Рішення № 90361338, 06.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2020Справа № 910/19099/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд», м. Київ

про стягнення 5 456 990,84 грн.

Представники:

від позивача: Перевозник П.М.;

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «ДПЗКУ»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» (далі - ТзОВ «Преміум Прайд»/відповідач) про стягнення 5 456 990,84 грн, у тому числі: 4 485 989,25 грн - основний борг, 637 010,47 грн - пеня, 314 019,25 грн - штраф, 4 485,99 грн - інфляційні втрати, 15 485,88 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №272 від 20.06.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.02.2020.

17.02.2020 суд відклав підготовче засідання на 23.03.2020.

Ухвалами від 06.04.2020 суд повідомив АТ «ДПЗКУ» та ТзОВ «Преміум Прайд» про перенесення підготовчого засідання на 14.05.2020.

13.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.05.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.06.2020.

10.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку для подання відзиву разом з відзивом на позовну заяву. Відповідач у відзиві зазначив про те, що зерно, яке ТзОВ «Преміум Прайд» зобов`язалось поставити позивачу, зберігалось на складах ТзОВ «Люкс-Торг Плюс» згідно договору № 1106 зберігання майна від 11.06.2019, однак згодом було втрачено зберігачем. Водночас, відповідач повідомив суд, що докладає всіх зусиль для погашення заборгованості перед АТ «ДПЗКУ», і зазначив, що 31.01.2020 ТзОВ «Преміум Прайд» перерахувало позивачу 200 000 грн, відповідно сума заборгованості становить 4 285 989,25 грн. Окрім того, між сторонами підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка, на думку відповідача, нівелює заявлені у позові суми заборгованості. Відповідач також просить суд надати відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2020 та розстрочити виконання рішення з 01.07.2020 до 31.12.2020 щомісячними рівними платежами у сумі 714 331,54 грн.

11.06.2020 за клопотанням позивача до матеріалів справи долучено копію довідки №15932/15436/2020 від 29.05.2020 (далі - Довідка), виданої позивачу ПАТ АК «Укргазбанк»; суд задовольнив клопотання відповідача про визнання поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та оголосив перерву до 06.07.2020.

Так, з наданої позивачем довідки вбачається, що відповідач 31.01.2020 повернув позивачу кошти за договором поставки №272 від 20.06.2019 у сумі 100 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом 27.12.2019, при цьому заборгованість в розмірі 100 000, 00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, відповідно суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

06.07.2020 у судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019 між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України») (далі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» (далі - постачальник/відповідач) укладено договір поставки № 272 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року (далі - товар); культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами, але у будь-якому випадку не може перевищувати 10 000 000 грн.

Згідно п. 4.3 договору строк поставки товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами.

Поставка товару пізніше строку, зазначеного у п. 4.3 договору, є можливою тільки за умови підписання додаткової угоди про продовження строку поставки товару (п. 4.9 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку постачальника.

Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору при поставці автомобільним транспортом покупець сплачує 100% вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати прийняття товару у місці поставки, надання копій документів, зазначених у п. 4.7 та 11.3 договору та реєстрації постачальником податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України.

Згідно п. 6.5 договору оплата за товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Як передбачено пунктами 2, 3, 5 та 7 додаткової угоди №1 до договору від 20.06.2019, постачальник передає у власність покупця насіння соняшника у кількості 925 тонн (+/- 10%) загальною вартістю 9 900 000,00 грн. Строк поставки товару: з 24.06.2019 по 31.07.2019. Вид транспорту - автотранспорт.

На виконання умов договору ТзОВ «Преміум Прайд» виставило АТ «ДПЗКУ» рахунок на оплату по замовленню № 2 від 20.06.2019 на суму 9 990 000 грн, який оплачений позивачем 25.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 5801 від 25.06.2019.

Відповідач поставив позивачу товар за договором на загальну суму 5 504 010,75 грн, що підтверджується видатковими накладними №10 від 28.06.2019, №11 від 28.06.2019, №12 від 28.06.2019, №13 від 28.06.2019, №14 від 28.06.2019, №15 від 28.06.2019, №16 від 29.06.2019, №17 від 29.06.2019, №18 від 29.06.2019, №19 від 29.06.2019, №20 від 29.06.2019, №21 від 30.06.2019, №22 від 30.06.2019, № 23 від 02.07.2019, № 24 від 03.07.2019, №25 від 04.07.2019. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Преміум Прайд» недопоставлено товар за договором на загальну суму 4 485 989,25 грн у строки, передбачені договором, а саме до 31.07.2019 включно.

