Рішення № 90365347, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/672/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078014203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з Єдиного податку з фізичних осіб на суму 7 844,60 грн і застосовано штраф 1 916,15 грн, а загалом 9 760,75 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078024203 від 10.10.2019 року форми "ПС", яким застосовано штрафні санкції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078034203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 262 632,79 грн і застосовано штраф 65 658,20 грн, а загалом на суму 328 290,99 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078044203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за військовим збором на 21 886,06 грн і застосовано штраф 5 471,52 грн, а загалом на суму 27 357,58 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078054203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 724428,00 грн і застосовано штраф 181 107,00 грн, а загалом на суму 905 535 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при складенні акту перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень прийшов до необґрунтованих та хибних висновків, вважаючи, що кошти, отримані позивачем від реалізації товарів, наданих послуг за договором комісії вважаються доходом комісіонера в повному обсязі, а кошти у розмірі 108 219,95 грн, які банківські установи за договором еквайрингу утримали собі, були коштами позивача.

Ухвалою суду від 13 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач зобов`язаний був проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані ресторатори розрахункових операцій, чого в порушення п. 292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України, зроблено не було.

В зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання 23 квітня 2020 року, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши наявні документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем на підставі п.п 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 т. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу Головного управління державної податкової служби у м. Києві від 23 серпня 2019 року №11835 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018Ю, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 09.09.2019 року № 22/26-15-42-03-30/3046114318 та встановлено порушення вимог:

1. п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, п. 293.3, п. 293.4 ст. 293, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового Кодексу України, не нараховано та не сплачено до бюджету суму єдиного податку за 9 місяців 2017 року у І розмірі 7844,60грн. та не здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01,10.2017р.

2. пп. 177.5.2. п. 177.5. ст.177, пп. 49.18.2, п. 49.18, ст. 49, пп. 49.18.5, п. 49.18, ст. 49 І Податкового кодексу України - податкові декларації про майновий стан і доходи за четвертий квартал І 2017 року та за 2018 рік до контролюючого органу не подані.

3. п. 177.2. ст.177 Податкового кодексу України - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 267,41грн., за 2017 рік та на суму 262 365,39 грн за І 2018 рік.

4. п.16 прим. 1 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 22,28грн за 2017рік та у розмірі 21 863,78грн. за 2018 рік.

5. ст. 6 п. 2 пп. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010 - звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017-2018 роки подано за невстановленою формою.

6. абз.З, п. 8, ст. 9. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VІ зі змінами та доповненнями, а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 55 914,06 грн. за 2018 рік.

7. п. 181.1 ст.181, п.183.2, п.183.4 ст.183, ст.187, п.201.8. ст.201 Податкового Кодексу України - не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 724 428грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення, проте листом ГУ ДПС у м. Києві №5848/ФОП/26-15-42-03-27 від 07.10.2019 року повідомило про залишення акту перевірки без змін, а заперечень позивача - без задоволення.

18.10.2019 року позивачем було отримано:

- податкове повідомлення-рішення № 0078014203 від 10.10.2019 року форми «Р», яким збільшено суму грошового І Зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 7 844,60 гривень і штраф 1 916,15 1 грн, а загалом 9 760,75 гривень;

- податкове повідомлення-рішення № 0078024203 від 10.10.2019 року форми «ПС», яким застосовано штрафні санкції 340,00 гривень з податку на доходи фізичних осіб;

- податкове повідомлення-рішення № 0078034203 від 10.10.2019 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 262 632,79 гривень і застосовано штраф 65 658,20 гривень, а загалом на суму 328 290,99 гривень;

- податкове повідомлення-рішення № 0078044203 від 10.10.2019 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за військовим збором на 21 886,06 гривень і штраф 5 471,52 гривень, а загалом на суму 27 357,58 гривень;

- податкове повідомлення-рішення № 0078054203 від 10.10.2019 року форми «Р», яким збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 724 428,00 гривень і застосовано штраф 181107,00 гривень, загалом 905 535,00 гривень.

24.10.2019 року Позивачем було подано скаргу до ДПС України.

08.11.2019 року рішенням ДПС України № 8885/6/99-00-08-05-04 було продовжено строк розгляду скарги до 23.12.2019 року.

