Рішення № 90364073, 13.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2432/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту земелеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5123755800:02:008:1531) на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1, починаючи з 05.03.2018; зобов`язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівнитцва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5123755800:02:008:1531) на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 287- VI від 07.09.2011 року їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1 . На виконання приписів ЗКУ державний орган з питань земельних відносин погодив у встановленому порядку проект землеустрою та видав копію поземельної книги. Згодом вона звернулась із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою, проте Таїровська селищна рада неодноразово нехтувала нормою ч. 9 ст. 118 ЗКУ та не затверджувала вказаний проект. На останній сесії також розглядалось вказане питання, проте відповідно до інформації на офіційному сайті рішення не прийнято. Разом з тим, приписами ЗК України встановлено обов`язок органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність, за наявності погодженого проекту землеустрою затвердити поданий йому проект і прийняти рішення про надання земельної ділянки у власність, оскільки іншого альтернативного варіанту поведінки органу місцевого самоврядування зазначена норма не передбачає.

Від Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що позивач неодноразово з 2017 року зверталась до селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою. На порядок денний пленарних засідань сесії Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області протягом 2017-2020 року виносились, зокрема, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0629 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 . Тобто, відділом земельних відносин кожної сесії Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на якій розглядалось вказане питання готувався проект рішення. Однак, депутати Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з невідомих причин не підтримували дане питання на пленарних засіданнях, в результаті чого, вказана ситуація не є бездіяльність посадових осіб Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, оскільки ними вживаються всі заходи для того, аби рішення про затвердження проекту землеустрою було прийнято. Однак, чинити тиск на депутатів під час голосування ані посадові особи Таїровської селищної ради, ані будь-хто інший не має права. При цьому, рішення з усіх питань порядку денного, які розглядаються на сесіях ради, приймаються виключно депутатами відповідної селищної ради. Ані суд, ані будь-який інший орган не наділений повноваженнями щодо зобов`язання депутата місцевої ради голосувати так чи інакше по будь-якому питанню порядку денного сесії ради. Питання про затвердження проекту землеустрою є виключними повноваженнями Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, а тому зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії в судовому порядку є втручанням у дискреційні повноваження селищної ради.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії ,і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, враховуючи, що у відповідача відсутнє законодавчо закріплене право адміністративного розсуду при прийнятті рішення щодо затвердження проекту землеустрою, тобто є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, тому єдиним належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача ж саме зобов`язання затвердити проект землеустрою.

Від Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та при прийнятті рішення врахувати як положення ЗКУ та і положення ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02 липня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі № 420/2432/20, в повному обсязі.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримала, просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

До судового засідання призначеного на 02 липня 2020 року представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

На виконання рішення 10 сесії VI скликання Таїровської селищної ради № 287- VI від 07.09.2011 року, ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Таїровської селищної ради , АДРЕСА_1 (а.с. 9-99).

Протягом 2017-2019 років ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на території Таїровської с/ р, АДРЕСА_1 (а.с. 105-111).

Згідно протоколів засідань Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0629 га для судівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 , неодноразово розглядалось на засіданнях Таїровської селищної ради, проте рішення не прийнято у зв`язку із не набранням необхідної кількості голосів під час голосування депутатів селищної ради (а.с. 113-151, 205-209, 216 з.б. - 220).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно ч. 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 січня 2020 року по справі № 316/979/18 (провадження № К/9901/12049/19), в постанові від 06 березня 2019 року по справі № 1640/2592/18 (провадження № К/9901/67460/18).

В той же час, з матеріалів справи вбачається, та не спростовується відповідачем, що рішення Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області за поданою ОСОБА_1 заявою про затвердження або відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:02:008:1531, на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1 , не приймалось.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем, Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті у встановленому законодавством порядку рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження або відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:02:008:1531, на території Таїровської с/ р, АДРЕСА_1 .

При цьому, доводи відповідача щодо того, що відділом земельних відносин готувався проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки, проте депутати Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з невідомих причин не підтримували дане питання на пленарних засіданнях, що на думку відповідача не є бездіяльністю посадових осіб Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, суд вважає необґрунтованими, оскільки приписами ч. 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України чітко визначено, що у разі отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, приймає рішення. При цьому, відсутність належним чином оформленого рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, свідчить про те, що відповідний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівнитцва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5123755800:02:008:1531) на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовується відповідачем, що Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 . Тобто, відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 ЗК України рішень.

В той же час, зобов`язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та розгляд заяви передбачає з`ясування обставин чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівнитцва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:02:008:1531, на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:02:008:1531, на території Таїровської с/ р, АДРЕСА_1; зобов`язання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:02:008:1531, на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № 1 від 18.03.2020 року (а)

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05582159, адреса місцезнаходження: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 25) про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:02:008:1531, на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1.

Зобов`язати Таїровську селищну раду Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:02:008:1531, на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05582159, адреса місцезнаходження: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2020 року.

Суддя О.А. Левчук

.