Рішення № 90364052, 13.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4694/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 червня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.05.2020 року № 156050006043 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи в ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» в цеху № 1 обпресувальником кабелів і проводів - з 12.04.1994 по 01.09.1994 роки, в цеху дільниця № 2 обпресувальником кабелів і проводів - з 02.08.2005 по 25.07.2007 роки, а також до страхового стажу - період навчання в Одеському ПТУ № 34 з 01.09.1985 по 14.07.1986 роки;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідки про заробітну плату № 59-р від 18.03.2020 року - з 04.03.2020 року.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

10 червня 2020 року до суду від представника позивача за вх.№22182/20 надійшла заява про усунення недоліків з інформацією, передбаченою п.5 та п.11 ч.5 ст.160 КАС України.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.05.2020 року № 156050006043 відповідач відмовив в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно спірного рішення відповідач до пільгового стажу не зарахував період на Одеському кабельному заводі «Одескабель» з 12.04.1994 по 01.09.1994 роки, оскільки позивач, нібито, працював за сумісними роботами. Згідно записів у трудовій книжці позивача з 16.07.1986 по 31.08.1994 роки ОСОБА_1 працював на Одеському кабельному заводі «Одескабель» в цеху № 1 обпресувальником кабелів і проводів. Будь-які інші записи в трудовій книжці про переведення його на роботи за іншими професіями в цей період відсутні. Вказує, що здобуття позивачем сумісних професій не означає, що він фактично за ними працював та в трудовій книжці відсутні такі записи. Крім того, згідно спірного рішення відповідач до пільгового стажу не зарахував період роботи на Одеському кабельному заводі «Одескабель» з 02.08.2005 по 25.07.2007 роки, оскільки було атестовано робоче місце обпресувальника кабелів та проводів цеха дільниця № 1, а позивач був переведений до цеха дільниця № 2. Вказує, що право працівника на пільгове пенсійне забезпечення не може бути обмежене через порушення адміністрацією підприємства порядку проведення атестації робочих місць. Згідно наказу ВАТ «Одескабель» від 10.07.2006 року № 67-АХ «Про результати атестації робочих місць» професію обпресувальника кабелів і проводів платикатами і гумою у цеху мідних кабелів (ЦМК) віднесено до Списку № 2, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення. При цьому атестація робочого місця обпресувальника кабелів і проводів пластикатами і гумою у цеху мідних кабелів (ЦМК) проведено без визначення конкретної дільниці. Крім того, відповідно до висновку Державної експертизи умов праці від 16.09.2006 року № 05/20-659 зазначена атестація робочих місць проведено у відповідності до чинного законодавства. По матеріалах атестації і з врахуванням часу впливу шкідливих факторів показники виробничих факторів на робочих місцях обпресувальника кабелів та проводів ВАТ «Одескабель» цехів дільниць № 1 та № 2 відповідають вимогам Списку № 2. У спірному рішенні відповідач зазначив: «До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1985 по 14.07.1987, оскільки не коректна запис в трудовій книжки» (мовою оригіналу). Позивач зазначає, що згідно запису в трудовій книжці за №№ 3, 4 в Одеському ПТУ № 34 з 01.09.1985 по 14.07.1986 роки, а не по 14.07.1987 роки, як зазначив відповідач у спірному рішенні. Достовірність зазначеного вище запису в трудовій книжці засвідчено підписом інспектора відділу кадрів, печаткою відділу кадрів Одеського кабельного заводу «Одескабель» та підтверджується випискою підсумкових оцінок успішності до диплому від 14.07.1987 року № 8/54. Цей запис у трудовій книжці зроблено із суворим дотриманням приписів Інструкції № 58, згідно з пунктами 1.4 та 2.2 якої особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред`явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Відповідач у спірному рішенні не зазначив - у чому саме полягає некоректність цього запису.

02 липня 2020 року суду за вх.№25407/20 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.76-83), у якому відповідач зазначає, що відповідно рішення про відмову в призначені пенсії, страховий стаж позивача складає 35 років 9 місяців з них на зазначених роботах 11 років 8 місяців. Позивачу до пільгового стажу не враховано період з 12.04.1994 по 01.09.1994, оскільки позивач працював за сумісними роботами та період з 02.08.2005 по 25.07.2007, оскільки атестоване робоче місце об пресувальника кабелів та проводів цеха: дільниця №1, а позивач переведений до цеха: дільниці № 2. Відповідно до пп. 2 п. 9 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених списками призначаються на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 абр Списку № 2, а інша цими Списками не передбачена. Також позивачу не враховано період навчання з 01.09.1985 по 14.07.1987 оскільки не коректний запис в трудовій книжці. Оскільки позивачем по справі не було надано жодних документів про підтвердження наявного трудового стажу за спірні періоди роботи, у Головного управління були відсутні підстави для його врахування під час визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї доказами, з відзивом на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та відзив, перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 12.05.2020 року № 3613 (а.с.100) щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, до якої були додані наступні документи:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- паспорт;

- трудова книжка серії НОМЕР_1;

- військовий квиток серії НОМЕР_2 ;

- довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення від 18.03.2020 № 59-Р;

- довідка про прийняття на роботу (навчання) від 05.06.2020 року №169;

- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників від 19.03.2020 року №15;

- заява на виготовлення ЕПП/ППП;

- інший документ (накази про атестацію робочих місць) (кількість 17).

18 травня 2020 року відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №156050006043 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 30, 96-97).

Вказане рішення обґрунтовано тим, що: «…Ваш страховий стаж складає 35 років 9 місяців з них зазначених роботах 11 років 8 місяців.

До пільгового стажу не враховано період з 12.04.1994 р. по 01.09.1994 р., оскільки Ви працювали за сумісними роботами та період з 02.08.2005 по 25.07.2007, оскільки атестовано робоче місце обпресувальника кабелів та проводів цеха: дільниця №1, а Ви переведені до цеха: дільниці № 2.

До страхового стажу враховано період навчання з 01.09.1985 по 14.07.1987, оскільки не коректна запис в трудовій книжки.

Враховуючи вищезазначене для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 нами зроблено запит на перевірку обгрунтованості видачі пільгової довідки, після надання відповіді буде прийнято остаточне рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.».

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи правомірність вищевказаного рішення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з записів у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.109-113), ОСОБА_1 служив, навчався та працював:

- з 18.04.1983 року по 03.06.1985 року у Радянській армії;

- з 01.09.1985 року по 14.07.1986 року - навчався в Одеському середньому профтехучилищі №34;

- 16.07.1986 року - прийнятий в цех №1 обпресувальником кабелів та проводів 3 розряду Одеського кабельного заводу «Одесакабель»;

- 01.08.1989 року у зв`язку з переведенням на нові умови оплати праці встановлено 3 розряд обпресувальника кабелів та проводів;

- 01.09.1994 року переведений у цех №3 оператором автоматичних машин 2 розряду;

- 12.04.1994 року - присвоєна друга сумісна професія ливарник виробів з пластику 2 розряду;

- 09.09.1994 року - присвоєна друга сумісна професія оператор автоматичної машини 4 розряду;

- 02.08.2005 року - переведений на ділянку №1 ЦМК обпресувальником кабелів та проводів пластикатами та резиною 3 розряду;

- 26.07.2007 року - переведений на ділянку №1 ЦМК обпресувальником кабелів та проводів пластикатами та резиною 3 розряду;

- 15.01.2015 року - переведений у цех №1 обпресувальником кабелів та проводів пластикатами та резиною 3 розряду.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Однак, відповідно до абз. 1 п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, які визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 (далі Порядок №383).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року зазначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Аналогічні положення закріплене і в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, відповідно до пункту 1 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до розділу ХVІ «Электротехническое производство» Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» передбачена посада «а) Прессовщики резиновых и пластикатових смесей в горячем состоянии».

Розділом XV «Электротехническое производство и ремонт электротехнического оборудования» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» передбачена професія: « 2160000а-16243 Опрессовщики кабелей и проводов пластикатами и резиной в горячем состоянии».

Відповідно до розділу ХV «Електротехнічне виробництво і ремонт електротехнічного устаткування» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» передбачена посада: « 2160000а-16243 опресувальники кабелів та дроту пластикатами і гумою у гарячому стані».

Розділ ХV «Виробництво та ремонт електричних машин і апаратури» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16 січня 2003 р. №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» передбачена посада « 15а обпресувальники кабелів та проводів пластиками та гумою у гарячому стані».

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи за Списком №2 з 12.04.1994 року по 01.09.1994 року, суд зазначає наступне.

Так, підставою неврахування відповідачем даного періоду є висновок щодо роботи позивачем за сумісництвом на посаді згідно трудової книжки позивача «Ливарник виробів з пластмас», яка не дає право особі вийти на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Згідно п.9 Порядку №383 пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються: 1) за Списком N 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1, а інша в Списку N 2; 2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1 або Списку N 2, а інша цими Списками не передбачена.

Суд зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 у Списку №2 в розділі XXXIII «Загальні професії» зазначена така професія, як «Ливарники пластмас».

