Рішення № 90363969, 07.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. № 400/1559/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування вимоги від 05.02.2020 р. і рішення від 05.02.2020 р. № 0000323306,Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги №Ф-7 від 05.02.2020 р. і рішення про застосування штрафних санкцій від 05.02.2020 р. № 0000323306.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини та підлягають скасуванню, оскільки позивачем не було порушено норм законодавства про єдиний внесок, та відповідно, відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржувані вимога та рішення відповідача є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 17.04.2020 року відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року для повного та всебічного розгляду справи суд вирішив призначити розгляд справи в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.06.2006 року та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Миколаївській області номер взяття на облік: 14061110999/14063.

У період з 02.12.2019 по 13.12.2019 рр. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 рр.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки від 20.12.2019 року №369/14-29-33-06/2703609951 (надалі - акт перевірки) .

Висновками Акту перевірки від 20.12.2019 року №369-14-29-33-06/2703609951 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог зокрема:

П.1, п.2 ч.2, п.2 ч.1 ст.7, ч.8 ст.9 Закону №2464- VI, щодо невірного визначення бази нарахування єдиного внеску, встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 108574,07 у зв`язку із заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування внеску.

- за період: 2017 рік в сумі 16839,35 грн.; 2018 рік в сумі 91734,72 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2020 року №Ф-07 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.05.2020 року №0000323306.

11.02.2020 року позивачем отримано вимогу №Ф-07 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 05.02.2020 року на суму 108574,07 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000323306 від 05.02.2020 року в сумі 23398,75 грн.

20.02.2020 року позивачем до Державної податкової служби України направлено адміністративну скаргу на вимогу №Ф-07 від 05.02.2020 року, яка зареєстровано в Книзі реєстрації скарг платників податку 26.02.2020 року за вх.№8273/6.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 27.03.2020 року №499-00-08-06-01-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Рішення про відмову в задоволені скарги позивач отримав 07.04.2020 року.

Вважаючи оскаржувану вимогу та рішення протиправними та незаконними позивач звернувся до суду для захисту свої прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Протягом періоду, що перевірявся, позивач з 01.01.2017 по 31.12.2018 перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, в обов`язковому порядку разом з Податковою декларацією подають додаток 5 (додаток 4) до розділу ІІІ Податкової декларації.

Згідно додатку 5 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік платником податків надано розрахунок єдиного соціального внеску по місяцям із застосуванням форми обліку доходів і витрат, яка визначається в Книзі доходів та витрат підприємця за 2017 рік. Сума нарахованого до сплати єдиного соціального внеску складає 33 660,00 гривні.

Згідно додатку 5 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік платником податків надано розрахунок єдиного соціального внеску по місяцям із застосуванням форми обліку доходів і витрат, яка визначається в Книзі доходів та витрат підприємця за 2018 рік. Сума нарахованого до сплати єдиного соціального внеску складає 55696,08 гривні.

Позивачем зазначено, що податковий орган під час проведення перевірки не звернув увагу на те, що згідно Книги доходів та витрат за 2017 рік та 2018 рік у платника податку за лютий-серпень 2017 року, листопад-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року, травень-липень 2018 року, жовтень, грудень 2018 року доходи відсутні, що підтверджується обліком в Книзі доходів та витрат підприємця, та наданих звітів і що при цьому платником податків застосовується мінімальна величина страхового внеску в сумі 704,00 грн. в 2017 році та 819,06 грн. в 2018 році.

Відповідач вважає, що платник податків невірно нарахував суму єдиного соціального внеску за 2017 та 2018 рік.

Виходячи з Акту перевірки, податковим органом донараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік в сумі 16839,35 грн. та 91734,72 грн за 2018 рік, оскільки на думку контролюючого органу позивачем не вірно визначено суму чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, цей внесок передбачений для захисту прав застрахованих осіб, тобто, він носить персональний характер.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 3 ст.7 Закону №2464 встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. А обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону № 2464).

Частиною 3 ст.9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 2 ч.1 ст.13 Закону № 2464 встановлено, що органи доходів і зборів мають право, поряд з іншим, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

При цьому документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як визначено п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Кодексом встановлений порядок для проведення кожної з таких перевірок, порядок оформлення результатів перевірок, зокрема, складення акту, ознайомлення з таким актом платника податків та інші заходи.

За приписами пп. 4 - 51 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч.1 с.7 Закону №2464 єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Суд зазначає, що згідно з пп.2 п.5 розділу VI Інструкції №449 Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція №449) при визначені доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток). При цьому, слід врахувати:

1. Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподаткований дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в п.3 Розділу ІІІ Інструкції №449 (22% на суму отриманого доходу (прибутку)).

2. У разі, якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Виходячи з приписів наведених норм для обчислення розміру податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також визначення суми ЄСВ визначальним є розмір чистого доходу фізичної особи-підприємця, який розраховується виходячи з розміру доходів та витрат відповідного періоду.

Встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій №0000323306, а також вимоги № Ф-07, слугували не вірне визначення сум чистого оподаткованого доходу чим порушено п.1, п.2 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, що стало підставою для висновки відповідача про заниження позивачем доходу за 2017 р. в сумі 52866,76 грн, та за 2018 р. в сумі 100123,54 грн та відповідно заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 рік в сумі 108574,07 (2017р. в сумі 16839,35 грн.; 2018 р. в сумі 91734,72 грн.).

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску протягом 2017,2018 року, врегульований Законом № 2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року № 508/26953(із змінами та доповненнями).

Відповідно до пп.2 п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464 для платників, що перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно п.4 цієї ж статті нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Абзацом 1 та абзацом 2 пункту 1 Розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача.

За абзацом 1 пункту 5 Розділу IV Інструкції №449 обчислення єдиного внеску платниками, в т.ч. до яких відноситься фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 пункту 5 Розділу IV Інструкції № 449 обчислення сум єдиного внеску платниками, що перебувають на загальній системі оподаткування, здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що базою оподаткування для сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, що знаходяться на загальній системі оподаткування, є річний оподаткований дохід, який складається з помісячних сум чистого доходу, складеного на підставі первинних документів, тобто за результатами обліку доходів відображених в Книзі доходів та витрат підприємця.

Розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абз. 1 п. 167.1 ПК України та поділена на кількість календарних місяців протягом яких платником податку було одержано такі доходи в податковому (звітному році) за який здійснюються декларування. (п. 167.1 ПКУ)

Відображена сума доходу застосовується для визначення розміру ПДФО.

Водночас, щомісячний чистий дохід - це величина, яка, враховуючи положення Закону №2464, вираховується платником податків самостійно.

При цьому враховуються щомісячні витрати на придбання товару, витрати на здійснення підприємницької діяльності та доходів в ході реалізації робіт та послуг у кожному конкретному місяці на підставі первинних документів.

Суд зауважує, що прив`язка порядку обчислення ЄСВ до даних річної декларації стосується лише суми чистого річного оподаткованого доходу, що узгоджується із нормами п. 164 та п. 177.2 ПКУ.

Такий висновок пов`язаний в тому числі із тим, що показник середньомісячного оподатковуваного доходу Декларації про доходи та майновий стан платника визначається математичним шляхом ділення суми чистого річного оподаткованого доходу на 12 календарних місяців, а щомісячний чистий дохід визначається на підставі первинних документів.

Відтак, суд дійшов висновку, що: платнику єдиного внеску необхідно нараховувати та обчислювати єдиний внесок саме із суми чистого оподатковуваного доходу за кожен календарний місяць; розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу розраховується математично, тоді як щомісячний чистий дохід вираховується на підставі бухгалтерських та інших первинних документів; Положеннями Закону №2464 не встановлено можливості застосувати середньомісячний показник для обрахунку ЄСВ, оскільки платник може отримувати різний дохід у тому чи іншому місяці. Відповідно саме платнику податків надано право самостійно визначати розмір такого доходу.

Визначення бази для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017,2018 рр. на рівні максимальної величини можливо лише, якщо фактичний дохід підприємця по всіх місяцях за 2017, 2018 рр. перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

За даними Книги обліку доходів і витрат за 2017 и 2018 рік (стосовно ведення якої порушень не встановлено), та поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 і 2018 рр. позивач визначав базу нарахування ЄСВ з максимальної величини у всі місяці, окрім лютий-серпень 2017 року, листопад-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року, травень-липень 2018 року, жовтень, грудень 2018 року, відповідно в ці місяці розмір сплаченої суми ЄСВ не перевищувала мінімального страхового внеску - ці місяці виявилися неприбутковими.

Під час перевірки згідно Акту перевірки та під час судового розгляду справи податковим органом не вказано на помилковість ведення Книги обліку доходів і витрат.

Суд зазначає, що база для нарахування ЄСВ визначається з врахуванням максимальної величини бази нарахування у місяцях отримання прибутку, а у збиткових податкових періодах (календарний рік, місяць тощо) - розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначати базу оподаткування шляхом ділення річного оподаткованого прибутку, вказаного у річній декларації про доходи та майновий стан на кількість місяців, за які вона складалась, - не передбачено ні Законом№ 2464 , ні Порядками нарахування і сплати ЄСВ та формування та подання страхувальниками Звіту.

Таким чином, встановлені перевіркою, висновки відповідача зроблені з порушенням встановлених норм податкового законодавства та не відповідають критеріям ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення та вимоги.

Враховуючи вищезазначене, порушення викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а рішення та вимога прийняті неправомірно.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-07 від 05.02.2020 р. в сумі 108 574,07 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000323306 від 05.02.2020 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1319,73 грн. (одна тисяча триста дев`ятнадцять гривень 73 коп.), сплачений платіжним дорученням № 21 від 09.04.2020 р..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В. С. Брагар