Рішення № 90361826, 01.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/625/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши справу №916/625/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Санайко Юлії Михайлівни до Приватного підприємства "Білозір`я" про стягнення 524 137,82грн.,-

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 року позивач - Фізична особа-підприємець Санайко Юлія Михайлівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 650/20) до відповідача - Приватного підприємства "Білозір`я" про стягнення 524 137,82грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2020 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/625/20 за правилами загального позовного провадження, із призначенням підготовчого засідання на 07.04.2020 року.

01.04.2020р. представник відповідача звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням про зупинення провадження у справі за вх.№8266/20, у зв`язку із введенням карантину через спалах у світі коронавірусу.

07.04.2020р. представник позивача звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням за вх.№8782/20 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, оскільки на момент подання клопотання розмір заборгованості не змінився, та позивачем позов підтримано у повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: «Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2020 року було відкладено підготовче засідання до 05.05.2020 року о 11:00 год.

05.05.2020р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від вілповідача надійшло клопотання за вх.№11185/20 про відкладення розгляду справи на строк, який не може бути меншим, ніж строк дії карантину оголошеного в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2020р. було відкладено підготовче засідання на 26.05.2020р. о 11:50 год.

12.05.2020р. представник позивача звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням за вх.№11707/20 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, оскільки на момент подання клопотання розмір заборгованості не змінився, та позивачем позов підтримано у повному обсязі.

25.05.2020р. представник позивача звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням за вх.№13172/20 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, оскільки на момент подання клопотання розмір заборгованості не змінився, та позивачем позов підтримано у повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. було закрито підготовче провадження у справі №916/625/20 із призначенням розгляду справи по суті на 09.06.2020р. о 11:30 год.

09.06.2020р. представник позивача звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням за вх.№14674/20 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, оскільки на момент подання клопотання розмір заборгованості не змінився, та позивачем позов підтримано у повному обсязі.

09.06.2020р. представником відповідача було направлено на електронну адресу Господарського суду Одеської області письмові пояснення по справі за вх.№14615/20, відповідно до яких відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав недоведеності.

Суд звертає увагу на те, що письмові пояснення надані відповідачем не містять належних та допустимих доказів, щодо викладених обставин та не можуть прийматись судом як відзив на позовну заяву, з урахуванням чого суд вважає відзив на позовну заяву таким, що не поданий відповідачем у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2020р. було відкладено розгляд справи на 01.07.2020р. о 10:00 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Приватного підприємства "Білозір`я" правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

01.07.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

27.06.2019р. між позивачем Фізичною особою-підприємцем Санайко Юлією Михайлівною (далі - Виконавцем) та відповідачем Приватним підприємством "Білозір`я" (далі - Замовником) укладено договір про надання послуг по збиранню зернових культур №27/06-2019, предметом Договору є послуги «Виконавця» з проведення сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю зернових і технічних культур на землях «Замовника», які виконуються технікою «Виконавця».

Відповідно до умов пункту 2.1.1. Договору, виконавець зобов`язується провести збирання врожаю сільськогосподарських культур, вирощених замовником на орендованих земельних ділянках, технікою та засобами, що є у власності або іншому законному користуванні, або із залученням третіх осіб. Обсяг та вартість послуг визначається сторонами у специфікації, що є додатком до Договору.

Згідно умов пункту 2.2.6. Договору, після закінчення виконання всього обсягу робіт, передбачених пунктом 2.1.1. цього Договору, Замовник зобов`язується підписати остаточний акт виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.1. сторони погодили, що за наданні Виконавцем послуги по збиранню урожаю Замовник розраховується готівкою або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в цьому Договорі, протягом одного календарного місяця з моменту підписання остаточного Акта виконаних робіт.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що остаточна сума Договору вказується в Акті виконаних робіт.

Між позивачем та відповідачем було підписано два Акти надання послуг №29 від 26.07.2019р. на суму 502 025,62грн. та №30 від 09.08.2019р. на суму 22 112,20грн., що разом становить за надані послуги по збиранню зернових культур - 524 137,82грн.

На момент подання позовної заяви відповідачем відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 524 137,82грн.

З наведених підстав, Фізична особа-підприємець Санайко Юлія Михайлівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Білозір`я" про стягнення 524 137,82 грн.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склались на підставі Договору про надання послуг по збиранню культур №27/06-2019 від 27.06.2019р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 3.1. сторони погодили, що за наданні Виконавцем послуги по збиранню урожаю Замовник розраховується готівкою або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в цьому Договорі, протягом одного календарного місяця з моменту підписання остаточного Акта виконаних робіт.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що остаточна сума Договору вказується в Акті виконаних робіт.

Між позивачем та відповідачем було підписано два Акти надання послуг №29 від 26.07.2019р. на суму 502 025,62грн. та №30 від 09.08.2019р. на суму 22 112,20грн., що разом становить за надані послуги по збиранню зернових культур - 524 137,82грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закону) (в редакції чинній станом на момент надання спірних послуг 11.03.2016 року - 20.04.2016 року) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність боргу, а також встановлюють його розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Акти надання послуг №29 від 26.07.2019р. та №30 від 09.08.2019р. відповідачем було підписано, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями. Тобто послуги, які були надані позивачем, відповідачем було прийнято у повному обсязі без всяких претензій.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладеного договору, договірні зобов`язання не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 524 137,82 грн., у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за неналежне виконання своїх обов`язків в розмірі 524 137,82 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Санайко Юлії Михайлівни до Приватного підприємства "Білозір`я" про стягнення 524 137,82грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Білозір`я" (68721, Одеська обл., Болградський район, село Оріхівка, вулиця Малінова, будинок 62; код 35434203) на користь Фізичної особи-підприємця Санайко Юлії Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) суму основного боргу за Договором про надання послуг по збиранню зернових культур №27/06-2019 у розмірі 524 137 /п`ятсот двадцять чотири тисячі сто тридцять сім/ грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 862 /сім тисяч вісімсот шістдесят дві/ грн. 07 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 13 липня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут