Рішення № 90367451, 13.07.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

13.07.2020 227/1257/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с\з Сисенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь:

1)заборгованість по заробітній платі в розмірі 60929,58 грн,

2)середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.12.2019 року та по день винесення рішення

3)допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за одни місяць.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи статей 116, 117 КЗпП України та зазначає, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем. 10.12.2019 року був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію. Але, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України відповідач у день звільнення та по день звернення до суду остаточного розрахунку з ним не провів. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними. Посилаючись на вимоги ст.43 Конституції України, ст.ст.47,94,97, 116, 117 КЗпП України просить задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року відкрито провадження у справі та визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду належним чином був повідомлений(а.с.48). Матеріали справи містять заяву позивача від 15.04.2020 року про розгляд справи без його участі(а.с.25, 34).

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату судового розгляду (а.с.23,32,41,47) в судові засідання не з`явився. 13.07.2020 року до суду надійшла заява представника відповідача – ОСОБА_2 , в якій вона просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та постановити рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі, працюючи гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 , копіями заяв та наказів про прийняття та звільнення з роботи ( а. с. 11-15).

Наказом № 3454/к від 10.12.2019 року позивача було звільнено з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію( а.с.15).

Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 625 від 18.03.2020 року (а.с.17) при звільненні ОСОБА_1 була нарахована сума 60929,58 грн, яка складається з таких сум:

заробітна плата за 7 р.днів – 3340,16 грн

вислуга – 387,17 грн

комендація за невикористану відпустку 24 кален.дні – 12646,40 грн

одноразова виплата на пенсію - 44737,85 грн.

Відповідно до вищевказаної довідки (а.с.17) вбачається, що за винятком обов`язкових утримань ОСОБА_1 при звільненні підлягає виплаті сума в розмірі 48751,41 грн.

Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 807 від 06.05.2020 року (а.с.35) при звільненні ОСОБА_1 була нарахована сума 14558,60 грн (за листопад 2019 року). До виплати 11339,09 грн. Вказаної довідкою також підтверджується, що сума 2906,51 грн була виплачена позивачу протягом березня – квітня 2020 року.

Таким чином, при звільненні позивачу підлягала виплаті нараховані суми за листопад-грудень 2019 року в сумі 62388,18 грн (60929,58 грн + 14558,60 грн). До виплати 60090,49 грн (48751,40 грн + 113309,09 грн). Вказана сума, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні відповідачем не оспорюється і підтверджується відзивом відповідача.

Довідкою № 624 від 18.03.2020 року (а.с.16) підтверджується, що ОСОБА_1 тебельний № 9253 дійсно працював у ДП «ВК «Краснолиманська і звільнений на пенсію 10.12.2019 року.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 , розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, згідно даної довідки складає 693,61 грн.

З відзиву відповідача (а.с.54-57) вбачається, що відповідач позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати при звільненні не визнає, посилаючись на форс-мажорні обставини, які полягають у складній економічно-фінансовій ситуації, що склалася на підприємстві. При цьому факт нарахування сум при звільненні за грудень 2019 року в сумі 60929,58 грн не оспорює. Також відповідач не оспорює, що середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці перед звільненням 693,61 грн. З приводу вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач ці вимоги не визнає та посилається на недотримання позивачем вимог ст..116 КЗпП України, а саме на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повний розрахунок, тому вважає, що вина підприємства в затримці виплати позивачу нарахованих сум при його звільненні відсутня.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, статтями 24, 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці".

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статі 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Даних, які б свідчили про те, що позивач в день звільнення не працював, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, виходячи з досліджених судом доказів вбачається, що відповідач при звільненні позивача не дотримався вимог діючого законодавства та не провів з ним остаточний розрахунок, тому вимоги позивача в частині стягнення сум, що нараховані при звільненні підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що при звільненні позивача, відповідачем останньому були нараховані суми за листопад-грудень 2019 року. Зі змісту позову вбачається, що позивач звертаючись до суду просить стягнути суму, яка нарахована йому була при звільненні за грудень 2019 року і не просить стягнути нараховану суму за листопад 2019 року.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст.13 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, нараховані позивачу суми при звільненні підлягають стягненню за рішенням суду лише в сумі 60929,58 грн, з утримання з вказаної суми податків та обов`язкових платежів.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки, а саме з 11.12.2019 року, то вирішуючи вказане питання суд керуюється таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

В судовому засіданні достовірно встановлено, що сума нарахована позивачу при звільненні за грудень 2019 року в розмірі 60929,58 грн, станом на час розгляду справи у суді, не є виплаченою.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач не виплатив вказану суму позивачу не з своєї вини, суду надано не було.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільними працівником вимоги про розрахунок.

Тобто, з аналізу ст.116 КЗпП України вбачається, що в разі, якщо в день звільнення працівник працював на підприємстві, розрахункові суми повинні бути виплачені в день звільнення. В той же час, в разі, якщо працівник в день звільнення не працював, то останній повинен звернутися з вимогою до роботодавця про розрахунок, який здійснюється не пізніше наступного дня після пред`явлення такої вимоги.

Відповідач посилаючись в своєму відзиві на те, що відсутня його вина у затримці розрахунку при звільненні позивача, оскільки позивач не звертався до бухгалтерії з вимогою про розрахунок, фактично вказує, що в день звільнення ОСОБА_1 не працював.

В той же час, зазначаючи вищевказані обставини відповідач належних та допустимих доказів того, що позивач в день звільнення не працював, суду не надав.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.83 КЗпП України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Будь-яких заяв від відповідача про неможливість подання доказів у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього, до суду не надходило.

Враховуючи наведене, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст..81 ЦПК України), суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що позивач в день звільнення не працював є лише припущенням і не можуть бути судом взяті до уваги як факт, що підтверджений належними доказами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати сум, нарахованих йому при звільненні, підлягають задоволенню.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Позивача фактично було звільнено в грудні 2019 року, тому під час розрахунку середнього заробітку суд має виходити з виплат за жовтень, листопад 2019 року.

Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 624 від 18.03.2010 року, середньоденний заробіток позивача, розрахований згідно Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, становить 693,61 грн (а. с. 16).

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.12.2019 року по 13.07.2020 року (в межах заявлених позовних вимог): 693,61 х 145 (робочі дні) = 100573,45 грн, де:

145 робочих дні дорівнює сумі робочих днів з 11.12.2019 року по 13.07.2020 року, а саме:

за грудень 2019 року (з 11 по 31 число) – 14 робочих дні

за січень 2020 року – 21 робочих дня

за лютий 2020 року – 20 робочих дні

за березень 2020 року – 21 робочих дня

за квітень 2020 року – 21 робочих дня

за травень 2020 року – 19 робочих дня

за червень 2020 року – 20 робочих дні

за липень 2020 року (з 1 по 13число) – 9 робочих дні.

Зазначена сума в розмірі 100573,45 грн підлягає виплаті позивачу за вирахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 161503,03 грн, яка складається з:

суми, що підлягала виплаті при звільненні в розмірі 60929,58 грн (нарахована за грудень 2019 року)

суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з моменту звільнення по день ухвалення рішення суду, тобто з 11.12.2019 року по 13.07.2020 року в сумі 100573,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.

Позивач звернувся до суду з двома майновими вимогами, а саме з вимогою про стягнення заробітної плати та про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Відповідно до вимог ст.5 ЗУ «Про судовий збір», позивачі, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 840,40 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (100%) у сумі 840,40 грн, оскільки вимоги позивача задоволені повністю.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 840,40 грн за вимоги про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні. Вказані вимоги судом задоволені в повному обсязі, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.47,115,116, 117 КЗпП, ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року в розмірі 60929,58 грн (шістдесят тисяч дев`ятсот двадцять девять гривень 58 коп), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.12.2019 року по 13 липня 2020 року в розмірі 100573,45 грн (сто тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 45 коп), а всього суму в розмірі 161503,03 грн (сто шістдесят одну тисячу п`ятсот три гривні 03 коп).

Зобов`язати Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» при виплаті ОСОБА_1 доходу у розмірі 161503,03 грн утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840,40 грн (вісімсот сорок гривень 40 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,40 грн (вісімсот сорок гривень 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Октябрське Добрпоільського району, Донецької області, паспорт НОМЕР_2 , виданий 31.12.1997 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач – Державне підприємство «Вугільна Компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

13.07.2020