Рішення № 90362660, 03.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1436/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Філімоновій О.В.,

за участю представника позивача Таргонія П.В.,

представника відповідача Пантік О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця Єгорова Павла Юрійовича до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Єгоров Павло Юрійович (далі - ФОП Єгоров П. Ю. ) звернувся з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови №ВЛ408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС від 17.04.2019 року про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.04.2019 року позивачем отримано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Волинській області №В408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС від 17.04.2019 року. Відповідно до даної постанови на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 250 380 грн. за порушення законодавства про працю, а саме вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Вважає дану постанову безпідставною, винесеною із порушенням процедури та порядку розгляду та такою що повністю не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати дану постанову №ВЛ408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС від 17.04.2019 року про накладення штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що інспекцією правомірно було винесено оскаржувану постанову, а відтак просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що на виконання листа УСБУ у Волинській області від 12.03.2019 року до відповідача 15.03.2019 року начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Мельником С.С. на ім`я начальника Управління Держпраці у Волинській області Стаська Р. подано службову записку з проханням надати дозвіл головним державним інспекторам на проведення інспекційного відвідування з метою здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю в частині щодо порядку укладення трудових договорів у ФОП Єгорова П.Ю. юридична адреса : АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 125 (зворот)).

15.03.2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчуком Ю. винесено наказ «Про проведення інспекційного відвідування» № 126-і у якому вирішено направити заступника начальника та головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Ганю Н.В. , Сорокіну О.М. , Мосійчук Т.Ю. , Солодуху В.Ю. , Губарика О.В. та Невмержицького С.В терміном на 6 робочих днів 15, 18, 19, 20, 21, 22 березня 2019 року ФОП Єгорова П.Ю. ( юридична адреса : АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ) для проведення інспекційного відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині порядку укладення трудових договорів. Підстава: рішення керівника, службова записка начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Мельника С.С. від 15.03.2019 року.

В період з 15.03.2019 року по 22.03.2019 року на підставі наказу від 15.03.2019 року № 126-і, направлення на проведення інспекційного відвідування від 15.03.2019 року № 127 інспекторами праці Ганею Н.В. , Сорокіною О.М. , Мосійчук Т.Ю. , Солодухою В.Ю. , Губариком О.В. та Невмержицьким С.В. було проведено інспекційне відвідування ФОП Єгорова П.Ю . щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, про що складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ВЛ 408/1646/НП/ВП/АВ від 22.03.2019 року.

За результатами інспекційного відвідування встановлено порушення ФОП Єгоровим П.Ю. вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме, у суб`єкта господарювання виявлено трьох працівників ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), які фактично були допущені до роботи без оформлення трудового договору.

29.03.2019 року позивач отримав акт інспекційного відвідування № ВЛ 408/1646/НП/ВП/АВ та подав зауваження до нього.

Постановою від 17.04.2019 року № ВЛ 408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 22.03.2019 № ВЛ 408/1646/НП/ВП/АВ на ФОП Єгорова П.Ю. накладено штраф у розмірі 250380 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України за фактичний допуск двох працівників до роботи без оформлення трудового договору, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення та дії відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Як визначено частиною першою статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Волинській області.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (надалі - Положення №84, а.с.78-80), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.

Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення №84).

Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Таке визначення наведене у статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон № 877-V), який встановлює правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Як визначено частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами <…державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, …>

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 7 Закону № 877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (частини перша-четверта згаданої статті).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04. 2017 №295.

Так відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Як встановлено судом фізична особа-підприємець Єгоров Павло звернувся з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу №126-і від 05.03.2019 «Про проведення інспекційного відвідування», визнання неправомірними дій державних інспекторів праці щодо проведення інспекційного відвідування та складання акту №ВЛ 408/1646/НП/ВП/АВ від 22.03.2019.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року яке залишено без змін Постановою Восьмою апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 року, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Єгорова Павла Юрійовича до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 15.03.2019 року №126-і, визнання протиправними дій щодо проведення інспекційного відвідування та складання акту №ВЛ 408/1646/НП/ВП/АВ від 22.03.2019 відмовлено.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21серпня 2019 року №823 (далі Порядок №823).

Пунктом 2 Порядку №823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із підпунктом 5 пунктом 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Пунктом 10 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Обставини, які б свідчили про порушення суб`єктом владних повноважень процедури проведення перевірки додержання позивачем законодавства про працю судом не встановлено.

Згідно із абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частина перша статті 3 Кодексу законів про працю України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що працівник може бути допущений до роботи лише після укладення трудового договору та відповідно його реєстрації в органах Державної фіскальної служби.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваною постановою Управління Держпраці у Волинській області №ВЛ408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС від 17.04.2019 року на ФОП Єгорова П. Ю. накладено штраф у розмірі 250 380 грн.

Згідно з цією постановою позивачем порушено вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску до роботи працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без належного оформлення трудових відносин.

Як встановлено судом, в ході інспекційного відвідування було встановлено та зафіксовано в акті інспекційного відвідування № ВЛ 408/1646/НП/ВП/АВ від 22.03.2019 року, що ФОП Єгоровим П. Ю. було допущено до роботи: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 без належно оформлених трудових відносин.

Вказано, що з переліченими особами на час початку проведення інспекційного відвідування - 15.03.2019 року трудові договори укладено не було, повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу не направлялося.

Проте, як встановлено судом між ФОП Єгоровим П. Ю. та ОСОБА_8 01.03.2019 року укладено цивільно-правовий договір про виконання робіт №01.03.-04 предметом якого є «ведення клієнтської бази».

Також між ФОП Єгоровим П. Ю. та ОСОБА_9 01.02.2019 року укладено цивільно-правовий договір про виконання робіт №01.02.-01 предметом якого є «надання клінінгових послуг (послуг з прибирання), в т. ч., але не обмежуючись: миття вікон, чистка тренажерів, генеральне прибирання».

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно з частиною першою статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Отже, предметом трудового договору є праця робітника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

За приписами частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг; результат праці, а не процес роботи, підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах.

Крім того, суд зазначає, що трудовий договір укладається із власником для виконання обумовленої роботи саме в межах здійснення останнім господарської діяльності.

В даному випадку зміст і характер відносин, які склалися між ФОП Єгоровим П. Ю. та ОСОБА_9 і ОСОБА_8 свідчать про наявність не трудових відносин, а цивільно-правових.

Цивільно-правовий характер своїх правовідносин із ФОП Єгоровим П. Ю. підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та давали показання під присягою.

Так, свідок ОСОБА_8 вказала, що дійсно з 01.03.2019 року надавала ФОП Єгорову П. Ю. послуги з ведення клієнтської бази відповідно до укладеного договору. Працювала по цивільно-правовому договору. Вказала, що під час проведення перевірки при дачі пояснень перевіряючим на неї здійснювався психологічний тиск та підписала пояснення не вчитуючись в їх зміст, оскільки не відпускали додому.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що в лютому-березні 2019 року працювала у ФОП Єгорова П. Ю. по цивільно-правовому договору прибиральницею в тренажерному залі. Оплата була згідно договору - 5 000 грн. в місяць. Також повідомила, що при дачі першого пояснення не вчитувалась в його зміст, оскільки була без окулярів.

Також про зазначене свідчать акти надання послуг №1 від 28.02.2019 року, №29 від 29.03.2019 року по наданню послуг прибирання ОСОБА_9 на загальну суму 10 000 грн. та №5 від 20.03.2019 року по наданню послуг ОСОБА_8 на суму 3 750 грн., які досліджені судом і знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, з дослідженого судом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь візичних осіб, і сум утриманого з них податку поданого ФОП Єгоровим П. Ю. за 1 квартал 2019 року за формою 1 ДФ, підтверджується сплата доходу ОСОБА_9 в сумі 10 000 грн. та ОСОБА_8 в сумі 3 750 грн., що свідчить про помилковість вмінення ФОП Єгорову П. Ю. порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України (допуск до роботи двох осіб без укладення трудових договорів).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, вказаною статтею визначено умови за яких наступає відповідальність особи за фактичний допуск працівника до роботи. Саме за недотримання трудових відносин може бути притягнуто до відповідальності власника за допуск працівника до роботи, а не допуск сторони до виконання робіт обумовлених цивільно-правовим договором, як є в даному випадку.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну постанову, не надав оцінку усім обставинам справи, діяв необґрунтовано, нерозсудливо, ним не було доведено факту порушення ФОП Єгоровим П. Ю. частини третьої статті 24 КЗпП України, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 17.04.2019 року №ВЛ408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС є протиправною та підлягає скасуванню, а позов підлягає до повного задоволення.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ГУ Держпраці у Волинській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, суду не доведено дотримання порядку накладення на ФОП Єгорова П. Ю. штрафу за порушення законодавства про працю.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність постанови Управління Держпраці у Волинській області від 17.04.2019 року №ВЛ408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу, яку слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1 921 грн., сплачений відповідно до квитанції від 26.04.2019 року №1-2789К.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області від 17.04.2019 року №ВЛ408/1646/НП/ВП/АВ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області на користь Фізичної особи-підприємця Єгорова Павла Юрійовича судові витрати в розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець Єгоров Павло Юрійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Відповідач: Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 39810267.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 13.07.2020 року.