Таким чином, враховуючи те, що позивачу, працюючому у період з 12.04.1994 року по 01.09.1994 року за посадою «опресувальник кабелів та дроту» було присвоєно професію за сумісництвом «ливарник виробів з пластмас», приймаючи до уваги те, що обидві професії позивача містяться у Списку №2 суд доходить висновку, що пп.2 п.9 Порядку №383 застосуванню не підлягає та позивачу слід зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 12.04.1994 року по 01.09.1994 року.

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи за Списком №2 з 02.08.2005 року по 25.07.2007 року, суд зазначає наступне.

Так, підставою для такого неврахування є висновок відповідача про відсутність атестації робочого місця позивача.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Водночас законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

З викладеного вбачається, що держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 на підприємствах, де з вини власника таких підприємств не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а.

Окрім цього суд зазначає, що у матеріалах пенсійної справи наявний висновок Державної експертизи умов праці від 16.08.2006 року №05/10-659 (а.с.126-129) та наказ ВАТ «ОДЕСАКАБЕЛЬ» від 10.07.2006 року №67-АХ «Про результати атестації робочих місць» (а.с.130), з яких вбачається, що посада «обпресувальник кабелів та проводів пластиками та гумою у гарячому стані» (цехів №1 та №2) відноситься до посад, за якими працівники мають право на пільгову пенсію за Списком №2.

Також, в матеріалах пенсійної справи наявна довідка №15 від 19.03.2020 року «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» ПАТ «ОДЕСЬКИЙ КАБЕЛЬНИЙ ЗАВОД «ОДЕСАКАБЕЛЬ» (а.с.37, 114), відповідно до якої ОСОБА_1 працював повний робочий день на (в) ПАТ «ОДЕСЬКИЙ КАБЕЛЬНИЙ ЗАВОД «ОДЕСАКАБЕЛЬ» за період з 16.07.1986 року по 01.09.1994 року та з 02.08.2005 року по 09.07.2011 року і чотирнадцять років виконував обпресування кабелів та проводів пластиками та гумою у гарячому стані за посадою обпресувальник кабелів та проводів пластиками та гумою у гарячому стані, що передбачено Список №2 розділ XV.

Доказів недостовірності інформації, зазначеної у даній довідці, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу період його роботи з 02.08.2005 року по 25.07.2007 року.

Щодо посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що «До страхового стажу враховано період навчання з 01.09.1985 по 14.07.1987, оскільки не коректна запис в трудовій книжки», суд зазначає наступне.

Так, відповідачем ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позов не зазначено, в чому полягає «некоректність» відповідного запису про навчання у трудовій книжці позивача.

Згідно ч.1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Зокрема, підпунктом «д» пункту 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, Порядок підтвердження наявного трудового стажу передбачає, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів вжиття ним заходів для отримання від позивача додаткових документів для підтвердження зазначеного у трудовій книжці позивача періоду навчання.

При цьому, позивачем до суду надано копію виписки з диплома ОСОБА_2 на період навчання у Одеському середньому профтехучилищі №34 від 14.07.1986 року (а.с.52) а також копію особової картки №1019 ПАТ «ОДЕСАКАБЕЛЬ» ОСОБА_1 (а.с.38), з якої вбачається, що позивач навчався у СПТУ-34 та 14.07.1986 рік закінчив навчання.

Крім цього, позивач у спірному рішенні зазначено, що ним не враховується період навчання позивача, зазначений у трудовій книжці, з 01.09.1985 року по 14.07.1987 року, в той час як у вказаній трудовій книжці такий період зазначений з 01.09.1985 року по 14.07.1986 року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.05.2020 року № 156050006043 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 12.04.1994 року по 01.09.1994 року та з 02.08.2005 року по 25.07.2007 року, а також до страхового стажу період навчання в Одеському ПТУ № 34 з 01.09.1985 року по 14.07.1986 року.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідки про заробітну плату № 59-р від 18.03.2020 року з 04.03.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків суду, суд вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04.03.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд вважає за доцільне відмовити в частині вимог позивача щодо зобов`язання відповідача призначити йому пенсію з урахуванням довідки про заробітну плату № 59-р від 18.03.2020 року з тих підстав, що така вимога є передчасною, оскільки доказів відмови відповідача врахувати ОСОБА_1 при призначенні пенсії таку довідку позивачем до суду не надано.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції № ПН344 від 02 червня 2020 року (а.с.19).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.05.2020 року № 156050006043 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 12.04.1994 року по 01.09.1994 року та з 02.08.2005 року по 25.07.2007 року, а також до страхового стажу період навчання в Одеському ПТУ № 34 з 01.09.1985 року по 14.07.1986 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04.03.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя О.А. Вовченко

.