Рішення № 90363055, 14.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 р. Справа№200/5158/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування корегуючого рішення № 279 від 23.12.2019 року (№ 3726/34-1/06 від 17.02.2020 року) про відмову в призначенні пенсії прийнятого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/10875/19-а від 09.10.2019 року;

- зобов`язання повторно розглянути заяву від 01.08.2019 року № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової позиції суду, наведеної у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року.

Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 01.08.2019 року звернувся до відповідача з заявою № 4949 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», додавши всі необхідні документи, зазначивши, що має 25 років пільгового стажу за списком № 1 та за приписами статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на вихід на пенсію, незалежно від віку, якщо має 20 років пільгового стажу.

Рішенням відповідача від 09.08.2019 року № 202 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, чим проігноровано приписи статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що послужило причиною звернення до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 200/10875/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зокрема, суд визнав незаконними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, скасував рішення відповідача від 09 серпня 2019 року № 202 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язав Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової позиції суду, наведеної у даному рішенні, застосувавши до ОСОБА_1 приписи статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач відмовився виконувати рішення суду, яким встановлено, що у позивача наявне право виходу на пільгову пенсії, оскільки він має 25 років пільгового стажу за списком № 1, і при розгляді заяви позивача від 01 серпня 2019 року № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не призначив позивачу пенсію, а знову відмовив у призначенні пенсії корегуючим рішенням № 279 від 23.12.2019 року (№ 3726/34-1/06 від 17.02.2020 року).

Позивач не погодився з таким рішенням та знову звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25 червня 2020 року.

25 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 14 липня 2020 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. В позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача (а.с. 1 зв.бік).

Відповідачем надано письмовий відзив від 17.06.2020 року (а.с. 28-29). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що 01.08.2019 року позивач звернувся в управління з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважає, що пільговий стаж ОСОБА_1 станом на дату звернення є достатнім для призначення пенсії за Списком № 1, однак він не досяг 50 років, на підставі чого 09.08.2019 року було прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача надано відповідь на відзив (а.с. 26).

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 3-5). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 01.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», додавши всі необхідні документи (а.с. 35 зв.бік-36).

Рішенням відповідача № 202 від 09.08.2019 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв`язку з не досягненням 50 років (а.с. 30).

В рішенні про відмову зазначено, що позивач має загальний страховий стаж 30 років 07 місяців 12 днів, з яких пільговий стаж за списком № 1 – 25 років 0 місяців 0 днів.

Спору між сторонами стосовно наявності у позивача 25 років пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, не було, однак відповідач відмовив призначити позивачу пенсію на пільгових умовах до досягнення ним 50 років з врахуванням приписів статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що послужило причиною звернення ОСОБА_1 до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 200/10875/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Суд визнав незаконними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, скасував рішення відповідача від 09 серпня 2019 року № 202 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язав Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової позиції суду, наведеної у даному рішенні, застосувавши до ОСОБА_1 приписи статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На виконання рішення суду при повторному розгляді заяви позивача від 01 серпня 2019 року № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідач не врахував правову позицію суду, наведену в рішенні від 09 жовтня 2019 року у справі № 200/10875/19-а та корегуючим рішенням № 279 від 23.12.2019 року знову відмовив ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії, не зважаючи на те, що судом було визнано право позивача на призначення пільгової пенсії за списком № 1 (а.с. 55).

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 279 від 23.12.2019 року (№ 31204/34-1/06 від 23.12.2019 року) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах прийняте на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року (а.с. 53зв.бік-54).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з вимогами ст. 14 цього ж Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з цим, статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.

Зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відтак, вказана спеціальна норма права надає позивачу право виходу на пенсію, незалежно від віку, оскільки він був зайнятий на вказаних роботах за списком № 1 не менше 25 років.

В спірному рішенні від 09.08.2019 року № 202 та в корегуючому до нього рішенні № 279 від 23.12.2019 року не вказано, чому управління не може застосувати до спірних правовідносин вказану норму права.

Крім того, суд зауважає, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року не передбачено прийняття корегуючих рішень. Відтак, при прийнятті корегуючого рішення № 279 від 23.12.2019 року відповідач діяв не в межах постанови правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року, ігноруючи виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 200/10875/19-а.

Таким чином, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії на пільгових умовах, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування корегуючого рішення № 279 від 23.12.2019 року (№ 3726/34-1/06 від 17.02.2020 року) про відмову в призначенні пенсії прийнятого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/10875/19-а від 09.10.2019 року, зобов`язання повторно розглянути заяву від 01.08.2019 року № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової позиції суду, наведеної у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача скасувавши рішення № 279 від 23.12.2019 року (№ 31204/34-1/06 від 23.12.2019 року) та зобов`язавши призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі суд зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.

Оскільки відповідачем протиправно не враховано правову позицію суду, викладену в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 200/10875/19-а, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль шляхом зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 200/5158/20-а.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87548, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 279 від 23.12.2019 року (№ 31204/34-1/06 від 23.12.2019 року) про відмову в призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати корегуюче рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 279 від 23.12.2019 року (№ 3726/34-1/06 від 17.02.2020 року) про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до його первинної заяви від 01 серпня 2019 року № 4949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, застосувавши приписи статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5158/20-а.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки щодо апеляційного оскарження визначені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова