Ухвала суду № 90370974, 06.07.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14016/18

4-с/357/47/20

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м. Біла Церква скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козачук Наталії Анатоліївни, заінтересована особа Моторне (транспортне) страхове бюро України,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козачук Наталії Анатоліївни, мотивуючи тим, що в межах виконавчого провадження № 61435225, де ОСОБА_2 є боржником, державним виконавцем при здійсненні примусового виконання постановою від 13.03.2020 р. було накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на рахунках, що відкриті або будуть відкриті на ім`я боржника. Заявник вважає вказану постанову протиправною, оскільки накладення арешту на грошові кошти на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання заробітної плати та інших виплат, що призводять до порушення конституційних прав скаржника, як працівника. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив визнати протиправною постанову від 13.03.2020 р. щодо накладення арешту на готівкові кошти, скасувати вказану постанову та зобов`язати державного виконавця Козачук Н.А. зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , шляхом винесення відповідної постанови.

Оглянувши подану скаргу судом встановлено наступні обставини.

19 грудня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 357/14016/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 53 309,83 грн. та судових витрат в розмірі 1 762,00 грн. Ухвалою Білоцерківського міськрайнного суду Київської області суду від 13.05.2020 р. розстрочено виконання рішення у справі № 357/14016/18 на сім місяців рівними частинами.

На підставі вказаного рішення суду, державним виконавцем Козачук Н.А. було відкрито виконавче провадження № 61435225.

16.06.2020 р. ОСОБА_1 був ознайомлений з постановою державного виконавця Козачук Н.А. від 13.03.2020 р. про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення вказаної постанови.

Заявник вважає дії державного виконавця протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права.

Державний виконавець Козачук Н.А. не надала суду жодних пояснень з приводу своїх дій.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах врегульовано розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організаційно-правові засади здійснення примусового виконання судових рішень врегульовано законодавцем у Законі України «Про виконавче провадження».

За змістом ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козачук Н.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В межах такого провадження було винесено постанову від 13.03.2020 р. про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43 Конституції України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Такі принципи закріплені нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до норм ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам (ст. 26 Закону).

Згідно з положеннями статті 68 ЗУ Про виконавче провадження, стягнення на заробітну плату боржника звертається у разі відсутності в нього коштів на рахунках, відсутності чи недостатності майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату. Тобто, жодного арешту коштів на рахунку в банку Закон не передбачає, коли ми говоримо про зарплату боржника.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 128 КЗпП України, загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України – 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст. 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Зазначене свідчить про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 29.01.2020 у справі № 820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19.

Згідно з частиною третьою статі 52 Закону Про виконавче провадження, не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на спец. рахунку, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання. А в разі, якщо арешт все-таки накладений, то виконавець, отримавши документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, зобов`язаний зняти арешт з коштів боржника.

Таким чином, згадані вище законодавчі норми дають чітке розуміння того, що існує пряма заборона арештовувати зарплатні кошти, окрім того, законодавець дає покрокову детальну інструкцію, як діяти виконавцю, маючи справу з зарплатними коштами боржника.

В даному випадку скаржник не має можливості отримувати належне йому грошове забезпечення в інший спосіб ніж шляхом його зарахування на картковий рахунок, на який постановою державного виконавця було накладено арешт. На підтвердження такого факту, ОСОБА_1 надав суду довідку служби ФЕС в/ч А 2393.

Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог скаржника, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козачук Наталії Анатоліївни, третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 13.03.2020 р. про арешт коштів боржника, винесену в межах виконавчого провадження № 61435225.

Ухвала може бути оскаржена.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема на апеляційне оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 3 Розділу ХІІ ЦПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).

СуддяЛ. М. Кошель