Рішення № 90361234, 13.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2020Справа № 910/1471/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

(01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"

(01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код: 36520848)

про стягнення 5 082,70 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (далі - відповідач) про стягнення 5 082,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед ПАТ "Київенерго" за Договором № 621934 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2015, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 4 721,35 грн, право вимоги на стягнення якої з відповідача позивач набув на підставі укладеного з ПАТ "Київенерго" Договору № 601-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018. Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 231,35 грн інфляційних втрат та 130,00 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 36520848) є: 01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19.

На зазначену адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

17.02.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 14.02.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 10.02.2020).

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк, зокрема, судового розгляду справи продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (споживач) було укладено Договір № 621934 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

За умовами підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору постачальник взяв на себе зобов`язання безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки №3, №4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1 до об`єкту за адресою: вул. Воскресенська, 16-В, м. Київ (згідно з Додатками № 6, № 7 до Договору).

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2.

Згідно з п. 10 Додатку № 2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок Постачальника - п/р 260323000201;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо:

- п/р 260393030201 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи "інші";

- п/р 260303020201 - за теплову енергію, спожиту для потреб бюджетних споживачів;

- п/р 260383040201 - за теплову енергію, спожиту для потреб релігійних організацій.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.06.2016. Договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункти 4.1, 4.3 Договору).

Припинення дії Договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії (п. 4.10 Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач звернувся до постачальника (ПАТ "Київенерго") із листом вих. № 1748 від 06.06.2017, в якому просив продовжити термін дії Договору (адреса об`єкту: вул. Воскресенська, 16-В о/р № 621934) на один рік до 15.06.2018, у відповідь на який ПАТ "Київенерго" листом № 050КЕК/15/12/6057 від 02.08.2017 повідомило відповідача про продовження терміну дії, зокрема, Договору №621934 (адреса об`єкту: вул. Воскресенська, 16-В) до 15.06.2018.

За доводами позивача, відповідачем у серпні 2017 було спожито теплової енергії у гарячій воді на суму 4 721,35 грн, що підтверджується обліковою карткою за серпень 2017 (обліковий запис № 621934).

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором відповідач вартість спожитої теплової енергії у гарячій воді не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ПАТ "Київенерго" в розмірі 4 721,35 грн.

11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - кредитор) та позивачем (далі - новий кредитор) було укладено Договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі по тексту - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн, станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Пунктом 1.2 Договору цесії визначено, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 до цього договору.

За умовами п. 1.3 Договору цесії з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього договору.

Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Додатку № 1 до Договору цесії позивач набув право вимоги до відповідача за Договором на суму 4 721,35 грн.

Як зазначає позивач, листом № 1/5-621934 від 08.04.2019 відповідача було повідомлено про укладення Договору цесії та набуття позивачем права вимоги за Договором, укладеним між ПАТ "Київенерго" та відповідачем, щодо стягнення заборгованості в розмірі 4 721,35 грн, в якому позивач також просив відповідача сплатити вказану суму боргу.

Листом вих. № 803 від 14.11.2019 відповідач повідомив позивача, що заборгованість за Договором буде погашена за рахунок стягнення боргів з мешканців будинку.

03.12.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 30/1/1/7178 щодо сплати заборгованості, в тому числі й за Договором № 621934 від 01.07.2015 (докази направлення та отримання вказаної претензії відповідачем містяться у матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, внаслідок чого за спожиту у серпні 2017 теплову енергію у гарячій воді у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 4 721,35 грн, право вимоги на стягнення якої позивач набув на підставі Договору цесії. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 231,35 грн інфляційних втрат та 130,00 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між ПАТ "Київенерго" та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки відповідачу теплової енергії у гарячій воді за Договором позивачем надано облікову картку за серпень 2017 (обліковий запис № 621934), відповідно до якої вартість спожитої відповідачем теплової енергії становить 4 721,35 грн.

Згідно з пунктом 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТМ "Троєщина" за адресою: вул. Закревського, 14 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем пункту 9 Додатку № 2 до Договору щодо отримання у позивача вказаних вище документів, зокрема, рахунку-фактури на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акту приймання-передавання товарної продукції за спірний період, як і доказів на спростування факту та/або обсягів постачання ПАТ "Київенерго" теплової енергії відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено відповідний рахунок-фактуру № 621934/2019-11 від 30.11.2019 на суму 4 721,35 грн, який, як встановлено судом, було направлено відповідачу разом з претензією № 30/1/1/7178 від 03.12.2019 та отримано відповідачем 04.12.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103271588341.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 10 Додатку № 2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - п/р НОМЕР_1 ;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо:

- п/р 260393030201 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи "інші";

- п/р 260303020201 - за теплову енергію, спожиту для потреб бюджетних споживачів;

- п/р 260383040201 - за теплову енергію, спожиту для потреб релігійних організацій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту ним у серпні 2017 теплову енергію у гарячій воді в розмірі 4 721,35 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Як встановлено судом, у зв`язку з укладенням між позивачем та ПАТ "Київенерго" Договору цесії, позивач набув право вимоги на стягнення заборгованості з відповідача за Договором в розмірі 4 721,35 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Додатку № 1 до Договору цесії.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 904/8978/17.

Зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, Договір цесії, у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України, є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Факт обізнаності відповідача про перехід права вимоги за Договором до позивача є доведеним належними та допустимими доказами і відповідачем не спростований.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором в розмірі 4 721,35 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано, доказів оплати заборгованості відповідачем також не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 4 721,35 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 231,35 грн інфляційних втрат та 130,00 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період, суд встановив, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства України та умовам Договору, є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 231,35 грн інфляційних втрат та 130,00 грн 3 % річних також підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 4 721,35 грн основного боргу, 231,35 грн інфляційних втрат та 130,00 грн 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код: 36520848) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 4 721 (чотири тисячі сімсот двадцять одну) грн 35 коп. основного боргу, 231 (двісті тридцять одну) грн 35 коп. інфляційних втрат, 130 (сто тридцять) грн 00 коп. 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.07.2020

Суддя О.В. Нечай