Рішення № 9036974, 25.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2010 р.Справа № 33/117-09-5490 За позовом: відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ „ВіЕйБі Банк”)”, м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа –Т”, м. Одеса

про стягнення 560973,84 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гайдаржі К.П., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з’явився, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином.

Суддя Мазур Д.Т.

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та господарських санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань.

          Відповідач в судові засідання, призначені на 12 листопада 2009 року та 09 грудня 2009 року не з’явився, про дату, час та місце розгляду яких повідомлений належним чином.

Згідно роз’яснень, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009 року відмітка про відправку процесуального документа про призначення судового засідання у справі, зроблена відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ №75 від 10 грудня 2002 року на першому примірнику цього документу є підтвердженням повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання у справі.

Відповідач відзиву на позов, в порядку ст. 59 ГПК України не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

19 липня 2007 року відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (ВАТ „ВіЕйБі Банк”) – кредитодавець та товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа-Т” –позичальник уклали кредитний договір №33/07ю, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 430000,00 грн. з кінцевим терміном погашення до 17 липня 2009 року включно та відсотковою ставкою за користування у розмірі 18 відсотків річних. Додатковим договором №25 до вищеозначеного кредитного договору №33/07ю від 19 липня 2007 року сторони збільшили відсоткову ставку до 26,5 відсотків річних.

Згідно умов п.п. 2.7; 2.7.1; 2.7.2; 2.7.3.; 2.7.4.; 2.7.5.; 2.7.6; 2.7.7 означеного кредитного договору за користування кредитом/траншем нараховується позивачем з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника (відповідача) до моменту (в тому числі і за період прострочення погашення траншу), виходячи з розміру процентної ставки щомісячно за поточний календарний місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем.

Відповідно до умов п.4.3 означеного кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом та комісій, відповідач сплачує на рахунки позивача пеню в національній валюті у розмірі подвійної процентної ставки від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

Позивач прийняті на себе зобов’язання щодо видачі кредитних коштів, відповідно до умов кредитного договору №33/07ю від 19 липня 2007 року виконав у повному обсязі, шляхом надання кредитних коштів у сумі 430000,00 грн., а відповідач, як встановлено судом, свої зобов’язання за вищеозначеним договором не виконав належним чином, у зв’язку з чим, у нього на момент пред’явлення позову виникла перед ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ „ВіЕйБі Банк”) загальна заборгованість за кредитом у сумі 560973,84 грн., з яких: 430000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 9677,94 грн. –відсотки, що підлягають сплаті; 29796,27 грн. –прострочені відсотки, 81688,97 грн. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 3049,38 грн. –пеня за несвоєчасне повернення процентів, 660,89 грн. –інфляційні збитки за основною сумою кредиту, 100,38 грн. –інфляційні збитки за відсотками.

Претензія за №09-17/49 від 09 липня 2009 року та лист за №Од09/5/452 від 18 вересня 2009 року щодо неналежного виконання зобов’язань ТОВ „Альфа-Т” скеровані на адресу відповідача, залишені ним без відповіді.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.614 ЦК України особа яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ст. 549 ЦК України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

У відповідності до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючі надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк (ВАТ “ВіЕйБі Банк”) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги у справі задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-Т” (65059, м.Одеса, вул. Краснова,6, ІК 24775243, п/р 26004150000645 в ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 321024) на користь відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” ВАТ „ВіЕйБі Банк” (вул. Зоологічна, 5, м. Київ, 01054, отримувач - ВАТ „ВіЕйБі Банк”, банк отримувача –ВАТ „ВіЕйБі Банк”, ОКПО- 19017842, р/р37392880002, МФО380537) заборгованість у сумі 560973 ( п’ятсот шістдесят тисяч дев’ятсот сімдесят три) грн.84 коп. з яких: 430000 (чотириста тридцять тисяч) грн.. 00 коп.- прострочена заборгованість за кредитом; 9677 (дев’ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн.. 94 коп –відсотки, що підлягають сплаті; 29796(двадцять дев’ять тисяч сімсот дев’яносто шість) грн. 27 коп –прострочені відсотки; 81688 (вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 97 коп –пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 3049(три тисячі сорок дев’ять) грн.. 38 коп. – пеня за несвоєчасне повернення процентів; 6660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 89 грн. –інфляційні збитки за основною сумою кредиту; 100 (сто) грн. 38 коп. - інфляційні збитки за відсотками; державне мито у сумі 5609 (п’ять тисяч шістсот дев’ять) грн. 74 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати у порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя