Рішення № 90362404, 13.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 липня 2020 р. Справа № 120/2009/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він протягом усього часу своєї трудової діяльності працював на посадах, що дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з цим, після досягнення 55-річного віку, та маючи необхідний загальний та пільговий трудовий стаж, позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Проте, відповідач рішенням за № 025650002827 від 26.02.2020 року відмовив йому у призначенні такої пенсії з причин неврахування певних періодів роботи до спеціального (пільгового) стажу роботи. Зокрема, було зазначено про те, що до пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано періоди роботи з 05.08.2008 року по 10.08.2010 року та з 19.08.2010 року по 23.01.2020 року на АТ «Українська залізниця» (структурний підрозділ Київський рейкозварювальний завод), що фактично становить 11 років 5 місяців 11 днів, що не дає право на пільгове призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За твердженнями позивача, причини неврахування до пільгового стажу інших періодів роботи, записи про які містяться в трудовій книжці позивача та даних персоніфікованого обліку щодо трудової діяльності на посадах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, відповідачем не зазначено. При цьому, наявність необхідного спеціального стажу роботи в шкідливих умовах праці додатково підтверджується як записами трудової книжки, так і рядом уточнюючих архівних довідок, а саме: № 275, № 276, № 277, № 278 та № 279 від 18.06.2019 року, які також були надані відповідачу одночасно із заявою про призначення пенсії. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування певних періодів роботи до пільгового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист. За таких обставин, позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв`язку з чим і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Так, 28.05.2020 року на виконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви уточнено прохальну частину позовних вимог (вх. № 14372), згідно якої позивач сформував їх у наступній редакції: визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Вінницькій області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.11.2019 року.

В подальшому, ухвалою суду від 01.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази, необхідні для розгляду справи, а саме матеріали пенсійної справи позивача.

12.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15830/20), а також витребувані матеріали пенсійної справи позивача. У своєму відзиві відповідач проти позову заперечив та зазначив, що згідно Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.21993 року за № 637. Також зазначив, що при призначенні даного виду пенсії обов`язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками, відповідного зразка, підприємств або організацій про пільговий характер роботи, у якій має бути зазначено: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професію або посад, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видано зазначену довідку. Зокрема, наголосив, що в разі неможливості надання такої довідки, у зв`язку з ліквідацією підприємства, питання щодо підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, вирішується спеціальними Комісіями. Крім того, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Так, представник відповідача зазначає, що 25.02.2020 року позивач звернувся із заявою про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, із відповідними документами: трудова книжка, витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та архівні довідки від 11.02.2019 року за № П-24-11262 та № 11263/24-30. Втім, розглянувши вищезазначену заяву та надані документи рішенням Комісії з питань підтвердження пільгового стажу повідомлено позивача про відсутність правових підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи: з 30.06.1986 року по 13.06.1988 року, з огляду на відсутність даних про послідовну реорганізацію Вінницької автобази транспортного управління Міністерства промислового будівництва в КП Вінницька автобаза "Укрбуд", а також відсутність будь-якої інформації про правонаступника Вінницької автобази транспортного управління Міністерства промислового будівництва УСРС. Разом із тим, відсутні правові підстави і для зарахування до спеціального (пільгового) стажу періоди роботи позивача з 11.08.2010 року по 18.08.2010 року на Козятинській зварювальній дільниці Київського рейкозварювального заводу філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» за професією електрозварювальника ручного зварювання, оскільки між наказами про результати атестації робочих місць наявна перерва. При цьому, періоди роботи з 30.07.1982 року по 01.04.1983 року, а також з 16.07.1985 року по 06.09.1985 року також не зараховано до пільгового стажу з причин неналежного завірення відповідних записів в розумінні Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58. Отже, до пільгового стажу роботи за Списком 2 зараховано періоди роботи з 05.08.2008 року по 10.08.2010 року та з 19.08.2010 року по 23.01.2020 року, що фактично становить 11 років 5 місяців 11 днів. При цьому, як стверджує позивач, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 35 років 10 місяців 27 днів, що виключає призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

19.06.2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 16489). При цьому, відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною 1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Тому суд розглядає справу з врахування позову та відзиву на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 20.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 55 років, звернувся до Козятинського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Цього ж дня, з метою підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, подав письмову заяву, у якій просив начальника Козятинського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Вінницькій області додатково витребувати уточнюючі довідки за періоди роботи з 30.07.1982 року по 11.04.1983 року на заводі «Криворіжсталь» імені В.І.Леніна, з 14.10.1985 року по 26.05.1986 року на «Вісімнадцятому державному підшипниковому заводі» (ДПЗ-18), а також з 30.06.1986 року по 13.06.1986 року на Вінницькій автобазі.

За наслідком розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ГУ ПФУ у Вінницькій області 26.02.2020 року рішенням за № 025650002827 зараховано позивачу періоди роботи у Козятинській зварювальній дільниці Київського рейкозварювального заводу філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» за професією електрозварювальника ручного зварювання з 05.08.2008 року по 10.08.2010 року та з 19.08.2010 року по 23.01.2020 року стажу роботи, що фактично становить 11 років 5 місяців 11 днів.

У той же час відмовлено в підтвердженні таких періодів роботи ОСОБА_1 :

- з 11.08.2010 року по 18.08.2010 року (наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць);

- з 30.07.1982 року по 01.04.1983 року (відсутнє належне завірення записів трудової книжки № 2 та № 3 в частині відтиску печатки підприємства і підписом відповідальної посадової особи);

- з 16.07.1985 року по 06.09.1985 року (відсутній штамп підприємства, що унеможливлює ідентифікацію роботодавця; відсутні відповідні розпорядчі документи, які виступили підставою для їх внесення; записи трудової книжки не завірені належним чином відтиском печатки підприємства і підписом відповідальної особи).

У подальшому, після винесення відповідачем оскаржуваного рішення за № 025650002827 від 26.02.2020 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років винесено ще додатково рішення від 10.03.2020 року за № 4 «Про результати розгляду заяви», де повідомлено, що на засіданні Комісії було розглянуто заяву громадянина ОСОБА_1 від 25.02.2020 року та надано оцінку таким документам: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та архівним довідкам від 11.02.2019 року за № П-24-11262, 11263/24-30. З змісту вищевказаного рішення вбачається, що Комісія, проаналізувавши вищезазначені документи, керуючись вимогами Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за № 383, прийняла рішення відмовити в підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи з 30.06.1986 року по 13.06.1988 року, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутні дані про послідовну реорганізацію Вінницької автобази транспортного управління Міністерства промислового будівництва УСРС в Колективне підприємство Вінницька автобаза «Укрбуд», а також відсутні дані про ліквідацію без правонаступника Вінницької автобази транспортного управління Міністерства промислового будівництва УСРС.

Так, виходячи зі змісту заявлених позивачем позовних вимог та обставин, якими позивач ці вимоги обґрунтовує, суд вважає, що фактичним предметом судового оскарження є рішення відповідача за № 025650002827 від 26.02.2020 року про відмову позивачу в призначення пенсії, яке і є предметом спору при розгляді даної справи.

При цьому, проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області за № 025650002827 від 26.02.2020 рок, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком з причин незарахування періодів роботи позивача з 11.08.2010 року по 18.08.2010 року на Козятинській зварювальній дільниці Київського рейкозварювального заводу філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця», з 30.07.1982 року по 01.04.1983 року на заводі «Криворіжсталь» імені В.І.Леніна, з 16.07.1985 року по 06.09.1985 року до пільгового стажу за Списком № 2.

В той же час у своїй позовній заяві позивач наводить аргументи і мотиви безпідставного незарахування відповідачем до його страхового та пільгового стажу періоди його навчання з 01.09.1980 року по 20.07.1982 року у професійно-технічному навчальному закладі № 4 м. Бердичева, з 30.07.1982 року по 01.04.1983 року (робота на посаді електрозварника VI розряду "Криворіжсталь" імені В.І.Леніна) з 15.04.1983 року по 19.04.1985 року (служба в лавах Радянської армії), з 30.06.1986 року по 13.06.1988 року (робота на посаді електрозварника VI розряду Вінницької автобази ГТУ Міністерства будівництва УСРС) з 15.10.1988 року по 26.06.1991 року (робота на посаді електрозварника VI розряду Козятинська ПМК - 9), з 28.06.1991 року по 25.03.2005 року (робота на посаді електрозварника VI розряду Козятинська СПМК - 60), з 19.07.2007 року по 07.05.2008 року (робота на посаді електрозварника IV розряду філії Козятинський маслозавод), хоча щодо вказаних періодів оцінки відповідача в оскаржуваному рішенні наведено не було, та такі органом пенсійного фонду не досліджувались.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV).

Статтею 8 Закону N 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закон N 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон N 1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII).

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону N 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

Так, Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року N 461, в Розділі XXXIII «ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА)» було передбачено роботу електрогазозварників, зайнятих різанням та ручним зварюванням, яка надавала право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно із пунктом 3 Порядку застосування списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року N 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"- основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1, пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року N 22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року N 637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі N 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі N 233/2084/17.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивача спірних записів за № № 2-4 в 1982-1985 роках, була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення № 025650002827 від 26.02.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, підставою для незарахування до спеціального (пільгового) стажу позивача періоду його роботи з 30.07.1982 року по 01.04.1983 року послугував факт неналежного завірення записів трудової книжки № 2 та № 3 в частині відтиску печатки підприємства та підписом відповідальної посадової особи. В той же час, період роботи позивача з 16.07.1985 року по 06.09.1985 року (запис 4) не зарахований з подібних підстав - відсутній штамп підприємства і підпис відповідальної посадової особи, а також інших обставин, які в цілому унеможливлюють ідентифікацію роботодавця, а також з причин відсутності відповідних розпорядчих документів, які виступили підставою для їх внесення.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.07.1982 року, судом встановлено, що роботодавцем вчинено записи про те, що 30.07.1982 року позивача прийнято в цех ремонтно-металургійного обладнання на посаду електрозварника 4 розряду «Криворіжсталь» імені В.І.Леніна (запис № 2) та 01.04.1983 року звільнено з роботи в порядку переходу на службу в лавах Радянської армії (запис № 3). У той же час згідно запису 4 слідує, що позивач з 16.07.1985 року по 06.09.1985 року працював електрозварником у Козятинському ваговому депо.

Водночас, записи про звільнення позивача з роботи під час переходу на службу в лавах Радянської армії (записи № 2 та № 3) завірені відбитком печатки начальника по кадрам «Криворіжсталь» імені В.І.Леніна.

Суд звертає увагу, що положеннями зазначеному у рішенні нормативного акту, який регулював порядок ведення трудових книжок у спірний період (п. 4.1 Інструкції № 162) визначалась альтернативність внутрішнього порядку завірення періоду внаслідок звільнення працівника: "або за підписом керівника підприємства, або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства, або печаткою відділу кадрів".

Тобто, у даній ситуації записи про звільнення позивача з роботи в переходу на службу в лавах Радянської армії (запис № 3) містить відбитки печаток, як начальника по кадрам, так і печатку підприємства, що повністю узгоджується з п. 4.1 Інструкції № 162.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача зараховувати до пільгового стажу позивача періоди з 30.07.1982 року по 01.04.1983 року є протиправною.

