Рішення № 90363767, 14.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1380/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді – Казанчук Г.П. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Бобринецької міської ради «Комунальник» про стягнення заборгованості,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з КП “Бобринецької міської ради “Комунальник” на їхню користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 65400,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарські санкцій у розмірі 235,44 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року позовну заяву по даній справі залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

18.05.2020 року недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиві на позов та відповіді на відзив.

Позовні вимоги обґрунтовані своєчасною несплатою господарських санкції та пені за не працевлаштування інвалідів, з огляду на поданий звіт, в якому КП «Бобринецької міської ради «Комунальник» самостійно обчислена кількість інвалідів, яких необхідно працевлаштувати. Позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов`язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості разом з пенею.

Не погоджуючись із позовом комунального підприємства «Бобринецької міської ради «Комунальник» (надалі відповідач) подало відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки при подачі звіту №10ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» підприємством було допущено помилку у графу визначення кількості працюючих на підприємстві інвалідів, оскільки фактично працювало 2 чоловіка із встановленою інвалідністю, а відтак підприємством не були порушені норми чинного законодавства, а тому не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції і пені (а.с.28-29).

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що Кіровоградське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів будь-якого уточнюючого звіту за формою 10-ПІ подано не було, а відтак розрахунок санкцій відбувся на підставі поданого 28.02.2020 року звіту (а.с.55-56).

Ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та від 07 липня 2020 року витребувані додаткові докази (а.с.72,80) .

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Бобринецької міської ради «Комунальник» 17.06.2003 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як роботодавець у Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (надалі відповідач, а.с. 30-31).

Відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) 28.02.2020 року подано звіт форми №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 46 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників становить 3008,4 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - грн. (а.с.6).

Оскільки відповідачем у встановлений строк не сплачені адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. (частина 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Після відкриття провадження у справі, відповідач зрозумів, що ним допущено помилку у звіті за формою №10-ПІ поданого 28.02.2020 року, яку було виправлено шляхом направлення оновленого звіту за формою №10-ПІ (уточнюючого), в якому середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 46 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 2 особи. Фонд оплати праці штатних працівників становить 3008,4 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 0 грн. (а.с.76), який був направлений позивачу поштою через відмову останнього прийняти уточнюючий звіт.

Зазначена помилка виникла через те, що станом на день подачі звіту одна людини із статусом «інвалід» була звільнена з 16.07.2019 року, а тому помилково було зазначено, як працюючих інвалідів протягом 2019 року лише одну людину.

При цьому до уточнюючого звіту долучено список працюючих інвалідів, які були зайняті на підприємстві у 2019 році, так, один працівник із встановленою групою інвалідності пропрацював 12 місяців у відповідача, а один працівник, із встановленою інвалідністю, пропрацював протягом 2019 року шість місяців 16 днів (а.с.35, 77). Підтвердженням того, що у зазначених осіб наявний статус інваліда є копії пенсійних посвідчень та копія копії довідок до акту огляду МСЕК.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції, визначені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону. За своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (статті 217, 238 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач довів суду, що ним не було допущено господарського порушення, за яке можлива відповідальність у вигляді господарсько-правової відповідальності

Натомість, як на думку суду, відповідач не повинен нести тягар у вигляді господарсько-правової відповідальності за допущену ним помилку під час подачі звіту за формою №10-ПІ, яку ним було самостійно усунено та доведено суду про те, що протягом 2019 року ним було працевлаштовано дві особи з інвалідністю, що відповідає вимогам законодавства про необхідну кількість працюючих осіб з інвалідністю.

Як вбачається зі звіту відповідача форми №10-ПІ (уточнюючого), виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2019 рік у кількості 46 осіб, відповідно до нормативу, визначеного статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", на підприємстві відповідача у 2019 році мала бути працевлаштованою 2 особи з інвалідністю, що і було підтверджено в суді, оскільки одна особа пропрацювала більше ніж 6 місяців.

Відтак, суд не погоджується з доводами позивача про невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості, визначеній згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Як на думку суду, відповідачем не було вчинено господарського правопорушення, оскільки відповідач довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для його недопущення.

Тому, згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України відповідач не має нести відповідальність, передбачену законом, у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, визначених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінсоцполітики.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за №552/13819, затверджено Порядок нарахування пені та її сплати, який встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушення з боку відповідача, що виключає необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій та відповідно стягнення пені також знаходиться поза межами правого поля, визначеного для стягнення.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність порушення правил та норм працевлаштування інвалідів на підприємстві протягом 2019 року, оскільки у поданому звіті містились помилки, які були самостійно усунені відповідачем, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009; код ЄДРПОУ 22217312) до комунального підприємства «Бобринецької міської ради "Комунальник" (вул. Каштанова, 74, м. Бобринець, Кіровоградська область, 27200; код ЄДРПОУ 32406702) про стягнення заборгованості.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук