Рішення № 90356222, 03.07.2020, Барський районний суд Вінницької області

125/2772/19

2/125/956/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2020 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

за участі секретаря Мазур К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Приватного підприємства «Джекпот 777», про витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , якому на праві власності належав автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Однак, провести перереєстрацію транспортного засобу за собою позивач не зуміла за наступних обставин. Оскільки спадкодавець в останній період свого життя тяжко хворів і особисто не міг керувати належним йому транспортним засобом, а потреба в поїздках була здебільшого до лікувальних закладів, тому чоловік видав на ім`я свого брата ОСОБА_4 довіреність, на використання транспортного засобу. Після смерті ОСОБА_3 , його брат ОСОБА_4 продовжив користуватись спірним автомобілем та не повертав його на вимоги ОСОБА_1 Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.02.2015 вона звернулась до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про витребування майна - автомобіля марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20.06.2017 позов задоволено та направлено до негайного виконання до Яготинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області. Однак, під час виконання зазначеного рішення встановлено те, що у Єдиному державному реєстрі МВС України право власності на автомобіль 28.03.2018 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №5972/18/000643 від 20.03.2018, виданого ПП «Джекпот 777», на громадянина ОСОБА_2 . Отже, на даний час належний позивачеві автомобіль марки «Volkswagen Transporter» перереєстрований на іншу особу, якій видано державний номерний знак НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Враховуючи, що даний автомобіль є власністю позивача, а ОСОБА_2 користується транспортним засобом незаконно та не бажає повертати автомобіль законному власнику, позивач просить витребувати автомобіль із чужого незаконного володіння.

В судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача адвокат Чичиркін А.О. надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився двічі, а саме на 13.05.2020 та 03.07.2020, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи: приватного підприємства «Джекпот 777», в судове засідання не з`явився двічі, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був власником автомобіля, марки «Volkswagen Transporter», 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 23.02.2010 року, що підтверджується карткою, виданою 23.02.2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .

Відповідно до п. 35 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі зміни їх власника, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власника - юридичної особи, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичної особи, яка є власником транспортного засобу, а також кольору, марки або моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших вузлів та агрегатів, що мають ідентифікаційні номери.

Пунктом 36 вищевказаних Правил передбачено, що підставою для перереєстрації транспортних засобів є також копії договорів про поділ спільного майна подружжя, свідоцтв про право на спадщину або рішень суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, міни, дарування тощо, засвідчені в установленому порядку, та свідоцтва про реєстрацію.

Однак, провести перереєстрацію транспортного засобу за собою позивач ОСОБА_1 не зуміла, оскільки чоловік в останній період свого життя тяжко хворів і особисто не міг керувати належним йому транспортним засобом, а потреба в поїздках була здебільшого до лікувальних закладів, тому чоловік видав на ім`я свого брата ОСОБА_4 довіреність, яка була посвідчена 12.02.2014 приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницьким районного нотаріального округу Сокур Л.Ф. за номером №286 у реєстрі нотаріальних дій, на використання транспортного засобу.

Після смерті ОСОБА_3 , його брат ОСОБА_4 продовжив користуватись спірним автомобілем та не повертав його на вимоги позивача. Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.02.2015 вона звернулась до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про витребування майна - автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20.06.2017, позов задоволено повністю. Виконавчий лист направлено до негайного виконання до Яготинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області.

Під час виконання зазначеного рішення суду встановлено те, що у Єдиному державному реєстрі МВС автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 право власності 28.03.2018 був перереєстрований ТСЦ 0541 на підставі договору купівлі-продажу №5972/18/000643 від 20.03.2018, виданого ПП «Джекпот 777», на громадянина ОСОБА_2 .

Отже, на даний час належний позивачеві автомобіль марки «Volkswagen Transporter» перереєстрований на іншу особу, якій видано державний номерний знак НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Під час проведення досудового розслідування Переяслав-Хмельницьким ВП ГУНП в Київській області кримінального провадження №12018110240000665 від 09.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, розпочатого за заявою позивача за фактом привласнення та розтратою ОСОБА_4 , належного їй транспортного засобу, встановлено, що слідчим у зазначеному кримінальному провадженні 26.01.2019 проведено тимчасовий доступ до документів.

Ознайомившись з ними було встановлено, що згідно договору комісії №5972/18/000643 від 20.03.2018 Комісіонер - ПП «Джекпот 777» зобов`язалось за дорученням Комітента - ОСОБА_3 , за комісійну плату вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу Volkswagen Transporter, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузову НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 за ціною не нижче 100 000 грн.

Надалі, згідно розділу 1 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5972/18/000643 від 20.03.2018 ПП «Джекпот 777», який є комісіонером на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №5972/18/000643 від 20.03.2018 передав у власність покупцю ОСОБА_2 транспортний засіб Volkswagen Transporter (фургон малотоннажний- В ), 1999 року випуску, білого кольору, номер кузову НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , який зареєстрований 23.02.2010.

Таким чином, від імені ОСОБА_3 20.03.2018 було укладено договір комісії та надалі у той же день укладено договір купівлі-продажу належного позивачеві транспортного засобу, в той час коли ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний ) порядок, є нікчемним (стаття 228 ЦК України).

Таким чином, укладення договору комісії суперечить вимогам законодавства та є нікчемним, оскільки ПП «Джекпот 777» не могло укласти відповідний договір з покійним чоловіком позивача ОСОБА_3 , а також слід врахувати, що станом на 20.03.2018 власником транспортного засобу Volkswagen Transporter була безпосередньо позивач ОСОБА_1 , однак при цьому жодної волі на відчуження її майна не виявляла та жодних правочинів не укладала.

За вимогами ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, відповідно до п. 22 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обгрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Окрім того, не відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажем, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі ст. 346 ЦК України.

Такі висновки підтверджуються правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Окрім цього, зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 130/2573/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до п. п. 3, 8 Правил державної реєстрації автомобілів державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання чи одержання транспортного засобу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, серед іншого є копія рішення суду і виконавчого листа про належність транспортного засобу.

Відповідно до п.43 Порядку державної реєстрації автомобілів зняття транспортних засобів з обліку здійснюється на підставі заяв власників (довірених осіб) при пред`явленні документа, що засвідчує особу власника (довіреної особи), за рішенням суду (після набуття ним чинності).

Пунктами 37, 42 Порядку державної реєстрації автомобілів передбачено, що перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі зміни місця стоянки, юридичної адреси підприємства (його назви), власника транспортного засобу, місця його проживання, прізвища, імені та по батькові, а також кольору, типу або моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна, кузова, інших деталей.

У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.

Так, у випадку позбавлення власника права володіння своїм майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на зазначене майно.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у випадку задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені квитанцією 0.0.1561030845.1 судові витрати по справі, що складаються у виді судового збору в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 387, 400 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273,280-289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повінстю.

Витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь власника ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», білого кольору, 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що зареєстрований 28.03.2018 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: