Рішення № 90363926, 14.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2262/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області, відповідач), з наступними вимогами:

- визнати протиправними дії посадових осіб ГУ НП у Львівській області щодо невчасного надання письмової відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019 та неналежного проведення службового розслідування за даною скаргою;

- зобов`язати уповноважену особу ГУ НП у Львівській області провести повторне всебічне, повне та об`єктивне службове розслідування за скаргою ОСОБА_1 від 22.09.2019 та винних осіб притягнути до відповідальності про що належним чином повідомити ОСОБА_1 .

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що 22.09.2019 ним було подано скаргу до Міністра МВС України Авакова А.Б. на протиправні дії працівників патрульної поліції Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ ГП У Львівській області, яка в подальшому була пере скерована для розгляду до ГУ НП у Львівській області. Зазначив, що оскільки відповіді на скаргу у встановлені строки надано не було, 23.02.2020 звернувся із інформаційним запитом до начальника ГУ НП у Львівській області В.Віконського. У відповіді від 02.03.2020 на запит від 23.02.2020 відповідачем зазначено, що відповідь за результатами розгляду скарги від 22.09.2019 була надана 07.11.2019. Крім того, до вказаної відповіді було долучено копію такої відповіді від 07.11.2019. Таким чином, позивач вважає, що відповідь на його скаргу від 22.09.2019 була надана йому не вчасно, а саме з порушенням строків, передбачених Законом України "Про звернення громадян". Крім того, ознайомившись із змістом відповіді від 07.11.2019 та відповіді від 02.03.2020, позивач зазначає, що не згідний із висновком службового розслідування, яким встановлено факт порушення службової дисципліни двома працівниками патрульної поліції Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області: сержанта поліції Новосада В.І. та капітана поліції Тарасовської О.І., однак притягнено до відповідальності було лише Новосада В.І . У зв`язку з цим, вважає протиправними дії посадових осіб ГУ НП у Львівській області щодо неналежного проведення службової перевірки і зазначає про наявність підстав для проведення повторного повного, всебічного та об`єктивного службового розслідування за своєю скаргою від 22.09.2020.

Ухвалою від 19.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у вказаній справі. Вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощене позовного провадження, без повідомлення сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 18.05.2020 продовжено відповідачу строк для подання відзиву у справі №380/2262/20, встановлений ухвалою від 19.03.2020 до закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

30.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32329). Представник відповідача щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії посадових осіб ГУ НП у Львівській області щодо невчасного надання письмової відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019 та неналежного проведення службового розслідування за даною скаргою зазначив наступне. Кам`янка - Бузьким ВП ГУ НП у Львівській області 10.10.2019 було отримано скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019, а вже 07.11.2019 вказану скаргу було розглянуто та своєчасно скеровано на адресу заявника. Таким чином, відповідачем не порушено жодних термінів розгляду та надання відповіді на скаргу. Щодо доводів позивача про неналежне проведення службового розслідування та відповідно притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача зазначив , що право звертатися до судів адміністративної юрисдикції надано особам, чиї права, свободи та законні інтереси порушено, невизнано або оспорено станом на дату пред`явлення позову. Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача. Водночас, правовідносини щодо проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності стосуються лише працівників та роботодавця, та жодним чином не порушують прав позивача. У зв`язку з цим, вважає позовну вимогу позивача в цій частині безпідставною та такою, у задоволенні якої необхідно відмовити. Щодо вимоги уповноваженої особи ГУ НП у Львівській області провести повторне всебічне, повне та об`єктивне службове розслідування за скаргою ОСОБА_1 від 22.09.2019 та винних осіб притягнути до відповідальності, про що належним чином повідомити ОСОБА_1 , представник відповідача зазначив, що питання притягнення до дисциплінарної відповідальності є дискреційним повноваженням ГУ НП у Львівській області. Наголосив, що застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарного стягнення. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а. Крім того, наголосив, що з огляду на встановлений ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції шестимісячний строк з дня вчинення дисциплінарного проступку та враховуючи те, що такий проступок мав місце 15.06.2019, відсутня можливість притягнути службових до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи усе наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

06.07.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №6190 ел.). Позивач зазначив, що представник відповідача не спростував факту невчасного надання відповіді на його скаргу від 22.09.2019, оскільки така відповідь від 07.11.2019 №7015/50/03-19 була отримана позивачем лише після скерування запиту від 02.03.2020. Наголосив, що відповідачем жодних доказів на підтвердження вчасного скерування такої відповіді до відзиву на позовну заяву не надано, що вказує на порушення ст.20 Закону України "Про звернення громадян". Крім того, наголосив, що не згідний із висновком службового розслідування, яким встановлено факт порушення службової дисципліни двома працівниками патрульної поліції без притягнення до належної відповідальності. У зв`язку з цим, зазначає про наявність підстав для зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування за скаргою від 22.09.2020.

09.07.2020 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №34097). Представник відповідач зазначив про помилкове включення в визначене позовними вимогами поняття "Надання відповіді на скаргу" дій щодо отримання скаржником будь - яких відповідей, оскільки даний процес залежить не тільки від ГУ НП у Львівській області, а також від належного виконання своїх функціональних обов`язків службових осіб підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" та від волевиявлення самого позивача щодо отримання кореспонденції ГУ НП у Львівській області. Зазначив про суттєву відмінність між поняттями "відповідати", "надсилати" та "отримувати". У зв`язку з цим повторно наголосив, що ГУ НП у Львівській області надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019 чітко в строк, визначений чинним законодавством, що підтверджується в тому числі записом №7015 в відповідному журналі реєстрації вихідних документів. Крім того, наголосив, що висновок службового розслідування не було приховано від позивача, оскільки у відповіді на скаргу ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з висновком службового розслідування в порядку, передбаченому законом. Враховуючи наведене, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.09.2019 ОСОБА_1 скерував на адресу Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. скаргу на протиправні дії працівників патрульної поліції Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області.

В подальшому, вказана скарга була передана для розгляду до ГУ НП у Львівській області.

З матеріалів справи вбачається, що скарга ОСОБА_1 від 22.09.2020 надійшла на адресу Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області 10.10.2019 та була зареєстрована під № 4 у журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, інвентарний номер 17.

За результатами розгляду скарги було надано відповідь від 07.11.2019 №7015/50/03-19.

23.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП у Львівській області із інформаційним запитом з метою встановлення причин неотримання ним відповіді на скаргу від 22.09.2020.

02.03.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 23.02.2020 було надано відповідь №0-9зі/04/15-20, до якої було долучено копію відповіді від 07.11.2019 на скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019.

Позивач вважаючи, що відповідь від 07.11.2019 на його скаргу від 22.09.2019 надана із порушенням Закону України "Про звернення громадян", а також вважаючи, що службове розслідуванням за його скаргою від 22.09.2020 проведено неналежно, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 ст.3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ч.4 вищевказаної статті, скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Терміни розгляду звернень громадян визначені у статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Частиною 2 та 3 цієї ж статті передбачено, що на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналізуючи наведені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до таких висновків.

Позивач, при обґрунтуванні позовної вимоги в частині визнання протиправними дій посадових осіб ГУ НП у Львівській області щодо невчасного надання письмової відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019, покликався на ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

З матеріалів справи вбачається, що скарга ОСОБА_1 від 22.09.2019 на протиправні дії працівників патрульної поліції Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області надійшла на адресу Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області 10.10.2019.

Вказане підтверджується копією журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, інвентарний номер 17.

Таким чином, саме з 10.10.2019 обчислюється місячний строк для розгляду і вирішення звернення, який передбачений ст.20 Закону України "Про звернення громадян".

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2019 Кам`янка - Бузьким ВП ГУ НП у Львівській області скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019 було розглянуто, про що було надано відповідь від 07.11.2019 №7015/50/09-19 та скеровано ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1.

На підтвердження скерування даної відповіді від 07.11.2019 №7015/50/09-19, представник відповідача долучив до матеріалів справи копію реєстру на відправлення кореспонденції Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області за листопад місяць 2019 року та копію витягу з журналу №39 реєстрації вихідних документів та документів, створюваних установою Кам`янка - Бузького ВП ГУНП, IVтом, за період з 09.09.2019 по 22.11.2019, де у графах для вихідної кореспонденції за 07.11.2019 за номером 7015 вказаний адресат ОСОБА_1 , м. Львів.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідь від 07.11.2019 №7015/50/09-19 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.09.2019 надана позивачу у встановлений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" строк, а також невідкладно надіслана на адресу ОСОБА_1 07.11.2019.

Отже, твердження позивача про те, що відповідачем не надано доказів вчасного надання відповіді на його скаргу від 22.09.2019, спростовано наявними у справі доказами.

У зв`язку з цим, доводи позивача щодо протиправності дій посадових осіб ГУ НП у Львівській області щодо невчасного надання письмової відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 22.09.2019 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправними дій посадових осіб ГУ НП у Львівській області щодо неналежного проведення службового розслідування за скаргою від 22.09.2020, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що працівники патрульної поліції Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області: сержант поліції Новосад В . І . та капітан поліції Тарасовська О.І . склали протокол про адміністративне правопорушення серія АПР18 №026548 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), згідно якого 15.06.2019 о 17:45 год. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , перебуваючи на подвір`ї, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_8 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Вказаний протокол було скеровано до Буського районного суду Львівської області.

Постановою Буського районного суду Львівської області від 03.07.2019 у справі №440/1060/19 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.

В подальшому, вважаючи дії працівників патрульної поліції Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області: сержанта поліції Новосада В.І. та капітана поліції Тарасовської О.І. при складенні протоколу протиправними, позивач скерував 22.09.2019 скаргу до Міністра МВС України Авакова А.Б.

Як вбачається з відповіді ГУ НП У Львівській області від 07.11.2019 року та 02.03.2020, за результатами розгляду вказаної скарги було проведено службове розслідування та прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення на сержанта поліції Новосада В . І. - попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

Про можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування в архіві ВП ГУ НП у Кам`янка-Бузькому районі відповідач наголошував ОСОБА_1 в своїх відповідях від 07.11.2019 року та 02.03.2020.

Позивач при обґрунтуванні вимоги у цій частині зазначав, що вказаних висновків про протиправність дій відповідача щодо неналежного проведення службового розслідування за скаргою від 22.09.2020 дійшов після ознайомлення із відповідями від 07.11.2019 №7015/50/09-19 та від 02.03.2020 №0-9зі/04/15-20.

Однак, жодних доказів та обґрунтованих доводів на підтвердження того, яким чином вказані дії відповідача та висновок службового розслідування порушують його права суду не надав.

З цього приводу суд зазначає, що згідно ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №91-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд зазначає, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес".

При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Аналізуючи наведені норми законодавства, фактичні обставини справи та надані докази, суд зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів, яким чином проведене службове розслідування за його скаргою порушує його право.

Суд наголошує, що підстави та порядок притягнення поліцейський до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 15.03.2018 №2337-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що керівником ГУ НП у Львівській області на підставі скарги ОСОБА_1 від 22.09.2020 щодо неправомірних дій працівників Буського ВП Кам`янка - бузького ВП ГУНП у Львівській області проведено службове розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що за порушення службової дисципліни, що виразилася у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за яким постановою Буського районного суду Львівської області було закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, поліцейського СРПП № 2 Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області сержанта поліції Новосада В.І. попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни.

Таким чином, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.09.2020 на протиправні дії працівників патрульної поліції Буського ВП Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області було проведено службове розслідування, за результатами проведення якого за порушення службової дисципліни до працівника поліції застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Щодо зауважень позивача до порядку проведення службового розслідування та застосування виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк ( п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акту) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів даної особи.

Аналізуючи наведене, суд погоджується з запереченнями відповідача, що правовідносини щодо проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності стосуються лише працівників та роботодавця, та жодним чином не порушують прав позивача.

Відповідно до ч.15 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Водночас, ні службове розслідування, ні висновок службового розслідування не є актом індивідуальної дії відносно позивача та жодним чином не впливає на його права та охоронювані законом інтереси.

Суд погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві, що обраний позивачем спосіб захисту, як оскарження результатів проведеного службового розслідування та відповідно рішення дисциплінарної комісії у формі висновку, жодним чином позитивно не вплине і не вплинуло на розгляд справи про адміністративне правопорушення №440/1060/19.

Крім того, саме рішення дисциплінарної комісії, хоч і прийнято у зв`язку із скаргою заявника, не створює для нього жодних юридичних наслідків, а з огляду на завдання Дисциплінарного статуту і правовий статус скаржника у цих правовідносинах, рішення дисциплінарної комісії не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.

Суд при розгляд вказаної справи враховує позицію Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №810/5854/14, від 22.03.2018 у справі №800/559/17.

Додатково суд звертає увагу, що у відповіді від 07.11.2019 №7015/50/09-19 на скаргу від 22.09.2020 та відповіді від 02.03.2020 №0-9зі/04/15-20, ГУ НП у Львівській області повідомляло ОСОБА_1, зокрема, про те, що матеріали службового розслідування знаходяться в архіві Кам`янка - Бузького ВП ГУ НП у Львівській області та він може з ними ознайомити в порядку, передбаченому Законодавством України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами службового розслідування.

На думку суду наведене додатково вказує на безпідставність доводів позивача щодо порушення порядку проведення службового розслідування та застосування виду дисциплінарного стягнення, адже позивач навіть не ознайомлювався з вказаним висновком службового розслідування.

Таким чином, його твердження про ймовірні порушення при проведенні службового розслідування чи обранні виду дисциплінарного стягнення, без ознайомлення з самими матеріалами службового розслідування, є нічим не підтвердженими.

Також суд погоджується, що проведення службового розслідування та вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності є дискреційним повноваженням ГУ НП у Львівській області, а застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарного стягнення.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а.

Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача в частині визнання протиправними дій посадових осіб ГУ НП у Львівській області щодо неналежного проведення службового розслідування за даною скаргою.

Суд зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 в справі № 687/1539/16-а, від 04.02.2020 в справі № 320/7969/17, від 17.02.2020 року в справі № 697/835/17.

Тому у задоволенні вказаної вимоги суд дійшов висновку відмовити повністю.

Враховуючи те, що вимога позивача про зобов`язання уповноваженої особи ГУ НП у Львівській області провести повторне всебічне, повне та об`єктивне службове розслідування за скаргою ОСОБА_1 від 22.09.2019 та винних осіб притягнути до відповідальності про що належним чином повідомити ОСОБА_1 , є похідною від попередньої, суд дійшов висновку відмовити і у задоволенні такої повністю.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244-246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.07.2020

Суддя Потабенко В.А.