Рішення № 90360972, 14.07.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2020р. Справа № 904/2172/20

За позовом: Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

До: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро

Про: стягнення 7 170, 78 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

АТ «Запорізький завод феросплавів» (позивач) звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ( відповідач) про стягнення 7 170, 78 грн. вартості нестачі вантажу.

Ухвалою від 27.04.20р. було відкрите провадження у справі №904/2172/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що вантаж , який здавався відправником до перевезення , був у вологому стані, а тому до такого вантажу необхідно застосовувати коефіцієнт природної втрати маси вантажу 2% від маси нетто, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній. Також надав контррозрахунок вартості нестачі вантажу, який склав 5 099, 05 грн. Окрім того , зазначив , що згідно ст.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника , який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу; в матеріалах справи присутній рахунок-фактура №2510-14 від 25.10.2019р. до договору №1-1-2019/014 від 28.02.19р.; в ньому вантажовідправником зазначено ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Проте на вищевказаному рахунку –фактурі міститься відбиток печатки ТОВ «Д.Трейдінг» та підпис представника - Харітонової О.І., що є порушення ст. 115 Статуту. Враховуючи вищезазначене, відповідач посилаючись на правову позицію ВГСУ у постанові від 17.01.17р. у справі №916/851/16 та приписи ст.133 Статуту залізниць України, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Одночасно , в разі задоволення позовних вимог відповідач просив використовувати розрахунок вартості нестачі вантажу, що наявний у відзиві.

АТ «Запорізький завод феросплавів» (позивач) своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.20р. між АТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець) та ТОВ «Д.Трейдінг» ( постачальник) був укладений договір постачання №1-1-2019/014, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (вугілля), за марочним складом, ціною та в кількості , наведеним у відповідних Специфікаціях до цього договору(п.1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2 цього договору об`єми та строки (періоди) постачання вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до цього договору.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що на кожну партію вугілля протягом 7 робочих днів з дати постачання ТОВ «Д.Трейдінг» надає АТ «ЗФЗ» наступні товаросупровідні документи: залізничні накладні (копія засвідчена печаткою вантажовідправника), посвідчення якості (оригінал), рахунок-фактуру (оригінал один примірник), акт приймання-передачі вугілля з зазначенням дати відвантаження, ваги, номерів залізничних накладних, вагонів (два примірники).

Відповідно п.3.1. договору ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання, передбачених цим договором, та визначається сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.

На підставі п.4.1. договору оплата вугілля проводиться АТ «ЗФЗ» у національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Д.Трейдінг» на умовах повної 100% попередньої оплати вартості вугілля, що підлягає поставці у відповідному періоді, протягом 5 банківських днів з моменту надання ТОВ «Д.Трейдінг» рахунку на передплату, але не пізніше дати початку поставки вугілля. Остаточні взаєморозрахунки сторони проводять на протязі 3 банківських днів з моменту дати підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля.

Згідно п.4.5. договору фактична вартість вугілля, що відвантажується, вказується у рахунках, які надаються постачальником у відповідності до п.2.4. цього договору (а.с.17-26)

До договору сторонами було укладено Специфікацію № 829759 від 01.04.19р., згідно якої постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вугілля у кількості 4000,00 т., на загальну суму 17 880 000,00 грн., на умовах поставки СРТ- станція Запоріжжя-Ліве в період з 01.04.19р. по 09.05.19р. Вантажовідправником (виробник) відповідно до Специфікації № 829759 від 01.04.2019р. виступало ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». (а.с.27)

27.09.19р. ТОВ «Д.Трейдінг» на адресу АТ «ЗФЗ» виставив рахунок №2709-10 на оплату від 27.09.19р. (а.с.12), який було сплачено АТ «ЗФЗ» за поставку вугілля у відповідному періоді згідно п.4.1. договору, що підтверджується платіжними дорученнями №338960 від 17.10.19р., №338713 від 10.10.19р. (а.с.13-14).

На підставі п.2.1, п.2.3., п.2.4., п.4.1. договору та специфікації № 829759 від 01.04.19р. постачальник по залізничній накладній №45289923 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці відвантажив на адресу АТ «ЗФЗ» вугілля. (а.с.10) Вантаж прибув у рухомому складі з вагоном №53543252, який був повністю оплачений відповідно до п.4.1. договору.

Приймання-передача поставленого вугілля по залізничній накладній №45289923 для АТ «ЗФЗ» зафіксовано також в Акті приймання-передачі вугільної продукції №2510-14 від 25.10.19р., який підписано постачальником (ТОВ «Д.Трейдінг») та АТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець). (а.с.16)

Вагон №53543252, який прибув по залізничній накладній №45289923 , був виданий вантажоотримувачу - АТ «Запорізький завод феросплавів» відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акта № 460005/1479 від 31.10.19р., в якому зафіксовано ознаки несхоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та нестача.

Відповідно до розділу «Д» комерційного акту: згідно документа значиться вугілля кам`яне, навалом, нетто 52900 кг, тара 22200/21500кг. Фактично виявилось брутто 72 040 кг тара з документа перевірена 21 500 кг. Нетто 50540кг, що менш документа на 2360 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкою вище бортів 20см, вантаж маркований вапном білого кольору , що відповідає документу. Порушене маркування, виїмки над 1-2 люками довжиною 230 см, шириною 280 см, глибиною 40см., над 6-7 ми люками довжиною 200 см, шириною 280 см, глибиною 20 см. . В технічному відношенні вагон справний, бездвірний, люка закриті, просипу вантажу не має. При повторному зважуванні дані не змінилися. (а.с.11).

Порядок оформлення перевізних документів, форми бланків перевізних документів та їх зміст визначають «Правила оформлення перевізних документів», затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5082 .

Відповідно до п.1.1. вказаних Правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Відповідно до п.1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

У залізничній накладній №45289923 в розділі «найменування вантажу» вказано – «вугілля кам`яне марки г-газовий, вантаж в твердому стані, насипом» .

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі, сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, щодо вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Відповідно до складеного відправником розрахунку недостача вантажу у вагоні №53543252 (вугілля кам`яне марки г-газовий Г(Г1) М13-25мм) (з урахуванням природної втрати та вартості 1тн вантажу) склало 7 170, 78 грн. (з ПДВ). (а.с.9).

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі вантажу в сумі 7 170, 78 коп., що і є причиною спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

У разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» №273/96-ВР від 04.07.1996 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України.

Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з пунктом 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (далі – Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов`язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

- за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 115 Статуту).

Згідно з виставленим позивачу ТОВ «Д.Трейдінг» рахунком – фактурою №2510-14 від 25.10.19р . вартість 1тн вантажу становила 3 263, 60 грн. .(без ПДВ).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень.

Зауваження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належного доказу вартості втраченого вантажу та неналежність в якості доказу рахунку – фактури №2510-14 від 25.10.2019р, виданого ТОВ «Д.Трейдінг» , суд відхиляє.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України одержувач має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу, за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Тобто, у документі на перевезення вантажу (накладній) зазначається саме вантажовідправник. При цьому, вантажовідправником може бути як безпосередній вантажовласник, так і будь-який інший відправник вантажу. Поняття постачальника та вантажовідправника не є тотожними.

Як зазначалось раніше, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. В цій статті не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника. В залізничній накладній не вказується вартість вантажу.

Постачальником товару є ТОВ «Д.Трейдінг» на підставі укладеного з позивачем договору постачання №1-1-2019/014 від 28.02.19р. Тому рахунок - фактура №92510-14 від 25.10.19р., виданий ТОВ «Д.Трейдінг», є належним доказом вартості вантажу.

Також, суд критично оцінює заперечення відповідача відносно того, що вантаж , який здавався відправником до перевезення , був у вологому стані, а тому до такого вантажу необхідно застосовувати коефіцієнт природної втрати маси вантажу 2% від маси нетто, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній (оскільки згідно даних, що містяться у графі №20 залізничної накладної №45289923 у графі №20 зазначено, що вантаж (вугілля кам`яне) знаходився в твердому стані ).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до пункту 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з пунктом 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Суд вказує на те, що підстави звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачені статтею 111 Статуту, відсутні.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь позивача – Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; код ЄДРПОУ 00186542): 7 170, 78 грн. - вартість виявленої нестачі товару та 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 14.07.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя О.Ю.Васильєв