Вирок № 90372355, 14.07.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/4648/20

Дата документу 14.07.2020

Провадження №1кп/554/384/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Січиокно Т.О.,

за участю секретаря - Ромахової В.В.,

прокурора - Турчина Т.П.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника – Пастернака В.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за

№ 12020170040000694 від 10.03.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трохимівка Іванівського району Херсонської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-

в с т а н о в и в:

09 березня 2020 року, приблизно о 22 годині 47 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля магазину «Маркетопт», що по вул. Дмитра Коряка, 3 в м Полтаві, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс удар кулаком правої руки у ділянку лівої щелепи потерпілого ОСОБА_1 , від чого той упав на бетонне покриття бруківки. Внаслідок таких протиправних дій потерпілому ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження у вигляді перелому кута нижньої щелепи зліва, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден шкіри обличчя, які в своїй сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За таких обставин дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за викладених вище обставин визнав повністю та підтвердив, що 09 березня 2020 року, приблизно о 22 годині 47 хвилин, він після вживання алкогольних напоїв, відчував стан алкогольного сп`яніння. У цей час між ним та ОСОБА_1 виникла суперечка, оскільки останній образив його знайому дівчину. Така поведінка потерпілого розлютила його і він наніс йому удар кулаком правої руки у ліву щелепу, від чого той впав на покриття. Далі сторонні особи викликали карету швидкої допомоги і до її приїзду він залишався на місці події біля потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що 09 березня 2020 року, приблизно о 22 годині 47 хвилин, між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої вони сперечалися. Несподівано для нього, ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком правої руки в ліву щелепу, від чого він впав на бетонне покриття бруківки і втратив свідомість. З приводу отриманих тілесних ушкоджень він знаходився на стаціонарному лікуванні з 11.03.2020 року по 24.03.2020 року, переніс оперативне втручання, пов`язане з вмонтуванням титанової пластини для скріплення кісток щелепи. При призначенні покарання ОСОБА_2 покладався на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, судом не досліджувались. Обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, сумнівів у їх добровільності немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Обставин, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_2 , є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно висновку органу пробації виправлення ОСОБА_2 можливе без позбавлення або обмеження волі, його особа не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення середньої тяжкості, він є особою раніше несудимою, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку в лікаря – нарколога, –невролога, – психіатра, здоровий.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його молодий вік, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої обставини, майновий стан, поведінку як під час скоєння злочину, так і після, а тому приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Одночасно зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, суспільну небезпечність, особу обвинуваченого ОСОБА_2 , наявність пом`якшуючих обставин, молодий вік обвинуваченого, часткове відшкодування завданої шкоди потерпілому, суд вважає за доцільне застосувати до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілого ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, розмір яких склав 16113, 32 грн.

Відповідно до положень п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Зокрема, частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави предявляється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

З матеріалів провадження вбачається, що згідно довідки головного лікаря Полтавської обласної лікарні імені ОСОБА_3 . ОСОБА_4 від 27.05.2020 року, на лікування хворого ОСОБА_1 , який знаходився у відділенні щелепно – лицевої хірургії ПОКЛ з 11.03.2020 року по 24.03.2020 року, що склало 13 ліжко – днів, витрачено 15276, 17 грн., а також медикаменти та вироби медичного призначення згідно списку в сумі 837, 15 грн., а всього 16113, 32 грн.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 37.07.1995 (далі постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 року.

За цих обставин, суд вважає позовну заяву прокурора такою, що підлягає до повного задоволення.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого, в якому він просить стягнути на свою користь завдану злочином майнову шкоду в розмірі 18432, 88 грн. та моральну шкоду в розмірі 150000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, пов`язаних з відшкодуванням майнової шкоди, позивачем на розгляд суду надано відповідні квитанції, які долучено до матеріалів справи та які досліджено судом. Зокрема, квитанція від 16.03.2020 року на суму 16000 грн., а також рахунок на оплату № 184К від 16.03.2020 року з призначенням «Набір для остеосинтеза «Конмет» на суму 17000, 00 грн. Окрім того надано чеки на купівлю медичних препаратів, які по даті співпадають з періодом перебування потерпілого на лікуванні та такі препарати відповідають медичним призначенням, пов`язаних з характером отриманих ним тілесних ушкоджень.

Потерпілим та обвинуваченим не заперечується, що останнім відшкодовано грошові кошти в розмірі 1000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди визнав, за винятком 1000 грн., які він відшкодував раніше. У судових дебатах захисник Пастернак В.М. висловив сумніви у достовірності доказів, які підтверджували б купівлю набору для остеосинтеза «Конмет» в розмірі 17000 грн. та вмонтуванням саме його в тіло потерпілого, а тому вважав, що до задоволення підлягає в рахунок відшкодування майнової шкоди сума в розмірі 432, 88 грн.

Дослідивши матеріали, суд вважає, що вартість витрат, пов`язаних із лікуванням потерпілого, підтверджена належними доказами, а тому із обвинуваченого підлягають стягненню в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти у розмірі 17432, 88 грн., виходячи з розрахунку 18432, 88 грн. – 1000 грн = 17432, 88 грн.

Відповідно до вимог ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як зазначено в ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року - розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Після заподіяння таких ушкоджень він втрачав свідомість, потребував медичної допомоги та в період часу з 11.03.2020 року по 24.03.2020 року знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно – лицевої хірургії ПОКЛ, переніс хірургічне втручання, пов`язане з вмонтуванням в його тіло, зокрема в голову, титанової пластини. Такі медичні процедури мають затяжний характер для відновлення стану здоров`я, а також супроводжуються відчуттям сильного фізичного болю. При цьому звичний спосіб життя ОСОБА_1 змінився оскільки він був змушений стаціонарно лікуватися, а тому був позбавлений можливості вести активний спосіб життя, планувати свої дії, а на його обличчі залишився хірургічний шрам. Дані обставини підтверджені висновком судово – медичної експертизи, відповідно до якої у ОСОБА_1 наявні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

При цьому, поза увагою суду не можуть знаходитися обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме вчинення його обвинуваченим в стані алкогольного сп`яніння та нанесення ним несподіваного удару кулаком правої руки в обличчя потерпілого, що потягло за собою, окрім заподіяння тілесних ушкоджень, ще й падіння того на бетонне покриття та втрату свідомості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому було завдано моральну шкоду, яка виразилися, окрім іншого, в надмірних хвилюваннях за стан свого здоров`я, необхідності змінювати звичний спосіб життя.

За результатами розгляду справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 80000 грн.

Таким чином, приходить до висновку про часткове задоволення позову потерпілого.

Речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Цивільний позов прокурора, поданий в інтересах держави, про відшкодування витрат, на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення – задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації (одержувач- Полтавський обласний бюджет, код ЄДРПОУ 37959255, банк одержувача ГУДКСУ в Полтавській області, р/р 31411544700001, код бюджетної класифікації: 24060300, МФО 831019) в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого грошові кошти в розмірі 16113 (шістнадцять тисяч сто тринадцять) грн. 32 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 до користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 17432 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 88 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Речові докази у виді дисків з відеозаписами зберігати в матеріалах цього кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

СуддяТ.О. Січиокно