20.12.2019 року ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 113776/6/99-00-08-05-04, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовило його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є суб`єктом господарювання і перебуває платником єдиного податку третьої групи.

Підпунктом 3 п. 291.4. ПК України передбачено, що до третьої групи включаються суб`єкти господарювання, обсяг доходу яких не перевищує 5 000 000,00 гривень.

В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем не надано контрольні стрічки для підтвердження реалізації товару, переданого на комісію, в зв`язку із чим, не врахував операції, вчинені за договором комісії та прийшов до висновку, що особистим доходом ФОП ОСОБА_1 є весь дохід, який він отримав за договором комісії.

Суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України).

На підтвердження проведення господарських операцій, позивачем був наданий відповідачу, а також суду при поданні адміністративного позову, договір комісії №08/04 від 08.04.2017 року, за яким комісіонер - ФОП ОСОБА_1 продавав товар ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 2 та абз. 4 п. 7 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через модем реєстратора розрахункових операцій (РРО) здійснюється передача копій і сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних звітних чеків в електронній формі по дротових або бездротових каналах зв`язку до податкового органу. Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв`язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 08.10.2012 року № 1057, суб`єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють КСЕФ, та/або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні забезпечити передачу до сервера обробки інформації електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам`яті РРО або в пам`яті модемів, які до них приєднані (п. 1.5 Порядку).

Таким чином, дані РРО позивача були наявні в ГУ ДПС у м. Києві в електронній формі під час проведення перевірки.

Крім того, в п.2.1.2, 2.1.2.1 акту перевірки відповідач підтверджує, що мала доступ до інформації контрольних стрічок РРО позивача.

В зв`язку із чим, суд вважає, що відповідач мав можливість підтвердити факт реалізації саме того товару, який був наданий позивачу, згідно договору комісії.

Відповідно до п. 292.4. ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами комісії доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

В зв`язку із неприйняттям до уваги при проведенні перевірки договору комісії, відповідач дійшов хибних висновків, що всі доходи позивача, які він отримав по договору комісії, є його особистим доходом.

Таким чином, судом встановлено, що доходом позивача була лише частина коштів у вигляді комісійної винагороди, сплаченої відповідно до договору комісії від 08.04.2017 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем було зазначено, що кошти в розмірі 108 219,95 грн, які були утримані банківськими установами, фактично були доходом ФОП ОСОБА_1 .

Суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, встановив, що такі висновки відповідача є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 Податкового Кодексу України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно із п. 292.6 Податкового Кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акту приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Судом за результатами розгляду справи встановлено, що за договором еквайрингу електронні кошти клієнтів після проведення операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій потрапляли на транзитні рахунки банків позивача. З отриманих коштів банк відраховував комісію, а залишок коштів направлявся на банківський рахунок позивача.

Тобто, на рахунок позивача не надходила повна сума за продаж товару, яка зазначалась у фіскальних касових чеках, а надходила в сумі ціни товару, з вирахуванням комісії банку за використання послуг еквайрингу.

Фіскальний касовий чек - це документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований реєстратором розрахункових операцій.

Вимоги щодо розрахункового документа визначені у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95.

Таким чином, на думку суду, фіскальний касовий чек лише фіксує проведену операцію купівлі-продажу товару, проте не є тим первинним документом, що може свідчити про фактичне отримання продавцем грошових коштів, у випадку реалізації товару у безготівковій формі.

Суд зазначає, що договір еквайрингу має елементи договору доручення, за яким банк за дорученням фізичної особи-підприємця за допомогою РОS-терміналу приймає кошти платників (володільців банківських карток), і отримані кошти після вирахування плати за еквайринг, перераховує на рахунок фізичної особи -підприємця у банку. Саме з моменту отримання коштів на рахунку в банку ФОП має право вважати ці кошти своїми і розпоряджатися ними. До цього моменту кошти покупців ФОП перебувають на сервісних (транзитних) рахунках банків і не можуть вважатися його доходом.

На підтвердження того, що кошти надійшли на рахунок позивача вже після вирахування з них комісії банком, позивачем було надано суду лист АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 24.02.2020 року № 00/5200/5046-20, в якому зазначено наступне:

«Відповідно до п. 4.2.1 Договору, Організація уповноважує Банк утримувати з поточних та/або наступних платежів, що здійснюватимуться на користь Організації, та/або не здійснювати перерахування на користь Організації комісійної винагороди за надані послуги з розрахункового обслуговування Організації за проведеними нею операціями з продажу товарів, робіт, послуг, плата за які здійснена за допомогою карток.

Таким чином, утримання банківської комісії за надані послуги з еквайрингового обслуговування Організації за період 2017-2018 рр. відбувалося до зарахування коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ».

Аналогічно, у листі АТ КБ «Приватбанк» від 27.02.2020 року № 20.1.0.0.0/7-200131/4530, зазначено, що: «Відповідно до п.3.6.1.4.1.6. здійснювати зарахування прийнятих платежів на поточні установи підприємства на наступний операційний день Банку, який слідує за днем прийняття платежу. Відповідно до п. 3.6.1.13.1. комісії за розрахункове обслуговування операцій, стягуються банком при відшкодуванні сум торговцю, відповідно з анкетою-заявою на підключення до послуги «еквайринг».

Тобто сума по транзакціям за поточний день, надходить клієнту наступного дня за вирахуванням еквайрингової комісії, згідно анкети-заяви».

Отже, вищезазначені письмові докази підтверджують, що висновки інспектора про внесення до доходів позивача суми плати за послуги еквайрингу в розмірі 108 219,95 гривень, які не потрапляли на рахунок ФОП, є необґрунтованими.

В зв`язку із наведеним, висновки контролюючого органу про перевищення позивачем ліміту в 5000000 грн є необґрунтованими та спростовано первинними документами, наявними в матеріалах справи.

За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що при проведенні перевірки відповідач не врахував первинні документи позивача, не прийняв до уваги зміст та специфіку проведених господарських операцій за договором комісії, неправомірно встановив перевищення ліміту обсягу доходу в 5000000 грн, що призвело до необґрунтованих висновків та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В зв`язку із тим, що за результатами розгляду справи судом встановлено протиправність висновків відповідача щодо перевищення ліміту обсягу доходу позивача, що в свою чергу вплинуло на винесення наступних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням їх похідного характеру, суд вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними, тому вони також підлягають скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється судом під час ухвалення відповідного судового рішення, шляхом відображення його у резолютивній частині такого рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні копії: Договору № 182/18 про надання правової (правничої) допомоги від 19.07.2019 року, Додатку № 2 від 21.10.2019 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 182/19 від 19.07.2019 року; свідоцтва про право на зайняття і адвокатською діяльністю № 685 від 29.10.2009 року, ордеру серії АІ-524 № 1018295 від 05.01.2020 року.

На підставі вказаного Договору укладено Додаток № 2, в якому сторони домовились про зміст правової допомоги та її вартість, яка становить 9620 грн.

Крім того, факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується копією меморіального ордеру №ПН25080523 від 05.02.2020 і копією платіжного доручення №333 від 11.03.2020 року.

З огляду на вищевказані документи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів, витрачених на отримання послуг адвоката.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В зв`язку із тим, що відповідач покалений на ньогоь обов`язок щодо доведення перед судом правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішеннь, не виконав, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078014203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з Єдиного податку з фізичних осіб на суму 7 844,60 грн і застосовано штраф 1 916,15 грн, а загалом 9 760,75 грн;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078024203 від 10.10.2019 року форми "ПС", яким застосовано штрафні санкції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340,00 грн;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078034203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 262 632,79 грн і застосовано штраф 65 658,20 грн, а загалом на суму 328 290,99 грн;

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078044203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за військовим збором на 21 886,06 грн і застосовано штраф 5 471,52 грн, а загалом на суму 27 357,58 грн;

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267, № 0078054203 від 10.10.2019 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 724428,00 грн і застосовано штраф 181 107,00 грн, а загалом на суму 905 535 грн.;

7. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 10 510, 00 (десять тисяч п`ятсот десять грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267);

8. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 620,00 (дев`ять тисяч шістсот двадцять грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа