Рішення № 9036797, 05.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2010 р.Справа № 12/236-09-5562 За позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

Відповідач: субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1

про стягнення 4081,62 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Бондарчук І.І. довіреність від 22.12.2009р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі- Лутченко Л.О.)заборгованість з орендної плати в сумі 3447,65 грн. та плату за фактичне користування обєктом оренди в сумі 633,97 грн.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його адресою проживання, підтвердженою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.11.2009 р. наданою суду позивачем, а також поштовими повідомленнями, що є у матеріалах справи, але у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08.04.2005 р. між Приморською районною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 692/А/2 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 договору відповідачу було передано у строкове платне користування нежиле приміщення на другому поверсі, загальною площею 39,7 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до Рішення Одеської міської ради № 56-V від 27.06.2006 р. „функції орендодавця передані позивачу.

Як зазначає в своїх позовних вимогах Позивач, всупереч взятих на себе зобовязань Відповідач неналежно виконував свої обов'язки по договору оренди. Тому Представництво змушене було звернутися за захистом свого права до суду з позовною заявою про виселення та стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2008р. по справі № 34/78-08-1423 позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задоволено в повному обсязі.

На виконання рішення Представництву судом були видані відповідні накази, які надіслані до виконавчої служби.

Згідно акту від 15.12.2008р. державним виконавцем Кравцем О.В. Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було здійснене виселення та повернуто приміщення Представництву.

Згідно п. 4.10. Договору, у випадку припинення його дії у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення..

В порушення п, 4.7. Договору, відповідач не повернув орендоване майно позивачу після закінчення терміну дії договору оренди в належний строк.

Відповідач не повернув орендоване раніше приміщення Представництву шляхом підписання акту приймання-передачі.

27.04.2009 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія листом за № 01-13/3875 про необхідність сплатити на рахунок Представництва заборгованість з орендної плати та плату за фактичне користування. Зазначена претензія була залишена без відповіді і задоволення.

Через незаконне зайняття та несвоєчасне повернення об'єкта комунальної власності відповідачем на час, коли Представництво могло укладати договори оренди приміщення з іншими особами та поповнювати бюджет міста, територіальна громада м. Одеси в особі Представництва в значній мірі втрачала кошти, які поступають в місцевий бюджет, чим на думку позивача порушуються його права по ефективному використанню та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади м. Одеси.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості борг відповідача станом на час подачі позову складає - з орендної плати в сумі 3447,65 грн. та з оплати за фактичне користування обєктом оренди в сумі 633,97 грн.

За таких обставин, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна-особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу з орендної плати в сумі 3447,65 грн. та плати за фактичне користування обєктом оренди в сумі 633,97 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 102 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65076, АДРЕСА_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595) - 3447 (три тисячі чотириста сорок сім) грн. 65 коп. заборгованості з орендної плати; 633 (шістсот тридцять три) грн. 97 коп. заборгованості за фактичне користування обєктом оренди, 102 грн. (сто дві) грн. витрат на оплату державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя