Рішення № 90369071, 14.07.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/346/20

14.07.2020

2-а/328/35/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Новікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання рішення протиправним, відшкодування шкоди, завданої протиправним рішенням, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить: (1) визнати протиправним повідомлення відповідача від 29.01.2020 та скасувати його; (2) стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди, завданої протиправною дією, у сумі 261,20 євро в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України; (3) зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 29.12.2010 у справі №2-а-1872/2010 зобов`язано Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_2 недоплачену у 2010 році щорічну разову грошову допомогу учаснику війни у сумі 2 704 гривні. Після смерті ОСОБА_2 за судовим рішенням позивач став стягувачем у вказаній справі. 15.01.2020 позивач направив відповідачу заяву про примусове виконання рішення та дублікат виконавчого листа у справі №2-а-1872/2010. 12.02.2020 позивачем отримане повідомлення відповідача про повернення виконавчого листа без прийняття без виконання та оригінал дубліката виконавчого листа. Підставою повідомлення є п.2 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що рішення відповідача суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Конституції України. Заборгованість на час ухвалення рішення, складала в еквіваленті 261,20 євро, яку позивач просить стягнути з відповідача як відшкодування шкоди, завдану неправомірним рішенням останнього.

26.06.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що вказана справа не підсудна Токмацькому районному суду Запорізької області. Оскаржуване повідомлення видане відповідно до вимог чинного законодавства та є правомірною.

Ухвалою від 25.02.2020 позовна заява була залишена без руху. Ухвалою від 04.03.2020 позовна заява була повернута позивачу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2020 скасована ухвала від 04.03.2020, а справа направлена для продовження розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу без його участі.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, неявку сторін у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд відповідно до ч.9 ст.205 КАС України розглядає справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: (1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; (2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; (3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; (4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; (5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Оскільки предметом позову є оскарження рішення державного виконавця щодо виконання ним рішення Токмацького районного суду Запорізької області у справі №2-а-1872/2010, виконавчий лист у справі виданий Токмацьким районним судом Запорізької області, суд дійшов висновку про те, що ця справа підсудна Токмацькому районному суду Запорізької області.

Про те, що ця справа підсудна Токмацькому районному суду Запорізької області також свідчить постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2020, якою скасована ухвала Токмацького районного суду Запорізької області від 04.03.2020, а справа направлена суду для продовження розгляду.

За цих обставин суд відхиляє аргумент представника відповідача щодо непідсудності справи Токмацькому районному суду Запорізької області.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

04.12.2017 Токмацьким районним судом Запорізької області виданий дублікат виконавчого листа у справі №2-а-1872/2010 про зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 недоплачену у 2010 році разову щорічну грошову допомогу у сумі 2 704 гривні.

Дублікат виконавчого листа неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, що підтверджується відмітками у дублікаті виконавчого листа.

07.11.2019 виконавче провадженні з примусового виконання виконавчого листа було закінчене на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується останньою відміткою у дублікаті виконавчого листа.

15.01.2020 позивач ОСОБА_1 (стягувач за дублікатом виконавчого листа) направив відповідачу заяву про примусове виконання вище вказаного виконавчого листа.

29.01.2020 за наслідками розгляду заяви позивача старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановський Ю.В. прийняв рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 07.11.2019 виконавче провадження з виконання виконавчого листа було закінчене, що підтверджується повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 29.01.2020.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У Законі України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п.2 ч.3 ст.5 Закону №1404-VIII, на який послався відповідач як на підставі ухвалення оскаржуваного повідомлення, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, державний виконавець при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно керувався п.2 ч.3 ст.5 Закону №1404-VIII, оскільки вказана норма права регулює діяльність приватного виконавця, а не державного виконавця, дії якого при поверненні виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання врегульовані ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII.

Відповідно до п.15 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, документ повинен містити обов`язкові для його певного виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування установи - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис. Під час підготовки та оформлення документів можуть застосовуватися не тільки обов`язкові, а також інші реквізити, якщо це відповідає призначенню документа або способу його опрацювання.

У ч.1 ст.8 Закону №1404-VIII зазначено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Згідно з п.5 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, документ виконавчого провадження, який направляється у паперовому вигляді, формується виконавцем у Системі до друку та вноситься до журналу реєстрації вихідної кореспонденції протягом 24 годин з моменту формування.

Таким чином, обов`язковим реквізитом оскаржуваного повідомлення має бути реєстраційний індекс документа. Але, оскаржуване повідомлення реєстраційного індексу не містить.

Суд встановив, що при ухваленні оскаржуваного повідомлення державний виконавець не дотримався вказаних вимог законодавства.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.39 Закону №1404-VIII у випадку, передбаченого пунктом 11 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Наслідками закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII).

Але, як вбачається з матеріалів справи виконавчий лист з постановою про закінчення виконавчого провадження до Токмацького районного суду Запорізької області, який його видав, надісланий не був, що підтверджується тим, що дублікат виконавчого листа був повторно пред`явлений до виконання позивачем, а отже виконавчий лист був направлений саме йому.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вище вказане, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача у частині визнання протиправною і скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.01.2020 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої протиправним рішенням відповідача.

Згідно зі ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У даному випадку може відшкодовуватись лише моральна шкода, завдана протиправним рішенням.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: (1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; (2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; (3) в інших випадках, встановлених законом (ст.1167 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: (1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; (2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; (3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви суд встановив, що позивач жадає стягнути з відповідача еквівалент суми, стягнутої судовим рішенням, в іноземній валюті (євро).

Вказана вимога не відповідає засадам відшкодування шкоди, визначених ст.1167, 1174 ЦК України. Також позивачем не надано доказів, які підтверджують факт спричинення йому шкоди.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у частині стягнення шкоди.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказана вимога належить до дискреційних повноважень суду при судовому контролі за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Суд вважає недоцільним зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У позовній заяві об`єднані одна вимога немайнового характеру та одна вимога майнового характеру, за кожну з яких, відповідно до ч.3 ст.6 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», сплачується судовий збір.

Оскільки позивачем судовий збір сплачений не був, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України в дохід держави судовий збір у сумі 840,80 гривень за задоволену вимогу немайнового характеру.

Керуючись ст.6-9, 244-246, 286 КАС, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання рішення протиправним, відшкодування шкоди, завданої протиправним рішенням, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.01.2020, винесене старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №2-а-1872/2010, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 04.12.2017.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, м. Київ) у дохід держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд Запорізької області або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622.

Суддя: