Рішення № 90363026, 01.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 р. Справа№200/2428/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голуб В.А.,

при секретарі судового засідання Гуменній В.П.,

за участю:

представника відповідача – Вжещ Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що під час виконання своїх трудових обов`язків він отримав професійне захворювання, внаслідок якого йому були безстроково призначені щомісячні страхові виплати. Проте позивач зазначає, що внаслідок початку бойових дій у 2014 році він був вимушений залишити своє постійне місце проживання в селищі Запоріжжя Луганської області та проживати на території, яка підконтрольна українській владі, а саме в м. Слов`янську Донецької області. 3 01.12.2018 року Слов`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області позивачеві поновлені страхові виплати. Проте, страхові виплати за період з 01.06.2014 року по 01.12.2018 року, які за твердженням позивача обліковуються в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, виплачені останньому не були. Відповідач письмово повідомив позивача про неможливість здійснення йому страхових виплат у зв`язку з відсутністю порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Бездіяльність відповідача щодо невиплати страхових виплат у визначений період позивач вважає такою, що порушує його конституційні права, у зв`язку із чим він просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому страхових виплат у зв`язку із професійним захворюванням за період з 01.06.2014 року до 01.12.2018 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому заборгованість зі страхових виплат з 01.06.2014 року по 01.12.2018 року та допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження йому в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами відповідач зазначає, що за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду позивач перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області. З метою отримання страхових виплат позивач, перебуваючи в статусі внутрішньо переміщеної особи, звернувся 28.12.2016 року із заявою про продовження йому страхових виплат до Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області. Однак, як зазначає відповідач, страхові виплати ОСОБА_1 не нараховувались та не виплачувались на підставі протоколу Комісії № 11-32/21 від 29.11.2016 року «Про відмову у призначенні/відновленні страхових виплат внутрішньо переміщеній особі».15.03.2018 року позивач знов звернувся із заявою про продовження йому страхових виплат до Слов`янського відділення з наданням нової довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.04.2017 року № 0000178287. Страхові виплати позивачеві нараховувались та виплачувались з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року. З 01.12.2018 року страхові виплати ОСОБА_1 припинені на підставі протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов`янської міської ради № 11-12/46 від 20.11.2018 року. 13.12.2018 року позивач вкотре звернувся із заявою про продовження йому страхових виплат до Слов`янського відділення надавши нову довідку внутрішньо переміщеної особи від 13.12.2018 року № 0000178287. Страхові виплати позивачеві нараховані з 01.12.2018 року та виплачуються по теперішній час.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду, ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 року по 1 березня 2018 року до будь-якого відділення, яке переміщене на територію, підконтрольну українській владі, в межах Донецької області або поза її межами із заявою про тимчасове продовження йому страхових виплат та відповідними документами, що визначені Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції від 11.12.2014 року № 20, не звертався та на обліку як тимчасово переміщена особа не перебував. Тому, на думку відповідача, позивач не має правових підстав на отримання страхових виплат за вказаний період.

Підсумовуючи відповідач також вказує на пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із даним позовом у зв`язку із тим, що про припинення страхових виплат з червня 2014 року позивачеві було відомо. Будь-яких заходів з приводу поновлення страхових виплат протягом шестимісячного строку позивач не приймав. У зв`язку із наведеним вище відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою від 10.03.2020 року Донецький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 01.04.2020 року.

Суд ухвалою відклав розгляд справи з 01.04.2020 року на 29.04.2020 року з метою забезпечення права позивача надати відповідь на відзив, а відповідачу – право на надання заперечення.

Подальший розгляд справи суд вирішив проводити за правилами загального позовного провадження, про що 29.04.2020 року виніс відповідну ухвалу. Суд замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначив на 09 год 30 хв 20.05.2020 року, витребував у відповідача докази на підтвердження нарахування та виплати (або не нарахування та невиплати) ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 року по 30.11.2018 року сум страхових виплат, а саме: Витяг із відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих». Також суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з власної ініціативи.

Суд ухвалою відклав підготовче засідання з 20.05.2020 року на 10.06.2020 року. Витребував у Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області докази на підтвердження нарахування та виплати (або не нарахування та невиплати) ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 року по 01.03.2015 року сум страхових виплат. У випадку невиплати позивачеві страхових виплат за вказаний період суд зобов`язав надати належні докази на підтвердження обґрунтованості припинення таких виплат. Також суд витребував у позивача пояснення з приводу отриманих або не отриманих ним сум страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 01.03.2015 року із посиланням на належні докази, які підтверджують дану обставину.

Суд виніс ухвалу від 10.06.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10 год 45 хв 01.07.2020 року.

01.07.2020 року до судового засідання з`явилась представниця відповідача, надала суду пояснення за змістом аналогічним викладеним у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі. Не заперечувала проти розгляду справи без участі позивача.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення позивача про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представниці відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

Згідно з довідкою від 13.12.2018 року № НОМЕР_2 фактичне місце проживання/перебування позивача: АДРЕСА_2 (а.с. 5).

Відповідач підтверджує у відзиві, що позивач перебуває на обліку у Слов`янському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Натомість, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Слов`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області не є юридичною особою та відноситься до відокремленого підрозділу юридичної особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Отже, саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є належним відповідачем у справі.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 2-20 СУ № 041673 ОСОБА_1 встановлено з 28.07.2009 року хронічне професійне захворювання безстроково (а.с. 9).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 з 28.07.2009 року перебував на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області (а.с. 8 , зв. бік а.с. 30, 60, 69, 72).

Згідно з інформацією, що міститься у листі № 666/02-3 від 18.02.2020 року, який надісланий на запит представника позивача Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч Луганської області не здійснило переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Нарахування та виплата страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у зазначеному відділенні припинено з 01.12.2014 року (а.с. 8).

15.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою, в якій просив виплатити йому раніше призначені суми страхових виплат за період, в якому не проведено платежі Відділенням виконавчої дирекції Фонду м. Красний Луч, та продовжити раніше призначені страхові виплати на безстроковий період (а.с. 32).

Постановою Слов`янського відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 15.03.2018 року № 0536/11127/9 поновлено позивачеві страхові виплати (а.с. 33).

22.11.2018 року постановою № 0536/11127/11127/14 Слов`янського відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 3 366, 22 грн з 01.12.2018 року на підставі Протоколу № 11-12/46 від 20.11.2018 року (а.с. 34).

13.12.2018 року ОСОБА_1 знов звернувся до Слов`янського відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження йому раніше призначених щомісячних страхових виплат у зв`язку із професійним захворюванням (а.с. 36), додавши до заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.12.2018 року № 0000178287 з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 35).

Своєю постановою від 08.01.2019 року № 0536/11127/11127/16 Слов`янське відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області продовжило з 01.12.2018 року потерпілому ОСОБА_1 виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати безстроково (а.с. 42).

У відповідь на адвокатський запит Слов`янське відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області своїм листом від 18.02.2020 року за № 36.04-23/586, крім іншого, повідомило про те, що страхові виплати ОСОБА_1 були нараховані з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року. В квітні 2018 року позивачеві були нараховані щомісячні страхові виплати за період з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року, які не були виплачені з підстав відсутності окремого порядку виплати визначеного Кабінетом Міністрів України. З приводу невиплачених страхових сум заборгованості до 01.03.2018 року позивачеві було рекомендовано звернутись до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області (а.с. 10).

Із довідки про доходи позивача, виданою Слов`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Донецької області вбачається, що страхові виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року є нарахованими та сплаченими, за грудень 2017 року – страхові виплати нараховані та сплачені частково у розмірі 757, 08 грн (а.с. 43).

Із відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» стосовно ОСОБА_1 вбачається, що за період з березня 2015 року по листопад 2017 року страхові виплати позивачеві нараховувались, але не виплачувались. З 01.12.2017 року по 30.11.2018 року страхові виплати поновлені та виплачені в повному обсязі крім грудня 2017 року, в якому страхові виплати позивачеві виплачені частково. (а.с. 61- зв. бік а.с. 61).

Доказів на підтвердження невиплати позивачеві страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року матеріали справи не містять.

Пояснень з приводу отриманих або неотриманих сум страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 01.03.2015 року із посиланням на належні докази, які підтверджують дану обставину, позивач на виконання ухвали суду про витребування доказів на адресу суду не направив.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII.

Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Як встановлено судом, саме у період з 01.12.2014 року (дата припинення нарахування та виплати страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч) по 30 листопада 2017 року позивачу не виплачуються страхові виплати із посиланням на норми підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють здійснення виплат внутрішньо переміщеним особам. За грудень 2017 року позивачеві виплачені страхові виплати частково.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV.

У відповідності до вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 4 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення страхових виплат могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе виключно на підставі рішення Фонду соціального страхування або за рішенням суду.

Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у собі не містить, а положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закону України "Про боротьбу з тероризмом" не містять вказівок про те, що ці закони є спеціальними по відношенню до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд констатує, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закон України "Про боротьбу з тероризмом" не визначають жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і страхові виплати, як і не наділяє органи фонду соціального страхування України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення страхових виплат, як це прямо встановлено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично на підставі інформації, отриманої від управління праці та соціального захисту населення, Держприкордонслужби або іншого державного органу про відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи про її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії фонду соціального страхування на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Частиною 1 ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності невиплати позивачу Слов`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області страхових сум за період з 01.12.2014 року по 31.12.2017 року.

Доказів на підтвердження невиплати позивачеві страхових сум за період з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року матеріали справи не містять.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем спростовано твердження позивача про невиплату йому страхових сум за період з 01.01.2018 року по 01.12.2018 року, що підтверджено довідками про доходи позивача, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено, що страхові виплати позивачеві за період з 01.12.2014 року по 31.12.2017 року нараховувались, але не виплачувались. Зазначене вбачається із довідки про доходи позивача (а.с. 61).

Отже суд вважає за можливе з метою належного захисту прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.12.2014 року по 31.12.2017 року.

Також задоволенню підлягає позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по щомісячним страховим виплатам в частині виплати сум за період з 01.12.2014 року по 31.12.2017 року з урахуванням вже виплачених сум за цей період.

Щодо строку звернення позивача до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, частиною 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату щомісячних страхових виплат, які призначені особі безстроково, при цьому, під час розгляду справи встановлено, що ці суми не отримані з вини управління та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції України, згідно з ч. 7ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виплата щомісячних страхових виплат позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення невиплачених за один місяць щомісячних страхових виплат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до адміністративного суду із даним позовом позивач сплатив суму судового збору у розмірі 840, 80 грн, що підтверджується квитанцією від 25.02.2020 року (а.с. 11).

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доказів понесення інших витрат позивачем до суду не надано.

Таким чином, судовий збір у розмірі 432, 08 грн. у зв`язку із частковим задоволенням позову підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 121, 122, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297, 371 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.12.2014 року по 31.12.2017 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.12.2014 року по 31.12.2017 року з врахуванням вже виплачених раніше сум за цей період.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми страхових виплат за один місяць.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 432, 08 грн. (чотириста тридцять дві гривні вісім копійок).

Рішення суду прийняте у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності представниці відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 липня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.А. Голуб