Ухвала суду № 90363924, 09.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/979/20

У Х В А Л А

щодо вирішення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду

09 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Ходань Н.С.

з участю:

представника відповідача – Луньо Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 за участю третьої особи Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Львівський державний університет внутрішніх справ (79007, вул. Городоцька, 26, м. Львів) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів .

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду та справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року клопотання представника відповідача - задоволено. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Протокольною ухвалою 17.03.2020 залучено в якості третьої особи Ліквідаційну комісію Головного управління МВС у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів,79007).

07 квітня 2020 року представником відповідача подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ч.5 ст.122, ч.4 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України. Заяву обґрунтовано тим, що позивачем не було подано до суду жодних доказів на підтвердження неможливості подання позову у місячний строк з 13.08.2013 року та з 10.01.2019 року, тобто з дати коли позивачу стало відомо про те, що його спір підсудний адміністративному суду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав дане клопотання.

Представником позивача на адресу суду 01.06.2020 року (вх. 27132) подано заяву про розгляд справи у відсутності учасника судового розгляду, в якому просять справу розглядати за відсутності представника позивача.

Третя особа в судове засідання не з`явилася причини не прибуття не повідомила.

Розглянувши заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , з 03 серпня 2006 року був зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 03 серпня 2006 року за №210 о/с та укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Відповідно до п.п.3.1, 2.3.6 цього Договору відповідач був зобов`язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням його в начальному закладі.

Згідно наказу ГУ МВС у Львівській області від 07.12.2010 року за № 378 о/с ОСОБА_1 , було звільнено з ОВС за порушення дисципліни згідно п.64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Таким чином, спір виник з приводу відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвело до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, а тому даний спір стосується проходження відповідачем публічної служби, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувалося після звільнення особи.

Згідно з проведеним розрахунком сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у Львівському державному інституті внутрішніх справ курсанта ОСОБА_1 , з серпня 2006 по липень 2010 року становить 16 463, 14 грн.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верхового Суду від 05.12.2018 у справі №818/1688/16, у якій вона відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 815/5027/15, 03.10.2018 у справі №755/2258/17.

Враховуючи наведене, дана справа відноситься до категорії справ, для яких частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду.

Разом з тим, представник позивача в позовній заяві було зроблено покликання щодо строку звернення до суду із позовом в якій вказав, що Львівським державним університетом внутрішніх справ було подано позов про відшкодування витрат ВНЗ України ОСОБА_1 , до Яворівського районного суду Львівської області, по якому було відкрито провадження у справі № 460/1066/13-ц. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 10.01.2019 року провадження у справі закрито, оскільки розгляд справи підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ залишено без задоволення, а ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року залишено без змін. Вказують, що з 18 липня 2019 року починається строк звернення до суду.

У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує на те, що до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16 дана категорія справ розглядалась в порядку цивільного судочинства, тобто діяв загальний 3 річний строк позовної давності (ст..257 ЦК України). На думку представника позивача висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16, значно звузили строки позовної давності, без врахування коштів виділених на дані цілі. Також вказують, що недостатність коштів з цільовим призначенням на оплату судового збору виникла у зв`язку із відсутністю змін дохідній частині бюджету Львівського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується довідкою від 17.12.2019 року № 10/941.

Суд відхиляє зазначені доводи позивача, оскільки як було встановлено судом під час розгляду справи, Яворівським районним судом Львівської області в ухвалі від 10 січня 2019 року у справі № 460/1066/13-ц провадження № 2/460/371/19 про закриття провадження у справі було зазначено наступне: «У постанові від 12 грудня 2018 року у справі 804/285/16 Велика Палата Верховного Суду України відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі №815/5027/15, 3 жовтня 2018 року у справі №755/2258/17, та вказала, що спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.»

Отже, Львівському державному університету внутрішніх справ, як позивачу у справі з 10 січня 2019 року були відомі висновки суду першої та з 18 липня 2019 року висновки суду апеляційної інстанції про те, що спори про стягнення коштів підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На час звернення 31 січня 2020 року із позовом Львівський державний університет внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, правова позиція стосовно вирішення спорів такої категорії в порядку адміністративного судочинства була висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16, від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16.

Щодо посилання представника позивача на недостатність коштів з цільовим призначенням на оплату судового збору, що виникла у зв`язку із відсутністю змін дохідній частині бюджету Львівського державного університету внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

Згідно п.2 ч.3 ст. 2 КАС України визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно з ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Суд ще раз нагадав, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства").

Більше того, суд вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати адміністративний позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Це стосується і установ, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

При цьому, необхідно зазначити, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, а також визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з підстав відсутності таких коштів, про що свідчить правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 № 3674-VI "Про судовий збір".

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення такого строку.

Правова позиція стосовно даного питання була висловлена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №826/3963/18.

Таким чином, надана позивачем довідка про Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України про недостатність коштів на рахунках для сплати судового збору не є підтвердженням поважності причин пропуску звернення до суду з вказаним позовом. Більш того, доказів вжиття заходів для отримання коштів на зазначені цілі суду не надано.

Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання ним адміністративного позову у місячний строк, а саме з 19 липня 2019 року , тобто з дати коли позивачу стало відомо про те, що його спір підсудний адміністративному суду.

Обставини наведені позивачем у заяві не є об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що висновок суду викладений в ухвалі про відкриття провадження про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, інших поважних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду судом не знайдено, а тому слід залишити позов без розгляду.

Керуючись ст.ст. 240, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити повністю.

Позовну заяву Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 за участю третьої особи Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області про стягнення коштів, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до п.3 розділу УІ «Прикінцеві положення» КАС України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст ухвали складений 14 липня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.