Ухвала суду № 90362991, 13.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 липня 2020 р. Справа №200/5721/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в якому просила:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 23251040 від 14.12.2010, яка була винесена Відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька на ім`я, ОСОБА_1 , та ВП 23251795 від 14.12. 2010, на ім`я сина позивача - ОСОБА_2 (солідарно);

- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис за номером 10610430 від 14.12.2010 на ім`я - ОСОБА_1 та номер 10610508 від 14.12.2010 на ім`я - ОСОБА_2 (солідарно).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - залишено без руху.

Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви, із зазначенням дати такого засвідчення; зазначення належного відповідача за даним адміністративним позовом (за необхідністю) та зазначивши ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) такого відповідача; заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; надання доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн. або доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача чи інших підстав для відстрочення/звільнення від сплати судового збору в обґрунтування заявленого клопотання.

На виконання вимог вказаної ухвали, позивач, крім іншого, надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначила, що вона звертається до суду з приводу зняття арешту з її майна, який був накладений відділом виконавчої служби Калінінського району м. Донецька у грудні 2010 року. Лише в вересні 2019 року при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач випадково дізналася, що на її ім`я в реєстрі заборон відчуження нерухомого майна є відомості про арешт її єдиного нерухомого майна. Підставою обтяження вказано постанову ВП 23251040 від 14.12.2010 відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку. У результаті листування з виконавчою службою у м. Краматорську, позивачу стало відомо про існування ще одного виконавчого провадження ВП 23251795 від 14.12.2010 на солідарне стягнення боргу на користь ККП "ДТМ" з її сина ОСОБА_2 (співвласника квартири), який теж не мав до кінця 2019 року ніякої інформації про ці стягнення. Крім того, зазначила , що вона зверталась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, до якого приєднали Калінінський суд м. Донецька. Павлоградським міськрайонним судом було роз`яснено, що потрібно звертатись до адміністративного суду. Також зазначила, що вона не має юридичної освіти, куди звертатися за допомогою про зняття арешту розібратися дуже складно, та все це потребує не мало знань та часу. Просила визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити даний строк.

Розглянувши подану позивачем заяву та наявні матеріали даного адміністративного позову, суд зазначає наступне.

З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В силу приписів ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства”, “Стаббігс та інші проти Великобританії”, “Девеер проти Бельгії”, “Перетяка та Шереметьєв проти України”).

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії”).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з заявленого адміністративного позову, його предметом фактично є оскарження постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесених 14.12.2010.

Отже, з моменту виникнення спірних правовідносин, яким позивач вважає було порушено її права, минуло понад дев`ять років.

Разом з цим, суд зазначає, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не надано змістовних доказів, що підтверджували б неможливість звернення позивача до суду протягом такого значного періоду часу.

Як зазначає позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, їй стало відомо про існування вищезазначених постанов лише у вересні 2019 року.

Проте, обгрунтованих підстави та доказів поважності того, що позивач та її син, який як і вона задіяний в спірних правовідносинах, дійсно з 2010 року не знали про існування виконавчого провадження до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому відмовляє у її задоволенні.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивачем у встановлений законом та ухвалою суду від 23.06.2020 строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин його пропуску, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 243, 256 КАС України,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов`язання вчинити певні дії – повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя І.О. Голошивець