Вирок № 90368299, 13.07.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1785/18 Провадження № 1-кп/304/31/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

прокурора - Бернара В.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Козаря М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

його захисника - адвоката Ільницького С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12018070130000399 від 22 вересня 2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Порошково Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого (має на утриманні двох малолітніх дітей), українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

21 вересня 2018 року близько 18.30 год обвинувачений ОСОБА_2 , знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_2, під час суперечки з ОСОБА_1 , яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому декілька ударів по обличчю та тілу, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді «ЗЧМТ. Струсу головного мозку зі стійкою цефалгією, помірними стато-координаторними пробами. Вегетативною лабільністю. Множинних забійних саден обох гомілок та обох передпліч, що підтверджені неврологічною симптоматикою», які згідно висновку експерта № 425 від 17 жовтня 2018 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 показав, що готовий понести мінімальне покарання, яке йому визначить суд, однак вину не визнає взагалі та будь яку шкоду відшкодовувати потерпілому не буде. При тому обставини самої події, яка мала місце 21 вересня 2018 року у судовому засіданні не заперечив.

Хоча ОСОБА_2 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, така повністю стверджується показаннями потерпілого та свідків, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який у судовому засіданні показав, що у п`ятницю 21 вересня 2018 року знаходячись у с. Мокра Перечинського району пішов із сусідом на пиво, де до нього підійшов п`яний ОСОБА_3 та викликав для розмови «сам на сам». Він відмовився і тоді обвинувачений вдарив його по лицю, а коли намагався піднятися, то ОСОБА_3 вдарив його ще раз. Між ними виникла бійка, під час якої вони впали на землю, а обвинувачений крикнув товаришеві - ОСОБА_4 , щоб допоміг йому. Тоді ОСОБА_4 також наніс йому декілька ударів, після чого їх розборонили і він пішов додому, а обвинувачений навпаки - разом зі своїми товаришами почали кидати пляшки з під пива до його будинку, вигукувати образливі слова, через що його брат був змушений викликати поліцію. У понеділок він звернувся за медичною допомогою, оскільки йому стало погано - почалася нудота, боліла голова та знаходився у лікарні 21 день. Обвинуваченого знає близько 6-7 років, до цього часу відносини між ними були нормальні, конфліктів не було. Під час розгляду справи заявив цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, який підтримав у повному обсязі;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який показав у судовому засіданні, що близько 19.00 год 21 вересня 2018 року потерпілий запросив його у кафе випити пива. Приблизно через п`ятнадцять хвилин їхнього перебування на території закладу, туди прийшов обвинувачений та, підійшовши до них, вдарив ОСОБА_6 два рази рукою по обличчю. Тоді між ними почалася тяганина, під час якої вони впали на землю, а ОСОБА_3 почав кликати на допомогу свого знайомого на ім`я « ОСОБА_7 ». Той підбіг та намагався втрутитися у бійку, однак на вулицю повиходили сусіди та почався ґвалт, а він почав їх розбороняти. Встигли випити приблизно 100 - 150 г пива, будь яких тілесних ушкоджень потерпілий до бійки не мав, а після конфлікту у нього були обдерті і руки, і ноги;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка у судовому засіданні показала, що в той день 21 вересня 2018 року, коли потерпілий ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 пили пиво, вона була в магазині. Через деякий час побачила, що обвинувачений та потерпілий б`ються, однак хто був ініціатором конфлікту вона не бачила, про обставини такого їй ніхто не розповідав. Також зазначила, що після того як бійка припинилася, то ОСОБА_9 побіг додому через подвір`я її будинку, а ОСОБА_3 пішов вверх по дорозі.

Також вина обвинуваченого підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі при провадженні досудового слідства, які досліджені та перевірені судом, зокрема:

- заявою потерпілого ОСОБА_1 від 21 вересня 2018 року, в якій останній просить прийняти міри до ОСОБА_2 , який того дня о 19.00 год спричинив йому тілесні ушкодження (а. с. 156);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року з фотоілюстрацією до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_1 відтворив обставини події, що мала місце 21 вересня 2018 року в с. Мокра Перечинського району (а. с. 170-174);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 31 жовтня 2018 року з фотоілюстрацією до нього, під час якого підозрюваний ОСОБА_2 відтворив обставини події, що мала місце 21 вересня 2018 року в с. Мокра Перечинського району (а. с. 175-179);

- протоколами проведення слідчого експерименту від 22 жовтня та 10 грудня 2018 року з фотоілюстрацією до нього, під час проведення яких свідок ОСОБА_5 відтворив обставини події, що мала місце 21 вересня 2018 року в с. Мокра Перечинського району та свідком яких він став (а. с. 180-183, 184-188);

- висновком експерта № 425 від 17 жовтня 2018 року з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі потерпілого ОСОБА_1 у нього під час госпіталізації і лікування були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: «ЗЧМТ. Струсу головного мозку із стійкою цефалгією, помірними стато-координаторними пробами. Вегетативною лабільністю. Множинних забоїв саден обох гомілок та обох передпліч, які підтверджені неврологічною симптоматикою», які виникли в результаті дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно могли бути пальці рук сторонньої людини, затиснуті у кулак, та які потягли за собою розлад здоров`я на час більше 6, але менше 21 дня і по цій ознаці кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я і вкладаються у час пригоди, що мала місце 21 вересня 2018 року (а. с. 160-163).

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок.

Як особа ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а. с. 166, 168, 169).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає молодий вік та наявність на утриманні малолітніх дітей, одна з яких є дитиною інвалідом.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, беручи до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді, згідно якої орган пробації вважає, що оскільки ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягується вперше, беручи до уваги його соціально-психологічну характеристику, то виконання покарання у громаді цілком можливе за умови здійснення нагляду і застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню ним повторних кримінальних правопорушень та, за можливості, уникнення конфліктних ситуацій і обмеження контактів з потерпілим (а. с. 28-32), а також враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, який свою вину не визнав, однак готовий понести призначене судом покарання, є молодим за віком та виховує двох малолітніх дітей, не має професійної освіти та постійного місця роботи, а відтак і постійного джерела доходу, та з урахуванням позиції всіх учасників процесу, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді громадських робіт.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд приходить до такого.

Статтею 55 Конституції України закріплене право на судовий захист від протиправних посягань. Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини 3 зазначеної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди суд враховує характер і обсяг фізичних та моральних страждань потерпілого ОСОБА_1 , який внаслідок протиправних дій обвинуваченого отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили для нього короткочасний розлад здоров`я, в результаті чого потерпілий тривалий час лікувався, що негативно вплинуло на нього та його життєвий устрій. Потерпілий пережив фізичну біль, був порушений його звичний спосіб життя для відновлення якого було необхідно докласти значних зусиль.

На підставі наведеного, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, а також фізичних та моральних страждань потерпілого і конкретних обставин заподіяння шкоди, суд приходить до висновку, що саме моральна шкода в розмірі 5 000 грн буде достатньою компенсацією за понесені потерпілим моральні та душевні страждання. Також суд враховує, що обвинувачений фізично здоровий, є працездатною особою, а тому має прикладати зусилля для відшкодування потерпілому завданої шкоди.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про його обрання суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.

Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн в якості відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог цивільного позову відмовити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: Ганько І. І.