Разом із тим, суд погоджується з доводами відповідача про неможливість прийняття до уваги запису трудової книжки № 4. В даному випадку записи про трудову діяльність позивача у Козятинському ваговому депо (запис № 4) взагалі жодним чином не завірені. В ньому відсутні належні відомості, що можуть ідентифікувати роботодавця, відсутні посилання на розпорядчі документи, які виступали підставою для їх внесення та дані записи не завірені ні відтиском печатки ні підписом відповідальної особи. З цього запису не зрозуміло коли позивач був прийнятий на роботу та коли був звільнений з посиланням на відповідний наказ. Відповідно, в цьому випадку відповідачем правомірно не зараховано до загального трудового стажу відповідний період з 16.07.1985р. по 06.09.1985 р.

Щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи позивача в 11.08.2010 року по 18.08.2010 року на Козятинській зварювальній дільниці Київського рейкозварювального заводу філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця», оскільки між наказами про результати атестації робочих місць наявна перерва, то суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N 442 (далі - Порядок N 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року N 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку N 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку N 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку N 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посадах, віднесених до Списків №1 та № 2, робоче місце по яким підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списками № 1 та № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Так, позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 11.08.2010 року по 18.08.2010 року, оскільки відповідно до наказу начальника Київського рейкозвалювального поїзда Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» від 10.08.2005 року «Про підсумки проведення атестації робочих місць по умовах праці» атестація робочих місць по підприємству була проведена лише 19.08.2010 року, про що свідчить наказ Відокремленого підрозділу Київського рейкозварювального поїзду поїзда Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця».

Водночас, суд вказує, що атестація має проводитися у строки, передбачені п. 4 Порядку № 442, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Тобто, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Отже, позивач не може нести відповідальність за несвоєчасне проведення атестації неотриманням права на пільгову пенсію.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що у Пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 11.08.2010 року по 18.08.2010 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 11.08.2010 року по 18.08.2010 року на Козятинській зварювальній дільниці Київського рейкозварювального заводу філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця», з 30.07.1982 року по 01.04.1983 року на заводі «Криворіжсталь» імені В.І.Леніна.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача за № 025650002827 від 26.02.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV саме з тих мотивів, які в ньому зазначенні. Як наслідок це рішення підлягає скасуванню.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, судом була проаналізовано лише періоди роботи позивача: з 11.08.2010 року по 18.08.2010 року, 30.07.1982 року по 01.04.1983 року, щодо яких відповідач дійшов хибного висновку про незарахування їх до пільгового стажу роботи по Списку № 2. Щодо незарахування періоду роботи з 16.07.1985р. по 06.09.1985 р., то з позицією відповідача суд погодився.

Однак, інші періоди роботи на пільгових умовах, що зазначені в трудовій книжці позивача, та про які останній зазначає у своїй позовній заяві, суб`єктом владних повноважень в оскарженому рішенні не досліджувалися; підстави не зарахування до пільгового стажу відповідних періодів роботи позивача - в оскаржуваному рішенні відповідача не наведені. При цьому, наявність та/або відсутність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням таких періодів відповідачем не встановлювалася і не досліджувалася.

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем взагалі не аналізувалися, зокрема періоди навчання у професійно-технічному навчальному закладі № 4 м. Бердичева, а також служби в лавах Радянської армії та інші періоди. При цьому, не зазначено, які саме первинні документи не надано позивачем, що свідчить про недотримання відповідачем принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України.

Саме тому, суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача певні періоди його роботи для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, оскільки такі періоди не були предметом оцінки в оскаржуваному рішенні, що свідчить про те, що відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не встановлена та не досліджена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постановах від 06.03.2018 року за № 754/14898/15-а, від 10.04.2018 року в справі за № 348/2160/15-а дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, такі висновки є обов`язковими для органів Пенсійного фонду України.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню іншим шляхом - у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 20.02.2020 року, із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.

При цьому, суд вважає за потрібне роз`яснити відповідачу, що при новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди його роботи (в тому числі і навчання та проходження військової служби), прийняти та дослідити всі подані позивачем документи щодо роботи та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 025650002827 від 26.02.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 9 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович