Рішення № 90362702, 15.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Справа № 160/3082/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №9047/Ш-09, №9068/Ш-09 від 19.12.2019 року в частині не зарахування періодів роботи: - з 19.03.1974 року по 09.11.1976 рік та з 01.01.1979 року по 15.06.1980 рік до загального трудового стажу; - з 15.12.1994 року по 17.09.2001 року до загального трудового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи: - з 19.03.1974 року по 09.11.1976 рік та з 01.01.1979 року по 15.06.1980 рік, де ОСОБА_1 працював трактористом в колгоспі ім. Фрунзе Солонянського району, Дніпропетровської області; - з 15.12.1994 року по 17.09.2001 року, де ОСОБА_1 працював водієм в Українсько-кіпрському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з: - з 19.03.1974 року по 09.11.1976 рік та з 01.01.1979 року по 15.06.1980 рік, де ОСОБА_1 працював трактористом в колгоспі ім. Фрунзе Солонянського району, Дніпропетровської області; - з 15.12.1994 року по 17.09.2001 року, де ОСОБА_1 працював водієм в Українсько-кіпрському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані періоди не враховано відповідачем до трудового стажу позивача протиправно, оскільки він має відповідні записи щодо спірного періоду роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Таким чином, позивач зазначає, що оскільки, до його трудової книжки внесені всі записи, які підтверджують зайнятість в вищезазначених періодах роботи на займаних посадах, відтак відмова у зарахуванні спірних періодів роботи не ґрунтується на вимогах діючого законодавства України.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що період роботи з 15.12.1994 по 31.12.1997 не зараховано до страхового стажу, оскільки печатку, якою завірено запис про звільнення неможливо прочитати. Також, до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі, оскільки не можливо встановити факт належності трудової книжки саме позивачу (на титульній стороні не зазначена дата народження). Крім того, В довідці архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів від 05.09.2019 №03-44/Ш-1006т зазначено, що документи з кадрових питань (особового складу) Українсько-кіпрського ТОВ «Корпорація транспорт» на державне зберігання до архівного управління не надходили. Відомості про неможливість одержання документів не надано. Страховий стаж позивача обраховано виходячи із загального стажу, зарахованого по 31.10.2018 та складає 32 роки 6 місяців 24 днів і він склав 18 років 10 місяців 6 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, якій з 11.09.2018 року призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У листі Новокодацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №6436/Ш-09 від 05.09.2019р., за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.08.2019 року з питання розрахунку загального страхового стажу зазначено, що за даними електронної пенсійної справи, розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 31.10.2018, що складає 32 роки 6 місяців 24 днів. При розрахунку загального страхового стажу не зараховано періоди роботи (записи у трудовій книжці за №№ 6-7, №№11-20), оскільки вони внесені в трудову книжку з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 № 58.

Не погоджуючись із вказаною відповіддю, позивач звернувся із скаргою від 29.11.2019р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив переглянути його пенсійну справу та донарахувати колгоспний стаж та стаж роботи в ТОВ з ІІ Українсько-Кіпрське «Корпорація транспорт».

За результатами розгляду вказаної скарги від 29.11.2019р., Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №9047/Ш-09 (№9068/Ш-09) повідомило позивача, що період роботи з 15.12.1994 по 31.12.1997 не зараховано до страхового стажу, оскільки печатку, якою завірено запис про звільнення неможливо прочитати. Також, до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі, оскільки не можливо встановити факт належності трудової книжки саме ОСОБА_1 (на титульній стороні не зазначена дата народження). Для підтвердження періоду роботи в колгоспі імені Фрунзе позивачем надані архівні документи Комунальної установи «Трудовий архів Солонянського району», але в наданій копії книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників зазначений ОСОБА_1 1954 року народження, тому цей період не можливо зарахувати до страхового стажу. В довідці архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів від 05.09.2019 №03-44/Ш-1006т зазначено, що документи з кадрових питань (особового складу) Українсько-кіпрського ТОВ «Корпорація транспорт» на державне зберігання до архівного управління не надходили. Відомості про неможливість одержання документів не надано. Отже, підстави для зарахування Комісією з питань підтвердження трудового стажу з 15.12.1994 по 31.12.1997 на підставі показань свідків відсутні.

Згідно посвідчення тракториста-машиніста другого класу №028967, виданого Криничанським управлінням сільського господарства Дніпропетровської області 09.08.1982р., стаж роботи ОСОБА_1 тракториста у колгоспі з 19 березня 1974 року.

У 1974 році ОСОБА_1 вступив до профспілки колгоспу імені Фрунзе та почав сплачувати внески, про що свідчить профспілковий білет №30576730, копія якого наявна в матеріалах справи.

З липня 1976 року ОСОБА_1 почав сплачувати членські внески по комсомольському білету №28904239 від 12.06.1976 року, який йому було видано 12.06.1976 року.

У військовому квитку ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 18.06.1976 року, в І розділі «Загальні відомості» зазначено «Основна громадянська спеціальність» - тракторист, а також у послужній картці до військового квитка, в п.9 зазначено, цивільна спеціальність - тракторист, місце роботи - колгосп Фрунзе.

У трудовій книжці колгоспника позивача №170 від 09.01.1975 року також зазначено про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів, а саме зазначено, що позивач відпрацював трактористом:

- за 1974 рік - встановлено мінімум за рік 260, вироблено 331;

- за 1975 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 268;

- за 1976 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 261;

- за 1978 рік - вироблено 16;

- за 1979 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 296;

- за 1980 рік - вироблено 117.

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 28.06.1980 року (записи №№18-20) зазначено, що позивач 15.12.1994р. прийнятий по переводу на посаду водія ТОВ «Корпорація транспорт», яке 29.12.1994р. перереєстроване в Українсько-кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт» та 17.09.2001р. позивач звільнений за власним бажанням.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Ведення трудових книжок у 1982-1994 році здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".

Згідно пункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі - Інструкції № 58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 28.06.1980 року, в якій зазначено, що позивач 15.12.1994р. прийнятий по переводу на посаду водія ТОВ «Корпорація транспорт», яке 29.12.1994р. перереєстроване в Українсько-кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт» та 17.09.2001р. позивач звільнений за власним бажанням (записи №№18-20).

Також на сторінці 10 трудової книжки НОМЕР_2 від 28.06.1980 року є штамп, де зазначено назву Українсько-кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт» і в записі № 20 від 17.09.2001 року про його звільнення зазначено генерального директора Остапенко, на підписі якого печатка.

З огляду на лист від 28.08.2019 року № 03.4-98/1983 Головного управління статистики у Дніпропетровській області надано Витяг з ЄДРПОУ, в якому узгоджується адреса з печатки та зазначено керівник - ОСОБА_2 .

Додатково суд зазначає, що згідно з п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі Основні положення), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 Основних положень регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абз.2 п. 2 Основних положень трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печатки (п.6 Основних положень).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).

У трудовій книжці колгоспника позивача №170 від 09.01.1975 року також зазначено про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів, а саме зазначено, що позивач відпрацював трактористом: - за 1974 рік - встановлено мінімум за рік 260, вироблено 331; - за 1975 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 268; - за 1976 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 261; - за 1978 рік - вироблено 16; - за 1979 рік - встановлено мінімум за рік - 260, вироблено 296; - за 1980 рік - вироблено 117.

Згідно посвідчення тракториста-машиніста другого класу №028967, виданого Криничанським управлінням сільського господарства Дніпропетровської області 09.08.1982р., стаж роботи ОСОБА_1 тракториста у колгоспі з 19 березня 1974 року.

У 1974 році ОСОБА_1 вступив до профспілки колгоспу імені Фрунзе та почав сплачувати внески, про що свідчить профспілковий білет №30576730, копія якого наявна в матеріалах справи.

З липня 1976 року ОСОБА_1 почав сплачувати членські внески по комсомольському білету №28904239 від 12.06.1976 року, який йому було видано 12.06.1976 року.

У військовому квитку ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 18.06.1976 року, в І розділі «Загальні відомості» зазначено «Основна громадянська спеціальність» - тракторист, а також у послужній картці до військового квитка, в п.9 зазначено, цивільна спеціальність - тракторист, місце роботи - колгосп Фрунзе.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відтак суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування спірного періоду роботи до загального страхового стажу позивача з підстав того, що вони заповнені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 (печатку, якою завірено запис про звільнення, неможливо прочитати).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що стаж роботи з 19.03.1974 року по 09.11.1976 рік та з 01.01.1979 року по 15.06.1980 рік, де ОСОБА_1 працював трактористом в колгоспі ім. Фрунзе Солонянського району, Дніпропетровської області; з 15.12.1994 року по 17.09.2001 року, де ОСОБА_1 працював водієм в Українсько-кіпрському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт» підтверджується відповідними записами в трудових книжках позивача та іншими дослідженими судом вище доказами, що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального страхового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального страхового стажу позивача є протиправним.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов`язку.

Разом з тим, в даному випадку, права позивача порушуються не рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №9047/Ш-09, №9068/Ш-09 від 19.12.2019 року, а відмовою в зарахуванні періодів роботи до загального стажу викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №9047/Ш-09, №9068/Ш-09 від 19.12.2019 року, у зв`язку з чим суд вважає необхідним залишити вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №9047/Ш-09, №9068/Ш-09 від 19.12.2019 року без задоволення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправною та скасувати відмову в зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи до загального стажу викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №9047/Ш-09, №9068/Ш-09 від 19.12.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи: - з 19.03.1974 року по 09.11.1976 рік та з 01.01.1979 року по 15.06.1980 рік трактористом в колгоспі ім. Фрунзе Солонянського району Дніпропетровської області; - з 15.12.1994 року по 17.09.2001 року водієм в Українсько-кіпрському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт» та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зарахованого періоду роботи з 01.12.2019р.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частини 5 наведеної статті).

Отже, перерахунок пенсії позивачу має бути здійснено з 01 грудня 2019 року, оскільки повторна заява про зарахування спірного періоду, на підставі якої була прийнята оскаржувана відмова, була подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській 29.11.2019 року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову в зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи до загального стажу викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №9047/Ш-09, №9068/Ш-09 від 19.12.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи: - з 19.03.1974 року по 09.11.1976 рік та з 01.01.1979 року по 15.06.1980 рік трактористом в колгоспі ім. Фрунзе Солонянського району Дніпропетровської області; - з 15.12.1994 року по 17.09.2001 року водієм в Українсько-кіпрському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація транспорт» та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням зарахованого періоду роботи з 01.12.2019р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова