Рішення № 90362585, 14.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6653/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Нововолинської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Нововолинської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудовану літню кухню-сарай по АДРЕСА_1 шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення позапланової перевірки на об`єкті «Реконструкція літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 » щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил складено акт від 26.06.2019 №12, в якому зафіксовано факт реконструкції відповідачем літньої кухні-сараю шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, при цьому змінилась загальна площа об`єкта у зв`язку зі зміною її геометричних розмірів та збільшилась площа господарської будівлі. Реконструкція була проведена без права на виконання будівельних робіт, без документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту будівництва, чим порушено статті 26, 27, 31, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", постанову Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт". При будівництві літньої кухні-сараю не забезпечено відстань (не менше ніж 1,0 м) до межі суміжної земельної ділянки для догляду і здійснення поточного ремонту, крім того не забезпечено виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжної ділянки, чим порушено пункт 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

26 червня 2019 року посадовою особою відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області складеного припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою до ОСОБА_1 усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері будівельних норм, стандартів і правил до 26.08.2019, а саме знести самочинно збудований об`єкт будівництва у разі неможливості усунення порушень в інший спосіб, та привести земельну ділянку до попереднього стану до 26.09.2019 року. Однак станом на 26.09.2019 повідомлень від відповідача про виконання вимог припису на адресу відділу не надходило.

За результатами перевірки виконання припису складено акт від 10.03.2020 №7, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 не виконав законних вимог припису посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю від 26.06.2019.

Позивач переконаний, що літня кухня-сарай по АДРЕСА_1 реконструйована ОСОБА_1 самочинно, без отримання документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно розробленого та затвердженого проекту, тому таке будівництво не враховує державних та громадських інтересів, законних інтересів і вимог власників, користувачів земельних ділянок, що оточують місце будівництва, а тому перебудова такого будівництва є неможливою. У зв`язку з цим просить суд зобов`язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовану вищезазначену літню кухню-сарай шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Ухвалою суду від 14.05.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву від 27.05.2020 відповідач позовних вимог не визнає з наступних підстав. Вважає протиправними дії посадових осіб відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради під час винесення припису, оскільки на день складання припису земельна ділянка, на якій розташована літня кухня та сарай належала йому на праві приватної власності, а реєстрація літньої кухні відбулась на підставі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки. Жодних реконструкцій літньої кухні не здійснював, а лише змінив покриття з шиферу на метало черепицю та поставив пластикові вікна. А тому не зобов`язаний отримувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Звертає увагу на те, що літня кухня та сарай збудовані ще у 1976 році. Станом на час будівництва зі сторони сусідів не надходили скарги чи зауваження. З цих підстав вважає, що даний об`єкт не є самочинним будівництвом.

Додатково зазначає, що на даний час неможливо виконати вимоги позивача щодо знесення літньої кухні-сараю, оскільки він не є власником житлового будинку та земельної ділянки за вищенаведеною адресою, які відчужені ним згідно умов договору дарування від 15.10.2019 ОСОБА_2 . Тобто, не є власником цього майна.

Враховуючи вищенаведене просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив від 03.06.2020 вих. № 01-67/1241 позивач не погоджується з відзивом з наступних підстав. Вказує на те, реконструкція літньої кухні-сараю була проведена шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, при цьому змінилась загальна площа об`єкта у зв`язку зі зміною геометричних розмірів та збільшенням площі господарської будівлі. Реконструкція була проведена без права на виконання будівельних робіт, без документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту будівництва. Звертає увагу на те, що відповідно до схеми розміщення приміщень, наданої відповідачем в додатках до відзиву, відстань між сараєм (2) та гаражем (4) має складати 7,0 м., а фактично на даний час відстань становить близько 1,0 м. Відстань від літньої кухні (3), сараю (2) до межі суміжної земельної ділянки має становити 1,0 м, а насправді становить від 0,5 м. до 0,7 м., що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». Зазначений факт відповідач підтверджує в адміністративному позові, в задоволенні якого було відмовлено рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №165/1717/19.

У запереченні на відзив від 15.06.2020 позивач зазначає, що літня кухня не є самочинним будівництвом, оскільки її реєстрація відбулась на підставі будівельного паспорта від 1994 року на земельній ділянці, яка відведена для цієї мсти. Єдине, що змінив, будучи власником нерухомості, це покриття даху, з шиферу на мегалочерепицю, та поставив металопластикові вікна. А тому у відповідача відсутні докази реконструкції будівлі. При цьому, у приписі чітко вказано про необхідність знесення збудованого об`єкта будівництва, а не усунути наслідки будь-якої реконструкції. Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження, замовленого новим власником, літня кухня та сарай знаходяться у задовільному стані, дефектів та пошкоджень, які негативно впливають на несучу здатність та експлуатаційні характеристики об`єкта не виявлено. У зв`язку з цим позивач просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 26.06.2019 відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради проведено позапланову перевірку на об`єкті: «Реконструкція літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 » щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 №12, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 здійснив реконструкцію літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 шляхом надбудови та прибудови нових приміщень, при цьому змінилась загальна площа квартири у зв`язку зі зміною її геометричних розмірів та збільшилась площа забудови господарської будівлі; зазначена прибудова збудована на земельній ділянці, що була відведена гр. ОСОБА_1 для будівництва, без права на виконання будівельних робіт, оскільки замовником не було подано документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту будівництва, що є порушенням статей 26, 27, 31, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт". Крім того, при будівництві літньої кухні-сараю не забезпечено відстань (не менше ніж 1,0 м) до межі суміжної земельної ділянки для догляду і здійснення поточного ремонту; не забезпечено виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжної ділянки, що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

Зазначений акт підписаний ОСОБА_1 із письмовими поясненнями, в яких відповідач зазначив про те, що об`єкт побудовано з дозволу міськвиконкому і архітектури, а також згоди власника будинку ОСОБА_3 , закон не порушував.

26.06.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постановою № 7 по справі про адміністративне правопорушення від 27.06.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн.

Крім того, 26.06.2019 відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері будівельних норм, стандартів і правил до 26.08.2019, а саме знести самочинно збудований об`єкт будівництва у разі неможливості усунення порушень в інший спосіб, та привести земельну ділянку до попереднього стану до 26.09.2019 року, про що повідомити відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради.

Копію припису ОСОБА_1 отримав 26.09.2019.

Матеріалами справи встановлено, що станом на 26.09.2019 повідомлень про виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.06.2019 на адресу позивача не надходило. Зазначений припис відповідачем не оскаржено.

Відтак, у зв`язку з необхідністю перевірки виконання вимог припису складено акт №7 від 10 березня 2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виконав законних вимог припису від 26.06.2019 (про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, чим порушив частину 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що 10.03.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення. З актом перевірки відповідач не згідний, про що вказав в акті перевірки.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності постановою №7 по справі про адміністративне правопорушення №7 від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн. (а. с. 37-38)

Оскільки відповідач у встановлений строк не виконав вимоги припису від 26.06.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 1 Закону України "Про основи містобудування" визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно частин першої та другої статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту першого статті 41 Закону, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно- будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Отже, аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю набуває прав на звернення до суду з позовом суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням на підставі частини першої статті 38 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Як встановлено з матеріалів справи, 12 серпня 1976 року нотаріусом Нововолинської нотаріальної контори посвідчений договір між Виконкомом Нововолинської міської ради та ОСОБА_1 про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності по АДРЕСА_1 . Зокрема, за умовами цього договору забудовник зобов`язується побудувати сарай цегляний розміром 8,0 х 4,0 м.

Відповідно до виписки з протоколу засідання від 12.01.1994 №20 Виконкому Нововолинської міської ради народних депутатів дозволено гр. ОСОБА_1 побудувати гараж на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а також зареєструвати побудовану літню кухню на земельній ділянці. ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, а саме для будівництва гаражу і літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 . Як відображено в експлікації схеми розміщення забудови, розмір забудови літньої кухні (3) має становити 8,0 м х 4,0 м, сараю (2) - 8,0 м х 2,0 м. Відстань від сараю (2) до гаража (4) - 7,0 м. При цьому, відстань від літньої кухні (3) та сараю (2) до межі суміжної земельної ділянки має становити 1,0 м.

