Рішення № 90365315, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/13455/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м.Київ, вул.Володимирська,15, код ЄДРПОУ 40108616)

про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 18 червня 2019 року № 1214 в частині притягнення оперуповноваженого ВКП Білоцерківського ВП ГУ НП в Київські області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції;

-визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 27 червня 2019 року № 290 о/с в частині звільнення молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Білоцерківського відділу поліції, з 01 липня 2019 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного згідно до Дисциплінарного статуту);

-поновити його на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Національної поліції України з 02 липня 2019 року;

-стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області Національної поліції України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2019 року по день винесення судового рішення у даній справі та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно наказу №225о/с від 11.05.2018 року його було призначено на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Білоцерківський ВП ГУ НП в Київській області).

20 червня 2019 року позивачу було вручено наказ №1214 від 18.06.2019 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

04 липня 2019 року позивач отримав трудову книжку, військовий квиток та копію витягу з наказу ГУ НП в Київській області від 27.06.2019 р. № 290 о/с про звільнення зі служби в поліції, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» - пункт 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладення відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77, з 01 липня 2019 року.

Вважає, що його звільнення з посади незаконне та необгрунтоване з наступних підстав.

Так, з оскаржуваного наказу від 18.06.2019 № 1214 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» вбачається, що 30.05.2019 року до Головного управління надійшла інформація з Узинського ВП Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області про те, що позивача було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Позивачем зазначено, що на момент видання оскаржуваних наказів факт кримінального правопорушення не встановлено.

Стверджує, що не допускав порушення службової дисципліни, визначення якої наведено у статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, суворо дотримувався у своїй роботі принципів верховенства права і законності, а також обов`язків поліцейського. Також ним не було порушено вимог п.1 ст. 22, п.1 ст. 24 ЗУ «Про запобігання корупції».

Позивач вважає, що відсутній склад дисциплінарного проступку, за який його було звільнено зі служби, а події, що стала підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності, не було.

Крім того, звертає увагу на те, що інформація про його затримання надійшла до ГУ НП в Київській області 30.05.2019 року і вже 18.06.2019 року було прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення. Тобто службове розслідування тривало вісімнадцять днів, з яких робочі 12 днів, що є занадто коротким строком для належного розслідування і вказує на поверхневий підхід при вивченні отриманої інформації, її перевірці та прийнятті рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2019 року прийнято до розгляду позов та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2019 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи № 640/13455/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін - відмовлено.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що звільнення позивача відбулося в межах чинного законодавства.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що факт причетності до кримінального правопорушення діючого працівника правоохоронних органів (ГУНП в Київській області) до прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище призвело до значного розголосу у засобах масової інформації, що призвелоі як наслідок,- до зниження авторитету поліції серед населення.

Доводи позивача про те, що вирок в рамках кримінального провадження має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, є необгрунтованими, оскільки рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у кримінальному провадженні надається правова кваліфікація діям особи на підставі Кримінального кодексу України.

Своїми діями ОСОБА_1 дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Відповідач наголошує на тому, що навіть дискредитація звання поліцейського є окремою підставою для звільнення, діяння що підривають довіру та авторитет органів Національної поліції в очах громадськості, та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд дослідивши обставини справи на підставі наданих матеріалів та норм чинного законодавства дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач, згідно наказу №225о/с від 11.05.2018 року, був призначений на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Білоцерківський ВП ГУ НП в Київській області).

31 травня 2019 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №1097 від 31.05.2019 року призначено службове розслідування за інформацією про затримання 30.05.2019 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за систематичне вимагання та отримування неправомірної вигоди від наркозалежної особи А., за не притягнення до кримінальної відповідальності за збут наркотичних засобів.

Згідно наказу ГУ НП у Київській області №1214 від 18.06.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП у Київській області до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до наказу ГУ НП в Київській області від 27.06.2019 р. №290о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» - пункт 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладення відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77, з 01 липня 2019 року, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року, Дисциплінарним статутом Національної поліції України затвердженого Законом України № 2337-VIII від 15 березня 2018 року ( далі- Дисциплінарний статут).

Статтею 18 Закону України «Про національну поліцію», визначені основні обов`язки поліцейського, згідно вимог якої поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (ч.1). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2).

Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

У відповідності до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з положеннями статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту)

Згідно ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Позивач у позові зазначає, що накази ГУ НП у Київській області №1214 від 18.06.2019 року, №290о/с від 27.06.2019 р. не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, оскільки без обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, його звільнення за «вчинення кримінального правопорушення та отримання неправомірної вигоди» суперечить статті 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Водночас оскаржувані накази видані на підставі висновку дисциплінарної комісії за результатами проведеного службового розслідування. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 1097 від 31.05.2019 року призначено службове розслідування за інформацією про затримання 30.05.2019 р. оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія прийняла рішення у формі висновку про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у поліції.

Службове розслідування було проведено за фактом повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цих порушень. У кримінальному провадженні надається оцінка діям особи на підставі КК України.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Таким чином суд не може взяти до уваги аргументи позивача, оскільки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники внутрішніх справ власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

Доводи позивача про відсутність складу дисциплінарного проступку не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, оскільки Дисциплінарна комісія встановила, що в даному випадку вчинено діяння, несумісне з його посадою, позивачем скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

З урахуванням викладеного вище, судом встановлено, що в діях позивача вбачається порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги на вірність Українському народові, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179.

Таким чином наказ ГУ НП у Київській області №1214 від 18.06.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо твердження позивача, що службове розслідування тривало вісімнадцять днів, з яких робочі 12 днів, що є занадто коротким строком для належного розслідування і вказує на поверхневий підхід при вивченні отриманої інформації, її перевірці та прийнятті рішення, то згідно ч.1 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. В даному випадку порушень не встановлено.

Аналогічні висновки відображаються у судових рішеннях Верховного Суду (№810/2073/16).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваних наказів діяв згідно приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятих наказів №1214 від 18.06.2019 року, №290о/с від 27.06.2019 р. та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, 371 підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська