Рішення № 90369942, 14.07.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3636/19

Провадження № 2/459/448/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Шульган Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

12.12.2019 позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому, просить виконавчий напис від 16.02.2015 року № 465 вчинений Бондар Іриною Михайлівною Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 13 452,78 грн., таким, що не підлягає виконанню. Вимоги обґрунтовані тим, що між ним та відповідачем було укладено лише заявку на отримання картки. Жодного кредитного договору не було укладено. Банк кошти на погашення коштів отриманих по кредитній картці самостійно списав, що підтверджується довідкою банку. В липні він отримав від виконавчої служби вимогу про те, що пред`явлений до виконання виконавчий напис нотаріуса до виконання і з даного моменту йому стало відомо, що 16.02.2015 року відносно нього було видано виконавчий напис нотаріуса. Жодного розрахунку щодо суми заборгованості від відповідача він не отримував. Виконавчого напису також не отримував. Від відповідача не надходила вимога щодо дострокового повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитом з зазначенням суми заборгованості, а тому виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, є відповідні квитанції, щодо оплати кредиту. Наявна заборгованість не є безспірною і не може вважатись обґрунтованою. Вважає, що такий виконавчий напис вчинений з порушенням діючого законодавства, а тому не підлягає виконанню

Ухвалою від 16.12.2019 провадження у даній справі відкрито та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

02.01.2020 третя особа приватний нотаріус подав заяву про розгляд справи у його відсутності .

17.03.2020 через канцелярію суду надійшло пояснення третьої особи на позов, де приватний нотаріус Боднар І.М. вказала, що вчинила виконавчий напис відповідно з вимогами закону. Зазначила, шо нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

31.03.2020 проведено підготовче судове засідання, підготовче провадження закрито.

29.05.2020 представником відповідача подано відзив відносно позову, у якому останній зазначив, що згідно з Постановою Пленуму Верхового Суду України №2 від 31. 01.1992 року «Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні» в справах щодо оскарження виконавчого напису боржник може оскаржити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому написі. Підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Вважає, що факти підтвердження відсутності боргу або невідповідності суми боргу у позові відсутні. Крім того, вказав, що Верховний суд України у постанові №6-158цс15 від 20.05.2015 року вказав, що приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з врахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку. Вважає виконавчий напис правомірним, нотаріус діяв в рамках чинного законодавства, а вимоги позивача є нікчемними, так як позивач не спростував належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком на дату вчинення спірного виконавчого напису була іншою, і не надав доказів погашення заборгованості.

06.07.2020 представник позивача подав суду письмові пояснення відносно позову, в яких вказав

06.07.2020 позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розгляд справи призначався на 06.07.2020, повне судове рішення в порядку ч.6 ст.259 ЦПК України складено 14.07.2020.

Розглянувши заяви сторін, оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.11.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем був укладений кредитний договір, який складався: із анкети-заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг, а також банківських тарифів.

Листом від 03.02.2015 відповідач направив на адресу позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повідомлення з вимогою виконання зобов`язань за вказаним договором (а.с.34).

Із представленої копії фіскального чеку видно, що поштова кореспонденція відправлена адресату 04.02.2015 (а.с.35).

Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 465 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 13452,78 грн. боргу за кредитним договором №б/н від 20.11.2012.

Із зазначеного виконавчого напису видно, що вказана сума включає основний борг - 6965,91 грн., суму заборгованості за відсотками - 1,32 грн., комісія- 1114,52 грн., штраф - 3671,03 грн., а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1700 грн.; стягнення здійснюється за період з 20.11.2012 по 21.01.2015.

Також, як вбачається із копії вимоги державного виконавця від 31.07.2019, на виконанні у Червоноградському МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перебуває виконавче провадження № 52410939 від 29.09.2016 з виконання виконавчого напису б/н виданого 16.02.2015 приватним нотаріусом Боднар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 13452,78 грн..

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. (ч.1 ст.39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Законі України "Про нотаріат" та Порядку.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України)

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Тому відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Як регламентовано ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного.

Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Боржник має право на захист свого цивільного права в судовому порядку та може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі- Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В той же час у ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Аналогічна норма, як уже зазначалося вище, закріплена і у абзаці другому п.п.3.1 Порядку.

Згідно з п.п.3.1-3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Підсумовуючи вище викладене, процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок зробив Верховний Суд в своїй ухвалі від 15.05.2020 у справі № 554/6777/17.

Як вбачається з матеріалів справи, приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем на підтвердження наявності заборгованості було подано наступні документи:

1) заяву від 16.02.2015;

2) копію довіреності;

3) копію вимоги від 01.02.2015 про усунення порушень за кредитним договором від 20.11.2012;

4) копію фіскального чеку «Укрпошти» про оплату за доставку кореспонденції від 04.02.2015;

5) копію генеральної згоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (на російській мові);

6) копія засвідченої виписки з рахунку боржника;

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів отримання позивачем в передбачений законодавством строк письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 03.02.2015. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Крім того з матеріалів справи неможливо встановити, що представником кредитора нотаріусу було надано Правила надання банківських послуг, а також банківські тарифи за весь період кредитування, які в сукупності складають зміст кредитного договору та в яких викладена необхідна для вчинення виконавчого напису інформація, зокрема щодо встановлення та розміру відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені) тощо, а також чи надавався оригінал кредитного договору.

Крім того, суд звертає увагу, що надані нотаріусу документи не містять засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оскільки представлена виписка не містять первинних облікових документів, оформлених у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», які б підтверджували безспірність заборгованості та встановлювали прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 оспорює законність вимог банку щодо стягнення з неї заборгованості, законність вимог банку щодо розміру нарахувань відсотків, неустойки (штрафу) за порушення умов договору, суд дійшов висновку, що заборгованість не є безспірною.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконання з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ), з участю третьої особи: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни (м. Дніпро, вул. Центральна,6/9)про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 16.02.2015 року № 465 вчинений Бондар Іриною Михайлівною Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 13 452,78 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн..

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.07.2020.

Суддя: М. Д. Новосад