Рішення № 90370821, 10.07.2020, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1452/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у м. Києві про оскарження рішення (дій) бездіяльності суб`єкта владних повноважень , -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом та просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2508563 від 09.05.2020 про притягнення ОСОБА_1 да адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КупАП та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2508563 від 09.05.2020, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 255 грн., за те, що він 09.05.2020 о 17 год. 13 хв. в м. Києві, Чоколівський бульвар, керуючи автомобілем марки DAF FT XF 105 460, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4.г ПДР України. Вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення були допущені такі порушення: інспектор незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справу виключно за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи; відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст.ст. 278, 279 КупАП та не надав доказів порушення Правил дорожнього руху України; ним не дотримано вимог статті 245 КупАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. ОСОБА_1 рухався по головній дорозі і наміру кудись звертати не було, так само і включати покажчики поворотів.

Відповідачем відзив на позов не надано.

Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивач надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав. Представник відповідача не повідомив про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням на електронну адресу відповідача та поштовим повідомленням.

Дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

З копії постанови серії ЕАМ №2508563 від 09.05.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 255 грн. за те, що ОСОБА_1 09.05.2020 о 17 год. 13 хв. в м. Києві, Чоколівський бульвар, керуючи автомобілем марки DAF FT XF 105 460, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4.г ПДР України.

Об`єктивною стороною правопорушення, за яке було притягнуто до відповідальності позивача, є недодержання водіями вимог дорожніх знаків.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків.

Відповідно до п. 8.1. ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальника.

Пунктом 8.4. ПДР України визначено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості та необхідні режими, а також про маршрут руху. Перелік та класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються розділом 33 ПДР.

Відповідно до розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР, наказовий знак 4.1 «Рух прямо» - дозволяє рух лише прямо. Дія знаку поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений, а також, установлений на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи порядок розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який було, за тведженням останнього, порушено, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Отже, законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді.

Наведена вище правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 7 листопада 2019 року по справі №487/2179/17.

В той же час позивач не надав та не зазначив доказів, які свідчили б про те, що під час розгляду справи відповідачем були порушені його права, а також порушена процедура розгляду справи, передбачена ст. 268, 278, 279 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Незважаючи на зазначені обставини, відповідачем не подано в порядку визначеному ч.1 ст.261 КАС України відзиву на позовну заяву, не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надано жодних документів (матеріалів), які стали підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності. В матеріалах справи на день винесення оскаржуваного рішення взагалі відсутні будь-які показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, та які, в свою чергу, підтверджували б факт вчинення позивачем вищеописаного адміністративного правопорушення.

У відповідності з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Крім цього, Верховний Суд у постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.

Аналіз норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

У ч.2 ст.286 КАС України законодавець також закріпив, що позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з`ясувати дату отримання цієї постанови.

Судом встановлено, що позивач оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 09.05.2020 серії ЕАМ №2508563 отримав в день її прийняття. Водночас до суду з позовом ОСОБА_1 звернувся 29.05.2020, тобто, із пропуском десятиденного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач у позові просить поновити йому пропущений процесуальний строк на оскарження спірної постанови, оскільки в травні місяці 2020 року він перебував у відрядженнях в м. Гомель Республіки Білорусь та не мав можливості у визначений десятиденний строк звернутися до суду.

Відмітки в паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданого 08.07.2015 на ім`я ОСОБА_1 , свідчать про неодноразовий перетин останнім кордону, починаючи з 12.05.2020 по 26.05.2020.

Зазначені причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду суд рахує поважними та вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду.

Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторони позивача, відсутність будь-яких доказів з боку відповідача, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №495007 від 14.12.2019, у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпА, та про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 293 КУпАП, ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 243-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2508563 від 09.05.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КупАП

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2508563 від 09.05.2020, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КупАП та піддано штрафу в розмірі 255 грн., визнати протиправною та скасувати.

Справу закрити.

На рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.Л.Гришковець.