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, не заперечувала факту належності батькові ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_1 . Що ж стосується інших позовних вимог, то їх не визнала, однак відзив не надала і належними, достатніми і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України свою позицію не обгрунтувала.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі і не мав заперечень з приводу їх задоволення .

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надали пояснення, аналогічні викладеним позивачкою у позові та судових засіданнях з приводу будування даного будинку, проживання в ньому позивачки як в період шлюбу з чоловіком ОСОБА_4 так і після розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з 08 лютого 1985 року по 02 квітня 1996 року позивачка разом із ОСОБА_4 перебували у шлюбі (а.с. 7-8).

Під час шлюбу у них народилися діти – відповідачі по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 9).

Наприкінці 80-х років ОСОБА_4 була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідного договору виконкому Сумської міської ради народних депутатів (а.с. 28-29).

За час шлюбу на вищевказаній земельній ділянці подружжям, за спільні кошти, був побудований житловий будинок та господарські споруди. Після побудови домоволодіння, вони разом були зареєстровані за вищевказаною адресою, до смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі обставини ніким не оспорювалися .

Після смерті ОСОБА_4 , позивачка разом з відповідачами звернулися до 3-ої особи для прийняття спадщини, але нотаріусом було повідомлено, через те, що на час смерті ОСОБА_4 шлюб вже був розірваний, тому вона не має права на спадщину, а також відсутні правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння. про що свідчать матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (а.с. ІНФОРМАЦІЯ_3 )

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спірне домоволодіння при житті ОСОБА_4 не було зареєстровано (а.с. 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженої наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р., не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Згідно з абзацом 2 ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29.06.1998 p., коли набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 р. № 121.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до 29.06.1998 р. з дотриманням встановленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, можна вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

В даному випадку фактично домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 . Після побудування спірного домоволодіння, до нього були підведені газ, а також підключене світло. Для надання цих комунальних послуг, з обслуговуючими організаціями були укладені відповідні договори та проводилися розрахунки за спожиті послуги (а.с. 12-13).

Відповідно до висновку № 87/1363 комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 01.04.2020 р. дійсна вартість спірного житлового будинку складає 398000 грн., житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають санітарним, протипожежним та будівельним нормам, з урахуванням їх року будівництва і придатні до подальшої експлуатації. Самочинно збудовані будівлі та споруди відсутні (а.с. 114-137).

Сімейний кодекс України, згідно прикінцевих положень до нього, набув чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 р.

Таким чином, до 01.01.2004 р. правовідносини, щодо виникнення права спільної сумісної власності на спірне домоволодіння регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і 2 розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними, тобто по Ѕ.

Як убачається із копії технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1 зведений будинок, господарські будівлі та споруди були побудовані у 1987 році, тобто під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 33-37)

Таким чином, домоволодіння, що належало ОСОБА_4 є спільною сумісною власністю подружжя, тому позивачка має право на Ѕ частину спірного домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1 .

Визнати домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як подружню частку.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Катрич