Рішення № 90363478, 13.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 липня 2020 року Справа № 280/2835/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати пенсії позивачу з 01 липня 2019 року; зобов`язати відповідача поновити нараховувати та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "а" ч. 1 сг. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 ч. 2 ст. 1 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 липня 2019 року; зобов`язати відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії за період з 01 липня 2019 року до моменту поновлення виплати пенсії за рішенням суду; допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії з 01 липня 2019 року позивачу в межах суми стягнення за один місяць; зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізький ласті та отримував пенсію за Списком №1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказав, у січні місяці 2019 року зібрався переїжджати на постійне проживання до Республіки Казахстан, у зв`язку з чим позивач виписався зі своєї квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач зазначив, що повідомив про факт виїзду за кордон відповідача. На прийомі в ГУ ПФУ в Запорізькій області йому повідомили, що виплату пенсії припинять, оскільки він виїжджаю за кордон на постійне проживання. Працівник управління повідомила, що тепер пенсію йому виплачуватимуть в Казахстані. В лютому в 2019 та червні 2019 року позивач отримав пенсію одразу п`ять українських пенсій. Зазначив, що в Казахстані звернувся до Пенсійного фонду, де йому повідомили, що пільгової пенсії за Списком №1 У ЇХНЬОМУ пенсійному законодавстві не передбачено. Права на пенсію за законодавством Казахстану на даний момент у нього не має. За їхнім законодавством чоловіки виходять на пенсію в 63 роки. Вказує, що звернувся з заявою до відповідача про поновлення виплати пенсії. У відповідь на його заяву відповідач зажадав відповіді про відмову в призначенні позивачу пільгової пенсії від Пенсійного Фонду Республіки Казахстан. З посиланням на статтю 7 Угоди між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995 в якій встановлено, що при здійсненні пенсійного забезпечення компетентні органи держав-учасниць цієї Угоди співпрацюють один з одним безпосередньо, зазначає, що відповідач не здійснив жодних дій задля додаткового підтвердження того факту, що позивач не має права на отримання пільгової пенсії в Республіці Казахстан. Натомість, вже 28.02.2020 відповідач безпідставно остаточно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії. Вказує, з огляду на вказані порушення відповідачем права на соціальне забезпечення, вимушений вивернутися до суду з цим позовом

Ухвалою суду від 04.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 03.06.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

21.05.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№23583), в якому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі та зазначив, що з аналізу документів, доданих при поданні заяви про поновлення пенсії встановлено, що згідно паспорту громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 21 лютого 2019 року знято з реєстрації місце проживання позивача. 18 січня 2019 року оформлено виїзд на постійне проживання до Республіки Казахстан. Будь-які інші відмітки в паспорті відсутні. Згідно п. 6 розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 № 816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2016 р. за № 1241/29371 після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються). Таким чином позивач повинен був звернутись до територіального органу ДМС для проведення відповідних дій щодо анулювання вказаних штампів.

21.05.2020 за вх. № 23588 до суду надійшли від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки №02-35/20/42 від 09.06.2020 суддя Сіпака А.В. в період з 22.06.2020 по 12.07.2020 перебував у відпустці тому, розгляд справи завершується у перший робочий день судді 13.07.2020.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося відповідачем.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є пенсіонером. Пенсію отримує за віком. Термін дії посвідчення довічно.

З серпня 2018 ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як одержувач пільгової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

18.01.2019 позивач отримав позитивне рішення УДМСУ в Запорізькій області про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Республіки Казахстан.

Дослідженням копій паспорту громадянина України виданого на ім`я позивача видно, що до 21.02.2019 позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Наведена обставина не заперечувалася відповідачем.

Зі змісту позовної заяви суд встановив, що позивачу у зв`язку із виїздом на постійне проживання до Республіки Казахстан припинено виплату пенсії. Також зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач отримав п`ять українських пенсій наперед.

Із пояснень позивача зазначених у позовній заяві, у Казахстані останній звернувся до Пенсійного фонду, де йому повідомили, що пільгової пенсії законодавством Республіки Казахстан не передбачено. Права на пенсію за законодавством Казахстану у позивача на даний момент не має.

Як встановлено судом, 18.12.2019 позивач звернувся до Енергодарського відділу обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про поновлення виплати пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Листом від 28.12.2019 за вих. №35/С-1 позивача було повідомлено про те, що призначення та виплата пенсій регулюється ст.8 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995. Також зазначено, що ст. 5 Угоди при переселенні пенсіонера з території однієї держави-учасниці цієї Угоди на територію другої держави-учасниці цієї Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством за новим місцем проживання пенсіонера. Рекомендували позивачу, для вирішення питання про поновлення виплати пільгової пенсії, звернутись до Пенсійного фонду Казахстану і отримати офіційне підтвердження про відмову у призначенні пенсії, з яким звернутись в подальшому до Енергодарського відділу обслуговування громадян (сервісного центру).

Також, повідомленням від 28.02.2020 №0800-0213-8/6632, позивача проінформовано про те, що відділом з перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій згідно наданої заяви від 14.02.2020 № 622 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Підставою відмови є відсутність реєстрації на території України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави. За приписами ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. За ст. 3 людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 19 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а на підставі ст. 46 громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно статті 1-1 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на України складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 51 цього ж Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У Рішенні № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивач є громадянином України та отримував пільгову пенсію за Списком №1 призначену за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак виплата пенсії припинена відповідачем у зв`язку з виїздом позивача на постійне місце проживання за кордон (до Республіка Казахстан).

Суд встановив, що починаючи з 13.03.1992 діє Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписана Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою , яка базується на територіальному принципі. Вказаною Угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць СНД, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

При цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера. При переселенні пенсіонера, якому на території однієї договірної сторони призначено пенсію на підставах, не передбачених законодавством іншої договірної сторони, виплата пенсії проводиться компетентними органами договірної сторони, яка її призначила, до виникнення права на пенсію відповідно до законодавства держави переселення.

За приписами статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

В даному випадку, як встановлено судом, на момент припинення пенсії позивачу в Україні (01.07.2019 року), доказів призначення та виплати такого виду пенсії, призначеного за законодавством України в країні-учасниці СНД - Республіці Казахстан відповідно до умов Міжнародної угоди від 13.03.1992 року, останньому не надано, а позивача, як пенсіонера, не було взято на облік в органі Пенсійного фонду Республіки Казахстан. Протилежного суду, на час розгляду справи, відповідачем не доведено.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем до суду не подано жодних документальних доказів на підтвердження переїзду позивача на постійне місце проживання до Республіки Казахстан та отриманням ним там громадянства і пенсії за законодавством Республіки Казахстан.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованим припинення нарахування і виплати пенсії позивачу з 01.07.2019 року, з підстав виїзду позивача за кордон на постійне місце проживання, за відсутністю документальних доказів призначення та виплати останньому аналогічного виду пенсії на території країни-учасниці СНД.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії з 01 липня 2019 року позивачу у межах суми за один місяць.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки дії відповідача щодо припинення виплати пенсії визнані протиправними, а задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

З огляду на те, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень судових витрат у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та ст.ст. 2,77, 90, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.07.2019.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.07.2020.

Суддя А.В. Сіпака