Листом від 17.10.2019 вих. № 17/10 відповідач повідомив АТ «ДПЗКУ» про те, що до 10.12.2019 включно поверне позивачу борг у сумі 14 385 989,25 грн, який утворився внаслідок недопоставки відповідачем товару за договорами № 272 та № 273 від 20.06.2019. У листі від 23.10.2019 вих. № 23-01 ТзОВ «Преміум Прайд» гарантувало, що вказану заборгованість буде повернуто згідно з графіком до 22.11.2019.

04.11.2019 позивач надіслав відповідачу лист № 130-8-19/6782 з вимогою протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги повернути на поточний рахунок АТ «ДПЗКУ» грошові кошти в розмірі 14 475 989,25 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором поставки № 272 від 20.06.2019, позивач на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України нараховує пеню у сумі 637 010,47 грн за період з 01.08.2019 по 20.12.2019, а також штраф у розмірі 7%, що складає 314 019,25 грн. Окрім того, позивачем відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 4 485,99 грн - інфляційних втрат та 15 485,88 грн - 3% річних за період з 09.11.2019 по 20.12.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 272 від 20.06.2019, відповідно до якого позивач здійснив передоплату товару на загальну суму 9 990 000 грн, а відповідач поставив товар лише частково на суму 5 504 010,75 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідно до п. 5 додаткової угоди №1 до договору, строк поставки товару завершився 31.07.2019. Отже, відповідач недопоставив товар на загальну суму 4 485 989.25 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Враховуючи, що 100% акцій АТ «ДПЗКУ» належить державі, позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

За таких обставин, оскільки відповідач порушив строки виконання зобов`язання за договором поставки № 272 від 20.06.2019, нарахування позивачем пені на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України у сумі 637 010,47 грн за період з 01.08.2019 по 20.12.2019 та штрафу у сумі 314 019,25 грн є обґрунтованим, при цьому, за перерахунком суду, розрахунок пені та штрафу обчислено позивачем арифметично вірно. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Як встановлено судом, позивач здійснив передоплату за договором у сумі 9 990 000 грн, а відповідач у строк, визначений договором (до 31.07.2019), поставив товар на загальну суму 5 504 010,75 грн. За таких обставин, з 01.08.2019 у позивача виникло право вимагати передання оплаченого товару на суму 4 485 989,25 грн або повернення цієї суми. Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2019 АТ «ДПЗКУ» направило на адресу відповідача вимогу про повернення суму попередньої оплати в частині непоставленого відповідачем товару за договором, однак ТзОВ «Преміум Прайд» вказану вимогу не виконало. З урахуванням повернення відповідачем 31.01.2020 заборгованості за договором у сумі 100 000 грн, що підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 385 989,25 грн попередньої оплати є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4 485, 99 грн інфляційних втрат та 15 485,88 грн 3% річних за період з 09.11.2019 по 20.12.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2019 позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 130-8-19/6782. Згідно з інформацією з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» (відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0101909063788) - « 09.01.2020 невдала спроба вручення (передача на зберігання)».

Таким чином, за висновком суду, прострочення зобов`язання розпочалося з 17.01.2020. Проте, враховуючи, що позивачем нараховано інфляційні втрати і 3% річних за період з 09.11.2019 по 20.12.2019, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Як передбачено статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди № 1/582 від 30.09.2019, оскільки зазначена угода не стосується предмета доказування у цій справі. Окрім того, суд відхиляє аргументи ТзОВ «Преміум Прайд» про погашення останнім 31.01.2020 заборгованості у сумі 200 000,00 грн, оскільки платіжне доручення №11 від 31.01.2020 не містить усіх реквізитів розрахункових документів, тобто оформлене з порушенням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, а тому, є недопустимим доказом у справі.

Водночас, розглянувши подану відповідачем заяву про відстрочення та розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд не вбачає підстав для відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» в частині стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн - закрити.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» про стягнення 4 385 989,25 грн - основного боргу, 637 010,47 грн - пені, 314 019,25 грн - штрафу, 4 485,99 грн - інфляційних втрат та 15 485,88 грн - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» (03169, місто Київ, провулок Московський, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 41808613) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1; ідентифікаційний код 37243279) 4 385 989 (чотири мільйони триста вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 25 коп - основного боргу, 637 010 (шістсот тридцять сім тисяч десять) грн 47 коп - пені, 314 019 (триста чотирнадцять тисяч дев`ятнадцять) грн 25 коп - штрафу та 80 055 (вісімдесят тисяч п`ятдесят п`ять) грн 28 коп - судових витрат.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» у розстроченні виконання судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» та пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 10.07.2020.

Суддя В.В. Бондарчук