Ухвала суду № 90365307, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 липня 2020 року м. Київ№ 640/15555/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В., здійснюючи підготовче засідання в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості

та бізнесу»

Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр

реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахбедбашировича

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс»

Міністерство юстиції України

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Закрите акціонерне товариство «Київгума»

про зобов`язання вчинити дії,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Іванченко А.П.,

представника третьої особи (ЗАТ "Київгума") - Рівного Є.О.,

представника третьої особи (Міністерства юстиції України) - Немирівської А.Л.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахбедбашировича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Міністерство юстиції України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, в якому просить суд відмінити державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» (код ЄДРПОУ - 21643340, місцезнаходження юридичної особи: 01024, м.Київ, Печерський район, пров. І.Козловського, буд. 4, к. 2) та скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.06.2019 №10701110022001536 з державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» (код ЄДРПОУ - 21643340) в результаті ліквідації, проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламовим Шамілєм Ахбедбашировичем .

В обгрунтування позовних вимог вказано, що 26.06.2019 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламовим Шамілєм Ахбедбашировичем було проведено реєстраційну дію шляхом внесення запису до ЄДР від 21.06.2019 №10701110022001536 з державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації, а саме - з державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс».

Зазначено, що позивач ОСОБА_1 є власником іменних відсоткових облігацій серії А емітента ТОВ «Укрінформсервіс» у кількості 13 946 486 штук, що підтверджується розпорядженням (наказом) №1 від 28.10.2014 та випискою про операції з цінними паперами, виданою зберігачем цінних паперів. Таким чином, ОСОБА_1 є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», якого мали повідомити про ліквідацію підприємства, чого в установленому порядку зроблено не було, і тим самим було порушено законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 в адміністративній справі №640/15555/19 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство "Київгума" (код ЄДРПОУ 31812293).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2019 постановлено розгляд адміністративної справи №640/15555/19 проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В адміністративній справі №640/15555/19 провадження зупинялось відповідно до статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

В підготовчому засіданні 13.07.2020 судом із врахуванням практики Верховного Суду в ідентичних правовідносинах поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач та її представник заперечували проти закриття провадження у справі із посиланням на те, що позиція Верховного Суду щодо підсудності даної категорії спорів є неоднозначною, але в залежності від ситуації, підхід до визначення предметної юрисдикції повинен бути індивідуальним.

Представником Міністерства юстиції України вказано, що даний спір повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Представником закритого акціонерного товариства «Київгума» наголошено на наявності правових підстав для закриття провадження у справі та вказано, що даний спір не є публічно-правовим, а тому справа №640/15555/19 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору, суд наголошує на наступному.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 2 квітня 2019 року у справі №137/1842/16-а (провадження № 11-1506апп18)).

Отже, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу вчинення реєстраційної дії від 21.06.2019 №10701110022001536 з державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» (код ЄДРПОУ - 21643340) в результаті ліквідації, проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламовим Шамілєм Ахбедбашировичем .

У справі, що розглядається, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю державної реєстрації припинення юридичної особи, а також внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс». Оскарження цих дій та рішень реєстратора обґрунтовується наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» нескасованих випусків цінних паперів, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають: з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

При цьому пункт 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України не обмежує склад учасників такого спору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/16196/18 адміністративне провадження №К/9901/1959/20.

Крім того, у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №921/36/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19).

Тому запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.

Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.

Отже, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах.

Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до Єдиного державного реєстру державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 провадження № 11-771апп19.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, позицію Великої палати Верховного суду з даного питання, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та зазначає, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин в адміністративній справі №640/15555/19, та враховуючи позицію Верховного Суду станом на час винесення даної ухвали, суд приходить до висновку щодо необхідності закриття провадження у справі №640/15555/19.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз`яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися у порядку господарського судочинства, із врахуванням правил територіальної підсудності відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 47, 238, 239, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №640/15555/19.

Визначити, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Наголосити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст ухвали складено 14.07.2020

Повний текст ухвали складено 14.07.2020