Рішення № 90364846, 14.07.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1721/20

РІШЕННЯ

іменем України

14 липня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 23.03.2020, в якому просить: 1) визнати протиправним та таким, що прийняте з порушеннями чинного законодавства України, а також скасувати рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області 03.03.2020 № 225 про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію»; 2) зобов`язати Управління ДМС України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 03.03.2020 № 224 про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його повідомили, що дозвіл на імміграцію та посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 22.10.2014 були видані з порушенням чинного законодавства України та вручили під розписку копії рішення Управління ДМС України в Хмель ницькій області від 03.03.2020 № 225 про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Вказує, що при винесенні рішення про скасування дозволу на імміграцію відповідач не виконав обов`язку щодо запрошення для надання відповідних пояснень, а також під час вручення копії рішення про скасування дозволу не вказав, які конкретні свідомо неправдиві відомості подано або під роблені документи чи документи, що втратили чинність. Таким чином, прийняте відповідачем оскаржуване рішення є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою від 13.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр.42-43).

29.04.2020 відповідач подав Відзив на позовну заяву, в якому вказує, що жодного документа, який би підтверджував наявність у ОСОБА_1 підстав для отримання дозволу на імміграцію, відповідно до законодавства, подано не було. У висновку про надання дозволу на імміграцію зазначено, що громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», однак згода ОСОБА_3 не подавалася. Крім того, не подавалася копія паспортного документа дитини та документа, що підтверджує факт перебування неповнолітніх дітей на території України на момент подачі документів на отримання дозволу на імміграцію, не подавалися довідки про місце проживання дітей в Україні та за кордоном. Звертає увагу на те, що ні громадянка ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 не зверталися до територіальних органів/підрозділів ДМС із заявою про набуття громадянства їх донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому, жодних підстав у громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання дозволу на імміграцію не було (арк. спр. 48-52).

07.05.2020 до суду поступила відповідь на відзив від 04.05.2020, в якій позивач зазначає, що ще у вересні 2009 року разом із заявою встановленого зразка подав усі необхідні документи та їх копії, які сказали подати працівники відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управ ління МВС України в Хмельницькій області та які передбачені пунктом 11 По рядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постано вою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983, та йому було надано дозвіл на імміграцію в Україну, відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», і документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 терміном дії «безстроково». Після цього 22 жовтня 2014 року працівниками Управління ДМС України в Хмельницькій області вищевказана посвідка була обміняна (в зв`язку із досяг ненням 45-річного віку) на посвідку серії НОМЕР_1 терміном дії «безстро ково». Під час обмінів посвідки жодних питань щодо законності її видачі у пра цівників Управління ДМС України в Хмельницькій області не виникало (арк. спр. 79-80).

08.05.2020 до суду поступило заперечення на відповідь на відзив від 07.05.2020, в якому представника відповідача вказує, що позивач подав згоду громадянина ОСОБА_12. на реєстрацію та проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належній йому квартирі, проте нотаріально засвідченого документу про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні, подано не було. Враховуючи викладене, жодних підстав у громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання дозволу на імміграцію не було (арк. спр. 83-85).

Згідно з ухвалою від 30.06.2020, суд витребував докази по справі (арк. спр.92-93).

З`ясувавши обставини на які учасники посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані сторонами докази по справі, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно з Висновком щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_9 від 03.03.2020, який затверджено начальником управління ДМС України в Хмельницькій області 03.03.2020 констатовано, що УДМС в Хмельницькій області було здійснено перевірку матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 24.09.2009 звернувся до ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. 13.11.2009 громадянин Киргизької Республіки ОСОБА_5 був документований ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 . В подальшому зазначена вище посвідка була обміняна 22.10.2014 в УДМСУ в Хмельницькій області (в зв`язку з досягненням 45-річного віку) на посвідку серії НОМЕР_1 терміном дії «безстроково». Разом з тим, під час вивчення матеріалів справи ОСОБА_1 , не виявлено документів або їх копій, які б свідчили про те, що його неповнолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється громадянкою України (в матеріалах справи знаходиться тільки копія свідоцтва про народження дочки). Також під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту народження та по теперішній час являється громадянкою Киргизької Республіки (копія паспорта додається). Незважаючи на те, що заявником документально або в судовому порядку не було підтверджено громадянство України його дочки, ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_2 було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. З ст. 4 Закону України «Про імміграцію» та 13.11.2009 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 . Таким чином у ході перевірки матеріалів справи було установлено, що під час подання заяви та підтверджуючих документів для отримання дозволу на імміграцію в заявника не було на те законних підстав, які передбачені статтею 4 Закону України «Про імміграцію», а заявник для отримання дозволу на імміграцію подав неправдиві відомості щодо громадянства своєї дочки. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 12 ЗУ «Про імміграцію», пунктами 21-22 Порядку провадження, підпункту 1 пункту 64, підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, - головний спеціаліст відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМСУ в Хмельницькій області, вважав би: "Скасувати рішення ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області від 12.11.2009 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 22.10.2014 (погоджено ДМС України, лист вих. 8.1-513/8.1.1-20 від 12.02.2020) (арк. спр. 74-76).

Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №225 від 03.03.2020, видане громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_5 про те що йому на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 12 листопада 2009 року. Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 2014 року скасована на підставі вимог підпункту 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМ України №321 від 25.04.2018 (арк. спр. 76, зворот).

Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України передбачено статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", зокрема, іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з ст. 12 Закону України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491-III), дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Статтею 13 Закону № 2491-III визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

У разі скасуванні дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом місяця з дня відбуття покарання.

Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.

Згідно з п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМ України від 25.04.2018 № 321, посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію"; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктами 21 - 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМ України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок №1983) визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Отже, Законом № 2491-III встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Управління ДМС України в Хмельницькій області в оскаржуваному рішенні жодних підстав зазначених ст. 12 Закону № 2491-III для скасування дозволу на імміграцію в Україну не зазначило. Крім того, не вказало на будь-який інший випадок, передбачений законами України.

Тобто прийняте відповідачем відносно позивача рішення про скасування йому дозволу на імміграцію в Україну не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що подані позивачем документи разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну в 2009 році були достовірними, не підробленими та чинними.

При цьому, суд звертає увагу, що станом на 2009 рік при наданні позивачу дозволу на імміграцію в Україну, відповідач як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено подання недостовірних даних, зокрема, відсутність у неповнолітньої дитини позивача громадянства України, на яку відповідач посилається у відзиві. Саме тому позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та 13.11.2009 документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 терміном дії - безстроково, яку обміняно 22.10.2014 на посвідку серії НОМЕР_1 терміном дії - безстроково (у зв`язку з досягненням 45-річного віку).

Відповідачем не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що за час перебування позивача на території України з`явилися обставини, які б тягли за собою визнання його таким, що не має дозволу на імміграцію з підстави, передбаченої статтею 12 Закону № 2491-III.

Цей висновок суду не спростовує надана відповідачем письмова інформація на виконання ухвали за підписом заступника начальник управління В. Майдан без номера і дати (арк. спр.98-99), адже відсутність відомостей про набуття громадянства України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з констатацією її права набуття громадянства України не свідчить про: 1) що вона є громадянкою Киргизької Республіки, так як згідно Свідоцтва про народження виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції серії НОМЕР_5 від 05.06.2007 народилася ОСОБА_6 (арк. спр.36); 2) що громадяни Киргизької Республіки ОСОБА_5 (позивач) та ОСОБА_4 , які є батьками ОСОБА_6 , не мали законних підстав для проживання на території України на час народження дитини, адже це фактично є припущенням відповідача за відсутності належних доказів протилежного.

Звертає на себе увагу і той факт, що відповідач через близько 10-ти років, тільки після самостійного звернення сина позивача 20.12.2019 із заявою про обмін посвідки на постійне проживання, встановлює порушення надання дозволу на імміграцію 24.09.2009 позивачу. При цьому, не встановлює порушення посадових осіб відповідача, які надавали дозвіл позивачу на імміграцію в 2009 році, що також вказує на безпідставність рішень відповідача.

Також, на виконання ухвали суду, письмовою інформацією за підписом заступника начальника управління В. Майдан без номера і дати стверджено, що 03.03.2020 УДМС України в Хмельницькій області прийнято рішення №224 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Киргизької Республіки ОСОБА_10 , що є предметом розгляду у справі №560/1723/20, а 04.03.2020 прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_11 , що оскаржується у справі №560/1722/20 (арк. спр.148). Тобто, у період з 03 по 04.03.2020 відповідач прийняв рішення щодо родини позивача, а саме дружини та сина та довільної (безпідставної) оцінки даних народженої в Україні дочки (описано вище), з фактично однакових підстав, чим на думку суду першої інстанції фактично штучно створив умови для прийняття оскаржуваного рішення щодо ОСОБА_1 .

Отже, оскаржуване рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію прийнято за відсутності необхідних підстав і не містить інформації щодо конкретних обставин, за яких може бути скасовано дозвіл на імміграцію.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №815/3651/17 (адміністративне провадження №К/9901/36328/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 03.03.2020 № 224 про скасування ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Порядку №1983, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

З врахуванням скасування судом рішення відповідача про скасування позивачу дозволу на імміграцію, копію якого надіслано Держприкордонслужбі, вимога позивача про зобов`язання відповідача повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування оскаржуваного рішення є правомірною, тому підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, так як суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушив законні інтереси позивача, а також не довів законність Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №225 від 03.03.2020, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, відповідно до квитанції №0.0.1658591472.1 від 23.03.2020 тому, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, судовий збір слід присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 23.03.2020, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №225 від 03.03.2020.

Зобов`язати Управління ДМС України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 03.03.2020 № 225.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області.

Копію рішення надати учасникам розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 липня 2020 року

Позивач:ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Миколи Мазура, 4, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29007 , код ЄДРПОУ - 37864148)

Головуючий суддя А.І. Петричкович