Позивач вказує на те, що відстань між сараєм (2) та гаражем (4) на даний час становить близько 1,0 м., а відстань від літньої кухні (3), сараю (2) до межі суміжної земельної ділянки становить від 0,5 м. до 0,7 м.

Відповідачу 23 квітня 2009 року Нововолинською міською радою на підставі рішення від 15 серпня 2008 № 23/2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 347043, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0659 га, яка розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

З наведеного слідує, що забудова відповідачем належної йому на час виникнення спірних правовідносин земельної ділянки була здійснена з дотриманням цільового призначення. При цьому, як вбачається з листа відділу містобудування та архітектури Нововолинського міськвиконкому від 02.06.2001 року вих. №49, після проведення консультацій та роз`яснень між забудовниками ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) було досягнуто згоди про те, що між ними, як сусідами, не буде взаємних претензій щодо меж земельних ділянок, якими вони користуються. Відповідно, гр. ОСОБА_1 дозволено збудувати гараж включно на земельній ділянці, що довиділяється, а за гр. ОСОБА_3 будуть зареєстровані господарські споруди, які він збудував на ділянці, що до виділяється.

Крім того, листом відділу містобудування та архітектури міськвиконкому Виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 20.02.2020 вих. № М-186пр підтверджено, що забудовником земельної ділянки на АДРЕСА_1 надано всі необхідні документи для оформлення Будівельного паспорту забудови земельної ділянки. На забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а саме будівництво гаража фактично вже надавався дозвіл на підставі п. 7 рішення виконавчого комітету від 12.01.1994 №20. Схема забудови погоджувалась відділом містобудування та архітектури 01.11.2001. Станом на час будівництва зі сторони сусідів не надходило скарг чи зауважень.

Відповідно до пунктів 2, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Згідно з п.3.21 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" термін реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Як встановлено з матеріалів справи, будівництво літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 здійснювалось відповідачем на підставі дозвільних документів та в межах належної на праві приватної власності земельної ділянки. Однак реконструкція вказаного об`єкта будівництва здійснена без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Зазначені обставини були встановлені під час розгляд справи № 165/1717/19 за позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Гальчика Сергія Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у вказаній справі, яке набрало законної сили 12.12.2019, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Гальчика Сергія Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

За приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (правовий режим самочинного будівництва)" знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно встановлених судом обставин вбачається, що позивачем здійснювались заходи реагування у вигляді винесення припису та притягнення винної особи до відповідальності, однак перевіряючи 10 березня 2020 року виконання припису, за результатами чого складено акт № 7 від 10.03.2020, відділом державного архітектурно-будівельного контролю не з`ясовано належність спірного об`єкта будівництва відповідачу.

Так, з наданих суду відповідачем копій договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15 жовтня 2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А. слідує, що громадянин України ОСОБА_1 передав безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , в тому числі літню кухню та сарай, а також земельну ділянку площею 0,0659 га, кадастровий номер 0710700000:01:020:0043, яка розташована за цією адресою.

Відтак, об`єкт будівництва - літня кухня-сарай по АДРЕСА_1 на даний час не належать відповідачу, що виключає можливість останнього зобов`язати здійснити їх знесення шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану. У зв`язку із цим суд дійшов висновку, позивач не довів у суді обґрунтованості заявленого ним позову саме до ОСОБА_1 , при цьому, доказів винесення приписів іншим особам позивачем суду не надано. При цьому, позивач просить здійснити знесення усього об`єкта будівництва (літньої кутньої-сараю), на який є дозвільні документи, а не наслідки його реконструкції, що не узгоджується з вимогами припису, який винесений щодо об`єкта будівництва «Реконструкція літньої кухні-сараю по АДРЕСА_1 ».

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позову не підтверджено та у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб`єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Виконавчого комітету Нововолинської міської ради (04051342, Волинська область, місто Нововолинськ, проспект Дружби, будинок 27, код ЄДРПОУ 04051342) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук