Рішення № 90368198, 10.07.2020, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 936/388/20

Провадження № 2/936/116/2020

10.07.2020 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Вотьканича В.А. за участю секретаря судових засідань Іванової Н.Я.

учасники справи:

позивач - АТ КБ «Приватбанк»,

представник позивача - Гребенюк О.С.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2020 р. позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 27.08.2012 р. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у анкеті-заяві, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг між ним та Банком. Погашення кредиту та відсотків повинно відбуватись відповідно до умов. Свої зобов`язання перед позивачем відповідач належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 28.04.2020 року відповідач має заборгованість на загальну суму 14 198,78 грн. При формуванні ціни позову позивач, враховує розмір: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7640,07 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту в сумі 20,00 гривень; заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 7620,07 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 2671,80 грн., нарахована пеня в розмірі 2734,59 грн. та штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. і штраф (процентна складова) 652,32 грн. В зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 14 198,78 гривень та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 гривень.

Представник позивача Гребенюк О .С. , що діє на підставі довіреності за № 367-К-Н-О, в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просив справу розглядати у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив. У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подавав.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзиву на позов і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що, 27.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 27.08.2012 р. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.

Отже, вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до Банку за отриманням банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також розрахунок заборгованості.

Згідно з наданого банком розрахунку за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 28.04.2020 року на загальну суму 14 198,78 грн. При формуванні ціни позову позивач, враховує розмір: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7640,07 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту в сумі 20,00 гривень; заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 7620,07 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 2671,80 грн., нарахована пеня в розмірі 2734,59 грн. та штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. і штраф (процентна складова) 652,32 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 27.08.2012 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в користування позичальник), стягнути на підставі ст. 625 ЦК України проценти на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами у розмірі 86,4% (п. 2.1.1.2.12 Умов), а також пеню і штрафи за несвоєчасне повернення кредиту.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.08.2012 року, позивач посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів Банку, які розміщені на банківському сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами нарахованих на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Судом встановлено, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (27.08.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.06.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та порядок їх сплати.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII).

Згідно з п. 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 , Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Таким чином, з огляду на відсутність підпису позичальника в Умовах та правилах надання банківських послуг в Приватбанку, відсутні підстави уважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Зазначені висновки містяться також в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №243/2224/17, провадження №61-31311св18 та в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №302/575/17, провадження №61-10478св19.

Враховуючи наведене, у банку відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за користування кредитом, штраф (фіксована частина та штраф (процентна складова).

Крім того, вимог про стягнення процентів за користування кредитними грошовими коштами з підстав та у розмірах встановлених ст.1048 ЦК України, та процентів за прострочення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом, позивач не пред`явив.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог позову в частині стягнення із відповідача штрафів, пені, процентів за користування кредитом та процентів за прострочення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі, визначеному Умовами, а не законом, слід відмовити.

Суд констатує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27.08.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З врахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7640,07 гривень та відсутності підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 7620,07 грн., заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 20,00 гривень; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 2671,80 грн., нарахованої пені в розмірі 2734,59 грн. та штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. і штрафу (процентна складова) 652,32 грн.

Крім цього, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку: 14 198,78/ 7640,07*2102,00 = 1131,04 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.08.2012 року в розмірі 7640 (сім тисяч шістсот сорок) гривень 07 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1131 (тисячу сто тридцять одну) гривню 04 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції безпосередньо або через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст заочного рішення складено 14 липня 2020 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 виданий Воловецьким РС ГУДМС України в Закарпатській області від 10.11.2017 року.

Головуючий В.А. Вотьканич