Рішення № 90363723, 14.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1992/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області наказ в №11-9593/14-19-СГ від 19.12.2019 року;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надані дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована території Куцеволівської сільської ради сільської ради Онуфріївського району за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства від 11.11.2019 року до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Проте, наказом №11-9593/14-20-СГ від 19.12.2019 р. ГУ Держгеокадарсту у Кіровоградській області відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через невідповідність поданих графічних матеріалів вимогам законів. Таку відмову вважає протиправною, оскільки графічні матеріали виготовлені з використання публічної кадастрової карти.

Ухвалою судді від 23.02.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб (а.с.13).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.18-26), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем наказу, оскільки відсутні будь-які порушення прав та інтересів позивача. На думку відповідача, запитувана земельна ділянка бажана земельна ділянка знаходиться у земельному масиві, які відносяться до пасовищ, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року, підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85), рівномірно вкриті деревиною та чагарниковою рослинністю, а тому не передбачено можливість розорювання.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до відповідача із заявою від 11.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, яка розташована в с. Новогригорівка 1 Долинського району, яка зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 19.11.2019 року. До заяви додані копії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та графічні матеріали (а.с.26-28).

Наказом від 19.12.2019 №11-9593/14-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, вказавши, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 ЗК України (надалі спірний наказ, а.с.10).

Отже, законність зазначеного наказу та зобов`язання вчинити певні дії є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Положеннями абзацу а) частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до абзацу б) частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскаржуваний наказ мотивований посиланням на невідповідність графічних матеріалів нормам закону та підзаконних нормативно-правових актів, при цьому наведена лише стаття 118 ЗК України. У спірному наказі, як на думку суду, взагалі відсутнє посилання на конкретну підставу для відмови у наданні дозволу.

До матеріалів позову долучена копія бажаного місця розташування земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.9), огляд якої не дає суду підстав дійти висновку про порушення позивачем статті 118 ЗК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Згідно частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, в оскаржуваному наказі про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинні бути наведені конкретні мотиви відмови із зазначенням норми закону чи іншого нормативно-правового акту.

Суд констатує, що оскаржуваний наказ містить розмиті посилання на норми Земельного Кодексу України без конктеризації, що не дає можливість встановити підставу для відмови для того щоб її усунути. Суд зауважує, що рішення, які виносить відповідач як суб`єкт владних повноважень повинні бути зрозумілими для людей, які звертаються до нього із відповідними заявами.

Посилання відповідача у відзиві на позов про те, що на бажана земельна ділянка є землями для використання випасання худоби відхиліється судом, з огляду на те, що така підстава йде врозріз вимогам статті 118 ЗК України, а також з огляду на те, що така підстава не була зазначену у спірному наказі, а відтак знаходиться поза межами предмету спору.

Оскільки Земельний кодекс України не встановлює такої підстави відмови для отримання земельної ділянки у власність, як надання іншим особам дозволу на розробку проекту землеустрою, а оскаржуваний наказ є невмотивованим, таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржуваний наказ із порушенням норм Земельного кодексу України, оскільки не зазначив конкретні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Відтак, оскаржуваний наказ без визначення конкретної підстави "невідповідності графічних матеріалів", не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у порушення вимог Земельного Кодексу України не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправний.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача видати протягом 30 днів дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд не погоджується з такою вимогою позивачки, з огляду на таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Правова оцінка спірного наказу стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі. Однак суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачкою усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

В даному випадку, існує судове рішення, яким відмовлено позивачці у задоволенні позову щодо подібних позовних вимог, отже наявна ситуація зміни обставин, які зумовили відмову в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Станом на день розгляду справи суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивачки за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути у місячний строку, відповідне клопотання (заяву) позивачки про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою від 16.12.2019 року. Вирішення питання по суті повинно відбутись з місячний строк, який визначений статтею 118 ЗК України.

Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19).

Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного наказу та зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. А при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги в задоволені яких відмовлено, є похідними від основної позовної вимоги, яка задоволена в повному обсязі, на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-9593/14-20-СГ від 19.12.2019 року щодо відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше місячного строку, з дня набрання цим рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га, яка розташована на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району за межами населеного пункту.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030; код ЄДРПОУ 39767636).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук